#

Правник Віктор Швець: Перший день війни, або чи варто з Путіним вести перемовини?

02.04.2022 16:26
Правник Віктор Швець: Перший день війни, або чи варто з Путіним вести перемовини?
Віктор Швець

Війна України з Росією, як відомо, розпочалася ще в 2014 році. Були періоди значного загострення, а були періоди відносно спокійні.

Але війна продовжувалась. Дехто не хотів називати те що відбувалось на сході України - війною. Придумували різні назви тій агресії яку здійснювала Росія на частині суверенної території України,по-різному оцінювали перебіг подій, але вперто відмовлялись назвати те що реально відбувалось на сході України - війною.

Вже тоді було ясно, що рано чи пізно ця війна, яка була локалізована на частині українського Донбасу, переросте в широкомасштабну війну.

Росія готувалась.

Кремлівська пропаганда досягала апогею у своїй ненависті до України і українців. Щоденне зомбування населення Росії врешті решт зробило свою справу - ненависть до нас, українців, що у Путіна, що у населення Росії майже зрівнялося.

Ніхто навіть не задумувався над тим, що знищення українців, як етносу, як народу і їх незалежної держави, перетворилось в Росії в державну політику і головну мету Путіна на шляху до світової гегемонії.

Цей процес продовжувався фактично усі ці вісім років, але останні два роки він набув характер державного психозу.

Багато хто в Україні звертав увагу на те, що Путін і його Росія невпинно рухається до війни.

Я теж був серед тих людей, які вказували на те, що війна вже на порозі  і кожний прожитий  день наближав нас до війни. Але окремі посадовці продовжували нас переконувати, що все під контролем і ніякого нападу не буде.

Навіть  тоді коли біля кордонів України Путін сконцентрував нацбільш боєздатні війська Росії і ці війська фактично брали в кільце величезну територію, починаючи від західних кордонів з Білоруссю і закінчуючи на півдні Кримом, вони не змінювали свою риторику.

Більше того, наші американські друзі здобули супер цінну інформацію, про план агресії Путіна.

Як показав час, ця секретна інформація, яку здобули розвід органи США, повністю підтвердилась, навіть в деталях.

Це - видатний успіх американської розвідки.

На цьому фоні  наші певні посадові особи  закликали не вірити у цю і інші інформації, зокрема і англійської розвідки, про план нападу на Україну, називали це фейком і що наші розвід органи не підтверджують намір Путіна почати широкомасштабну агресію.

Американські друзі були шоковані таким відношенням до супер цінної інформації і  вони самі почали переконувати уряди європейських країн про путінську агресію.

Навіть коли американська амбасада і багато інших вирішили переїхати на захід України, оскільки загроза вторгнення путінських орд була дуже висока, деякі посадовці у владних кабінетах продовжували спростовувати загрозу вторгнення.

Багато хто в Україні не розумів, чому певні посадові особи проявляли таку легковажність до такої важливої інформації.

Адже це була не просто інформація, це був  детальний план  російського вторгнення, який американська розвідка сенсаційно розсекретила і опублікувала.

Влада не приймала будь яких адекватних рішень по захисту країни, які були б зрозумілими українцям.

Якщо ще раз поцікавитись історичними  подіями які мали місце напередодні вторгнення Гітлера, то ми можемо побачити, що багато в чому ці події повторились більш ніж через 80 років. Візьмемо, наприклад, відношення до даних розвідки.

Сталін теж не вірив розвідникам про напад Гітлера  22 червня 1941 року. Переважна більшість  його величезної армії продовжувала жити мирним життям.

Перший день цієї війни мав надзвичайно трагічні наслідки, які в подальшому мали стратегічний характер.

22 червня 1941 року Сталін втратив 1200 літаків, як в повітряних боях, але основна маса літаків була знищена на аеродромах.

Втрата такої кількості літаків призвела до того, що Гітлер повністю захопив небо і це було однією із основних причин стратегічної поразки Сталіна на першому етапі війни.

Так сталося тому, що все тоді залежало від волі однієі людини.Тільки Сталін міг ухвалити будь яке важливе рішення. Все було підпорядковано диктатору.

Україна - демократична країна. І у нас, як правило, одна особа, який би вона не займала в державі пост, не може одноособово приймати рішення.

Поки був мирний час ми, в переважній більшості, мало цікавились як побудована система оборони в Украіні.

