Підозра для Поляруша: за що взяли заступника мера Білої Церкви і депутата Київської облради

Фото з Мережі "Інтернет"

Заступнику міського голови Білої Церкви та депутату Київської обласної ради від «Слуги народу» Олександру Полярушу вручили підозру у справі про розкрадання державних земель. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Утім, за словами чиновника, це не страшно та й взагалі «уся Україна сьогодні ходить із підозрами». Про одіозну діяльність Поляруша та звідки в нього відчуття абсолютної безкарності, читайте в матеріалі «Моєї Київщини»

Нещодавно Олександру Полярушу вручили підозру, після чого чиновник з’явився на сесії Білоцерківської ради, запевняючи колег, що це фактично службовий атрибут сучасного посадовця. Процитуємо:

Сьогодні правоохоронні органи і є для того, щоб вони мали якісь там підозри. Уся Україна сьогодні ходить із підозрами. У кожного мера від 7 до 10 підозр, розумієте?

Для кращого розуміння роз’яснимо, за що Поляруш отримав підозру. Слідство інкримінує йому співучасть у розтраті майна в особливо великих розмірах. Ідеться про незаконне заволодіння майном державної Дослідної станції «Маяк» Національної академії аграрних наук. Якщо провину доведуть, посадовцю загрожує від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 

Сам посадовець пояснює, що події відбувалися 2022 року, коли він займався аграрним бізнесом і допомагав проводити посівну на Чернігівщині в перші місяці повномасштабної війни. Каже, що тоді ще не обіймав державних посад і керувався бажанням допомогти в критичний для країни час. За даними правоохоронців, уже екснардеп Анатолій Гунько передав землі в управління Полярушу, який продав врожай і поділив прибуток. 

Гунько вже отримав вирок суду. За версією слідства, він вимагав та отримав частину хабаря – 85 тисяч доларів – від представника аграрної фірми в обмін на дозвіл обробляти землі Національної академії аграрних наук України. Як встановили правоохоронці, збитки державі через незаконне використання земель НААН для вирощення понад 2,5 тисячі тонн зернових оцінили понад 30 млн грн.

Перша інстанція ВАКС призначила Гуньку сім років ув’язнення з конфіскацією майна, але апеляційна палата перекваліфікувала його дії на зловживання впливом і скоротила вирок до чотирьох років із позбавленням права обіймати державні посади на три роки.

Актуально - Чотири роки не межа: чи отримає нардеп Анатолій Гунько новий вирок

Також Гуньку повідомили нову підозру за привласнення великої кількості соняшнику та кукурудзи вартістю понад 27 млн грн, за яку санкція передбачає до 12 років позбавлення волі.

Щодо Поляруша, то 10 лютого Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід – заставу в розмірі 990 тисяч гривень, яку зобов’язав внести протягом п’яти днів. Для посадовця це цілком підйомна сума.

Також до 10 квітня 2026 року Поляруш має з’являтися за викликом НАБУ і САП, не виїжджати за межі Києва та Київської області без дозволу слідства, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи, не спілкуватися з визначеними у справі особами, здати закордонні паспорти та носити електронний браслет.

Поляруш є депутатом Київської обласної ради та водночас обіймає посаду заступника міського голови Білої Церкви. Його політична кар’єра демонструє зміну партійної належності: 2012 року він балотувався від Партії пенсіонерів України, 2014 року – як самовисуванець, 2015 року представляв Радикальну партію Олега Ляшка, 2019 року знову намагався потрапити до парламенту, а 2020 року Поляруша обрали до обласної ради від партії «Слуга народу». Він є членом комісії з питань капітального будівництва, архітектури, транспорту, зв’язку, паливно-енергетичного забезпечення та розвитку інфраструктурних об’єктів. 

Попри багатий політичний бекграунд, депутат регулярно опиняється в центрі скандалів. Останніми роками його діяльність викликає підвищену увагу правоохоронних органів та громадськості.

Поляруша повʼязують із компанією «БІЛОЦЕРКІВРОЗОПТТОРГ», яка фігурує в низці гучних тендерних та корупційних скандалів у Білій Церкві. Саме ця компанія, пов’язана з колишніми представниками «Партії регіонів» та давніми соратниками депутата, роками отримувала багатомільйонні підряди від Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради, що перебуває у підпорядкуванні Поляруша. За інформацією журналістів, через цю компанію вивели понад 400 млн грн.

