#

Нардепка Ольга Василевська-Смаглюк: Я залучила на округ більше 300 мільйонів гривень інвестицій

25.11.2021 08:00
Нардепка Ольга Василевська-Смаглюк: Я залучила на округ більше 300 мільйонів гривень інвестицій
Ольга Василевська-Смаглюк

Інформаційна агенція "Моя Київщина" поспілкувалася з обраною від 96 виборчого округу столичного регіону народною депутаткою України нинішнього скликання Ольгою Василевською-Смаглюк. Про здобутки та досягнення за час каденції, практику спілкування з виборцями, успішність реформи децентралізації та комунікацію з головами ОТГ Київської області, читайте в першій частині інтерв'ю

-Уже пройшло більше двох років із моменту отримання Вами мандата народного обранця. Насамперед скажіть, Ви позиціонуєте себе як законотворець чи діячка на окрузі?

- Думаю, що я знайшла баланс між кандидатом, який балотувався від округу, і депутатом Верховної Ради, який має ухвалювати закони. До того ж часто-густо депутати підміняють собою місцеву владу. Але я намагаюсь не підміняти, а підказувати й направляти.

- Розкажіть про законопроєкти, які вдалося реалізувати і якими пишаєтеся?

- Передусім нам уперше за 20 років вдалося оновити законодавство у сфері боротьби з відмиванням коштів. Це мало помітно для пересічного громадянина, але дає можливість підвищити наші рейтинги в тих міжнародних організаціях, що займаються всесвітньою боротьбою з тероризмом. А головне ці зміни направлені на боротьбу з тіньовою економікою.

Також ми ліквідували Державну фіскальну службу України. Таким чином утілили обіцянку президента Володимира Зеленського про створення єдиного органу по боротьбі з економічними й фінансовими злочинами – Бюро економічної безпеки. Тобто зробили те, що обіцяли всі ще з 2008 року...

Ну і, звісно ж, імплементували так званий антиколекторський закон. Я отримувала дуже багато скарг від громадян, зокрема під час особистого прийому про те, що їх тероризують, надсилають їм порнокартинки, доймають сусідів тих, хто брав мікрокредити тощо. Тож, згідно з новим законом, Національний банк України отримав повноваження нагляду за небанківськими фінансовими установами. На структуру також наклали обов’язок наглядати за колекторськими компаніями. Останні раніше взагалі були поза законом, тепер вже ліцензовані та внесені в єдиний реєстр. Тобто, якщо компанії нема в реєстрі, вона не має права стягувати заборгованість. Маємо перші штрафні санкції для компаній. Наприклад, та, яка тероризувала цілу школу на Київщині, зараз взагалі на стадії ліквідації.

Ми хочемо ініціювати скасування автодозвону як одного з методів терору. Прибрати цю можливість взагалі. Якщо колекторські компанії не зрозуміють, що є Закон і його потрібно виконувати, ми взагалі заборонимо їхню діяльність в Україні. Тоді, звісно, ми покладемо весь ринок мікрокредитування, тому що великі банківські установи маленькі споживчі кредити не видають. Із одного боку ми поставимо людей у становище, що їм ніде буде позичити кошти, із іншого – знімемо питання невиконання вимог Закону. Але я сподіваюсь, що до цього не дійде.

- Що було зроблено для громад 96 округу за час Вашої каденції?

- Для себе я визначила 3 пріоритети діяльності: медицина, освіта та екологія. Ми намагаємося постійно "наситити" лікарні округу новим медичним обладнанням. Минулого року всі гроші, що виділяються на субвенцію соціально-економічного розвитку кожному депутату-мажоритарнику (а це була сума 10 млн грн), направили на боротьбу з COVID-19, закупівлю засобів індивідуального захисту, кисневих масок, ШВЛів. Щодо ковіду, ми співпрацюємо з благодійним фондом "Свої", перенаправляємо їм деяких пацієнтів.

За кошти Немішаївської громади нам вдалося частково відремонтувати станцію екстреної медичної допомоги, а за приватні – перемонтувати та поставити на колеса швидку медичну допомогу.

Важливо, що 95% звернень до депутата – це прохання допомогти знайти кошти на лікування. Зазвичай це онкохворі. Там, де ми бачимо, що не можемо допомогти, ми, звісно, стараємося знайти благодійників.

Співпрацюємо з Інститутом травматології та ортопедії НАМН України, Центром кардіохірургії Київської обласної клінічної лікарні тощо. Спільно з останнім у нас планується запуск програми, у межах якого жителі мого округу зможуть отримати кваліфіковану медичну консультацію та пройти огляд у своїх лікарнях. Розпочнемо з Іванківської лікарні, де немає свого кардіохірурга, а отже, до пацієнтів завітають фахівці Київської обласної клінічної лікарні.

