#

Мер Славутича Юрій Фомічев: Ми спроможні бути самостійними

18.02.2020 06:00
Мер Славутича Юрій Фомічев: Ми спроможні бути самостійними

Про те, чи перейде Славутич до складу Чернігівської області, чому місту енергетиків відмовили у постачанні газу, а також про проблеми з охороною здоров'я "Моїй Київщині" розповів міський голова Славутича Юрій Фомічев

- Ви очолюєте Славутич з 2015 року. Які позитивні зміни відбулися в місті за час Вашого головування?

- Насправді, про це краще питати в славутчан, а не безпосередньо в мера. Я думаю, що ми достатньо уваги приділяли енергоефективності. Це наша стратегія, яка є безпрограшною – ти в будь-якому разі виграєш: або в заощадженні ресурсів, або в комфортності проживання. Ми запровадили систему енергоменеджменту на муніципальному рівні – моніторимо щодня споживання всіх ресурсів в місті. І будемо це розвивати в житловому секторі, щоб мешканці будинків теж бачили, скільки вони витрачають на енергоносії. А також систему ЕСКО-контрактів – залучили інвесторів по впровадженню технологій енергоефективності муніципальних будівель.

Працювали і з екологічними аспектами – в минулому році провели реконструкцію очисних споруд і з кінця весни можемо розпочинати нову технологію очищення. Це органічна система, вона набагато екологічніша, ніж хімічна.

Продовжується розвиток інфраструктури. У минулому році залучили цікаві ресурси з держави для облаштування спортивного майданчику, навіть стадіону, в тому районі, де така інфраструктура не була розвинута. Зовнішнє освітлення вдосконалили, і продовжуємо цю роботу.

У креативних індустріях теж, думаю, нам потрібно поставити плюсик. Це й GoldenFest для людей старшого покоління, і Гоголь Fest, який пройде у нас у 2020 році.

- Найактуальніше питання - чи перейде все ж Славутич до Чернігівської області? (Славутич планують приєднати до Чернігівської області згідно з планом формування територіальних громад в Київській області, який підготувала КОДА для Кабміну. Головною причиною називають віддаленість міста від Києва, - ред.)

- Я думаю, що актуальним це питання роблять ті, хто дуже цього прагнуть. На мій погляд, актуальності в цьому сьогодні немає. Місто Славутич – це місто Київської області. Для того, щоб пояснити, чому, - потрібно згадати історію. Славутич створений після страшної трагедії у Чорнобилі. І якщо подивитися той документ, який був основою для створення міста, то там так і написано – «Започаткувати місто для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС». Таким чином, Славутич є певним продовженням Прип’яті – міста-супутника ЧАЕС. Просто його перенесли на Чернігівську землю, для того, щоб люди, які обслуговували атомну станцію, могли жити в комфортних, безпечних умовах. І в цьому головна філософія.

Про перенесення підпорядкування Славутича з Київської області в Чернігівську розмови ведуться постійно. Але сьогодні я не бачу для цього правових підстав. Якщо говорити про відстань, то з цим проблем немає. Вони могли б бути, якби люди отримували адміністративні послуги на рівні області. Тоді треба було б постійно їздити до столиці оформляти документи, це було б незручно, затратно в часі та ресурсах. Але цього немає. Славутич – спроможна територіальна громада. Це місто обласного підпорядкування, і сьогодні в ньому забезпечується повний комплекс адміністративних та соціальних послуг. Сучасні технології дозволяють нам обмінюватися інформацією зі столицею без транспортного сполучення.

Так, є певні переваги для того, щоб знаходитися в підпорядкуванні Чернігівській області, але є й недоліки. У чому переваги? Ну, мабуть, логістика – ми будемо мати не міжобласний транспортний маршрут, а внутрішньообласний. І всі конкурси на перевезення будуть проводитися на рівні області. Можливо, тоді буде більш конкурентне середовище. Адже зазвичай славутчани скаржаться, що в нас перевізник Славутич-Київ один, конкурентів йому немає, бо ринок малий. Та все ж це дуже суб’єктивна точка зору. Всі інші послуги за рахунок децентралізації ми отримуємо на місцях. Неважливо, в якій області ти знаходишся, врешті-решт все вирішують органи місцевого самоврядування.

Минулого тижня я мав розмову з головою Чернігівської обласної державної адміністрації. В них позиція однозначна й категорична. Вони хочуть, щоб Славутич був у складі Чернігівщини. І нам це звісно приємно. Але навіть зараз немає ніяких перешкод у співпраці з навколишніми громадами, ми реалізуємо з ними спільні проекти і не маємо ніяких протиріч. 

- Якою буде ОТГ? Чи готове місто до децентралізації?

