Назар Гецко з Івано-Франківщини: "Усе горить, а Україна живе!"
Головний сержант 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 79-го окремого батальйону територіальної оборони 102-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління Сил ТРО "Захід" Сил ТРО ЗСУ військової частини А7166 Назар Гецко Вишня загинув 15 лютого 2023 року внаслідок авіаудару, нанесеного окупаційними військами рф поблизу населеного пункту Малинівка Запорізької області
Назар Гецко народився 14 липня 1992 року в селі Дубовиця Войнилівської ОТГ Калуського району Івано-Франківської області. У родині Степана Юрійовича та Парасковії Дмитрівни зростало троє синів – Володимир, Віталій та наймолодший – Назар. Початкову школу Назар закінчив у селі Дубовиця, згодом ще протягом року навчався в Калуській загальноосвітній школі №10, звідти пішов до 5 класу Войнилівської загальноосвітньої школи. Здобуваючи знання в середній школі, заодно вчився у Войнилівській музичній школі гри на акордеоні. Був талановитим та обдарованим хлопцем, до того ж працьовитим і старанним. Навчився також грі на гітарі та фортепіано, брав участь та вигравав призові місця в багатьох мистецьких конкурсах.
По закінченню 9 класів 2007 року юнак вступив на навчання у Войнилівське ПТУ №34, де здобував професію "Оператор комп’ютерного набору". Зарекомендував себе щонайкраще: мав добрі організаторські здібності, був старанним, дисциплінованим, відповідальним та активно включався у громадське життя училища. Особливим захопленням Назара була художня самодіяльність. Він і співав, і танцював, і грав на музичних інструментах, неодноразово був ведучим різних свят. Якось в училищі, де навчався Назар, проводили пісенний конкурс "Караоке на майдані", зорганізований художньою керівницею училища Галиною Іванівною Стефанюк. Юнак блискуче виграв конкурс та всі отримані від глядачів кошти передав на підтримку художньої самодіяльності училища. Талановитого учня дирекція Войнилівського ПТУ №34 нагородила грамотами за активну участь у художній самодіяльності та перемогу у обласному конкурсі "Тобі співаємо, Україно".
Одразу після закінчення навчання в училищі Назара призвали на військову службу, яку він проходив у місті Полтаві у військовій частині А3990. За недовгий час перебування в цьому мальовничому місті талановитий юнак встиг узяти участь у багатьох мистецьких конкурсах та фестивалях, його неодноразово відзначали дипломами та грамотами виконавчого комітету Полтавської міської ради. За пів року Назара перевели до військової частини в місто Київ, зразково виконував обов’язки зв’язківця-розвідника та отримав звання молодшого сержанта.
Після служби юнак повернувся у рідний край, додому, де знайшов свою долю. Зі своєю коханою дівчиною Марію з сусіднього села Перевозець Назар був знайомий із юних літ – разом навчалися в одному училищі, разом займалися в танцювальному гуртку, Марія танцювала під музику Назара на сільській дискотеці. Також зустрічалися, коли юнак приїжджав до брата в село Перевозець.
Теплого літа в серпні 2015 року закохані одружилися. У родині народилися діти: донечка Анастасія та синочок Остапчик. Назар дуже любив своїх дітей, обожнював дружину, а вона захоплювалася своїм чоловіком. Їхня дружна родина дуже любила подорожувати. Вони були легкі на підйом, щовихідних вирушали чи в гори, чи в парки відпочинку, возили дітей до зоопарку, не стомлювалися показувати дітям красу рідної землі. Скільки ще всього прекрасного не встиг показати дітям їхній тато...
Остапчик росте дуже схожим на тата – любить автомобілі, хоче навчитися їх ремонтувати. Анастасія має чудовий голос та музикальний слух, і як тато, любить співати. Вона виконала пісню івано-франківських авторів, присвячену загиблому татові, на пісенному конкурсі у Львові, де зайняла друге місце. Для дружини Марії її чоловік Назар – живий, принаймі у дітям та в серці.
Назар Гецко – учасник АТО/ООС із квітня 2014 року, захищав суверенітет та незалежність України на Сході, разом із побратимами пройшов пекло "Іловайського котла" та отримав відзнаку учасника АТО. В одному із запеклих боїв у вересні 2014 року воїн отримав важке поранення та контузію. Лікувався в госпіталі міста Івано-Франківська при Міністерстві оборони України, трохи відновивши сили, повернувся до рідного дому. Вирішив поїхати до Польщі на заробітки, бо давно мріяв придбати власне житло та зайнятися улюбленою справою – ремонтом автомобілів. Отже, поставивши собі за мету зайнятися бізнесом, чоловік впевнено та наполегливо йшов до неї, відкрив у Калуші станцію технічного обслуговування. Його віра в себе, старання та наполеглива праця дали свої плоди – він став одним із найкращих фахівців своєї справи. Згодом вся родина переїхала до Калуша в нову квартиру.