- Над яким проєктом Ви зараз працюєте?

- Наразі це мобільна паліативна допомога. Ми намагалися створити паліативні відділення в лікарнях нашого округу, але постали перед проблемою відсутності кваліфікованих кадрів.

До слова, ми організували декілька тренінгів для лікарів із надією, що в подальшому вони відкриватимуть у лікарнях паліативні відділення. Але зрозуміли, що ще зарано, й тому створили мобільну паліативну допомогу. Так, лікарі з Києва, у яких є ліцензії, волонтерами їздять до людей, які зверталися з такою потребою безпосередньо до мене, або ж до тих, кого подають місцеві центри первинної медико-санітарної допомоги. Виписують знеболення, дають інші рекомендації тощо.

Цей проєкт, який уже півроку як діє, надихнув директорку Іванківської центральної лікарні Ларису Цуп відкрити паліативне відділення. Зараз ми спільно за кошти спонсорів закінчили ремонт приміщення, закупили медичне обладнання, ліжка частково надав благодійний фонд і тд.

- Що вдалося зробити задля розвитку освіти в межах Вашого округу?

- Насамперед домогтися виділення безпрецедентної суми для реалізації програми «Спроможна школа» у Пісківці та в Іванківській школі. Остання починала зводитися за кошти Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (важливо, що 10% від вартості будівництва повинно йти на три громади, прилеглі до Чорнобильської станції), а закінчувалося будівництво за програмою «Спроможна школа». Вважаю це справжнім досягненням, адже дві школи з одного округу ще не потрапляло в цю програму протягом одного бюджетного року. А для цього я постійно ходила на комісії, відстоювала необхідність цих проєктів.

Також завдяки підтримці голови Комітету з питань освіти Сергія Бабака вдалося отримати 5 млн грн на ремонт харчоблоку в Немішаївській школі, який санстанція хотіла закрити через невідповідність нормам.

- Яку суму інвестицій Вам вдалося залучити на округ як народній депутатці?

- Більше 300 мільйонів гривень. Коли я тільки прийшла на округ, то, наприклад, у Поліській громаді не було жодного ТОВ, що займається аграрним бізнесом і платить податки саме в Поліську громаду. Наразі ми ведемо з ними переговори про необхідність реєстрації в межах місця розташування підприємств.

Загалом інвестиції в округ базувалися лише на якихось особистих знайомствах, як-от: у мене були знайомі, які відкрили невеликий готель для туристів у Чорнобилі.

Зараз ми підготували вибірку тих земель, які підпадають під індустріальні парки. Якщо є бажання там будувати й розвивати територію, то велкам, я максимально цьому сприятиму. Щодо цього, уже провела переговори з головою торгово-промислової палати України Геннадієм Чижиковим.

Моя ціль та завдання – зробити громаду спроможною, а це можливо завдяки залученню інвесторів, які реєструватимуться в межах округу та саме туди сплачуватимуть податки.

- Наскільки успішною, на Вашу думку, є реформа децентралізації в Україні?

- Рада, що реформа нарешті закінчилася, тому що про її початок говорили ще тоді, коли я вчилася в молодших класах у школі. Щоправда, є певні проблеми. Насамперед це рудиментні райради і райдержадміністрації, які в принципі не потрібні, але через брак голосів при внесенні змін у Конституцію, їх не ліквідували. Думаю, що надалі або ліквідують, або нададуть їм якихось надкрутих функцій, щоб там було цікаво працювати.

Із іншого боку мене дуже турбує ситуація, коли місцева громада може розпоряджатися землею, як тільки захоче. Це ж стосується й розподілу бюджетних коштів. Наприклад, під ковідний тендер закупити якісь швабри чи ще якусь дурню.

У нас перевірити, як розпоряджаються місцеві громади своїми коштами, може тільки Держаудитслужба. І Слава Богу, що вони є. Їх треба всіляко підтримувати, для того, щоб громади і лідери громад не відчували себе безкарними в усіх цих питаннях, бо насправді ніхто не відчуває контролю з боку держави над тим, що відбувається.

- Чому досі нема префектів? Чи вдасться запустити інститут префектів у 2021 році?

- У цьому році, мабуть, ні. Префект – це представник Президента на тій чи іншій території. Як на мене реформа до того йшла, що мають ліквідуватися адміністрації для того, щоб була людина, яка буде звітувати Президенту або Офісу Президента про те, що відбувається на місцях. На мою думку, це правильно.

 - Як Ви ставитеся до створення столичної агломерації?

- Поки ми не ухвалили закон про столицю і не вирішили питання з тим, чи мають бути в мера Києва повноваження ще й голови Київської міської державної адміністрації, переходити до питання агломерації не варто.

