Пам'яті полеглих на війні захисників та захисниць України
29 серпня в Україні вшановують всіх захисників, які загинули, обороняючи країну від російських окупантів. "Українська правда" зібрала історії наших оборонців.
День пам’яті загиблих захисників держава започаткувала у 2019 році, встановивши дату 29 серпня (трагічний день, коли рф розстріляла "зелений коридор", яким українські бійці мали вийти з Іловайського котла у 2014 році).
Серед полеглих військових – митці, історики, підприємці, кулінари, науковці, агрономи, педагоги, спортсмени, студенти, українці чи іноземці. Але всіх обʼєднує те, що вони віддали життя за Україну.
Молодший сержант Дмитро Гранчар ("Дємон") служив командиром екіпажу танка у 128 гірсько-штурмовій бригаді.
Дмитро вважав себе болгарином, народився в Грузії, жив на Одещині та став Героєм України. Посмертно.
"Дємон" був сильним воїном, який настільки успішно знищував ворога, що росіяни навіть призначили за нього "винагороду" – 25 тисяч доларів.
У жовтні 2022 року танкіст загинув, звільняючи від окупантів село Нова Кам’янка на Херсонщині. Ми публікуємо історію його життя очима побратимів.
26-річний Андрій Воробкало з позивним "Грек" жив у Греції з 13 років.
Він вивчив 5 мов, заснував школу і викладав дітям східні бойові мистецтва, але 24 лютого 2022 року повернувся в Україну, щоб служити добровольцем, а потім перевівся до ЗСУ офіційно.
"Грек" був артилеристом. 2 квітня 2023 року він загинув у Бахмуті. Ми поговорили з нареченою бійця про їхнє життя, кохання, любовні листи і війну.
Костянтин Мрочко з Волині ще у 2014 році служив у 14-й ОМБр імені князя Романа Великого в танковому екіпажі "Лесик", і відтоді пройшов пекельні ділянки фронту.
Потім переїхав в Ізраїль, де відкрив власний бізнес. Але повернувся, коли РФ почала велику війну. Боєць загинув у селищі Макарів на Київщині 8 березня 2022 року.
Павло Петриченко – учасник Євромайдану та руху "Хто замовив Катю Гандзюк", відомий активіст, який від березня 2022 був "правою рукою" у волонтерському центрі Сергія Притули.
У квітні 2022-го Павло доєднався до ЗСУ і став бійцем 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Два роки потому Павло загинув на Донеччині за день до свого дня народження – 16 квітня йому мало виповнитися 32 роки. Друзі бійця ділилися теплими спогадами про нього.
Денис Котенко ("Шкіпер") – ультрас футбольного клубу "Дніпро", ветеран "Азову", батько маленького сина. Після року активної участі у бойових діях він повернувся до цивільного життя, працював у Мінветеранів, але у 2022 році знову пішов на фронт як доброволець.
Сергій Заїковський ("Деймос") – ветеран, історик, перекладач, головний ідеолог націоналістичної організації "Авангард" (АКС), який знав щонайменше 5 іноземних мов і перекладав праці правих інтелектуалів.
Від початку великої війни 27-річний "Деймос" та 25-річний "Шкіпер" стали на захист столиці у неоформленому на той момент підрозділі "ТРО Азов Київ".
Вони були першим та другим номером у протитанковому розрахунку і загинули у бою під час штурму села Лук'янівка 24 березня 2022 року.
Денис Котенко ("Шкіпер") – ультрас футбольного клубу "Дніпро", ветеран "Азову", батько маленького сина. Після року активної участі у бойових діях він повернувся до цивільного життя, працював у Мінветеранів, але у 2022 році знову пішов на фронт як доброволець.
"Ровесники Незалежності"
Мали багато планів, ідей і мрій. Історії ровесників Незалежності, які загинули за Україну
У 2023 році, коли Україна святкувала 32 річницю проголошення Незалежності, ми розповідали історії п’ятьох бійців, яким назавжди 31 рік, адже вони до свого 32-річчя не дожили.
