Мерії Київщини: Чому Дикому буде складно переконати білоцерківчан підтримати його знову
Уже цього року в усіх населених пунктах Київської області обиратимуть нову владу. «Моя Київщина» вирішила згадати досягнення і провали мерій та райрад столичного регіону, а також з’ясувати, чи заслужило своєю роботою чинне керівництво шанс на ще одну каденцію. Продовжуємо цикл з аналізу Білоцерківської міської ради під керівництвом Геннадія Дикого.
24 листопада 2015 року Геннадій Дикий прийняв присягу міського голови та вже понад 4 роки очолює Білу Церкву. Нагадаємо, він отримав перемогу, йдучи в мери від політсили «Самопоміч» на чолі з мером Львова Андрієм Садовим. Під час виборчих перегонів головним конкурентом Дикого був самовисуванець та екс-міністр транспорту та зв’язку в уряді Миколи Азарова Костянтин Єфименко, який хоч і мав підтримку олігарха Василя Хмельницького, але у боротьбі за крісло мера потерпів фіаско.
За час своєї каденції Дикий заробив неоднозначну репутацію. Похитнули її низка корупційних скандалів та звинувачень, серед яких оборудки із землею, нераціональне використання бюджетних коштів, відмивання коштів наближеними до мера особами, кадрові призначення некомпетентних людей на посади та інше, але про все по порядку…
Ключові питання
Новообраний очільник міста почав свою каденцію з показової боротьби з активістами. Так, наприкінці 2016 року місцевий активіст Валерій Міщенко публічно поставив під сумнів результати конкурсу на заміщення вакантної посади директора міського парку культури, підняв питання про вплив мера міста на рішення конкурсної комісії, а також закликав провести повторний конкурс. У результаті цього мер Геннадій Дикий відповів судовим позовом, який передбачав стягнення з Міщенка 50 тисяч гривень. Втім, потім Геннадій Дикий відкликав позовну заяву, адже громадськості стало відомо, що судовий збір було проплачено з рахунку мерії, хоча позивався Дикий як фізична особа.
До речі, за понад 4 роки мерства Дикого у місті так і не було проведено жодного конкурсу чи публічного обговорення про призначення на посаду керівників комунальних підприємств. Хоча на сайті міськради періодично з’являються оголошення про відкритий конкурс на заміщення вакантних посад керівників КП, призначення відбуваються у дещо інший спосіб…
Вважається, що Дикий став мером Білої Церкви не без допомоги свого колишнього соратника по партії «Фронт Змін», екс-парламентаря Володимира Полочанінова, близького до одіозного лідера «Опозиційної платформи – За життя!» Юрія Бойка. Маючи серйозні бізнесові інтереси у Білій Церкві, Полочанінов впливав на виборчий процес, а згодом отримав фактичний контроль над осередком «Самопоміч». Проте, наразі він перебуває в опозиції до мера та критикує його діяльність.
Тим не менш, не останню роль в управлінні містом протягом перших кількох років каденції Дикого отримала підшефна Володимира Полочанінова – депутатка Київської обласної ради від «Самопомочі» та концесіонер ТОВ «Білоцерківвода» Ольга Бабій, яка була мало не «тіньовим мером» Білої Церкви.
За інформацією «Моє Київщини», вона давала вказівки меру, в його присутності проводила засідання виконкому та загалом формувала порядок денний. І все це Бабій робила від імені свого шефа Полочанінова, який, схоже, вважав, що має свою маріонетку у вигляді міського голови. Так тривало майже три роки, допоки Полочанінов не почав у ЗМІ обливати брудом неслухняного мера Дикого. Зараз екс-нардеп начебто навіть приєднався до команди олігарха Василя Хмельницького, який веде свою гру проти мера та має свого кандидата на місцеві вибори – Павла Козирєва.
У результаті ослаблення своїх позицій мер Геннадій Дикий погодився на нового секретаря міськради в особі колишнього багаторічного очільника Білої Церкви, а також у минулому відданого «регіонала» Василя Савчука. Останній засвітився у багатьох гучних скандалах на предмет грабунку комунальних підприємств, корумпованого розподілу земельних ділянок та «кришування» рейдерства. Савчуку навіть хотіли влаштувати сміттєву люстрацію, яка була популярною серед чиновників під час Революції Гідності. Про це схоже забули, але така реінкарнація Савчука лише свідчить про "результативність" міського голови Дикого.
