Перший міністр охорони навколишнього середовища України Юрій Щербак: Вибірковість виникнення вогню в Чорнобильській зоні свідчить про диверсію

"Моя Київщина" поспілкувалася з першим міністром екології незалежної України Юрієм Щербаком про Чорнобиль, пожежі навколо нього, COVID-19, провали в реорганізації компонентів нацбезпеки та річницю нової влади.

Юрій Щербак особливого представлення не потребує. Завдячуючи своїм публікаціям про аварію на Чорнобильській АЕС, лікар за дипломом та письменник за призначенням, він став відомим далеко за межами країни, був одним з фундаторів екологічного руху в СРСР, зокрема очолював підкомітет з питань ядерної енергетики та екології у Верховній Раді СРСР. А згодом став першим лідером Партії зелених та першим міністром охорони навколишнього середовища незалежної України.

В  ексклюзивному інтерв’ю для порталу "Моя Київщина" відомий державний діяч (Юрій Миколайович був також надзвичайним і повноваженим послом України у таких стратегічно важливих для нас країнах, як США, Канада та Ізраїль) дає оцінку тим подіям та процесам, які нині містять у собі загрозу для нашої національної безпеки.

- Пане Юрію, як би Ви прокоментували останні пожежі у Київській та Житомирських областях, у тому числі й навколо Чорнобиля?

 -Зрозуміло що це все – переважно диверсії. Якщо подивитися  на опцію "пожежі" на мапі надзвичайних ситуацій Європи можна наочно побачити, що тільки Україна палає, більше нічого ніде не відбувається, хоча за поганою традицією  і у Польщі, і  в Білорусії несвідомі люди теж регулярно палять хмиз й траву, але до масштабних пожеж це зараз не призводить.  Така вибірковість у епіцентрах  виникнення вогню безперечно свідчить про його  організований, рукотворний характер. Натомість наші органи безпеки працюють дуже погано, оскільки не можуть спіймати зловмисників – організаторів на гарячому.

Поміркуйте самі: під вогонь підпадають природні ліси й лісові насадження на Житомирщині та  у стратегічно важливому  столичному регіоні, де до того ж розташована ЧАЕС. Імовірно, що ворог із Кремля міг спровокувати на такі злочинні кроки когось з місцевої агентури, не засилаючи до України  власних диверсантів. Все це свідчить, що ані центральні, ані місцеві органи правопорядку виявилися неспроможними попередити подібні акції.

- Всі знають, що Ви медик – за освітою, але не усім відомий Ваш медичний фах – санітарного лікаря-епідеміолога.

- Так, дійсно, я тридцять років, починаючи з 1958-го, присвятив боротьбі з підступними хворобами, працюючи у Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського молодшим, а потім і старшим науковим співробітником. За ці роки довелося займатися профілактикою сказу, брати участь у боротьбі з епідеміями холери та іншими захворюваннями на території України та Узбекистану. Та й моя кандидатська, а згодом й докторська дисертації були присвячені проблематиці епідеміології особливо небезпечних інфекційних хвороб.

- Тим цікавішою для наших читачів стане Ваша думка щодо нинішньої пандемії коронавірусу. Невже він насправді – такий смертельно-небезпечний? Як він взагалі виник?

- Є різні теорії щодо його походження. Один французький лауреат Нобелівської премії стверджує, що він штучно створений біологами часів  холодної війни, більшість натомість вважає, що він має природній генезис, але чомусь покинув межі китайської лабораторії, де його вивчали. Я теж не думаю, що його спеціально створили як біологічну зброю, але раз він вийшов за межі свого зберігання, то дійсно став розповсюджуватися миттєво і нині палає у світі, як вище згадана суха трава і хмиз біля Чорнобиля. А люди не імунізовані, не мають імунітету проти цього.

Звичайно, через рік, півтора-два він припинить своє епідеміологічне розповсюдження і перетвориться на банальну інфекцію, подібно до тих, які були раніше – грип, пневмонія чи той же свинячий або гонконгський грип.

Але зараз він – доволі небезпечний. Водночас остаточних об'єктивних даних про летальність від  COVID-19 немає, оскільки рівень досліджень і масштабність застосування аналізу в різних країнах – різна. Там, де вона мізерна – фіксується високий процент смертності від нього, а там, де служба тестування поставлена краще (у Німеччині або в Кореї) – там вона не перевищує півтора – два відсотки загиблих, що відповідає рівню летальності від звичайного грипу. Але у багатьох країнах рівень летальності 4-5% - вищий за грип, хоча при такому грипі як знаменита "іспанка" сто років тому,  кількість жертв у процентному відношенні до тих, хто підхопив інфекцію,   була б набагато вищою. Нині ж людство виявилося абсолютно неготовим до зустрічі з такою інфекцією.

