Пам'яті Андрія Парубія
У Львові 30 серпня вбили народного депутата, колишнього спікера Верховної Ради Андрія Парубія. У поліції зазначили, що близько опівдня на лінію 102 надійшло повідомлення про стрілянину у Франківському районі міста. Трохи пізніше інформацію про вбивство політика підтвердив президент Володимир Зеленський, додавши, що до розслідування та пошуку вбивці залучені всі необхідні сили й засоби.
Про це пише LB.
У Львові задля затримання вбивці народного депутата і громадського діяча Андрія Парубія оголосили спецоперацію "Сирена".
Наша команда шокована. Це терор. Наш друг, колега, брат, Андрій Парубій розстріляний у Львові. Перехоплює горло від люті і ненависті до ворога. Андрій був одним із державотворців сучасної України, учасник Помаранчевого Майдану і Революції Гідності, він створював загони самооборони, а в березні 2014 нову українську Гвардію, Армію, Сили оборони,
— написала на сторінці «Європейської солідарності» у Фейсбуці народна депутатка, одна з лідерів «ЄС» Ірина Геращенко.
LB.ua згадує про те, ким був Андрій Парубій.
Найбільше в житті Андрій любив Україну. Після повномасштабного вторгнення він робив все для допомоги і підтримки ЗСУ, працюючи в профільному комітеті з нацбезпеки, допомагаючи конкретним підрозділам, де служать його побратими. Андрій мав беззаперечний авторитет в нашій команді. Щодня він не втомлювався повторювати — ми маємо зберегти Україну. Україна — понад усе!,
- написали його колеги з «Європейської солідарності».
Для когось це може прозвучати занадто пафосно, але так дійсно було. Україна для Парубія завжди була на першому місці. Якби слово «патріот» треба було б проілюструвати однією фотографією, це точно була б його світлина.
Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді Львівської області. Закінчив історичний факультет ЛНУ імені Івана Франка (1994, спеціальність — історик, викладач історії), аспірантуру Національного університету «Львівська Політехніка» (2001, спеціальність — політологія та соціологія).
У 1990 році став депутатом Львівської облради, в 1991 році разом із Олегом Тягнибоком заснував Соціал-національну партію України, що у 2004 році трансформувалася в «Свободу». У 2002 році обрався до Львівської обласної ради уже втретє. В 2004 році брав активну участь у Помаранчевій революції.
Обирався народним депутатом 6-9 скликань. Уперше в 2007 році — від блоку «Наша Україна — Народна Самооборона». У 2010 генпрокуратура часів тодішнього президента Віктора Януковича хотіла зняти з Андрія Парубія депутатську недоторканість за кидання яєць в залі парламенту під час ратифікації так званих «Харківських угод». У 2012 році Парубій вийшов з «Нашої України» і приєднався до «Фронту змін». В 2012 році обрався до ВР від «Батьківщини» як безпартійний.
У 2013-2014 роках був комендантом Майдану і керував Самообороною. Зіграв ключову роль в зриві першої спроби розгону Майдану — в ніч з 10 на 11 грудня 2013 року.

Не буде перебільшенням сказати, що він дотичний до створення нової української армії, адже значна частина сил самооборони Майдану в кінці лютого — на початку березня 2014-го поїхала на фронт, сформувавши перші добровольчі батальйони.
У 2014 році обрався до ВР від «Народного фронту», того ж року був призначений секретарем Ради нацбезпеки і оборони. У 2016 році після призначення Володимира Гройсмана прем'єр-міністром обраний спікером Верховної Ради.

Новина шокувала. Андрія ми, парламентські журналісти, пам'ятаємо ще з часів його депутатства від НУ-НС (блоку "Наша Україна – Народна Самооборона"). Серед інших депутатів із різних фракцій він завжди вирізнявся скромністю. Навіть уже будучи спікером, жив у готелі «Київ". Пам’ятаю його в парламентській курилці, яка тоді ще була на першому поверсі. Він дуже багато палив і завжди спілкувався з журналістами, як з людьми. Це звучить дивно, але колеги мене зрозуміють. Ніколи не дозволяв собі такого, як депутати-комуністи або регіонали. Завжди давав фахові коментарі. Кожного разу хвилювався, що не встигне на голосування – він був дуже відповідальний. Тобто це був справжній депутат європейського штибу. Ми, журналістська тусовка парламентських «старожилів», з Андрієм Парубієм дружили. Він дарував нам маленькі подаруночки — наприклад, подарованого ним на Новий рік маленького янгелика ручної роботи зі Львівського ярмарку я зберігаю й досі. Як і ще один його подарунок — ручку,
Що точно можна сказати — ці потвори бояться і через це вбивають справжніх патріотів та сильних людей. Майдан, 11 років війни, величезний внесок у розбудову Незалежності. Андрій — велика Людина і справжній друг. За це вони й мстяться, цього і бояться. Цей злочин — це не просто постріли у людину. Це постріл в Армію. Це постріл у Мову. Це постріл у Віру. Це постріл у серце України,
Сьогодні орки вбили мого Друга… Разом з нашою країною ми пройшли великий, трагічний та героїчний шлях. Ми з Андрієм були фігурантами всіх кримінальних справ росії, які були інспіровані Майданом та російською спробою анексіі всієї України у 2014–му році. Андрій був великою людиною, цілями його були захист України та боротьба з російською імперією. Це вбивство говорить про безсильну лють, яку вони відчували до нього. Він переміг у своїй війні Росію, а ми повинні відстояти цю перемогу,
Андрій став одним з Небесної сотні.