Об’єднана гідрометеорологічна станція Баришівка: низька зарплата і цілодобова робота

Мало хто з людей розуміється на роботі метеостанцій та працівників цих вкрай важливих для життя громадян об'єктів. "Моя Київщина" вирішила зробити цикл матеріалів, які покликані познайомити жителів Київщини з діяльністю метеорологічних станцій, а також із такою професією, як метеоролог

На території Київської області діють одинадцять метеостанцій, які працюють цілодобово, надаючи інформацію про стан атмосфери синоптикам. Після цього вони складають прогноз погоди, яким ми користуємося щодня - особливо вранці, коли вирішуємо, що вдягнути, а також плануємо поїздки протягом дня.

Сьогодні мова піде про Об’єднану гідрометеорологічну станцію Баришівка. Не складно здогадатися, що вона знаходиться в Баришівці, але територіально розміщена на околиці селища, функціонуючи там уже понад 60 років.

Заснована дана станція була 1 грудня 1958 року. Цікаво, що вона виявилася єдиною на території України болотною станцією - на ній велися спостереження за елементами водного і теплового балансу болотного масиву.

Але після того, як Україна отримала незалежність було закрито чимало метеорологічних постів - і зараз вона діє як об’єднана гідрометеорологічна станція.

Проте, незважаючи на зміну назв, перед працівниками стояла завжди одна мета – забезпечення регулярних метеорологічних спостережень, які проводяться на двох метеомайданчиках, де знаходяться потрібні для цього прилади. Перший пункт спостереження розташований на суходолі, а другий – на заплаві. Відстань він останього до метеостанції становить близько 360 метрів. Варто зазначити, що заплава – це частина басейну річки, що заповнюється водою під час повеней та паводків. Також ведеться гідрологічне вивчення р. Трубіж та її притоків, агрометеорологічні особливості вирощування с/г культур на богарних та заплавних (осушених) землях.

Як уже говорилося вище, метеостанція функціонує цілодобово і метеорологи працюють по змінах - денній та нічній. Кожні три години працівники проводять спостереження за температурою та вологістю повітря, швидкістю та напрямом вітру, температурою грунту, ожеледо-паморозевими відкладеннями, кількістю опадів та тиском повітря й передають інформацію в Український Гідрометцентр. Крім того, ведуться спостереження за стихійними явищами та передаються штормові попередження.

Також станція проводить радіоактивні спостереження, а саме відбуваються щоденні заміри та проби.

У план роботи станції також входить відбір проб грунту на забруднення пестицидами та в кінці зими під час максимального накопичення снігу - відбір проби снігу для визначення забрудненнями атмосферних опадів сажею та важкими металами. Цікаво, що станція досліджує опади на кислотність, бо ,як відомо, кислотні дощі несуть велику небезпеку для людей і рослин та утворюються внаслідок надходження в атмосферу сполук сірки та азоту при спалювані палива.

Майже усі прилади, які використовуються метеорологами, знаходяться на метеомайданчику. Температурні показники повітря вимірюються трьома термометрами, які знаходяться в психометричній будці. Максимальний термометр визначає найбільшу темературу, яка спостерігалася за 3-годинний період, мінімальний – найменшу, а строковий - температуру в час спостереження.

Також є автоматичні прилади – самописці, які записують вологість повітря та температуру повітря на спеціальну стрічку. Кількість опадів, які випали, визначають за допомогою опадоміра, в якому під час опадів збирається вода. Кількість рідини метеорологи міряють уже на станції, вносячи потрібні поправки. На метеомайданчику встановлений флюгер Вільда - його використовують для визначення напрямку вітру та його швидкості. На спеціальній розпушеній ділянці встановлені грунтові темометри, які використовуються для вимірюваня температури грунту. На станції знаходиться БАР – прилад для вимірювання атмосферного тиску, а також анеморумбометр, який визначає напрям та швидкість вітру.

За весь період існування станція мала вісім керівників. Зокрема, відома постать Олександра Косовця. Він на сьогоднішній день є директором Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, яка знаходиться у Києві. На Баришівській метеостанції він працював чотири роки з 30 травня 1977 до 22 серпня 1981 року. На даний час станцію очолює Тетяна Федоренко.

Об’єднана гідрометеостанція Баришівка обслуговує даними своїх спостережень різні організації – райдержадміністрацію, районне управління агропромислового комплексу та правоохоронні органи. Укладені договори з "Баришівкатепломережа" та ТОВ "Белла-Центр". Також колись успішно співпрацювала з центром аерокосмічних досліджень НАНУ по темі "Створення картосхеми землекористування за наземними та супутниковими даними для прогнозування врожаю озимої пшениці на прикладі Баришівського району".

За програмою ЮНЕСКО станція брала участь у роботі Міжнародного гідрологічного десятиріччя, тут 10 років проводились синхронні мікрокліматичні спостереження. Ці матеріали були використані для визначення морозобійних зон і уточнення строків посіву с/г культур на заплаві. Карти морозобійних зон були видані всім господарствам району.

Про роботу метеостанції можна говорити дуже довго, але є певні мінуси. Перший з них - це заробітна плата, яка становить приблизно 4 тисячі гривень, і це сильно відлякує молодих спеціалістів, котрі віддають 6 років свого життя на освоєння даного фаху, а потім відмовляються працювати за спеціальністю, бо ця сума смішна, якщо враховувати сьогодні ціни.

Курйоз полягає в тому, що касири без вищої освіти в АТБ чи прибиральниці у "Новусі" мають більше, чим метеорологи. І тому метеостанції повільно "старіють", на ОГМС Баришівка середній  вік працівників становить близько 55 років. Звісно, не правильно буде обвинувачувати верхи мереорологічної структури в цьому, бо кошти на зарплатню та обладнання виділяє держава, яка забула про існування метеорологів, бо у влади є більш важливі справи,  такі,  як кришування державного бюджету та інші "мутки".

Цікаво, що у Німечинні заробітна платна метеоролога на станції є ледь не найвищою серед усіх, а у нас навпаки. Ситуація взагальному складається дуже сумна, бо  якщо  й далі все буде рухатися в такому напрямку, гідрометеорологічна служба "накриється" мідним тазом.

Єва Басіста, "Моя Київщина"