Мер Яготина Наталія Дзюба: у нас дуже багато цікавих проєктів, але треба дочекатися перемоги

Наталія Дзюба

Про те, як живе в умовах війни Яготинська громада, її успіхи та проблеми «Моя Київщина» поспілкувалася з міським головою Яготина Наталією Дзюбою

 -Пані Наталю, насамперед, розкажіть, будь ласка, як громада пережила понад рік війни і як це вплинуло на бюджет?

- Наша громада, як і всі інші, пережили цей рік важко, бо порушилися всі плани і один день перекреслив наше життя. Я пам’ятаю 24 лютого 2022 року, коли мені по телефону сказали : «Наталя Миколаївна, війна!». Перше, що подумалося: «Що робити далі?». В той день планувалася зустріч з аграріями району та представниками Міністерства агропромислового розвитку щодо шляхів розвитку громади. А визначали зовсім інші шляхи: як захищати, як обороняти, як діяти. Всього лише за 30 км від нас йшли військові дії, і слава Богу, що вони нас не зачепили. І от тоді дуже відчулося, хто є хто: і маю сказати, що у кожного був надзвичайно високий рівень патріотизму.

Якщо говорити про бюджет, то у нас він порівняно невеликий – 242 млн гривень без освітянської субвенції. Зараз показники на рівні 104 % виконання бюджету. Зазначу, що Яготинська громада складається з 18 старостинських округів – це 42 населених пункти, або 20 % території Бориспільської громади. Але, наш бюджет не може порівнятися, наприклад, із бюджетом Пристоличної громади.

У минулі роки були плани зі спрямування бюджетних коштів на різні цікаві ідеї: зокрема, зроблено дуже класний проєкт «Школа сонця». Ми хотіли зробити термомодернізацію школи №1 такою, яка не має аналогів на лівому березі. Проєкт був розроблений, кошти проплачені, залишилося лише реалізувати. Саме 22 лютого ми говорили з головою облдержадміністрації про цей проєкт, але 24 лютого все змінило. Таких проєктів було, на жаль, чимало, але війна внесла корективи, і кошти витратили зовсім на інші  потреби.
- З огляду на чималу кількість старостинських округів, чи всі старости справляються зі своїми обов’язками?

- Всі справляються. Хороша команда, нікого не міняємо. Я завжди за оптимальну кількість працюючих і за поділ напрямків так, щоб він, крім того, був результативний. У низці старостинських округів, а саме, у 5-ти, ми надаємо адміністративні послуги. Там діловоди працюють на ставку. В решті сіл староста та діловод  працюють або на ставку, або на пів ставки.

Крім того, старостат – це поняття відносне. Він не включає в себе лише одне село, наприклад село Червоне, Червонівський старостат. Є старостати, куди входять кілька населених пунктів: наприклад, Нечипорівка – це і Трубівщина, Капустинці – це і Добраничівка, і територія їх досить велика. Отже, оптимально використовуємо бюджетні кошти, але в кожному старостаті, крім старости і діловода, ще працюють по два-три працівники КП «Комунальник», які займаються благоустроєм старостинських округів.
- Як громада допомагає військовим? Чи є ухвалені відповідні програми?

- У нас є прийнята програма по Теробороні. Усього в минулому році було виділено близько 5 млн грн на укріплення блокпостів, на освітлювальні прилади та забезпечення обороноспроможності громади, тобто, по тих запитах, які направляли наші військові. Ми підтримуємо по можливості родини загиблих. Сьогодні внесли зміни до програми: раніше виділяли по 10 тис грн на поминальні обіди та 20 тис грн на облаштування місця поховання. Саме поховання ми проводимо безкоштовно, тобто, наше підприємство «Ритуал» надає домовину та інші атрибути. Сьогодні ж ми виділяємо по 30 тис грн родинам загиблих, а вже родина сама вирішує, як використати ці кошти. На жаль, вже понад 20 захисників із нашої громади віддали життя за Україну. В цьому році ми вже теж виділили близько 5 млн гривень на ТрО, тому що тероборона – це і захист нашого населення, і пункти незламності, і генератори.

Питання, яке потрібно підняти зараз – реабілітація наших військових, наших захисників, які повернуться після перемоги. Це дуже важливе питання і до нього мають бути готові населені пункти, медичні заклади, фахівці, спеціалісти. Було б добре подумати над розробкою програми реабілітації військових та їхньої зайнятості. Мають бути певні державні підприємства, де б ці хлопці знайшли себе. Зараз вони захисники і стоять за кожного з нас. Людина, яка бачила не десятки, а сотні смертей, повинна обов’язково проходити реабілітацію і для себе особисто, і для своєї родини.