Фірма опинилася в центрі розслідувань щодо можливого розкрадання коштів на реконструкції кладовища «Сухий Яр», площі Героїв Небесної Сотні та інших об’єктів, де аудитори та журналісти виявляли завищені кошториси й відсутність конкуренції на торгах. Після оприлюднення інформації про можливе виведення через підприємство сотень мільйонів гривень відбулася зміна керівництва та структури власності товариства, що лише посилило підозри щодо спроб дистанціювати реальних бенефіціарів від фінансових потоків і мінімізувати репутаційні ризики для Поляруша та його оточення.

Із початку повномасштабної війни Поляруш відповідав за будівництво захисних споруд у Білій Церкві. За даними медіа, укриття, які зводили під його наглядом, прийняли в експлуатацію з численними порушеннями, а бюджет на них значно завищили. Військові зверталися до президента з вимогою притягнути чиновника до відповідальності, проте відповіді не отримали.

2021 року журналісти повідомили про два автомобілі біля помешкання чиновника – Lexus та Mazda 3 – оформлені на одну з його доньок, але не відображені в декларації.

Після цього Національне агентство з питань запобігання корупції провело перевірку декларації за 2020 рік і встановило, що посадовець не зазначив відомості про майно, доходи та транспорт на суму понад 1 млн грн. Серед невказаного – інформація про двох дочок, дві квартири в Білій Церкві, право користування будинком і земельною ділянкою дружини, дані про її компанії, а також доходи від страхових виплат і продажу автомобіля Lexus RX 350. Окремо не було задекларовано дохід від продажу Nissan Pathfinder 2008 року випуску. НАЗК встановило ознаки адміністративного правопорушення щодо подання недостовірних відомостей.

У декларації за 2024 рік Поляруш зазначає дружину Ларису та трьох дітей, однак не називає їхні імен. Він володіє будинком у Білій Церкві площею 69,2 кв. м і декількома земельними ділянками в Білій Церкві та селі Волиця, до того ж вартість більшості об’єктів не вказана. Дружина володіє будинком площею 180,3 кв. м та низкою земельних ділянок у Київській області. Частина з них задекларована за відносно низькою вартістю, частина – без вказівки ціни.

Автопарк родини частково оформлений на третіх осіб. У власності депутата перебуває Toyota Land Cruiser 200 2013 року випуску. Nissan Rogue 2018 року належить родичці, але використовує дружина. Toyota Land Cruiser 2021 року орендують у товариства, пов’язаного з родичкою. Також у власності є сільськогосподарська жниварка Geringhoff.

За 2024 рік Поляруш отримав 857 тис. грн заробітної плати від виконавчого комітету Білоцерківської міської ради. Його дружина задекларувала 242 тис. грн заробітної плати та близько 35 тис. грн доходу від оренди. Доньки отримали безповоротну фінансову допомогу, джерело якої не зазначене. Готівкові заощадження родини становлять десятки тисяч доларів і євро, а також кількасот тисяч гривень на банківських рахунках. Сукупний обсяг заощаджень перевищує 6 млн грн у гривневому еквіваленті.

2024 року Олександр Поляруш знову опинився в центрі суспільного резонансу, коли разом із Сергієм Левченком публічно заявив про готовність взяти на поруки народного депутата Миколу Тищенка, якому повідомили про підозру Тищенку за фактом незаконного позбавлення волі колишнього військовослужбовця у Дніпрі. Ця заява пролунала на тлі широкого медійного розголосу, а сам Поляруш фактично продемонстрував політичну солідарність із фігурантом справи, наголосивши: «Своїх у біді не кидаємо». 

Репутаційний резонанс викликали й публічні епізоди під час повномасштабної війни. Зокрема, стало відомо про його перебування в Італії в пʼятизірковому готелі Grand Hotel Excelsior Vittoria, що є одним із найдорожчих готелів Сорренто. Вартість номера становить приблизно 62 тис. грн за добу. На запит журналістів чиновник відповів, що має право на відпочинок і нібито виконує обовʼязки дистанційно.

Історія з підозрою для Поляруша – цілком логічне продовження низки скандалів, що супроводжують його політичну кар’єру – від сумнівних тендерів та недекларування доходів до історій із укриттями та публічною підтримкою одіозних колег. Чи стане це провадження точкою відліку для реальної відповідальності, чи ж черговим епізодом у переліку гучних історій, покаже час.