Реформи і «реформи»
Всі пам’ятають, що з самого початку Геннадій Дикий робив собі рейтинг за рахунок транспортної реформи. Для цього він покликав у місто «почесного автотранспортника України», монополіста та власника ТОВ «Транссіті» Юрія Нестерчука. Але під тиском шантажу і тарифних війн мер пішов на зниження вартості проїзду, відповідно наживши собі недруга в особі Нестерчука, котрий наразі судиться з міськрадою. Окрім того, колишні товариші наразі «на ножах» через те, що на парламентських виборах Геннадій Дикий не підтримав Нестерчука, який балотувався в народні депутати по 90 виборчому округу від «Слуги народу».
Ще одна неприємна історія, яку складно пояснити банальною бездіяльністю – це те, що міський голова зберігав нейтралітет у ситуації з Київським обласним театром ім. Саксаганського, коли Київська обласна рада звільняла його директора В’ячеслава Ускова, урізала фінансування та місяцями затримувала зарплатню. У тривалих скандалах навколо театру міський голова жодного разу не висловився на його підтримку та не ініціював дискусію про передачу Саксаганця з області в місто, аби зупинити свавілля. Це притому, що театр по кількості надходжень до місцевого бюджету від фізичних осіб, які сплачують ПДФО, цілком можна порівняти з, наприклад, Білоцерківською ТЕЦ. В результаті, через свої зарозумілі дії Дикий фактично втратив союзників, які б могли йому допомогти під час виборчої кампанії, яка обіцяє бути надзвичайно гарячою.
Програма та невиконані обіцянки
Перед виборами команда «Самопомочі», від якої балотувався Геннадій Дикий, підготувала передвиборчу програму, яка припала до душі багатьом білоцерківцям. Про те, з плином останніх років стало зрозуміло, що деякі обіцянки не втілено в життя та й, скоріш за все, вже не будуть. Мова йде, зокрема, про обіцяний мером прозорий бюджет, відкриті тендери, аудит комунальних підприємств та запровадження дієвого механізму їх ефективного управління, а також програми для розвитку малого та середнього бізнесу.
Серед невиконаних обіцянок, про які білоцерківці згадують певно щодня – відкриття притулку для тварин та громадські вбиральні, яких у місті взагалі немає. Те ж саме стосується і обіцяного створення моніторингових центрів якості води та повітря за євро-стандартами.
Найбільш спірним питанням в контексті виконано/не виконано є обіцянка Дикого про оновлений склад громадського транспорту. Транспортна реформа в місті ніби й триває, але задоволених мало. Більш того, значна частина містян вважає її мало не провальною. Тут зіграв роль конфлікт між перевізниками та мешканцями міста. Одні говорять про підняття якості послуг, відповідно і про зростання вартості тарифу. Інші – не бачать цієї якості та відмовляються платити більше.
З-поміж іншого, мера звинувачують у тому, що не втілюється в життя Стратегія розвитку Білої Церкви.
Усі ці роки мера Дикого так асоціювали з тротуарною плиткою (як-ніяк фактично він є власником великого будівельного супермаркету «Будмаркет»), що це найперше за що його як хвалять (так і навпаки) - що місто повсюди обкладають плиткою. Навіть є міський міф про те, що міська рада купує плитку лише в магазині мера.
Виконані обіцянки та здобутки
Попри подекуди дошкульну критику чимала частина населення вважає, що Геннадій Дикий, як міський голова, кращий за усіх попередників. На противагу критикам прихильники Дикого відзначають, що місто, як і було обіцяно мером, зазнало суттєвих перетворень: бюджет збільшився, заходять субвенції з обласного та державного бюджету тощо, відбулися зміни в самому місті. До надбання громади Білої Церкви за час роботи Дикого можна віднести побудову та реконструкцію важливих інфраструктурних об’єктів. Місто поповнилось сучасним залізничним переїздом, амбулаторіями сімейної медицини, новим дитячим садочком, територіальним центром, супермаркетом «Новус» (який будувався в рамках міжнародної інвестиційної угоди), «Епіцентром», модельним офісом пробації, зупинками громадського транспорту, пришкільними футбольними стадіонами, велосипедними доріжками.
Було почато реконструкцію стадіону «Трудові резерви», будівництво набережної річки Рось, встановлено заощадливе світлодіодне освітлення, світлофори, а також встановлено системи відео спостереження на вулицях міста. Зокрема, у місті нарешті було реконструйовано та побудовано так званий «Горбатий» та «Дерев’яний» мости. Поступово втілюється в життя Проект «Створення міжнародного аеропорту в Білій Церкві».