-До речі, Ви видали чимало текстів у жанрі наукового прогнозування. Кажуть, що в одному з них Ви навіть нинішню пандемію описали…

- Дійсно, у своїй останній книзі "Україна в епоху війномиру", яка вийшла з під-друку у видавництві "Ярослав вал" наприкінці минулого року, та має підзаголовок – "Книга підсумків і пророцтв", є спеціальний розділ, що  присвячений пандеміям та їхньої ролі в майбутньому Землі. Цей розділ містить у собі певний оптимістичний висновок, якій  я і зараз можу повторити: жодна пандемія не знищить цивілізацію, не знищить людство і буде подолана, хоч іноді йому доведеться вести цей двобій з природою та вірусами із занадто великими жертвами у власних лавах.

- На Ваш погляд, чи адекватними були дії чинної влади при зустрічі з таким небаченими досі в нас медико-біологічним викликом, як епідемія коронавірусу?

- Вона зробила те, що робить весь світ, у разі виникнення масштабної епідемії: карантин та зробила наголос на необхідності додержанні  соціальної дистанції між людьми. Це – правильний захід, можна критикувати деталі у запроваджені протиепідемічних заходів, але в принципі ці два кроки є необхідною передумовою для подальшої успішної роботи і мають суттєвий ефект. Інша річ, що у нас була абсолютно розвалена система охорони здоров’я та вітчизняна  епідеміологічна служба, що можна трактувати, як злочини проти держави і народу, незалежно від того – свідомо чи несвідомо це було зроблено…

- Ви маєте на увазі рішення влади 2013-го року про реорганізацію санстанцій та повсюдне утворення натомість лабораторій на місцях зі значним скороченням кадрів?

- Так. Насправді, це були важливі органи у системі охорони здоров’я, а ширше – усієї національної безпеки. Можна було їх певним чином переформатувати. Але ніхто не може заперечити, що це була досить струнка служба професійної епідеміології з наявністю кваліфікованих фахівців. Практично в кожному районі були лабораторії, були дезінфектори, були відділи особливо небезпечних інфекцій, де його працівники мали спеціальні ізольовані захисні костюми, вміли їх оперативно вдягати у разі потреби….

Однак все це було знищено,  спеціалістів бракує, ті, хто ще є в системі – люди досить поважного віку. Молодого поповнення майже немає і держава залишилась абсолютно беззахисною. Це я вважаю величезним державним злочином.

Злочинною є ситуація, коли й досі не покарані люди,  які мародерським чином продавали маски, інші предмети безпеки та  захисні костюми до інших країн, коли пандемія вже стукала в українські двері і ми у вирішальний момент залишилися без засобів захисту своїх громадян. Нарешті, перед початком пандемії була суттєво послаблена не тільки епідеміологічна служба, а й уся система охорони здоров’я і у медичній галузі панував безлад, про що свідчить безпрецедентно високий рівень захворювань на коронавірус саме серед медиків – 20-25% - серед усіх категорій хворих, що означає, що навіть медиків не зуміли забезпечити усім необхідним та оперативно навчити як користуватися заходами захисту, попри проголошену в галузі реформу.

Суттєвим проколом влади вважаю і те, що коли вже почалася пандемія, до країни з-за кордону повернулося сотні тисяч  людей (серед яких було чимало заражених на вірус), які майже не проходили потрібної обсервації та епідеміологічного аналізу. Без останнього елементу – легше усіх загнати під карантин, а може краще б було обмежувальні заходи використовувати дозовано і по-різному, а не нищити малий та середній бізнес.

- І хоч санстанції були понижені у статусі ще за часів Януковича, однак реорганізаційна пошесть торкнулося й нової влади. Наприкінці минулого літа, формуючи нову структуру Кабміну, з акцентом на потребі скорочення бюрократичного баласту, команда "Зе" об’єднала в одну структуру не тільки міністерство економічного розвитку, торгівлі з мінагропромом (зараз нарешті визнали, що це було помилкою). Тоді ж міністерство енергетики поглинуло міністерство екології. Свого часу Ви були першим Міністром навколишнього середовища України. Як би Ви оцінили подібні організаційні експерименти теперішніх  ваших наступників по виконавчій владі?

- Звичайно – негативно. Це – ганьба. Рік тому я наводив таку метафору: мовляв, було собі два міністерства – у справах вовків та у справах зайців, їх об’єднали в одну структуру, поставивши вовка на чолі. Хоча ні для кого не було секретом, що головним забруднювачем природи є саме енергетика. Не знаю, чи є у світі ще подібний відомчий альянс. Не можна ж об’єднувати в одному міністерстві тих, хто забруднює природу з тими, хто проти цього бореться. Адже міністерство екології можна вважати  міністерством національної безпеки, оскільки воно захищає народ,  націю та державу від пошесті, від хвороб та інших серйозних проблем і подібне організаційне об’єднання – це нонсенс.

