Помер Микола Миколайович Поляков: нема більшої винагороди для лікаря, ніж тисячі врятованих людських життів

Микола Миколайович Поляков

Засновник Центру трансплантації Київської обласної лікарні Микола Поляков – справжня легенда, унікальний хірург-трансплантолог і хороша людина – помер 4 січня 2026 року


Видатний український трансплантолог Микола Миколайович Поляков деякий час працював в обласній лікарні. Поки він там був - в області була трансплантологія. Загалом  українська трансплантологія вижила в 90-ті і в 2000-ні саме завдяки йому.
Починаючи з 1992 року, Микола Миколайович брав участь у понад 1000 трансплантацій нирки дорослим та дітям, мав великий досвід у трансплантації печінки.
За рейтингом лікарів України Миколу Миколайовича визнано народним хірург- трансплантологом N1. Попри свій великий авторитет і могутній професійний шлях, він залишався легким у спілкуванні, доступний як пацієнтам, так і колегам.
За 38 років роботи у хірургії, зокрема, за 33 роки  - у трансплантології,  йому завдячують життям тисячі врятованих  пацієнтів.
Лише у жовтні минулого року рідні, колеги, вдячні пацієнти вітали Миколу Миколайовича з ювілеєм та дякували за людяність, щиру співпрацю та подароване життя.

 А 4 січня 2026 року на 61-му році життя його щире серце зупинилося…


Євгенія Полякова, донька :

«Сьогодні я пишу слова, які ніколи не хотіла писати.

Помер мій тато – Поляков Микола Миколайович.

Для багатьох – видатний лікар, трансплантолог, людина, яка присвятила життя медицині й врятувала не одне життя.

Для мене — мій тато, людина, з якою завжди було спокійно, поруч з якою я завжди відчувала себе улюбленою маленькою донечкою. 

Він ніколи не говорив гучних слів про своє значення, але всі навколо бачили, як він жив медициною, як переймався пацієнтами, як носив цю відповідальність у серці щодня.

Я безмежно вдячна йому за все, що він мені дав, за приклад, за характер, за любов, яку я відчувала завжди.

Мені дуже боляче і дуже порожньо. Але я знаю і вірю, що частина тата продовжує жити в мені…» 

Шокуючою стала новина про смерть видатного хірурга, наставника для колективу колег, яких він навчав, підтримував та надихав власним прикладом щирого служіння професії та людям.

Михайло Загрійчук, хірург, колега:

«Микола Миколайович Поляков, а в команді ми його просто називали Миколайович! 

Людина - легенда, ВЧИТЕЛЬ, який навчив нас пересаджувати нирки і безліч інших операцій та методик. 

Вчора він пішов в кращий світ, але ми завжди будемо памʼятати і дякувати!!! Таких, як він, просто більше не буває! 

Він був справжній, фанат хірургії і трансплантології! Тисячі пересадок, безліч надскладних операцій! Безвідмовний! Блискучий хірург, я постійно насолоджувався, коли ми оперували разом! І вчився, бо він завжди навчав! Він був і залишиться нашим ВЧИТЕЛЕМ!!!» 

На сторінці  Миколи Миколайовича у Фейсбук – сотні вдячних коментарів від врятованих ним пацієнтів або членів  родин та безмежний жаль, що пішла із життя ця непересічна людина, бо ще багатьох вона б могла врятувати. Ось лише один із коментарів:

Козачок Сергій, вдячний пацієнт:

«Сьогодні з глибоким сумом дізнався про смерть Миколи Миколайовича Полякова. Це величезна втрата не тільки для медицини, а й для нас - пацієнтів, які отримали другий шанс на життя.

Микола Миколайович був видатним хірургом-трансплантологом. Для людини, яка пройшла через трансплантацію, такі лікарі - це ангели-охоронці на землі. Завдяки його рукам, знанням та відданості своїй справі десятки тисяч людей змогли повернутися до своїх родин, побачити, як ростуть їхні діти, і просто жити.

Важко підібрати слова, щоб висловити вдячність за той неоціненний внесок, який він зробив у розвиток трансплантології в Україні. Його професійний шлях - це приклад справжнього служіння людям.

