Невиправдані очікування: жителі Боярки страждають від бездіяльності влади
До інформаційного порталу "Моя Київщина" неодноразово зверталися жителі невеликого містечка на Київщині,
що відносно нещодавно приєднало до себе навколишні села та функціонує вже як
Боярська міська територіальна громада, і скаржилися на популізм і
безвідповідальність місцевої влади. Про те, що обіцяло та не зробило
керівництво міста, зокрема його очільник Олександр Зарубін, читайте в
сьогоднішньому матеріалі
"Обличчям" Боярської ОТГ,
щоправда, уже не "новим", у 2019 році жителі обрали Олександра Зарубіна
(балотувався від політичної партії "За майбутнє"). До цього він
займав посаду міського голови Боярки з 2015 року (пройшов перевірку на довіру
виборців під прапорами політсили ексмера Ірпеня Володимира Карплюка). Цікаво,
що в інтерв՚ю "Моїй Київщині" Зарубін переконував, що не збирається залишати
партію "Нові обличчя" заради якогось більш перспективного проєкту:
Мені подобаються програмні установи нашої політичної сили, імпонує наша команда, стиль і принципи роботи партійного керівництва. Зазначу, що за чотири роки роботи на посаді міського голови мені жодного разу не було поставлено якихось умов при реалізації своїх повноважень. Була лише одна вимога: ти міський голова, тож працюй так, щоб нам не було соромно за тебе.
Чинний очільник Боярки завжди
вирізнявся динамічністю у змінах політичної орієнтації: наприклад, до обрання
мером Зарубін був у представницьких лавах БПП "Солідарність". У 2012
році очолював виборчий штаб одіозного ексректора Національного університету
державної податкової служби України – Петра Мельника, на президентських виборах
2014 року був керівником районного штабу Петра Порошенка, а на парламентських –
мера Бучі, ексрегіонала Анатолія Федорука.
За фахом Зарубін "інженер
із комп'ютерних систем". Закінчив Київський національний авіаційний
університет. Згідно з його офіційною біографією, займав посади директора в ТОВ "Максимум-Нет", ТОВ
"Терра-Телеком" та ТОВ "Модус Глобал" (за сумісництвом). Є
головою правління ГО "Молодь Боярки". Власне, став публічним завдяки
активізації громадського об’єднання (обгороджували парканчиком дитмайданчики,
установлювали перекладини, влаштовували видачу продуктів переселенцям,
фарбували зупинки та фінансово підтримували місцеві спортивні команди).
Боярка отримала статус
міста в кінці 1956 року. Відтоді чисельність населення зросла з 10 до 35 тис
осіб і було побудовано більше трьох десятків багатоквартирних будинків.
Незмінними залишилися тільки проблеми, на які влада вміло закриває очі, і,
власне, згадує про їхнє існування лише напередодні виборів.
Пропонуємо нашим читачам укотре ознайомитися з програмою кандидата на посаду голови Боярської ОТГ, із якою балотувався Зарубін.
Закцентуємо Вашу увагу на
пріоритеті №3 – безпечне місто. Налагодження транспортної інфраструктури для
зручності автомобілістів і безпечності пішоходів. Що ми маємо натомість?
Вулиці без тротуарів або пішохідних доріжок (не кажучи вже про велосипедні), а якщо десь тротуар і є, то в дуже занедбаному стані: зруйноване або ж зовсім відсутнє тверде покриття, відкриті каналізаційні люки, ями тощо.
До слова, свого часу в
інтерв՚ю "Моїй Київщині" Зарубін повідомляв:
Через мізерний бюджет міста ми у змозі робити хіба що ямковий поточний ремонт автошляхів. Але і тут через брак коштів ми спроможні його робити тільки на центральних вулицях.
Мер міста зазначав, що розраховує
на збільшення фінансової спроможності завдяки перспективі утворення ОТГ. Але
результати говорять самі за себе.
Візьмемо до прикладу вже
згадану проблему відкритих каналізаційних люків, що в місті повсюдно. Уявіть
собі ситуацію: дитина-першокласник іде до школи за руку зі старшим братом та
провалюється ногою в каналізаційний люк… Або ж хлопчики гралися з м՚ячем і
випадково втрапили в пастку. Не кажучи вже про бабусь і дідусів, які через свою
необачність, легко можуть провалитися під землю…
До того ж наближається
зима, а це, мабуть, одна з найбільш неулюблених пір року місцевої влади.
Чистити сніг тут не люблять і навіть не приховують цієї неприязні. Місцеві
обурені, адже взимку фактично замкнені вдома, бо кожен похід до соціально
важливих об'єктів становить загрозу для їхнього життя та здоров'я. І справді, а
як пересуватися нерозчищеними "дорогами" дітям, літнім людям, особам із
інвалідністю?! Як кажуть,
говорили-балакали…
Наразі в місті немає
жодного торгово-розважального центру, кінотеатру, великого супермаркету
(магазини "Епіцентр" та "Сільпо" відкриті лише в 2019 та
2021 роках відповідно на землях Києво-Святошинського району), басейну, спортивного
залу; місця відпочинку занедбані; проблема з вивозом сміття так і не вирішена.
Загальний зовнішній вигляд населеного пункту, умови проживання мешканців,
соціальна, культурна, економічна, а особливо транспортна інфраструктура істотних
змін не зазнали. Зауважимо, що про "досягнення" мера Зарубіна журналісти
готували окремий відеосюжет.
Чим же мала займатися
місцева влада? Облаштовувати благоустрій, робити Боярку найзеленішим містом
Київщини, дбати про здоровий розвиток дітей і молоді, створювати об’єкти
змістовного дозвілля…
Таким чином, до утворення
територіальної громади сільські голови працювали так, як могли в тих умовах,
які були. Але керівні крісла зайняли горе-реформатори, які за рік так і не
спромоглися виконати обіцянки, гучно заявлені в період передвиборчої балаканини.
На жаль, через халатність посадовців страждають люди.