- Здається мені, більш оптимальною схемою реорганізації стало б об’єднання в одну структуру Мінекології та Міністерства з надзвичайних ситуацій, оскільки значна частка НС, які в нас фіксуються – дійсно маєють природний характер.

- Так, у подібному об’єднанні логіки було б значно більше. Міністерство надзвичайних ситуацій дуже пасує екологічному відомству і дійсно можна було б створити спеціалізований департамент у рамках іншого міністерства,  оскільки природоохоронне відомство має переважно контролюючі функції і я колись наполягав, щоб його керівник входив до складу Ради Національної безпеки та оборони і тоді президент Кравчук дослухався до моїх аргументів і цей крок був правильним, оскільки це Міністерство – з числа тих структур, що захищають державу.

- На початку сторіччя мені довелося трохи попрацювати у системі МНС. Тоді колишня радянська "Цивільна оборона" потроху набувала рис традиційних західних рятувальних відомств. Зокрема, у ній утворювався власний специфічний  підрозділ – медицина катастроф. В якому стані він знаходиться зараз?

- На жаль, кожен раз не вистачало достатнього фінансування хоча б для закупівлі достатньої кількості капсул для ізоляції хворого, відповідних костюмів для ізоляції самих медиків, коли мова власне стосується інфекційних хвороб та спалахів епідемій, а за таких умов забезпечення потрібним- не думаю, що вони мали б відіграти якусь вирішальну роль у протистоянні із заразою, у порівнянні із звичайними структурами медицини та санслужби, хоча переконаний, що там є чимало мужніх чесних  професіоналів.

З іншого боку, коли дивишся сюжету про роботу рятувальників, тих же пожежних, завжди радієш, що є у нас мужні професіонали, які в ці дні продовжують гасити пожежі навколо Чорнобиля, але прикро, що більша частина спецтехніки, як знаходиться в їх розпорядженні, вже є у стадії вичерпання свого технологічного ресурсу, що очевидно в порівнянні з роботою їхніх колег в США чи Канаді, де мені довелось попрацювати на дипломатичній роботі.

Фактично, влада не звертала уваги на головні напрями життя народу, натомість тепер маємо державу олігархів,  крадіїв та корупціонерів і ось тепер пожинаємо наслідки цього.

- У ці дні маємо трагічну , вже  34-ту  річницю Чорнобиля. Про неї можна говорити годинами, тому тільки одне питання: рішення про  будівництво тут сховищ для захоронення та переробки частини радіоактивних відходів було правильним?

- Абсолютно правильне рішення. Щоправда, епопея ця тягнулася досить довго. Спочатку побудували якесь нестандартне сховище й  воно не могло працювати. До того ж не обійшлося без корупційних скандалів. Але, те, що спорудили цей об’єкт в зоні відчуження – цілком логічно, оскільки місцевість ця занадто забруднена радіоактивними ізотопами. Окрім того, введення в експлуатацію подібного об’єкту дозволяє звільнитися від кабали Російської Федерації, оскільки до цього ми були  зобов'язані за величезні гроші спрямовувати відпрацьовані відходи від реакторів наших АЕС до Красноярську…

- Ну, і Київський регіон матиме певні бюджетні преференції через згоду на таке сусідство. Але наприкінці квітня також маємо ще одну електоральну річницю. Рівно рік тому чинний Президент України Володимир Зеленський переміг на виборах. Як би Ви оцінили перший рік його роботи?

- Що вам сказати? Як тільки ця персона – блазень і комік був висунутий кандидатом у президенти, розпочався збір підписів впливових і відомих діячів української культури і мистецтва  під заявою про  небезпеку обрання його главою держави, оскільки це може призвести до капітуляції перед зовнішнім агресором, або до розпаду української держави. Постави свій підпис під цим відкритим листом і я.

І коли ми робили відповідну прес-конференцію в Укрінформі журналісти цікавились: чому ви апріорі негативно ставитесь до Зеленського? Я казав- зовсім ні. Він мені навіть в чомусь подобається  і хай собі витанцьовує та жартує на естраді. Як людина може він й непогана,  але він абсолютно не може бути Президентом. Перш за все, відчувається, що він – не любить Україну і не знає її, вона – йому чужа. А по-друге він – абсолютно не здатний керувати, тому що він іншого напряму людина: абсолютно несистемна, неосвічена, фактично не є політиком і нічого не знає…

-Але погодьтесь, ми мабуть вже вичерпали ліміт на Майданові революції, аби змінювати владу під тиском вулиці…

- Може і так, але перший рік його президентства – був абсолютно провальним і я сподіваюся, що в нього вистачить здорового глузду, щоб самостійно подати у відставку і піти собі з миром  та не мучити наш бідний народ.

Олександр Воронін,  "Моя Київщина"