- Яка ситуація у Яготинській громаді із укриттями та Пунктами незламності?

- Є така проблема: зараз навчання в дитячих садочках можна проводити лише там, де є укриття. У ряді садочків нашої громади таких укриттів немає. Незважаючи на те, що у громади невеликий  бюджет, ми все ж стараємося робити все, щоб нашим людям було комфортно. Приміром ми виділили 2,5 млн грн на встановлення окремого бомбосховища, яке згідно проєкту, буде розташоване на території садочка №4. До першого вересня плануємо все зробити.
Саме на Пункти незламності кошти не витрачалися, тому що це було переважно забезпечення військової адміністрації, а генератори ми купляли за допомогою благодійників.
Усього у громаді працювало шість пунктів, нині вони призупинилися, зараз працює один режимний  і ще один цілодобовий для поліції і МЧС.
- Як вплинула ситуація з лімітами на споживання електроенергії на промислове виробництво?
- Звісно, що вплинула, і всі ми відчули проблеми з електроенергією. У центрі знаходиться лікарня, банкові структури, адміністрація, і звісно звучали питання, чому там світло є, а на окраїнах нема. Ми відмовилися від критичної інфраструктури і перейшли в режим чотири на чотири. Були такі періоди, коли в мікрорайонах подавалась електроенергія лише три години на добу. Хочу подякувати всім, хто допоміг нам у придбанні генераторів. Питання було не лише в коштах, головна проблема полягала в тому, що тоді їх не було де купити. Наприклад, на водоканал ми кошти виділили ще у листопаді, а купівлю змогли здійснити аж у січні місяці. Дуже вдячна логістичному центру «Рошен», який передав нам шість генераторів потужністю 6,6 КВт., а також фермерським господарствам та товариствам за придбаних сім генераторів для закладів освіти.

- Яку кількість ВПО прийняла Яготинська громада?

- Зареєстровано було 6700 внутрішньо переміщених осіб. Сьогодні їх кількість істотно зменшилася. До переселенців було багато питань і цей статус отримати тоді було непросто у зв’язку з перевантаженістю, адже люди їхали не лише з Харкова, з Дніпра, але із 30-ти кілометрової зони, де велися бойові дії. Так з села Перемога до нас добралася родина з маленькими дітьми, які заховали документи собі в носочки, таким чином зберегли їх і йшли пішки понад 10 км. Ми тоді працювали без вихідних, без часу на сон чи обід.

- Перейдемо до інфраструктурних питань. Відомо, що на території громади нема санкціонованого сміттєзвалища. Які напрацювання були перед повномасштабним вторгненням і яка ситуація наразі?

- Під санкціоноване сміттєзвалище відведено 5 га земельної ділянки і 5 млн гривень, відповідно залишилося тільки зробити проєкт. Ми плануємо звернутися до облдержадміністрації, аби вирішити питання про дольову участь.

Зазначу, що станом на 2020 рік були замовлені і проплачені роботи по проєктній документації, але
чомусь ми не знаходили спільного бачення з районною адміністрацією по оформленню документів на цю земельну ділянку, бо на той час земля була у власності райдержадміністрації.
Тепер, звісно, будемо очікувати перемоги та відміни військового стану. Маємо зробити і сміттєзвалище, і дороги, і школу №1, і бігові доріжки на стадіоні «Колос», і дитячі майданчики, і площу центральну закінчити. Дуже-дуже багато потрібно зробити для того, щоб жителям нашої громади жилося комфортно і в місті, і в кожному населеному пункті. Хотілося б, щоб кожне село мало власне обличчя.

У продовження концептів, які ми розпочали із ярмарками в підтримку ЗСУ, я б звернулася до жителів старостинських округів: «Давайте зробимо в кожному населеному пункті таку невеличку зону і назвемо «Шлях до перемоги». Це може бути клумба у формі прапора, зелене насадження із символом перемоги, або щось подібне.

- Наскільки змінилася ситуація в громаді з дорогами, освітленням, благоустроєм за Вашої третьої каденції?