Незважаючи на постійну завантаженість на роботі, приємні клопоти з двома дітьми, захоплення музикою, Назар Гецко брав активну участь у суспільному житті громади. 2020 року більшістю голосів він був обраний депутатом Войнилівської селищної ради об’єднаної територіальної громади 8-го демократичного скликання від багатомандатного округу № 4 (с. Перевозець, с. Кудлатівка). Рішенням депутатського корпусу йому як наймолодшому з депутатів та учаснику бойових дій доручили зачитати присягу депутата 8-го скликання на першій сесії селищної ради, що відбулася 24 листопада 2020 року. На цій же сесії Назара обрали головою земельної комісії. Він дуже відповідально та зважено ставився до виконання своїх обов’язків, вдало та помірковано вирішував земельні суперечки, повсякчас захищав інтереси своїх виборців, цікавився та вболівав за життя свого округу та громади.
Творчий, позитивний та веселий, окрім основної роботи, разом із музичним гуртом однодумців "Друзі" розважав людей на весіллях та вечірках, даруючи присутнім гарний настрій.
Із початку повномасштабного вторгнення Назар став до лав територіальної оборони. Після навчання на Рожнятівщині, де він готував молодих бійців, їх перекинули на Запорізький напрямок, одразу на "нуль". Десять місяців воїн був на передовій. За цей час двічі приїжджав у відпустку. У переддень свята всіх закоханих привітав кохану дружину, передавши кур’єром букет квітів та валентинку. А 15 лютого 2023 року Назар Гецко з побратимом загинули від авіаудару в бліндаж, де в той час знаходилися військові. Вирва від вибуху була глибиною в чотири поверхи і шансів вижити ні в кого не було...
Командир стрілецької роти 79 батальйону Сил ТРО ЗСУ старший лейтенант Матфій Богословський написав оповідання "Вишня" про Назара Гецка. У ньому йдеться про бойові будні захисників, зокрема, про те, як у розрушеній школі на дивом уцілілому піаніно в короткі хвилини перепочинку Назар заграв та заспівав пісню "Милий від’їжджає".
Бойовий побратим, командир відділення, молодший сержант Олег Шевчук поділився спогадами про свого друга, кума та побратима, головного сержанта взводу Назара Гецка на псевдо Вишня:
Ми дружили з Назаром приблизно тридцять років. Коли розпочалася повномасштабна війна, Назар, його рідний брат Віталік, я та інші хлопці з села Перевозець пішли в територіальну оборону. Назар у нашому колективі користувався авторитетом. Цей чоловік був талановитий у всьому. Талант його проявлявся ще з дитинства, а особливо коли в 2022 році на нашу землю прийшла повномасштабна війна...
Назар був головним сержантом, інструктором та лідером. У нелегкі для нашого підрозділу часи він неодноразово вирішував складні завдання. Я як його друг та молодший товариш, захоплювався його рішучістю, відвагою, та вмінням знайти правильні рішення, на які, як правило, було обмаль часу.
Назар Гецко (Вишня) завжди приходив на допомогу, ніколи нікому не відмовляв. Мій дорогий друг завжди підтримував мене та розумів без слів. Одного разу в моєму взводі на передній позиції почалася стрілянина. У нас був контакт із противником. Вишня зі своїм рідним братом, почувши про ситуацію, прийняв рішення прийти на допомогу. Слава Богу, того дня ми залишилися живі. І це лише одна історія з нашої військової служби. Таких епізодів було багато. Він був чоловіком, який тримає своє слово, допомагає не тільки словом, але й ділом, безстрашним воїном, вірним другом та побратимом, товаришем, який ніколи не залишить в біді. Головний сержант стрілецького взводу Гецко Назар Степанович заслуговує звання "Герой України".
Командир взводу майор О. Шаховець познайомився з сержантом Назаром Гецком 25 лютого 2022 року, коли його призначили в стрілецький взвод заступником командира взводу:
Назар прийшов добровольцем із рідним братом та з хлопцями з свого села. Із перших днів навчання Вишня проявив себе здібним організатором. Назар уміло ділився своїми бойовими досвідом із побратимами, який здобув в АТО ще 2015 року, зокрема пройшовши "Іловайський котел". Із травня 2022 року постійно перебував на нульових позиціях у Запорізькій області. Зразково виконував свої обов'язки, уміло керував особовим складом, умів підняти бойовий дух бійців, підтримати у важкі хвилини. Після мого поранення та госпіталізації у вересні 2022 року добросовісно виконував обов'язки командира взводу, був прикладом для побратимів роти. Загинув 15 лютого 2023 року поблизу села Малинівка, у віці 30 років, залишивши кохану дружину і двох маленьких дітей... А скільки ще добрих справ міг Назар зробити для сім'ї та Батьківщини, яку він так любив... Достойний найвищої нагороди України!