Єдине, що усі добре знали, що президент України є Верховним Головнокомандуючим, але безпосередньо Збройними силами України командує - Головнокомандувач Збройними Силами України, професійний військовий зі своім офісом.

Саме ця обставина і відіграла, на мій погляд, надзвичайно позитивну роль в перші хвилини агресії.

Головним ударом путінських загарбників була піддана авіація і сили ППО України. Путін розумів, що знищення української авіації і ППО дасть йому можливість отримати необмежені можливості в ході агресії. Але Путін прорахувався , йому не вдалося знищити ні українську авіацію, ні сили ППО. Прийде час і ми будемо знати усі деталі, хто і як врятував наші літаки і усю систему протиповітряної оборони.

Зараз можна сказати лише те, що Головнокомандувач Збройними силами України не звертав увагу на усі висловлювання певних посадовців, що ніякої російської агресії не буде, а професійно робив свою справу.

Саме завдяки цим професійним і компетентним діям українські Збройні сили повністю зірвали бліцкріг Путіна і ціною неймовірного героїзму і самопожертв наших солдат і офіцерів  вміло б’ють ворогів, отримуючи одну перемогу за іншою.

На шляху до повної перемоги ще треба пройти значний шлях, він буде наповнений величезним героїзмом нашої армії і народу. Ще буде багато горя і втрат, але буде і омріяна  перемога.

І головною запорукою нашої перемоги є наша єдність, згуртованість і героїзм нашої армії, територіальної оборони, добровольців, усього українського народу.

Що у нас спільного між 22 червня 1941 року і 24 лютого 2022 року ?

22 червня 1941 року в 4 ранку на Україну напав Адольф Гітлер, а 24 лютого 2022 року - його рідний брат Путін, теж в 4 години ранку.

Адольф Гітлер скінчив свій вік у брудній канаві, де його, як скажену собаку спалили, його ж охоронці.

Сподіваємось, що і Путін скінчить свій вік, як його рідний брат.

І запорукою цього є Збройні сили України.

ЗСУ - це та реальність  від якої залежить наше майбутнє.

Зараз активно обговорюється тема перемовин між Україною і Росією, які проходять в Стамбулі, завдяки наполегливості президента Туреччини Ердогана.

Можна по різному ставитись до цих перемовин, обговорювати як іх можливий зміст так і самих перемовників, настільки українське суспільство їм довіряє.

Але фактом залишається те, то будь які війни рано чи пізно завершуються мирними договорами, навіть найбільш кровопролитні війни, теж завершились підписанням певних договорів.

З огляду на це, безумовно сам по собі процес перемовин необхідний. Але при цьому ми повинні усвідомити, що Путін не піде на будь які підписання мирного договору. Напевне він буде використовувати ці перемовини лише для єтого щоб поповнити резервістами своїх загарбників і буде намагатись реалізувати свої наміри по захопленню України.

Мирний договір не може бути без виведення окупаційних війск Путіна, але на це Путін ніколи не погодиться, тому що це його програш і втрата влади.

Тому, сам процес мирних переговорів треба продовжувати, а при цьому виганяти загарбників за межі України.

Наші американські і англійські друзі приходять до висновку, що Путін зараз вже не адекватний, він втратив відчуття реальності і не може ухвалювати раціональні рішення.

Напруга в Росії з кожним днем наростає, санкції роблять свою справу. Але ще більшу справу роблять наші Збройні сили, які  ведуть запеклі бої в загарбниками і кожний день ціною величезного героїзму наших захисників здобувать важливі перемоги. Все більше і більше похоронок приходить в Росію і все більше і більше відомостей про героїчні перемоги українців у цій війні і величезні втрати окупантів доходять до населення Росії.

Тому і ці фактори працюють проти Путіна.

Зважаючи на ці обставини можна з великою ймовірністю прогнозувати, що час Путіна закінчується.

Скільки йому ще залишилось правити Росією ізі свого бункеру і купатися  в ваннах з екстрактом оленів.

Це йому вже не допоможе.

Путін програв війну і повинен втратити владу.

Дуже правильно сказав президент США Джо Байден - «Заради Бога, ця людина не може залишатися при владі” - краще президента США не скажеш!

Тому проводити мирні перемовини з Путіним не має сенсу, він ніяких договорів не підпише.

Нам треба трохи почекати і побажати успіхів нашим героям на полі бою.

А перемовини і договори Україна проведе і підпише вже з новим керівництвом Росії.


Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук, народний депутат України попередніх скликань

Читати "Моя Київщина" у Telegram