- Процес децентралізації розпочався у 2015 році. І ще тоді міська рада прийняла рішення визначити Славутич самостійною громадою і направила його до КОДА. Об’єднуватися в межах закону нам немає з ким, тому що ми знаходимося на території іншої області. Але ми спроможні бути самостійними  – у нас всі види послуг є. У нас один із найкращих ЦНАПів в Україні. Це визнали навіть європейські експерти.

І в цьому аспекті, до речі, теж було б несправедливо говорити про зміну належності до області, тому що громади навколо нас вже пооб’єднувалися. Але знову ж повернуся до того, що в нас є співпраця. І договір співробітництва громад, на мою думку, навіть більш справедливий, ніж об’єднання. Тому що в останньому завжди є якісь протиріччя.

- Ви будете балотуватися?

- Ну, виборчий процес ще ж не розпочався. Якби мені хтось 7 років тому сказав, що я буду мером Славутича, я б не повірив, тому що на той момент про це й не думав. Але все змінюється. Тому давайте дочекаємося старту виборчого процесу. Зазвичай такі амбіції є, але офіційно про це буде оголошено тоді, коли прийде час.

- Розкажіть, на якому етапі зараз будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива? Адже його запуск мав відбутися у 2020 році.

- Сховище будується безпосередньо в зоні відчуження. І будується досить активно. НАЕК «Енергоатом» практично дотримується термінів введення в експлуатацію першого пускового комплексу, тому це таки відбудеться у 2020 році.

Насправді, це велика перемога для України. Тому що Чорнобильська зона існує,  і вона нікуди не зникне через 10, 20, 100 років. До того ж атомна енергетика України – це сьогодні енергетичний флагман і більше 50% генерації всієї електроенергії. Відмовитися від неї ми не зможемо ще багато років. Водночас вона потребує складування відпрацьованого енергетичного палива. Україна сьогодні має таке сховище лише на одній АЕС – Запорізькій.

Ще один важливий момент полягає в тому, що атомній енергетиці нашої країни вже більше 30 років. До цього ми паливо зберігали в Росії і платимо за це немалі гроші – більше 200 млн доларів у рік. Тому такий проєкт вигідний і економічно, а, з урахуванням наших відносин, і політично. Окрім того, він дає нове життя Чорнобильській зоні. Тому що люди вже там жити не будуть.

- А яке ставлення в громади до цього?

- Славутчани – це в переважній своїй більшості енергетики. Тому це ледве не єдине місто, де можна було провести громадські слухання щодо будівництва такого сховища з позитивним рішенням. І у 2008 році його справді прийняли з умовою виконання всіх нормативів щодо безпеки зберігання та транспортування цього ресурсу. Тому громада до цього ставиться не позитивно, чи негативно, а відповідально.

- Розкажіть про історію з позовом «Укртрансгазу» до КП «Управління житлово-комунального господарства» Славутича, і вимоги сплатити заборгованість на суму в понад 52 млн грн. Чому взагалі склалася така ситуація? І на якому етапі зараз справа?

- Це розпочалося ще у 2017 році. Ми справді за останні 10 років заборгували за газ чималі кошти. У першу чергу це пов’язано з тим, що підприємство, яке забезпечувало на той період місто газом, виконувало всі види послуг – мало на балансі дороги, кладовище, зовнішнє освітлення, будинки. І ресурсу на все це не вистачало. До того ж, коли ЧАЕС зупинили достроково, нам дали державні гарантії, що інфраструктура міста від цього не постраждає. Місто було побудоване як монопрофільне. І 98% місцевого бюджету до 2000 року складали надходження від Чорнобильської станції. Але її зупинили. Після цього все стало залежати від функціонування державного бюджету. І нам дали гарантії у вигляді додаткових дотацій на розвиток та утримання інфраструктури міста. На жаль, їх сума з роками не змінилася, попри те, що збільшувалися ціни, тарифи, заробітні плати. І тому, не маючи ресурсу, ми були змушені витрачати кошти на утримання міста, не розраховуючись за газ.

З цієї причини нам у 2017 році «Нафтогаз» відмовив у його постачанні. Пізніше ми профінансували наше КП з міського бюджету, зняли всі кошти з програм і врятували ситуацію для того, щоб місто увійшло в опалювальний сезон. Це був дуже важкий період. Згодом ми вийшли на реструктуризацію з «Нафтогазом», зараз виконуємо всі умови, але судові процеси ще тривають. У 2019 році місту підняли дотацію, нам вдалося переконати Мінфін. І за рахунок цього ми тепер готові виплачувати наші борги.

Щодо «Укртрансгазу», то в міста з ними взагалі немає ніяких взаємостосунків. Ми споживаємо газ, який постачає «Нафтогаз», кінцевим постачальником є «Київоблгаз», а «Укртрансгаз» – це просто посередник. Ми визнаємо, що спожили газ, і готові «Нафтогазу» заплатити. Але трошки не співпадають логістичні ланцюжки і дії «Укртрансгазу». Тому, як вони збираються виграти цей судовий процес, я не знаю. Поки суд триває, давайте дочекаємося результатів.

