Очільник Ставищенської громади Леонід Джужик: ми – сильні, міцні і об’єднані

Леонід Джужик

Про ситуацію в одній з найпівденніших громад Київщини – Ставищенській – в інтерв’ю «Моїй Київщині» розповів очільник ОТГ Леонід Джужик

- Пане Леоніде, що за останній рік, відколи ми спілкувались востаннє, змінилося  в громаді? Наскільки змінились орієнтири в роботі і якими можете похвалитися здобутками, звісно, зважаючи на військовий стан?

- Нам випала нелегка доля жити і працювати під час війни, але я вважаю, що життя не зупиняється, і ми маємо рухатися вперед, наскільки можемо. Я прагну втілити в життя хоча б частину речей, задекларованих, запланованих мною при вступі на посаду голови. Найперше, що показово, ми врегулювали ситуацію в громаді з побутовим сміттям: в цьому році  закінчили тендер, і до кінця року всі 500 баків надійдуть у села. Дещо раніше вже було закуплено 200 баків, і ось тепер ще 500 будуть доставлені до населених пунктів громади.

Для збору та відвозу сміття закупили два нових сміттєвози, один за допомоги народного депутата Валерія Колюха, а один – силами громади. Ті машини, що були у комунгоспі, старі напівзламки, але поки що ремонтуємо та використовуємо і їх. Вже скоро ми зможемо збирати сміття по всій громаді, і це великий крок для людей, які звикли вивозити сміття по найближчих ярах. Звісно, лишається багато несанкціонованих смітників, з якими ми боремося, встановивши фотопастки. Тобто тепер можемо відслідкувати порушників та оприлюднити світлини. Може, у людей сумління заграє.

Встановлена абонплата за вивіз сміття 25 грн з людини в місяць – це невеликі кошти, враховуючи, що кожен платить за телефон, інтернет тощо. Врешті, якщо ми будемо заcмічувати ґрунти, то й будемо пити забруднену воду.

Загалом зроблено дуже багато речей. Приміром, ми почали наводити порядки з готелем, який стоїть на балансі комунального підприємства і продукував збитки. Так, великих доходів немає, але й нема збитків, - поки що виходимо в нуль. Перед самим готелем відремонтували площу, а наступного року відремонтуємо й фасад. Наразі зовнішній вигляд всіх об’єктів, які належать нашій громаді, ми приводимо в належний вигляд.

Якщо оцінювати інші здобутки, то варто згадати, що ми фактично поставили на ноги наше  комунальне підприємство. Насамперед, воно стало більш забезпечене технікою. Взяти до прикладу котельню: ми перейшли на альтернативне опалення і закупили два подрібнювачі для щепи.

В минулому році ми закупили дрова, проте для опалення використовували щепу, яку заготовляли самі: обрізали гілля, сухостій, омелу, підрізали, вирізали хворі дерева. Таким чином, ми маємо запас дрів, які зекономили з минулого року і можемо використати цьогоріч.

- Розкажіть про переваги альтернативного опалення та скільки коштів завдяки цьому вдалося зекономити?

Забігаючи наперед скажу, що селищі Ставище на альтернативному опаленні знаходяться лікарні, школи, адміністративна будівля селищної ради, комунгосп, військомат, поліція. Коли я став головою громади, у селищі частина 5-поверхових будівель була приєднана до централізованого опалення, теплотраси йшли поверху. В результаті були великі втрати: тепловізором були заміряні місця, де температура була 50 градусів. Тобто, ми гріли повітря. Зрозуміло, якби всі будинки користувалися централізованим опаленням, то було б доцільно вкласти кошти, щоб обігрівати їх і сховати труби під землю. Але на той момент лише 20% жителів багатоповерхових будинків користувалися центральним опаленням. Рентабельність була від’ємна, і наше комунальне підприємство кожного року зазнавало збитків.

Дякуючи депутатам селищної ради, було прийнято рішення: відключити цих споживачів від центральної мережі опалення і ліквідувати збитки.

Крім того, було прийнято програму, згідно з якою представникам незахищених верств населення відшкодовувалось придбання та встановлення котла. Деяким особам сума становила 25 тис грн.

Паралельно з вирішенням даного питання, виникла ідея перейти на альтернативне опалення. Відносно економії наведу приклад: дві наші котельні на газу споживали 500 тис кубів газу на рік, а перейшовши на альтернативне паливо, лише на транспортуванні ми зекономили700 тисяч гривень на рік. Враховуючи дефіцит палива, це є наша невелика допомога державі та й громаді.

Плюсом є й те, що наше комунальне підприємство на теплі не генерує збитків, тобто, ми це питання вирішили. Хочу зауважити, що в громаді наразі є кілька котелень, які обслуговують підприємці по договору. Це було зроблено ще до нас, а тепер, щоб їх обслуговувало комунальне господарство, необхідно закупити відповідне обладнання. Тож планую, що до кінця моєї каденції ми будемо самі обслуговувати ці заклади, і таким чином гроші залишатимуться в громаді.  

- Пане Леоніде, зараз по всій країні існує така проблема як блекаут. Як ви підготувалися і чи облаштували Пункти незламності?

- Як для всієї України, так і для нас це є проблема. Ми знаходимось в центрі України, через те, в цій ситуації нам гріх скаржитися. Повторюся, у нас є альтернативне паливо. Але, на жаль, є комплекс проблем із закупівлею генераторів. Наприклад, я домовився про певну кількість генераторів, а кошти нам не пропустили. Постачальник, якому дають більшу ціну, звісно, не став мене чекати. Спочатку не було грошей – були генератори, тепер є гроші, немає генераторів. Добре хоч, що ми закупили трохи генераторів навесні, але зараз треба готуватися до найгіршого і виходити з того, що може не бути ані газу, ані світла.

