#

До дев’ятих роковин із дня смерті поета Миколи Біденка з Білоцерківщини

02.02.2025 10:16
До дев’ятих роковин із дня смерті поета Миколи Біденка з Білоцерківщини
Фото з Мережі "Інтернет"

2 лютого минає 9 років із дня смерті Миколи Біденка. Знаного поета-верлібриста, перекладача, журналіста, лауреата республіканської премії імені Василя Симоненка родом із села Гейсиха на Білоцерківщині. Тож "Моя Київщина" підготувала невеликий огляд творчості митця, що прожив мужнє і гідне пошани життя

Народився Микола Біденко 22 травня 1951 року в селі Гейсиха на Київщині у вчительській родині. Унаслідок трагічного випадку шістнадцятирічному юнаку доля зламала хребет, але не зламала силу духу. На кріслі колісному Микола закінчив факультет журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, вивчив декілька мов, видав шість поетичних збірок, переклав багато поезій із чеської та польської, а також низку п’єс із польської. За першу книгу – "Важкий метал" – отримав республіканську премію імені Василя Симоненка. Він жив прикутий до ліжка, до вікна, але бачив далеко за обрії та глибоко в хитросплетіння людських душ, був безпорадний фізично, але сильний, обізнаний, високоосвічений, загартований морально, стійкий і принциповий, із почуттям власної гідності та приналежності до нації, до народу і водночас був добрим, щирим і щедрим товаришем, другом, міг позичити, віддати останнє, однаково вміло спілкувався з молодими і ровесниками, із жінками і чоловіками, якимись незримими нитками душі прив’язував і тримав біля себе дружнє товариство довгі роки, бо поєднав у собі поетичний талант і талант бути людиною, до якої горнулись душею.

Творчість цього без перебільшення унікального поета ще належно не оцінена ані навкололітературним середовищем, ані державою.

Рукописи ранніх віршів поета спалили разом із політичними листівками друзями поета, як тільки над Миколою нависла небезпека обшуку та арешту.

У його віршах завжди поряд любов і біль. А ще – смерть. Але безмежна любов до життя допомогала поету долати біль фізичний, біль духовний, щоденно здійснювати незрозумілий здоровим людям подвиг – продовжувати жити у слові:

те що я роблю  сьогодні
роблю для тих кого люблю
і я вірю
коли воно стане минулим
принаймі не буде вбивати майбутнього
любимі зажди живуть в недоступному  світі

Біденка вважають поетом майбутнього, поетом, який писав в 3Д-форматі. Він знайшов і вибрав свій шлях в поезії, непроторований і важкий, як і його життя. Микола Біденко дочекався гідної зміни в особі поетів молодої генерації: "У нашій українській літературі з’явилися такі хлопці, що тепер мені можна й вмирати..."

писати просто
щоб бути зрозумілим для усіх
дарма старатися
завжди знайдеться хтось
іще простіший
і візьметься переклепувати
ваші слова на плескачі

убий в собі свиню
І не повернеться москаль ніколи.

це ще не дзвін
валдайський дзвоник  під дугою
підгонить тройку вороних
їде купець порожнім возом
чи не до нас  бува у гості?
о мертві душі москалів
і загадкові й незбагненні
як на шляху граблі

Що це, як не поетичне передбачення теперішніх подій? "Поет харкає кров’ю епохи". Вірші опубліковані 1998 року, а написані, можливо, ще раніше.

"Поезія Миколи Біденка – це здійснення невипадкового й потаємного ритуалу, перетворення й переведення звичних речей на рівень символу  і знаку, на межу їхнього вже магічного існування" ( Із передмови Юрка Гудзя)

"Духовний вибір на користь вільної людини зроблено Миколою Біденком уже давно, і він іде "своєю свободою", як глибокий, цілком неповторний поет. Поезія Миколи Біденка говорить щиро та повноцінно, як належить вогню,  котрий завжди був, є і буде вільний" (із передмови Андрія Підпалого)

"Ці тексти є намаганням вийти поза межі, зухвалою трансценденцією автора, якому кортить ухопити чорта за роги чи бога  за хвоста" (Леонід Кононович)

Як би не ховався Біденко за колючий частокіл власних слів, ніжність, як весняний первоцвіт, трепетно-ламка, потаємно-глибинна присутня у віршах, присвячених рідним та коханим людям.

цей світ куди нас послано помирати
так недоречно
ми встигаємо полюбити
Микола був травознаєм, траволюбом, травоїдом, він був людиною, яка постійно потребувала сторонньої допомоги, була позбавлена можливості вирішувати найпростіші побутові проблеми, на дорогах життя втратила найрідніших людей, але не втратила співчуття і милосердя, не озлобилася на весь світ, не замкнулася в собі:

вперше відчув що когось рятую
перерізавши собі горло 
а хочете я подарую вам радість я залишив її в найглибших куточках неможливого поки ви не відкрили очі назустріч

Коли відбувалася презентація шостої книги Миколи Біденка "Біденко і літери" у приміщенні Національної спілки письменників України, то на Інститутській уже стояла беркутня. Починався Майдан, у якому активну і посильну участь брав і Микола, бо такою він був людиною, що не стояв осторонь важливих політичних подій у країні.

Побратими, друзі, колеги, земляки поета видали книгу всіх його творів "На всю глибину іншости", провели два Міжнародні фестивалі авангардної поезії "БІДЕНКО-ФЕСТ", вечір памяті до 70-річчя з Дня народження поета та в умовах карантину – один онлайн-конкурс, працюють над майбутніми заходами. Односельці впорядкували та посадили нові деревця в парку, який назвали іменем Миколи Біденка, у музеї села Гейсиха на Київщині, де народився поет, створена експозиція, присвячена життю та творчості поета Миколи Біденка та одна з вулиць села носить тепер його імя.

А ще друзями започатковано збір та упорядкування відеоспогадів про Миколу Біденка його однокласників, односельців, колег по перу, серед яких – відомі українські митці, майстри слова: Леонід Кононович, Раїса Талалай, Василь Герасимюк.

Навіть в умовах воєнного часу на малій батьківщині поета щороку проводять поетичні години з учнями шкіл, із талановитою молоддю, яка, звісно, по-своєму трактує творчість Миколи Біденка, але, безперечно, захоплюється ним та його надсучасною поезією.

Читати "Моя Київщина" у Telegram
Тетяна Іванчук
письменниця