- Зараз Славутицька міська рада займає перше місце в рейтингу інституційної спроможності і сталого розвитку громад України. Як вдалося цього досягнути?

- Формула дуже проста – креативність та наполеглива праця. І велике значення звісно грає репутація – ми намагаємося зробити якісні, сучасні моделі управління в багатьох аспектах, і це дає нам перевагу.

Після оголошення про зупинку ЧАЕС місто опинилося сам на сам зі своїми проблемами. Підприємство, яке давало 12 тисяч робочих місць, яке утримувало всю інфраструктуру Славутича, зупинилося. І треба було з цим щось робити – місто або виживає, або його взагалі не буде. І з того періоду ми почали запроваджувати різні інституції підтримки бізнесу, розвитку ринкової економіки.

- Які підприємства є найбільшими наповнювачами бюджету?

- Ну, й на сьогодні залишається Чорнобильська атомна електростанція. Також «Атомремонтсервіс» – це структура НАЕК «Енергоатом», це люди, які займаються ремонтами атомних блоків по всій Україні. Військова частина Нацгвардії сьогодні наповнює бюджет, це, якщо говорити про великих державних платників. Також близько 30% бюджету – це податки малого й середнього бізнесу. І я вдячний підприємцям за їхню позицію.

- Місто постійно бере участь у міжнародних програмах з енергозбереження. Як це позначається на платіжках?

- Впровадження системи енергоменеджменту (зараз говоримо про муніципальну сферу) дало нам 10% заощаджень. Звісно, свою роль зіграло і залучення коштів в грантових чи кредитних пільгових програмах. Наприклад, школа №2, яка була модернізована за європейські кошти, показала зниження споживання теплової енергії на більше, ніж 50%.

Якщо говорити про житлову сферу, то це стало помітно, коли ми запровадили по всьому місту облік споживання теплової енергії в багатоквартирних будинках. Лічильник дозволяє бачити всю картину, і кожен будинок може контролювати своє споживання.

Щодо тарифної політики, то тут в нас велика залежність, як і в усієї України від енергоносіїв. Газова складова залишається досить великою, але альтернативна енергетика дає свої плюси.

Ми намагаємося сьогодні залучити славутчан до використання коштів Фонду енергоефективності, програми «Енергодім», хоч вона й важко рухається. Але  це вже пов’язано зі свідомістю людей.

- Які головні проблеми міста Ви б виділили?

- На мій погляд, це все ж медичне обслуговування. У 2018 році ми отримали на баланс міста медичне містечко. До цього воно фінансувалося за рахунок державних коштів Міністерства охорони здоров’я. В якому стані нам його передали, я коментувати не буду. І у 2019 році ми просто контролювали ситуацію, щоб вона не стала ще гіршою – підремонтували обладнання, покрівлю. І тому для нас сьогодні вийти на якісний рівень медичного обслуговування – це завдання номер один. Первинна ланка у нас запрацювала ще більш-менш якісно, а ось із вторинною – ще потрібно працювати, тому зараз всі ресурси міста направлені саме на це.

Також найбільша перевага та загроза Славутича – це його інфраструктура. Вона дуже комфортна для проживання, місто побудовано справді дуже якісно – в нас є спортивні заклади, басейни, палац дітей та молоді, будинок культури, школа мистецтв, кіноконцертний комплекс, кінно-спортивна база, яхт-клуб. І все це муніципальне, все на утриманні міста. Тому для нього це велика загроза, адже все це потребує вкладення шалених коштів.

- Із чим пов’язана активність Фонду Кличка в місті?

- Із активністю самих славутчан. Це люди з активною життєвою позицією, які приїхали в нове молоде місто шукати житло, кращу роботу, зарплатню. Ми не лише з Фондом Кличко співпрацюємо. За останні 10-15 років у нас було більше 50 тільки міжнародних проєктів.

- А з ким Вам більше подобалося співпрацювати – з Ярославом Москаленком чи з Ольгою Василевською-Смаглюк?

- Славутич виконує важливу державницьку функцію. І він просто зобов’язаний співпрацювати з державною владою.

Я не можу порівнювати цих депутатів, хоча б тому, що Василевська ще навіть і року не пропрацювала, а Москаленко був, якщо я не помиляюсь, дві каденції. Кажуть, історію можна писати лише через 70 років після того, як подія відбулася, а ви хочете, щоб я дав оцінку діяльності молодого депутата вже на першому році її роботи. Можу сказати лише, що вона активна, і в нас є співпраця та порозуміння.

Спілкувалася Юлія Стрільник, «Моя Київщина»

Читати "Моя Київщина" у Facebook
Теги: