Перший заступник голови Київської облради Тетяна Семенова: Все залежить від місцевого керівника і того, чи лізе він в політику

«Моя Київщина» поспілкувалася з Тетяною Семеновою – колишньою очільницею Макарівської РДА, яка в травні цього року була обрана в президію облради, про стан медицини в області, а також про те, що змінилося в діяльності керівних органів Київщини після зміни влади

- В інтерв’ю одному виданню Ви розповідали про те, що мандат депутата обласної ради дасть вам можливість відстоювати інтереси Макарівського району, залучати інвестиції, реалізовувати різного роду проекти з метою поліпшення соціально-економічного розвитку району тощо. Тим паче, що можливість лобіювати інтереси Макарівщини є: район представлений трьома депутатами в облраді. Наскільки вдалося реалізувати ці плани?

- Зразу скажу, що вдалося досягти задуманого частково. Але багато чого зроблено і ще більше треба зробити. Як відомо, Макарівський район досить великий – 69 населених пунктів, 38 сільських рад. І в кожному селі свої проблеми. Ми зробили капітальний ремонт 10 доріг в різних населених пунктах Макарівського району (по співфінасуванню з обласного бюджету). Багато коштів було вкладено в освіту (за програмою енергоефективності), медицину, інфраструктуру. Також є постійна необхідність ремонту дорожнього покриття на трасах  Р-04, Т - 10-19, та інших важливих артерій району. Особливо велику справу, на мою думку, ми реалізували, коли в минулому році зробили капітальний ремонт  КНС (каналізаційно-насосної станції) в селі Бишів, де проживає близько трьох тисяч людей. Протяжність системи складає більше 7500 метрів, до неї приєднанні два дитячі садочки, амбулаторія сімейної практики, багатоповерхові будинки та приватний сектор. 

Також користуючись нагодою, хочу подякувати депутатам облради, які підтримали виділення коштів на відбудову зруйнованого вибухом в 2018 році, житлового будинку в с. Новосілки. Що ж стосується роботи моїх колег депутатів обласної ради по  Макарівському району, то думаю, не коректно буде з моєї сторони, оцінювати їх діяльність...

- Наскільки ви вважаєте себе ефективною в облраді та на скільки відсотків вдалося виконати вашу передвиборчу програму?

- Я думаю, що мою ефективність повинна оцінювати не я, а мої виборці, тобто жителі частини  Макарівського району. Що стосується виконання моєї програми, то завдяки тому, що я довгий час працювала головою Макарівської райдержадміністрації, нам багато чого вдалося зробити. Разом з сільськими головами, бізнесом, районними, сільськими депутатами ми відкрили 15 нових груп в дитячих садочках, десь створюючи додаткові групи  в існуючих садочках, а десь відкриваючи нові дитсадки. 

Майже в усіх школах, а їх 34, замінили холодильне обладнання, плити, духові шафи тощо. Також великим  надбанням я вважаю виділення коштів (з сільських, селищних та районного бюджетів спільно) та закупівля двох пожежних машин з мотопомпами. Багато роботи зроблено завдяки співпраці з екс-депутатом  Верховної Ради  Русланом Сольваром.  Та не зважаючи на це, ще є дуже багато проблем, вирішення яких потребує колосальних коштів. На жаль, фінансовий  ресурс обмежений. Хочу підкреслити, що все що ми робимо, будь-який проект, який ми втілюємо в життя, - це все завдяки платникам податків.

- Озвучується сценарій відносно адмінреформи та створення 5 районів на Київщині. Як вам така ідея укрупнення районів?

- Простому громадянину не має значення, як буде називатися та чи інша територіальна одиниця, а має тільки величезне значення, як швидко та якісно, а головне, якою ціною громадянин отримає ту чи іншу  адміністративну послугу,  що надає держава. Навіть якщо в нас буде один район на території Київської області, роботи у виконавчій владі абсолютно не зменшиться. Тому п’ять районів – це п’ять районів, головне щоб зміни були якісними.

- Чим обумовлене рішення про подачу документів для реорганізації комунальних підприємств КОР - обласних лікарень Київщини в триденний термін, який був озвучений нещодавно?

- Почну з того, що це рішення вже назріває протягом останніх двох років в рамках медичної реформи. Якщо я не помиляюсь, то 108 стаття Господарського кодексу говорить про те, що при реорганізації є саме три робочі дні – з моменту вступу в силу рішення про перетворення. Це вимога господарського кодексу, і державні реєстратори, які вносять зміни в державному реєстрі, дотримуються саме цієї статті. Ми підготувалися до цього і зуміли за три дні перетворити 24 комунальні підприємства. Зараз процес реалізації рішення  триває, всі працівники наших комунальних закладів ознайомлені з тим, що в них істотно зміняться умови праці. Триває інвентаризація, оцінка майна, тобто все як вимагає закон для того, щоб в новий 2020 рік зайти вже як автономні підприємства. Рішення про реорганізацію та автономізацію комунальних закладів означає, що всі вони до 15 грудня повинні звернутися до національної служби здоров’я України та  укласти договір на відшкодування державою наданої медичної послуги. Тобто ми вже відходимо від цього ганебного койко-місця і штатного розпису.

