Підсумки півріччя: як на Київщині реалізовуються і провалюються реформи

Нинішня влада Україна оголосила курс на реформування країни. Cтосуються вони мало не всіх сфер життя. Їхній результат ми вирішили проаналізувати на прикладі однієї області – Київської. Про успіхи і провали влади - читайте в цьому матеріалі

Почнемо з охорони здоров'я. Американська "десантниця" Уляна Супрун, яка вже майже два роки виконує обов'язки міністра, взялася за реформування системи охорони здоров’я. Мовляв, я наведу у вас порядок. До чого призвела ця реформа? До появи госпітальних округів, які, по факту, покреслили на карті за власним бажанням керівники області. Тепер людям стало набагато важче добиратися, щоб отримати якісне медичне обслуговування: лікарень першого рівня планують зробити всього чотири на всю Київську область. В результаті, людина потрапляє в ДТП у Кагарлику, а і її потрібно везти в Білу Церкву. Чи доїде постраждалий до лікарні? Є сумніви.

Ліквідовується служба швидкої медичної допомоги, а замість неї створюється служба парамедиків, єдиним завданням яких є довезти пацієнта живим до лікарні. Додайте до цього нинішні ціни на медичні послуги і стає зрозуміло, що про здоров’я людей ніхто не думає.

Що стосується іншої реформи – децентралізації, то вона теж викликає ряд запитань. Звісно, що економічно це вигідно громадам: вони отримують можливість робити ті речі, які необхідні та актуальні для них. Але є кілька "але". По-перше, хоча це не зовсім стосується Київщини, у нас в країні є регіони із сильними сепаратистськими настроями. Зокрема, це Закарпаття, на яке вже давно точить зуби Угорщина, а також Буковина, яка не дає спокою Румунії. Проведення децентралізації може їх тільки посилити. По-друге, є суто політичні чинники – в Київській області об’єднання в ОТГ проходить дуже мляво  - за чотири роки сформовано всього 10 громад. А процес об’єднання деяких, наприклад Бучанської, ледь не призвів до кровопролиття. І головне – всі реальні спроби об’єднатися знизу гальмуються зверху. Замість добровільного об’єднання маємо примусові дії з боку обладміністрації.

Що стосується реформування освітньої галузі, то тут таки варто констатувати позитив – школи поступово переходять на формат "Нової української школи" і я, як освітянин, вважаю, що подібний перехід варто було робити ще років 10 тому. До того ж, зараз школи  отримують більше фінансування, якого не було за увесь період незалежності. На посилення цієї сфери кинуто великі сили і успіхи Лілії Гриневич, в якості міністра освіти тут беззаперечні. Приклади Боярської гімназії  та Щасливського НВК тому є вагомим доказом. Але тут також не обійшлося без негативу. Оптимізація і створення опорних шкіл призводить до того, що велика кількість педагогів повинна або змінювати місце роботи, або звільнятися. Зрозуміло, що це відображається на ефективності навчального процесу. Хоча це можуть бути вимушені жертви. Але важливим недоліком реформи, є так зване жеребкування, коли першочергово до шкіл зараховуються діти, які живуть по сусідству. Це неправильно, оскільки за законом України, середня освіта є обов’язковою, проте право вибору школи залишають за батьками. Зараз же, їх цього права просто позбавляють і їм доводиться шукати вихід із цього становища. Особливо болючою ця проблема є у Києво-Святошинському районі, де школи переповнені і, наприклад, до школи міста Вишневе ходять діти із сусідніх населених пунктів, оскільки там навчальні заклади не в змозі вмістити велику кількість дітей, яка з’явилася через масову забудову цього регіону.

Та не реформами єдиними страждає Київщина. Регіон, який здавалося б, мав бути флагманом реформ потерпає від проблем з екологією. Стихійних сміттєзвалищ на Київщині дуже багато, і ніхто не може навести порядок у цій сфері. Не допомагає навіть активно розрекламована Міністерством екології інтерактивна карта, яка вказує де саме знаходиться подібне звалище. На цьому ресурсі, постійно пишуть, що та чи інша проблема вирішена, але по факту, умовно кажучи, зі 100 стихійних сміттєзвалищ прибираються 30. Подібна історія з "вирішенням" проблем і на ініційованому та активно лобійованому Москаленком та Горганом ресурсі "увага.юа", який виявився звичайною мильною бульбашкою. Для прикладу: у Макарівському районі, в селі Соснівка, вже років з 10 нелегально працює гранітний кар’єр, на якому ведуться і підривні роботи. Село страждає і від шуму і від вібрації і від гранітного пилу, який, до слова, є канцерогеном. Але сайт "увага.юа" показує, що ця проблема вирішена. Дуже оперативно і без жодних зусиль. Хоча місцеві продовжують звертатися до нашої редакції з фактами, що кар’єр працює і ніхто нічого не зробив. Все це є звичайним окозамилюванням, яке покликано створити серед жителів області ілюзію успіху.

Але усі ці проблеми мають одну причину – спостерігається змова місцевих політиків на Київщині. Обласна рада під керівництвом "Батьківщини" ніби протистоїть адміністрації, яка контролюється БПП, але при цьому, коли треба - голосують за зміни до бюджету синхронно. Інша справа, що КОДА та її голова Олександр Горган до БПП має дуже далеке відношення, і є несамостійною фігурою. Керівник області насправді контролюється колишнім регіоналом Ярославом Москаленком. 

При цьому владі на населення за великим рахунком наплювати. Чого лише вартий показник виконання обласних програм, який з початку року не дотягнув навіть до 10%. Для чого така обласна влада, якщо вона працює не на розвиток, а на банальний розпил бюджету і захист власних бізнесових інтересів? І ця проблема існує не тільки на Київщині, а й по усій Україні. Влада олігархів намагається за будь-яку ціну захистити власний бізнес та "здоїти" якомога більше дивідендів для своїх компаній. Для прикладу, можна навести історію з відомим всім МХП, власник якого, Юрій Косюк є радником Порошенка. І компанії Косюка отримують майже мільярдні дотації з бюджету, в той час, як податки в Україні він практично не сплачує, а усе виводить за кордон та роздає закордонним акціонерам.

В той час, як в країні йде війна, консолідація суспільства та допомога фронту має бути першочерговим завданням. Натомість, владоможці продовжують пиляти і розділяти нашу країну. Для них політика – це звичайний бізнес, який дає змогу заробити величезні кошти без особливих вкладень. Для них, це чистий "кеш", який вони просто кладуть собі в кишені. Допоки не відбудеться повної консолідації суспільства, допоки влада не зрозуміє, або народ сам не покаже, що вона є звичайним найманим працівником в інтересах суспільства, до тих пір не бачити нам процвітаючої країни...

Олександр Павличук, головред порталу "Моя Київщина"