- Де були зауваження по старостинських округах, ми навели порядки – практично 98 % населених пунктів громади освітлено. В той час, коли освітлення не було через відключення електроенергії, ми на пішоходних переходах встановлювали акумуляторне освітлення, щоб людям було хоч трохи зручніше. Практично всі центральні вулиці перейшли на енергозберігаючі технології в плані ламп. Кулябівка, Раківщина освітлені ліхтарями на сонячних батареях. Відносно доріг є дуже багато проблем, адже станом на 2010 рік 50 км доріг було незаасфальтовано. З них покищо нам вдалося зробити лише 16 км. Частина доріг, а це 34 км, не знаходяться у нашій власності, - це дороги обласного значення, якими можна виїхати на трасу Київ-Харків. Тобто значна частина доріг потребує ремонту. На території громади функціонують великі підприємства, де використовують досить важкі транспортні засоби, що теж веде до додаткових проблем із ямами на дорогах.

Тому в цьому році ми плануємо, проєкти є, плани є, треба кошти і реалізацію. Зараз роблять дороги холодним асфальтуванням. Думаю, що це виправить ситуацію з ямами на дорогах. Віримо, що нам допоможуть і ми виправимо цю ситуацію.

- Яка в цілому ситуація з медициною в Яготинській ОТГ?

- Станом на зараз короновірус практично спав, але все ще є випадки захворювання. Ми надаємо повний пакет послуг на території громади. Наша міська лікарня надає 14 пакетів, 300 працівників на вторинці, 150 – на первинці, ФАПи працюють. У минулому році купили переносний рентгенапарат та все, що потрібно було по заявці головного лікаря. Громадяни отримують послугу КТ, а також консультації спеціалістів із інституту Амосова, які приїжджають щоп’ятниці. Таким чином, стараємося надавати всі потрібні послуги. Головне, щоб люди вели більш здоровий спосіб життя. Чому? Сьогодні, наприклад, ми розглядали питання цукрового діабету. Всього 32000 населення проживає у громаді, але 1200 з них мають таке захворювання. Питання тут не лише в медицині, питання в тому, як ми живемо, що їмо, чим займаємося чи не займаємося, бо саме від цього залежить наш стан здоров’я.
- Наскільки тутешні підприємства можуть забезпечити робочими місцями мешканців громади?

- Тут війна також внесла свої корективи. В Яготині будується підприємство «Укрстарч» з виробництва крохмалю з кукурудзи, яке забезпечить як мінімум 400 робочих місць. Звісно, будівництво мало закінчитися раніше, але всьому завадила війна. Підприємство «Євросем» продовжує будівництво логістичного центру на території нашого міста і це теж додаткові робочі місця. У планах є будівництво у Лозовому Ярі об’єкту тваринництва і аналогічно на території Двірковщини, відповідно, це додаткові робочі місця і сплата до бюджету.

Низка підприємств зменшили свої обсяги виробництва, як, наприклад, Механічний завод, який міг би надавати більші послуги. У нас працює «Яготинський маслозавод» –  підприємство Молочного альянсу, що забезпечує роботою близько 800 людей. Ми маємо привабливу територію, гарну і затишну. Влада старається привітно зустріти кожного, хто хоче зайти і створити нові місця, бо поки що ми не покриваємо ці потреби. Місто має зручне транспортне розташування, тому багато наших земляків до війни їздили на роботу в Київ. На жаль, ми не можемо визначити, яка кількість людей ще потребує робочих місць. Мені б дуже хотілося, щоб підприємства, які евакуюються із зони бойових дій, перебиралися до нас. Напевно, треба робити більше реклами про те, що є така громада, де можна реалізуватися.

- Які подальші проекти та першочергові плани? 

- Визначатися можна буде тільки тоді, коли буде видно світанок, тому що зараз ми не можемо чітко визначитися, що треба робити першочергово. Поки що всі котельні працюють, водопостачання є, дай Бог, щоб так і було надалі. Кожна людина повинна жити в комфортному і затишному місці, тому наші постійні турботи – це і благоустрій, і ремонт доріг, і лікарня, і освіта. Частина населених пунктів не має бомбосховищ, з цим ми також повинні визначитися.

Також мене турбує і таке питання як відновлення та розширення туризму. Місто Яготин окрім великого парка прикрашає озеро Супій площею 1200 га, але його водне плесо значно зміліло. Мені б хотілося залучити всіх, хто міг би допомогти, зокрема щоб в Київоблраді підняли це питання і знайшли шляхи вирішення.

Там дуже красива зона рекреації, де можна зробити чудові місця відпочинку. Після перемоги до нас поїдуть туристи, тому вважаю доцільним на рівні Київщини розробити програму відновлення та розширення туризму. Загалом маємо планувати своє життя на перспективу, з урахуванням викликів, які на нас можуть чекати.