Головний лікар повинен бути менеджером. А їх часто змушують робити не властиві їм повноваження. Якщо головний лікар – класний хірург або професор, то людині цікавіше надати допомогу, врятувати багато життів. А в реальному житті, де треба включити менеджера відносно господарської діяльності лікарні, це не завжди вдається за браком досвіду та часу. Тому сьогодні в медичній реформі передбачено два головних лікарі – один відповідатиме за господарську діяльність, інший за якість надання медичних послуг.
- А наскільки до цього були готові лікарі та пацієнти, тому що приміром у Білій Церкві ситуація з реорганізацією застопорилась.

- Протестувати проти реформ будуть завжди. Результативна вона,  ефективна чи провалена, побачимо через кілька років, але залишати так як є сьогодні ми не можемо. Я не помилюсь, якщо скажу що не знайти жодного жителя Київської області,  який відповість  що  всім задоволений. Ми сьогодні не отримуємо якісну медичну послугу та незадоволені роботою лікарів. На жаль, що б не стверджувала Конституція, медицина в нас не є безкоштовною і це підтвердить абсолютно кожен. Тому я багато в чому підтримую медичну реформу, бо так  як є залишати не можна.

- Якщо ми говоримо про медицину, то чи можна вважати провалом медреформи або її неефективну модель через нещодавнє вбивство 5-річного хлопчика поліцейськими. Адже були численні розмови про те, що дитину можна було врятувати, утім хірурга декілька годин чекали з Боярки. Яка Ваша думка з цього приводу?

- На жаль класних спеціалістів, які могли б надати допомогу тут і зараз в нас дуже мало. Це дуже страшний випадок, а те що не було лікаря – це ганьба усій сьогоднішній медицині. Інша справа, що в районних лікарнях немає змоги надати допомогу, в тому числі через відсутність обладнання. Про це ми повинні думати, в тому числі як депутати Київської обласної ради. Можливо співфінансувати вже діючі програми, залучаючи кошти з державного бюджету, а також грантові, інвестиційні кошти. Ми хочемо реформу зробити за 5 років? То так не буває… За такий термін ніякої реформи не зробиш, інакше це будуть прості зміни. Реформувати потрібно перш за все відношення до коштів, які виділяються, відношення лікарів до пацієнтів, а пацієнт повинен обирати, де краще надають медичну послугу.

- Зараз говорять про створення так званих притрасових лікарень на усіх головних автомагістралях Київщини для надання інтенсивної допомоги постраждалим в ДТП. Скільки їх передбачається в області?

- Так, у нас в країні йде війна, але сміливо ще одним фронтом можна вважати і наші траси, де гине велика кількість людей. Вже є проект розпорядження Кабінету міністрів відносно утворень так званих притрасових лікарень по наданню допомоги пацієнтам з політравмами. Вони розташовуватимуться на міжнародних трасах, яких в Київській області 5. Такі лікарні будуть розташовані в місцях найбільшої кількості аварій. Також передбачається оснащення всім необхідним обладнанням, яке дасть змогу парамедикам  надати екстрену допомогу пацієнтам з політравмами.  Тому це повинні бути надсучасні лікарні, і ми до цього йдемо.

- Наразі в Київському обласному онкодиспансері є нагальна проблема – лінійний прискорювач, тобто апарат для опромінення онкохворих, дуже зносився і вже в жовтні припинить свою роботу. Такий припис нещодавно винесла спеціальна комісія. Відповідно є негайна потреба закупити новий апарат, який коштує щонайменше 70 мільйонів гривень. Але ж на останній комісії з питань бюджету декілька депутатів утримались і рішення про придбання обладнання не було прийняте. Що далі, адже йдеться про життя людей?

- Так, я знаю про цю проблему, адже була присутня на цьому засіданні. Насправді, мова йшла про виділення 75 мільйонів гривень на придбання саме цього прискорювача. Дійсно, два депутати утримались і рішення не було прийняте. Що ми плануємо робити?... По перше, ми зараз вивчаємо наявність усіх прискорювачів на території Києва, і розглядаємо рішення, як вихід – підписання з підприємствами, які володіють даними прискорювачами, договорів, куди ми будемо сплачувати за надану медичну послугу з обласного бюджету через програму. Це буде однозначно менше аніж 75 мільйонів гривень. І я вас хочу запевнити: навіть якщо це питання пройшло б бюджетну комісію, то такого ресурсу у Київської області, аби виділити кошти на наступній сесії,  на превеликий жаль, немає. Зараз є багато незабезпеченості  по захищеним статтям  по освіті, медицині, також нам необхідно профінансувати заборгованість за газ обласними  комунальними закладами. Нам треба сьогодні зробити все, для того щоб  надати допомогу онкохворим людям.
- А про які терміни йде мова, адже жовтень місяць не за горами?