Рейтинг та медійність
Дійсно, рейтинг у Геннадія Дикого в Білій Церкві – далеко не найнижчий. Якщо ж брати загальнодержавний, серед міських голів, то тут трохи інакше. Минулого року портал "Кореспондент" зробив аналіз 35 найбільших міст України, де за рейтингом видно, що білоцерківський голова Геннадій Дикий посів 33 місце. Тобто його рейтинг - 1,87 з 10. До речі, перед цим, у 2018 році, Біла Церква знаходилася на 5 сходинок більше. Аби вирахувати політичну значимість очільника міста, враховувалась підтримка міської ради, конструктивність відносин із центральною виконавчою владою, наявність групи підтримки у парламенті, відносини з головою ОДА та медійність як загальнонаціональної фігури.
До речі, про медійність. Перші два роки міський голова був дуже закритим для журналістів та майже не проводив прес-конференцій тощо. У мера Дикого склалося вибіркове ставлення до місцевих ЗМІ. Приміром «виданням-критикантам» або медіа, які підконтрольні так званим групам впливу опонентів, Дикий великою мірою перекрив інформаційний кисень та не просто ігнорує, а й наполегливо не рекомендує своїм підлеглим давати коментарі. Відповідно на рахунок цього продовжує отримувати купу критики від тих самих мас-медіа.
Втрата контролю та перезавантаження влади
Впродовж тривалого часу ситуація в мера Білої Церкви складна, і проблеми передусім пов’язані із втратою контролю над міськрадою. Досить часто депутати голосують за рішення, які йдуть врозріз з точкою зору міського голови. Дикому закидають безпрецедентну кількість накладення вето на рішення депутатського корпусу Білоцерківської міської ради. Зокрема, це стосується кадрових питань, адже депутати неодноразово голосували за звільнення заступників міського голови та секретарів міської ради. Від так, поки Дикий очолює міськраду, у нього декілька разів змінювалися заступники: Віктор Яровий, Володимир Хмурич, Сергій Похальчук, Ольга Настіна, Ольга Бакун, Валерій Гнатюк. Примітно, що попри ротацію заступників, один з них, а саме радикал та депутат обласної ради Олександр Поляруш, має стійкий імунітет та вже тривалий час залишається в керівному складі міськради, де депутат опікується питаннями транспорту та інфраструктури. Власне тому його часто звинувачують у сприянні підвищення тарифів на перевезення у Білій Церкві. Як пишуть деякі ЗМІ, така лояльність до перевізників обумовлена тим, що Поляруш і сам є перевізником частини міських маршрутів, відповідно відстоює інтереси перевізників, а не громади.
Що ж до секретарів, то за каденцію Геннадія Дикого міськрада має вже третього «спікера». Нагадаємо, очоливши місто Дикий домігся того, що секретарем став представник від його ж політичної сили Борис Смуток. Але вже 2017 року депутати вирішили позбутися секретаря з "Самопомочі", замінивши його на «Свободівця» Вадима Кошеля. Але згодом, коли в місті назрів «реванш регіоналів», депутати спромоглися замінити і Кошеля на, так би мовити, «свою» досвідчену людину – екс-«регіонала» та колишнього мера Білої Церкви Василя Савчука.
За такого сценарію, звісно ж за офіційною версією, рада отримала такого собі рефері або ж консолідуючу фігуру, яка має урівноважити ситуацію. Але, фактично, депутатська більшість створила власну вертикаль влади зі своїм секретарем та людьми у виконкомі. Фактично це підсилило позиції олігарха Василя Хмельницького, до орбіти якого відносять Савчука.
До речі, відносно виконавчого комітету, то тут також не все стабільно, адже його, за каденцію Дикого, депутати також розпускали декілька разів. Востаннє – в листопаді 2019 року.
Скандали, обшуки, суди, звинувачення
Не обійшлося і без корупційних скандалів та обшуків. Чого тільки варта історія зі скандально відомим ЦНАПом, який було придбано за рекордно завищеною ціною. Справа в тому, що у 2018 році депутати БМР ухвалили рішення про купівлю у комунальну власність громади м. Біла Церква недобудованого об’єкту вартістю 24,3 млн. грн. Цікаво, що декількома місяцями раніше це приміщення було продане від одної фізичної особи іншій лише за 4 437 576 грн. Відповідно, діяльністю мерії зацікавилося НАБУ. Нагадаємо, торік в міськраді та помешканні очільника Білої Церкви детективами Національного антикорупційного бюро було проведено обшуки та порушено кримінальну справу. Правоохоронці підозрюють, що білоцерківська міська рада переплатила близько 18 мільйонів гривень за будівлю, яку придбала під Центр надання адміністративних послуг.