Розповідає військовий на псевдо Тамада:
Познайомився я з Назаром Гецком 2022 року, як тільки розпочалася повномасштабна війна. Мене Вишня і його брат Віталій на псевдо Вітик та вся компанія з села Перевозець радо приняли у свій колектив.Тоді я дізнався, що він буде моїм командиром, та не думав що він стане моїм побратимом і другом. Пригадую ті дні, коли нас закинули на нуль у населений пункт Червоне, де на той час вже все практично було стерте в попіл. Усі були розгублені та не розуміли що відбувається, а що ще може відбутися, так тим більше. Він все розумів і вмів підтримати кожного. Почалися обстріли різних калібрів зі сторони ворога, дрони, стрілецькі бої, та Назар завжди стояв до кінця. А завдяки його мужності, стійкості і вмінню приймати важкі рішення та миттєво реагувати, стояли поруч і ми. Так, нелегко нам приходилось. Назар часто повторював слова: "Хто, як не ми?"
Він умів воювати і завжди знаходив хвилинку, щоб підняти настрій побратимам. Пам'ятаю, як Вишня повертався з позицій і потрапив під обстріл міномета. Жартуючи після шквального вогню, він видав золоті слова: "Усе горить, а Україна живе!
Гецко Назар – це Людина з великої літери. Я мало бачив людей, які так самовідданно дарували себе колективу. Він завжди був готовий прийти на допомогу до побратимів, не зважаючи ні на що.
Ще він був інструктором, навчав та готував нас до найважчих часів нашого життя. Я впевнений, що завдяки його науці ми ще досі живі. Переконаний, що Назар Гецко заслуговує звання "Герой України".
Похоронили героя 20 лютого 2023 року зі всіма почестями в селі Перевозець. У горі та жалобі залишилися батьки Героя, брати, сестра, дружина, донька та син.
Мама Параскевія Дмитрівна видала книгу віршів "Біль зраненої душі", присвячену синові, продовжує і нині писати поезії про всіх героїв та їхні подвиги. Багато книг Параскевія Дмитрівна передала волонтерам та безпосередньо захисникам України.
Авторка – Параскевія Гецко
26 вересня 2023 року Назара Гецка нагородили медаллю Івано-Франківської обласної ради "Лицар бойового чину" (посмертно);
25 травня 2023 року – Почесною нагородою ЗСУ "Сили Територіальної оборони" ( посмертно).
Незрозумілою рідним та близьким залишається ситуація з державною нагородою.
5 квітня 2023 року за підписом командира військової частини А7166 підполковника Сергія Бойка було сфомовано та відправлено нагородний лист для представлення Назара Гецка до відзначення державного нагородою, а саме орденом "За Мужність" ІІІ ступеню (посмертно). Досі рідні героя не отримали ні нагороди, ні бодай якоїсь відписки щодо представлення і не знають, де і в кого знайти відповідь на це питання.
5 листопада 2024 року командуванням військової частини А7166 було прийнято рішення про нагородження головного сержанта 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 79-го окремого батальйону територіальної оборони 102-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління Сил ТРО "Захід" Сил ТРО ЗСУ військової частини А7166 Гецка Назара державною нагородою України – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню ( посмертно) та оформлено відповідне подання за №147813 /1849.
На черговій 47-1 сесії Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, яка відбулася 12 грудня 2024 року, ураховуючи клопотання громадськості та висновки комісії з прав людини, законності, депутатської діяльності та етики, Войнилівська селищна рада вирішила:
1. Схвалити текст клопотання щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Гецку Назару Степановичу, головному сержанту 2 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти військової частини А7166, учаснику бойових дій (учаснику АТО).
2. Звернутись із клопотанням до голови Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлани Онищук про внесення подання Президентові України Володимиру Зеленському на надіслати клопотання до Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського щодо присвоєння звання Героя України( посмертно) Гецку Назару Степановичу, головному сержанту 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А7166, учаснику бойових дій ( учаснику АТО).
3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію селищної ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності та етики (Христину Височан).
Загалом нагороди та визнання Герою не потрібні. Скоріше потрібні рідним, які його втратили назавжди. Потрібні, як підтвердження того, що він недарма доблесно воював, безстрашно вів за собою побратимів та віддав своє життя недарма. Адже саме завдяки таким героям ми всі ще живі.
Автор – Назар Гецко
Вічна і вдячна пам’ять воїну Назару! Щирі співчуття рідним, близьким та друзям.