Щирі співчуття рідним, близьким та колегам. Світла пам'ять Вам, Лікарю. Ваша справа живе у врятованих Вами життях».

Все своє життя до останку Микола Миколайович присвятив  медицині.

Народився він 03 жовтня 1965 року в м. Ужгороді Закарпатської області.

У 1988 році з відзнакою закінчив Запорізький державний медичний університет за спеціальністю «Лікувальна справа». Зі студентських років присвятив своє життя медицині – працював санітаром патологоанатомічного відділення Запорізької клінічної обласної лікарні.

З 01 серпня 1988 року прийнятий на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури з хірургії.

У 1989 році брав участь у ліквідації наслідків землетрусу в Нагорному Карабаху, надаючи допомогу постраждалим як лікар- хірург. Там вперше побачив штучну нирку та задумався щодо трансплантології та хірургії.

З 1989 року працював на посаді лікаря-кардіохірурга кардіохірургічного відділення Запорізької клінічної обласної лікарні, в 1994 році очолив відділення судинної хірургії, з 1997 року переведений на посаду завідувача відділенням трансплантації та хронічного гемодіалізу центру трансплантації та хронічного гемодіалізу.
З 1996 року Микола Миколайович розпочав свою наукову діяльність, захистив кандидатську дисертацію та був прийнятий на посаду асистента кафедри кардіології, хірургії серця, магістральних судин і трансплантології.

У 2004 році був у складі бригади лікарів-хірургів, які надавали медичну допомогу постраждалим при ліквідації вибухів у Новобогданівці.

З 2009 року доцент кафедри трансплантології ендокринної хірургії з курсом серцево-судинної хірургії.

З 2013 року працював на посаді завідувача відділення трансплантації нирки № 2 і доцента кафедри урології, нефрології та замісної ниркової терапії.

У 2020 році очолив відділення оперативної нефрології та трансплантації нирки МЦ «Оберіг».

3 2021 року працював у центрі діалізу на посаді лікаря-трансплантолога.

З 2022 року і по теперішній час працював на посаді лікаря-трансплантолога відділу трансплантації КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1».

Микола Миколайович - автор більш як понад 50 наукових робіт, у тому числі 2-х підручників для лікарів-субординаторів та лікарів-інтернів, є автором підручника з хірургії для студентів медичних вузів.

Постійно удосконалював свою професійну майстерність та навички, опановував передовий світовий досвід. Людяний, порядний, чуйний, уважний до пацієнтів, користувався високим авторитетом серед лікарів-хірургів, лікарів-трансплантологів України.

За його безпосередньої ініціативи та активної участі відкрили центри трансплантації у місті Дніпрі в 2003 році, у місті Луганську в 2013 році, у місті Сумах у 2019 році, а також центри трансплантації в Київській обласній клінічній лікарні, ТОВ «Капітал», медичному центрі «Універсальна клініка «Оберіг», Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит».
На базі Київської обласної лікарні та онкодиспансеру у 2022 році відкрився  центр гематології та трансплантації кісткового мозку. Цей центр увійшов до пілотного проєкту МОЗ з трансплантації і надає послуги безоплатно в рамках державних програм. Також Київська обласна лікарня має Центр хірургії, трансплантології та проктології. Центр займається діагностикою та лікуванням різних систем організму, зокрема: ендокринної, ШКТ та грудної клітки. Він є регіональним координатором трансплантології за даними Українського центру  трансплантаційної координації та ключовим гравцем у сфері трансплантації у Київському регіоні.


За багаторічну плідну працю Микола Миколайович  був нагороджений Почесною грамотою обласного управління охорони здоров’я Запорізької обласної державної адміністрації за вагомий внесок в розвиток і становлення служби в області, високу професійну діяльність в центрі трансплантації та хронічного гемодіалізу, Почесною грамотою Верховної Ради України за вагомий внесок в розвиток трансплантації в Україні, за високий професіоналізм та бездоганну працю, Орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм ІІІ ступеня (2011р)



Колектив регіональної агенції «Моя Київщина» висловлює щирі співчуття рідним і близьким видатного хірурга.