- В нас була тісна співпраця з Аллою Арешкович, яка є класним спеціалістом та професіоналом своєї справи. На жаль вона зараз звільнилась із КОДА, тому я особисто зараз буду шукати через департамент охорони здоров’я КОДА, відповідальних осіб, які цим займаються та на прослідкую на якому етапі наразі це завдання. Можу сказати,  що так просто ми цього не залишимо.

- Не можу не спитати про те, яке Ваше враження від нового голови ОДА. Якими на Вашу думку будуть стосунки між облрадою та КОДА?

- Михайло Каренович – молода, креативна людина, яка намагається працювати на результат. В нього є власна думка на все. Я була присутня на одній із нарад, де були присутні учасники АТО з усієї області, і він, володіючи ситуацією, досить коректно та гарно спілкувався з бійцями. Ні для кого не секрет, що хлопці та дівчата, які повернулися із зони бойових дій мають завищене почуття справедливості і багато чекають від виконавчої влади та місцевого самоврядування. І дуже прикро коли чуєш, що один район справляється з забезпеченням земельними ділянками АТОвців, а інший район взагалі не вважає це за потрібне.

Я думаю що співпраця з обласною радою буде, адже коли йде мова про розв'язання проблем жителів Київщини, будь-які прапори треба поховати. Це буде правильно, тому що якщо стоїть проблема і нагальна потреба зібрати сесію, то, скоріш за все, ми сесію зберемо і підтримаємо ті рішення, які буде пропонувати обласна адміністрація.
- Розкажіть детальніше про нараду голови КОДА з учасниками АТО та громадськими організаціями, на якій ви були присутні. Як відомо там нарікали на проблеми з отриманням земельних ділянок. В чому конкретно полягають проблеми?

- Є кілька проблем. Інколи хлопці взагалі не можуть достукатися і на свої заяви отримують лише листи-відписки. Є також проблема з якістю виділених ділянок, і не рідко стається так, що люди отримали ділянки, але виїхавши на місце побачили не придатну до використання землю,   якесь болото або місце, яке резервувалось для майбутньої окружної дороги навколо Києва. Є ще інша проблема – люди, які проживають на Київщині, але не зареєстровані в Київській області також не можуть отримати ділянки. Звісно, на нараді заслухали голову Держгеокадастру в Київській області, яка запевнила що всі питання будуть вирішені. Можу сказати наступне: де є співпраця сільської, районної влади, співпраця з депутатами Київської області, то там в АТОвців найменше проблем і здебільшого питання вирішені, а де її немає – вони всі тут, шукають правди. Тому губернатор взяв ці питання на особистий контроль, і хочу віддати належне, він не загравав з громадськими організаціями, сказавши що саме може зробити, а що ні.

- Нещодавно ви взяли участь у виїзній нараді з екологічною інспекцією в зону відчуження. З чим саме була пов’язана поїздка до Чорнобилю?

- В обласній раді зберігається досить тісна співпраця з МНСниками Київської області. Я не один раз чула що є проблема саме в МНСників, які працюють на території закритої зони. І коли ми туди поїхали, побачили набагато більше проблем. Тому я раджу всім українцям відвідати ті місця, щоб не забути того, що там було, згадати, якою ціною дісталося нам сьогодення, відвідати тамтешній музей, який створили МНСники та потиснути руки людям, які там працюють і сьогодні. Безпосередньо під час виїзної наради виявилося більше проблем аніж ми думали.

Для початку хочу зауважити, що обласною радою затверджена цільова програма захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природнього характеру до 2022 року. І саме  проблеми з виконанням заходів цієї програми ми обговорювали. Найбільше мене вразила відсутність системної підтримки родин, які мають могили своїх родичів в Москві. Це перші наші втрати від чорнобильської біди. На поминальні дні МНСники  самі складаються на квитки родичам померлих, а такого не повинно бути. Тому ми вирішили внести зміни в програму «Турбота» і передбачити до 2025 року кошти на закупівлю квитків, аби ці люди раз на рік могли поїхати і віддати шану героям, які врятували майбутнє  усієї планети.

- Керівники комунальних підприємств обласної ради виконують свої посадові обов’язки по два місяці, після чого щоразу повинні поновлювати трудові відносини через відсутність затвердженого порядку призначення керівників. Чому так відбувається?

