Одеська траса: неадекватні знаки та страшні смерті
Значну частину нашого життя доводиться проводити в дорозі – у незручних переповнених маршрутках, пошарпаних автобусах старого зразку та зрідка – у легкових автомобілях. Часто-густо це стає наслідком непропродуманих дій влади. На прикладі Одеської траси "Моя Київщина" розповість про проблеми з дорогами та дорожніми знаками в столичному регіоні
Як обов'язкову повинність сприймаєш нескінченні затори в обидві сторони маршруту та, чесно кажучи, якщо не кермуєш, то особливо й не звертаєш увагу на дорожні знаки, аж поки десь "твій" водій, образно кажучи, не попадеться "на гачок" сумлінним працівникам поліції.
Правила, як і закони, створені для того, аби їх обходити та порушувати. Укравтодором розробляються та встановлюються дорожні знаки відповідно до міжнародних норм. Але чомусь на наших дорогах вони не завжди доцільні та раціональні.
Мова піде про деякі нюанси з дорожними знаками на автомобільній дорозі державного значення М-05 Київ – Одеса. Вона є складовою частиною міжнародного транспортного європейського коридору Е95 Гельсінкі – Київ – Одеса - Димитровград – Алексанруполіс. Це єдиний в Україні коридор категорії 1-Б по всій протяжності дороги.
Будівництво автомобільної дороги Київ – Одеса почалося в 1926 році. За весь період експлуатації дорога неодноразово ремонтувалася, розширювалася, але не завжди це робилося вчасно. Наразі ця дорога у повністю відремонтованому стані експлуатується тільки на ділянці Київ – Біла Церква, а інші ділянки траси від Білої Церкви до Одеси експлуатуються з пропущеними термінами планових ремонтів або частково відремонтованими відрізками дороги. Траса – жвава, стратегічно важлива. Але зараз мова не про це.
На першому місці однозначно має бути безпека людей, як пішоходів, так і водіів, на будь-якій дорозі. На превеликий жаль, контроль за цим дуже слабкий. Із боку дорожньої поліції, окрім каральної функції у вигляді штрафів, практично відсутня функція виховна, попереджувальна. Невідрегульоване питання дорожних знаків являє собою суцільний клубок протиріч. Якими критеріями послуговується Автодор при їх встановленні та чому не співпрацює в цьому питанні з поліцією, місцевою владою та громадськістю - залишається незрозумілим. Переходи, як підземні, так і наземні, має будувати держава з подачі громадськості та місцевої влади, і вони мають функціонувати в кожному населеному пункті, через які проходить траса.
Натомість спостерігаємо, як уже довгий час у селі Ксаверівка (білий знак) не можуть закінчити роботи на наземному переході. І хоч адекватна людина не буде перелазити через бетонний відбійник - ще й при цьому тягти свого велосипеда - але дебілів, вибачте на слові, вистачає як серед водіїв, так і серед пішоходів. І тоді водію, який здійснить наїзд на такого пішохода, доведеться утримувати його, а нерідко ще й його родину до самої смерті.
На цій ділянці дороги, так як і в селі Митниця, працює обмеження швидкості, поліція на посту з радаром виловлює «недобросовісних» водіїв, тоді як в селі Саливінки та смт Гребінки (синій знак), де значно більш пожвавлений рух пішоходів, є базар, кав’ярні, автобусна станція, магазини, тобто більший ризик порушень із боку пішоходів, дане обмеження вже не діє.
Фактично до цього часу в Україні спрацьовує презумпція вини саме водія, хоча були намагання внести до законодавства пункт, який передбачає відповідальність пішохода в разі порушення ним правил дорожнього руху. У більшості важких випадків ДТП із травмами та смертельними випадками карають саме водіїв, звичайно, якщо це не судді, прокурори, мажори, високопосадовці або обтяжені владою чиновники, для яких нормою є сідати за кермо напідпитку, їздити без номерів, перевищувати швидкість та порушувати правила просто тому, що їм за це нічого не буде. За статистикою, лише 0, 001 % кримінальних справ завершився вироком для мажорів. Показовим є ДТП за участі автомобіля уповноваженого з прав дитини Кулеби, зокрема намагання «зам’яти» цю справу.