До того ж ніхто з моїх виборців не приходив до мене з питанням про агломерацію. Людей турбує: як вони отримуватимуть зарплату, куди будуть іти податки з цієї зарплати, чи зможуть вони користуватися пільгами, якими користуються кияни, наприклад, і так далі. Якщо Київська агломерація буде вирішувати питання мешканця Бучі або Фастова, які працюють в Києві, тоді гаразд. А якщо це буде просто збільшення повноважень певних осіб, я від цього точно не зрадію.

- Як легко Вам вдалося знайти спільну мову з мером Бучі Анатолієм Федоруком, який є очільником міста з 1998 року і працював фактично при кожній владі?

- Я є там, де мене кличуть. Якщо мене мер Бучі, голова Іванківської ОТГ, мер Славутича чи ще хтось кличе на якісь події, я залюбки їжджу. Мене ще нікуди і ніколи не покликав мер Вишгорода. От ніколи і нікуди. Я з ним комунікую лише тоді, коли в мене є якісь питання мого виборця, наприклад, черга у садочок тощо.

Натомість мер Федорук вважає за необхідне запросити народного депутата від округу на день Бучі чи ще якийсь спільний захід. Чи свідчить це про те, що в нас з ним є спільна мова чи ні, хай люди вирішують.

Стосунки з Федоруком у нас конструктивні. Там, де є потреба відстояти інтереси громади, мер в 70% випадків слухає те, що я прошу. Легкість співпраці полягає в тому, що в Бучі є завжди проєктно-кошторисні документації, гарні, цікаві проєкти. Ну я ж не винна, що вони професійно працюють, правильно?

 - Згідно з інформацією, опублікованою на сайті Верховної Ради України, у Вас діє 6 громадських приймалень, розташованих у столичному регіоні. Чому перестала функціонувати 7, та що в центрі Києва – на Володимирській, 12 (бізнес-центр "Міленіум")?

- Улітку цього року закінчився термін договору. Наразі вважаю, що вона не потрібна, тому що я брала її до карантину, а під час пандемії в ній не було ніякого сенсу.

Інші шість приймалень діють. Там працюють мої помічники, які приймають звернення. У мене є постійний розклад, хоча ми його міняємо, адаптуємо до карантину тощо. Також є чат громадської приймальні, де ми обмінюємося інформацією. Наприклад, мені пишуть, що в Бучі три громадянина потребують особистого прийому. Або в Бородянці 10 громадян назбиралися за останні три місяці, які вимагають тільки особистий прийом. Тоді я свій розклад підлаштовую так, щоб зустрітися з цими людьми. Так зараз це працює.

- Як Ви інформуєте громадськість про свій майбутній візит і скільки часу виділяєте на спілкування з виборцями? У Мережі є інформація про те, що це можуть бути 30-хвилинні візити.

- Коли ми маємо 3-4 людини, які записалися, то вивішуємо оголошення, що буде особистий прийом. Якщо хтось не записався, то все одно може вільно прийти.

Останній прийом, який я проводила в Бучі, тривав 2,5 год (прийняла близько 20 людей!). Прийом не може тривати 30 хв, він в мене триває від двох з половиною і більше. Просто прийом одного громадянина якраз і займає цих пів години приблизно, тому що я вважаю, що на прийомі ми отримуємо інформацію, документи, вивчаємо їх і доводимо до людини в телефонному режимі, чи, якщо потрібно, проводимо додаткову зустріч. Якщо приділяти одній людині більше як 30 хв, то там можна сидіти два дні, що не зовсім раціонально. Для цього є помічники, у яких є визначений графік, тож ці прийоми ведуть вони.

- У Вас 24 помічники, 8 із яких працюють на платній основі. Така кількість – це забаганка чи необхідність?

 - Віта Буркаль наразі знаходиться в декреті, а вона значиться помічником. Альона Вернер і Оксана Волошина займаються юридичною частиною. Ми таких отримуємо дуже і дуже багато запитів – за два роки близько 2500. Кожен із них потребує відповіді в чітко встановлений законом термін, інакше народний депутат може отримати адміністративний протокол. От, ці дві людини й займаються цим. Сергій Грубий займається округом, Ірина Орел – прийомом у Бородянці, Анастасія Фещенко – організаційною роботою: веде журнали, облік робочого часу помічників, оформлює відпустки і відрядження тощо.

Щодо позаштатних помічників, то це люди, які здійснюють певні повноваження, наприклад, можуть проінспектувати СІЗО, тюрем, а потім надають аналітичні звіти. Ніяких своїх родичів, братів, сестер, дітей я не оформляю.

Читати "Моя Київщина" у Telegram
Антон Болбочан
журналіст