- Україна живе за законами, Конституцією, в тому числі за трудовим кодексом. І протягом останніх 4 років в Київській обласній раді керівники комунальних підприємств, на жаль, справді продовжували свої трудові відносини з КОР кожні 2 місяці. Коли ми розібралися з цією ситуацією, зрозуміли що немає порядку призначення керівників комунальних підприємств ради. Мова йде про керівників закладів освіти, охорони здоров’я, культури тощо. Тому ми розробили проекти рішень про порядок призначення  керівників. Маю надію, що 19 вересня на сесії, депутати підтримають і проголосують ці порядки, після чого ми зможемо брати керівників на 5 років, як це передбачає трудовий кодекс.

- Чи плануєте ви балотуватися на наступні вибори до обласної ради.

- Знаєте що я зроблю? Я дістану із шафи свою програму, яку я писала у 2015 році, і подивлюся, що з того не виконано. Загалом я у свою програму заглядаю точно раз на рік, коли готую звіт, і хочу запевнити, багато з того дійсно зроблено.

А взагалі я зараз чекаю змін до Конституції по децентралізації та визначення «правил гри», адже зараз ми їх не знаємо. З рештою в нас ще є цілий рік, хоча дивлячись на перше засідання Верховної ради, то, можливо, багато законів буде прийматися саме так швидко, як це робили на першій установчій сесії. Про якість законів ми говоритимемо, коли почнемо жити за новим законодавством.

- Зазвичай чи не в кожному інтерв’ю ми запитуємо депутатів усіх рівнів, які вони бачать найболючіші проблеми області, міста чи району. Тож цікавить і Ваша думка, що б ви відмітили серед найбільших проблем у Київській області?

- На перше місце я поставила б медицину. Як би я не відносилася до людей у білих халатах, в нас немає жодного жителя Київської області, який скаже що отримав якісну медичну послугу, в якісних палатах і що це було безкоштовно. Тому це проблема і завдання номер один – допомагати. Практика показує, що вливання коштів в досить великих розмірах, на ситуацію особливо не впливає, тому треба однозначно продовжувати медичну реформу.

Інше питання – освіта. Хочу сказати, що Департамент освіти КОДА очолює великий професіонал Віра Рогова, яка любить свою справу. Ми на обласному бюджеті зараз утримуємо професійно-технічні училища.  Сьогодні в країні є великий дефіцит рбітничих професй  від токаря до слюсаря, від кравчині до кулінара. І це є величезна проблема, адже ми повинні знайти людей, які хочуть справді там навчатися, а не тому, що не здали ЗНО чи кудись не вступили. Ці робітничі професії на сьогодні є досить оплачувані, і ми повинні зробити там таку базу, щоб закохати учня в цю професію. Також не закриватиму очі на те, що багато шкіл по Київській області, де навчається до 50-80 дітей, і ціна навчання одного учня в рази вища ніж навчання дітей приміром в районних центрах чи то в великих містах. Про те якість навчання в таких закладах є сумнівною. Я це кажу впевнено, вивчивши освітянський рейтинг за 2018-2019 навчальні роки за результатами ЗНО. А це все освітянські субвенції, місцеві кошти, які дотують ці великі заклади. Але розраховувати на те, що  місцева влада  закриє ці школи не варто, адже це політично не вигідно.

- Ми знаємо що у наближених до Києва містах, приміром Ірпінь, Буча, Вишгород, Бровари катастрофічно не вистачає шкіл та садочків. Натомість на кожному кроці виростають новобудови. Воно і зрозуміло, взнаки дається перенаселення. Але як бути з нестачею місць в садочок чи школу, шаленими чергами та дорожнечею?

- З  вересня минулого року набрав чинності закон, який дозволяє розташування дитячого садочка в жилих будинках на першому поверсі. Забудовникам посилили відповідальність ще на рівні проектування жилих масивів щодо порушення будівельного законодавства, але чи то закон не дієвий, чи ті, що мають контролювати його виконання. Але маємо те що маємо…

Що стосується Ірпеня, там дійсно є надзвичайно велика проблема, і як місту виходити з цієї ситуації, я не знаю. Це місто тривалий час перебувало в цікавому економічному кліматі. Так, гарне місто, гарні парки та фонтани, але де гарні садочки та школи – це величезне питання.

Якщо взяти Київську область, то хочу навести приклади, де є ради, які намагаються вирішити таку проблему. За приклад можна брати ради  Софіївської Борщагівки, Петропавлівської Борщагівки, Вишневого, де об’єдналися сільські, міські  бюджети, бюджети області,  районних рад, відповідно залучали кошти  інвесторів.

Я думаю, що  все залежить від того, хто очолює місцеву владу. Це стосується і ОТГ: якщо керівник на місці, бачить проблему, і, найголовніше, шукає шляхи її вирішення, то об’єднана громада буде розвиватися. А якщо керівник надумав гратися в якісь війнушки з опозицією чи в політику, то така громада  приречена...

Надія Савчук, «Моя Київщина»