Я впевнений, що у нас в громаді до цього готові. Для мене базовим є те, щоб було тепло, вода та водовідведення, щоб людина могла приготувати їжу. Завдяки альтернативному опаленні ми готові у всіх приміщеннях підтримувати температурний режим, зрозуміло, якщо це буде деякий час, наприклад, місяць. Якщо ж довше, то будемо думати та реагувати по ситуації.

- Наскільки сильно вплинула війна на бюджет ОТГ?

- Однозначно вплинула. Приміром, ми не отримуємо акциз, хоча раніше це була певна кількість надходжень. Частина підприємців звільнена від податків на час військового стану, хоча у нас це питання стоїть не так болюче, як в інших громадах, тому що ми аграрний район. Аграріям не було можливості продавати зерно, та й зараз недофінансовано частину податків, які сплачують аграрії. Але я надіюся, що вони справляться і бюджет буде виконано.

- Як на початку повномасштабного вторгнення формували батальйон територіальної оборони у громаді?

- Громада мобілізувалася, за що я вдячний всім без виключення, бо за тиждень у кожному селі було по два-три вибудувані блокпости, кілька у Ставищі. Все робилося колективно, працювала вся громада, ніхто не рахувався з видатками, всі допомагали. Потім, коли була сформована рота охорони, тероборона ДФТГ, прийшло завдання сформувати батальйон. Ми знайшли приміщення, забезпечили матраци, туалети, вивіз сміття, підвіз харчування. Понад два місяці батальйон жив, харчувався, формувався. Паралельно надавали техніку, забезпечили паливно-мастильними матеріалами. Всього в батальйоні було 500 чоловік, які згодом влилися в лави ЗСУ. Моя задача була, щоб у них було тепло, світло, харчування, забезпечення.

- Яка кількість переселенців  була зареєстрована з початком повномасштабної війни у громаді  та яка залишається зараз?

- Згідно з офіційною статистикою, приблизно 3,5 тисячі переселенців. Зрозуміло, що частина з них вже поїхала. Я пам’ятаю, коли був саме пік напливу, то складалося враження, що переселенців більше, ніж місцевого населення: ходили люди, як на Хрещатику, гуляли. Згодом ажіотаж спав, людей стало помітно менше.

У громаді постійно працює гуманітарний штаб, де видають допомогу, речі, продукти харчування. До мене теж приходять люди зі своїми проблемами. Нічого, справляємося.

- Ставищенщина – це аграрний край. Наскільки активно бізнес допомагає переселенцям та іншим  незахищеним верствам населення?  

- Я вдячний за те єднання громади, і гуманітарному, і волонтерському штабам за ту допомогу, яка надавалась і надається донині. Я не бачу проблеми, щоб десь хтось був незахищений. Зрозуміло, що для всіх не будеш хорошим, і не всім все буде подобатися, але таких критичних питань, щоб кинули когось, чи щось не вирішили, немає. Однозначно, є співпраця з бізнесом, який будь-які питання допомагає вирішити.

Моя позиція така – я не повинен нікому тут заважати працювати, звісно, в рамках закону, щоб люди мали бажання і рухалися вперед. Чим менше звернень і питань, тим краще, - значить все добре.

Зрозуміло, що в громаді є військовослужбовці, які пішли захищати Батьківщину. Чи звертаються вони до представників влади із проханням про допомогу у забезпеченні?

Ми все висвітлюємо у соціальних мережах, зокрема у громаді створений єдиний координаційний центр. Ми вже закупили автомобілі, теплі речі, продукти харчування, захисні сітки. Якщо хтось із хлопців приїжджає із району бойових дій, ми їх з пустими руками не відпускаємо. Наприклад, кожного місяця одноденний заробіток працівників селищної ради та інших установ ми віддаємо на волонтерство, фінансуємо і купуємо теплі речі, теплові зори, ремонтуємо автомобілі.

Шкода, що всі УАЗи старі, потребують ремонту, є проблема із запчастинами, із спеціалістами, але по факту на виході є три автомобілі, які ми будемо передавати хлопцям. Із труб, які зняли з централізованого опалення, робимо буржуйки. Перші з них вже пішли на передову, десяток стоїть, чекаємо хлопців, щоб забрали.

Нещодавно нам іспанці передали для військовослужбовців автомобіль, куди насилу помістились всі передачі для воїнів. На високому рівні розвинуто плетіння сіток, яких було сплетено і передано десь до тисячі. Громада по максимуму допомагає фронту. Зокрема, від ФК "ЛЮБОМИР" куплено тепловізор та передано особисто вихованцю футбольного клубу, який наразі воює на фронті. Надіємося відремонтувати для нього ще й автомобіль. Все, що в наших силах ми робимо і будемо робити.

- Ви зауважили, що до Ставищенської громади приїздили меценати з Іспанії. Чим саме допомогли?

- Так, нещодавно до нас приїздили гості з Іспанії, які привезли автомобіль, 1 генератор на школу та менш потужні генератори, які передали на передову. Спілкуючись у неформальній обстановці з іспанцями, мені було приємно чути і усвідомлювати таку думку, яку озвучив один з керівників іспанської групи: «Ми знаємо, що ви воюєте за нас і за наші сім’ї. Європа розуміє це і буде допомагати посильно». Весь світ розуміє, що Росія – фашистський режим і якщо Україна не вистоїть, то цьому світу буде проблемно з ним справитися. Втім, я вірю, що Україна переможе, бо ми – сильні, міцні і об’єднані... Україна обов’язково переможе!