Утім, висновки щодо обґрунтованості підозри Дикого в «дерибані» міського бюджету ще попереду. Варто зауважити, що останнім часом розслідування у цій справі таки активізувалося, адже з початку 2020 року в НАБУ вже викликали голів депутатських фракцій Білоцерківської міської ради на допити. Безперечно, купівля приміщення під ЦНАП стала найбільшим скандалом за всю каденцію міського голови. Але в полі зору правоохоронців міськрада на чолі з Диким опинялася і раніше. Приміром, у 2017 році проти міського голови було відкрито кримінальну справу за фактом корупції, яка перейшла в адміністративну. Дикому закидали ведення підприємницької діяльності при одночасній роботі на посаді міського голови. Але, зрештою, справу закрили за відсутністю складу злочину.
У 2018 році у відділі капітального будівництва БМР та на інших 14 об’єктах, пов’язаних з його роботою, слідчі ДФС проводили обшуки. Податківці підозрювали, що посадовці міськради в обхід законодавства оптимізували податкове навантаження, тобто «відмивали» бюджетні гроші. Слідчі виявили документи, які вказують на фінансові махінації, у яких фігурувала низка підприємств, зокрема ТОВ «Білоцерківтеплоенерго» та КП «Білоцерківтепломережа». В цілому, з періодичними перевірками міська рада працювала протягом двох років.
Серед скандалів, які точилися навколо Геннадія Дикого – укладення договору з «AxxonSoft», компанією, яка, попри українську реєстрацію, має російське походження. В рамках програми «Безпечне місто Біла Церква» було встановлено програмне забезпечення вищевказаного виробника для міських відеокамер. Це стало приводом для критики з боку ЗМІ та акцій протесту активістів, які вимагали розірвання договору з «AxxonSoft». Втім, і до сьогодні в місті використовується дане програмне забезпечення.
Були до мера Білої Церкви і питання відносно держзакупівель. Минулого року в межах проекту «Приховані інтереси» аналітики Антикорупційного штабу встановили взаємозв’язок між тендерними закупівлями Білоцерківської міської ради та родинами її депутатів. Як показали результати досліджень, у 2017 році КП БМР "Білоцерківтепломережа" без тендеру закупила будівельні матеріали на суму 244 тис. грн у ПП "Будмаркет", 100% власницею та директором якого є дружина мера Олена Дика. Зокрема, експерти з'ясували, що КАТП-1028, 40,4% акцій якого належать батькові міського голови Геннадія Дикого, отримали 65 контрактів на загальну суму 4,3 мільйона гривень. І найбільшим замовником цих послуг був Департамент житлово-комунального господарства БМР.
Ще один скандал виник у 2017 році, коли підприємці міста відкрито заявили про вимагання грошей з боку депутатів міськради, які входять в земельну комісію, нібито від імені міського голови. Геннадій Дикий відреагував на цю заяву наміром, в разі необхідності, пройти перевірку на поліграфі, до чого закликав і депутатів. Проте, далі голосних заголовків у пресі діло не дійшло.
Опоненти також звинувачували очільника Білої Церкви у відсутності політичної відповідальності. Напередодні президентських виборів 2019 точилися розмови ніби то Дикий змінив партію «Самопоміч» та віддав перевагу пропрезидентській БПП. І хоч офіційно міський голова залишився лідером своєї фракції, під час виборчої кампанії справді активно підтримував Петра Порошенка. Це, правда, йому не допомогло…
Конкуренти за крісло
Загалом про скандали, сутички та протистояння за 4 роки у Білій Церкві можна говорити безкінечно. І меру і депутатам, які прийшли до влади у 2015 довелося нелегко, адже у післямайданний період особливо гостро відчувався контроль громадськості: з’явилися активісти, які усіляко критикують місцеву владу та відстоюють інтереси громади. Натомість, на тлі цього почали набирати силу політики-популісти та олігархічні групи, які готуються відправити діюче керівництво міста в нокаут. Так, кандидатом, якого планує висунути Василь Хмельницький у Білій Церкві, є екс-мер Українки Павло Козирєв, який протягом останніх двох з половиною років живе в Білій Церкві.
З огляду на рішучість та активність Хмельницького, наразі незрозуміло, чи зможе Дикий встояти на місцевих виборах 2020 року. Існує два серйозні виклики. По-перше, за час своєї каденції до Геннадія Дикого накопичилося чимало негативу при відносному мінімумі конструктиву. По-друге, партія «Самопоміч» зникла як явище, а отже мер фактично залишився сам – без союзників та з падаючим рейтингом…
Антон Болбочан, «Моя Київщина»
Читати "Моя Київщина" у Facebook