На цій трасі неодноразово планувалася побудова транспортних розв’язок, що значно би зменшило випадки ДТП. Витрачено мільйонні суми на технічну документацію та проєкти, але, крім світлофорів навколо Києва, що були встановлені переважно після громадських протестів у Чабанах чи Круглику, наприклад, коли люди перекривали на кілька годин трасу, паралізуючи рух на ній, так нічого зроблено й не було.
На одному з таких світлофорів і трапилася дорожня пригода з тим самим Кулебою, але, зважаючи на його статус, ніякого покарання він не понесе. Ні в одній цивілізованій країні немає лівого повороту на розворотах. Це найбільш небезпечний маневр, що спричиняє важкі дорожньо- транспортні пригоди. Саме в таких ДТП загинули В’ячеслав Чорновіл та мер Обухова Володимир Мельник, коли їхні автомобілі йшли на лівий поворот на розвороті.
У 2017 році Київською обласною радою були виділені кошти для реалізації програми "Безпечна Київщина", зокрема для встановлення майже 150 відеокамер на основних автомагістралях регіону. Згодом кошти для підтримання функціоналу камер не виділялися, 4 камери загалом були викрадені.
Камери спостереження – новітній спосіб фіксації порушень дорожнього руху та й узагалі ситуації на дорогах, відсутні на Одеській трасі, хоча їх неодноразово встановлювали ще при Януковичу, Авакову, Луценку чи не кожні 5 років. Але вони зникали невідомо куди. І ніхто не поніс покарання за збитки та витрати державних коштів. У результаті - знову відстаємо від цивілізованих країн на півстоліття.
Скоро розпочнеться сезон весняних польових робіт. Очікуємо вздовж траси розбиті тракторами узбіччя... Нанесені грунти з полів - доволі часто є причинами аварій. І все тому, що законом не передбачена відповідальність аграраїв перед суспільством за неправильне транспортування комбайнів та іншої великовагової техніки. Максимум – відбудуться штрафом. І далі поїдуть немитими колесами по трасі до пункту призначення, що абсолютно неприпустимо в розвинених країнах світу.
Наболіле питання - фури. В усьому цивілізованому світі для такого виду транспорту на пристойній відстані від великих міст облаштовані стоянки з охороною, із безкоштовним душем та вбиральнею, де водії можуть перепочити. Натомість в Україні, й на Одеській трасі зокрема, колони фур на узбіччях дороги створюють величезні незручності іншому транспорту, а у випадку стихійних лих чи транспортних пригод – справжній колапс! Несолодко доводиться й водіям фур на таких "самопальних" стоянках – нерідко вони стають жертвами нападів дорожних банд.
Ще одне "хронічно" невирішене питання Одеської траси – обслуговування пасажирів водіями маршруток та рейсових автобусів, які працюють на перевізників. Окрім того, що майже весь транспортий парк обласних міжміських пасажирських перевезень уже давно "бажає кращого", аніж битком набиті по вихідних бляшанки китайського виробництва, де двом дорослим людям неможливо поміститися на сидіннях поряд, а сидіти треба дві години, а то й більше, "стоячим" чи "висячим" пасажирам ні за що триматися (за таку саму ціну квитка), де багажне відділення належить строго водію для "передач" за півціни квитка, а пасажири змушені стояти на власних сумках, або "зручно" сидіти в салонах, наскрізь пропахлих дизтопливом, слухати російський шансон і нерідко терпіти хамство водіїв. Бо вибору нема. Мусиш чимось їхати... Про громадські вбиральні та зупинки на Одеській трасі треба писати окремо...
Загалом, ситуація на дорогах України більш ніж тривожна. Смерть на автошляхах країни за кількістю загиблих перевищує людські втрати в зоні бойових дій на Донбасі, а за статистикою дорожньо-транспортних пригод, зокрема з летальними наслідками, Київська область - всеукраїнський лідер.
За останніми даними, щодня в ДТП гине 8 людей, травмується та залишається непрацездатними сотні тисяч. Громадськість не б’є на сполох, бо громадські ради існують лише на папері. Значною мірою вина лягає й на неповноцінну діяльність поліції в питаннях виховної, роз'яснювальної, попереджувальної роботи з водіями, дітьми та дорослими. Депутати займаються чим завгодно, крім безпеки людей. Напевно тому, що "урвати" там особливо нема чого, не рахуючи камер відеоспостереження...
Оксана Зволінська, "Моя Київщина"
Читати "Моя Київщина" у Telegram