Бронзова призерка Олімпіади-2020 Ірина Коляденко: Розвиток вільної боротьби в Ірпені під великим питанням

Ірина Коляденко

Вона хотіла лишень спокійно готуватися до наступних Олімпійських ігор, аби здобути там своє омріяне "золото" із вільної боротьби. Але повномасштабне вторгнення російської федерації на територію суверенної держави внесло свої корективи в її плани. Про те, як війна змінила життя на до та після, в інтерв՚ю "Моїй Київщині" розповіла бронзова призерка Олімпійських ігор-2020 Ірина Коляденко

Довідково: Українська борчиня з Ірпеня є чемпіонкою Європи, віцечемпіонкою світу, кількаразовою чемпіонкою України, володаркою Кубка України, переможницею та призеркою низки всеукраїнських і міжнародних турнірів.

4 серпня 2021 року Ірина Коляденко завоювала бронзову медаль на Олімпійських іграх у Токіо. Після успішного виступу на Олімпіаді Президент України нагородив спортсменку орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, а на Алеї зірок у Києві урочисто відкрили іменну зірку борчині.

За ініціативою Ірпінського міського голови Олександра Маркушина та голови Інвестиційної ради Ірпеня Володимира Карплюка 30 вересня 2021 року Ірині присвоїли звання Почесної громадянки міста Ірпінь. У цьому ж році Коляденко увійшла до рейтингу "Топ-100 знакових людей спорту України".

Дівчина є секретаркою громадської організації "Федерація вільної боротьби міста Ірпінь" та членкинею Ради з молодіжних питань – консультативно-дорадчого органу при Президентові України.

- Розкажіть про свій день 24 лютого. Де та як Вас застала війна?

- У день, коли розпочалася війна, я була на державному підприємстві "Олімпійський навчально-спортивний центр "Конча-Заспа". Саме там проходив тренувальний збір нашої команди: ми готувалася до турніру, на який повинні були вилітати вранці 24 лютого. Але о 4 ранку цього дня ми всі почули вибухи… Відповідно поїздка скасувалася. Тоді вже швидко зібрали речі та роз’їхалися по домівках.

- Раніше Ви проживали в Ірпені. Як довго залишалися вдома від початку повномасштабного вторгнення?

- Коли я повернулася з тренувальної бази додому, то залишила речі й поїхала в село Дмитрівка, що знаходиться поруч із Ірпенем. Там проживають мої родичі: бабуся та рідна тітка. У Дмитрівці я пробула 10 днів. При цьому ми постійно сиділи в підвалі.

- Чи були на території Ірпеня під час окупації?

- Ні, не була. На свій страх і ризик я поверталася до міста забрати документи. Це було тоді, коли вже обстріляли населені пункти поряд – Гостомель та Бучу. Але як тільки забрала документи, повернулася у Дмитрівку, де знов просиділа в укритті більше 10 днів. Остаточно вирішили поїхати з села ми тоді, коли почали обстрілювати саму Дмитрівку. У будинок поруч потрапив снаряд. Неподалік велися бої. В Ірпені також… Виїжджати потрібно було негайно.

- Ви вже поверталися додому?

- Так, я уже поверталася в Ірпінь. Щоправда, заїжджала туди не надовго. Хотіла забрати речі. Скажу, що емоційно було дуже важко дивитися на всі ці погроми. На спалені квартири, розбомблені будинки, зруйновані школи. Знищено, дійсно, дуже багато домівок, об’єктів інфраструктури. Це дуже моторошно виглядає. Якщо чесно, то я ще декілька днів відходила від побаченого в місті.

- Після перемоги на Олімпійських іграх у 2021 році товариство "Відважних" та інвестиційна група "Molodist" подарували Вам квартиру в новому житловому комплексі "Burgundia" в Ірпені. Чи вистояв Ваш дім?

- На жаль, моя квартира не вціліла. Прямісінько в неї потрапив снаряд. Крім цього, повністю винесло стіну у спальні. До того ж ніде немає вікон. Коли поверталася до міста, так хотіла побачити свою домівку неушкодженою. Але…

- Розкажіть про цьогорічний Чемпіонат Європи з вільної боротьби.

- Цьогорічний Чемпіонат Європи був для мене особливим, адже туди я їздила не як спортсменка, а, можна сказати, як тренерка жіночої збірної. Допомагала дівчатам із нашої команди. Підтримувала їх. Виходила з ними на сутички. Секундувала. Таким чином, у цьому році я ще й отримала тренерський досвід.

- Жіноча збірна України з боротьби стала першою в медальному заліку ЧЄ-2022. Серед 5 нагород у нас два "золота", одне "срібло" і дві "бронзи", а також чимала увага міжнародних ЗМІ. Якою є реакція іноземних журналістів на Ваші розповіді про війну?

- Зазначу, що інтерв’юери завжди нам співчувають і висловлюють слова підтримки. Ми намагаємося достукатися до працівників ЗМІ та розповісти всю правду про ситуацію, що наразі склалася в Україні. Сподіваюся, що нас почують.

- Чи маєте зараз можливість тренуватися? Якщо так, то де?

- Так, можливість тренуватися зараз є. Наша збірна тренується в Україні. Поки що ми знаходимося на навчально-спортивній базі "Заросляк" (Івано-Франківська область). Чекаємо, що потім збір буде й на олімпійській базі в Конча-Заспі.

Тому станом на зараз підготовка до змагань триває. За попередньою інформацією, збори будуть і на змаганнях я також виступатиму. Поки, звісно, не знаємо, за який кошт це все буде. І хто нам буде це оплачувати. Але в планах є.

- Якою буде ситуація зі спортом в Ірпені?

- Як на мене, то поки що, звісно, буде тяжко. Розвиток вільної боротьби в Ірпені під великим питанням. Повністю зруйнували Ірпінську дитячо-юнацьку спортивну школу. У зал, де я тренувалася, влучило два снаряди (якщо я не помиляюся). Один – у дах, інший – у стінку. Тренувальний килим був пошкоджений осколками… Та й тренуватися немає з ким, бо всі повиїжджали і наразі повертатися не планують.