Це солдат 100-го батальйону 61-ї окремої механізованої Степової бригади Богдан Білогор, солдат 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців Сергій Сердюк, навідник 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Дмитро Гаврилишен, боєць 15-го окремого Слов’янського полку Нацгвардії Василь Каріх і навідник батальйону у складі 81-ї бригади ДШВ Роман Ястремський.
Жінки-захисниці
Ірина "Чека" Цибух – бойова медикиня добровольчого батальйону "Госпітальєри", яка служила з 2015 року, повернулася у цивільне життя, але 24 лютого 2022 року знову пішла воювати.
"Чека" боролася за якісні зміни в українській тактичній медицині, рятувала поранених, надихала багатьох українців і стала лауреаткою премії УП 100. Сила жінок.
Ірина загинула 29 травня 2024 року на Харківському напрямку. Люди, які прийшли попрощатися з нею, робили донати на армію замість того, щоб приносити квіти.
Незадовго до загибелі "Чека" дала інтерв’ю "Українській правді".
У грудні 2022 року на війні загинула Владислава Черних – 28-річна бойова медикиня харківського добровольчого підрозділу "Хартія" з позивним "Аїда".
На фронті загинула бойова медикиня зі Львова, яка пішла служити з батьком і братом
У липні 2023 року своє життя віддала бойова медикиня 218 окремого батальйону 125 бригади ТрО ЗСУ, львів’янка Наталія Депа.
Наприкінці липня 2023-го загинула талановита юристка, співробітниця Національного агентства з питань запобігання корупції Юлія Шевченко, яка пішла служити разом з нареченим.
22-річна Анастасія Мар’янчук була студенткою філології та бойовою медикинею у ДУК "Правий сектор". У березні 2024 року вона загинула на Донеччині під час евакуації поранених.
25 квітня 2024-го на фронті загинула військовослужбовиця, журналістка "Тижня" і "Читомо" Алла Пушкарчук ("Рута"). Вона навчалася на театрознавицю, була культурною оглядачкою, ветеранкою АТО. "Рута" стала 77-ю у списку медійників, які загинули внаслідок російської агресії проти України.
Юні герої
Артур Трофімюк – старший сержант штурмового підрозділу 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, який 16 квітня 2023 року загинув від кулі ворожого снайпера. Йому було всього 22. Ми зібрали спогади побратимів героя-штурмовика.
"Він думав тільки про своїх хлопців". Історія командира мінометної батареї, який загинув у 22 роки
Володимир Лободюк був молодим і талановитим офіцером, командиром мінометної батареї у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Але у грудні 2022 року він загинув у ближньому бою з "вагнерівцями".
Загиблі у полоні
Нещодавно минули другі роковини від російського теракту в Оленівці, який Росія скоїла в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.
Окупанти підступно вбили щонайменше 53 захисників Маріуполя у "бараку 200", куди перевели виключно азовців. Ми розповіли історії життя, любові, боротьби та смерті п’ятьох азовців: Олексія Кісілішина, Сергія Петренка, Дмитра Круковського, Євгена Пашнюка-Пашнєва і Дмитра Букарьова.
Також цього року в російському полоні загинув захисник Маріуполя Олександр Іщенко, який служив водієм в "Азові".
Митці й діячі культури
Максим Кривцов з позивним "Далі" – поет, військовий, автор книги "Вірші з бійниці", а також хітів "Жовтий скотч" та "Панівна висота".
Ще з 2014 року він воював у складі 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" і разом з "Вовками Да Вінчі", потім працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО/ООС і Veteran Hub, а у 2022 році повернувся на фронт.
"Далі" загинув 7 січня 2024 року. На честь митця вивели новий сорт фіалок.
Також на фронті загинули артист Дніпровського театру імені Шевченка Андрій Касьянов, військовий фотограф Арсен Федосенко, актор Олексій Хільський, режисер Костянтин Петрик, провідний артист Національної академічної капели "Думка" Ігор Воронка, хореограф Антон Смецький, вокаліст київського театру "Берегиня" Олександр Сердюк, письменник Василь Паламарчук, працівник музею народної архітектури та побуту Леонід Лавренчук та інші герої, які змінили сцену чи затишний кабінет на окопи.
