Поміняли шило на мило: як хабарника з музею в Переяславі замінили сестрою Навального

Марина Навальна

У Переяславі обурені призначенням директоркою установи національного значення родички російського політика. Що відбувається у місті музеїв, розбиралася «Моя Київщина»

Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» опинився у центрі суспільної уваги. Не з гарної причини. Генерального директора Олексія Лукашевича усунули з посади за рішенням суду від 30 квітня цього року через звинувачення в отриманні неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України). Крім того, підозрюваного посадили під нічний домашній арешт на 60 діб. Йому заборонено залишати місце проживання та відлучатися за межі міста без дозволу слідчого, прокурора чи суду, спілкуватися зі свідками у справі, а також він зобов’язаний здати документи для виїзду за кордон. Хоча відсторонення – тимчасове, на 2 місяці, в Переяславі вважають, що на посаду Лукашевич не повернеться.

По-перше, це не поодинокий скандал, в якому він фігурує. У 2021 році його обвинувачували в розтраті. За даними слідства, у 2018 році директор купив за завищеною ціною будівлю кафе «Старий вертеп» площею 609 кв. м, яка знаходиться поруч з «Музеєм Заповіту Тараса Шевченка». Споруду купили за 19,45 млн гривень при реальній вартості 2,5 млн. А, по-друге, на місце Лукашевича призначили керівницю, яку не так просто посунути. Йдеться про Марину Навальну — двоюрідну сестру російського опозиційного політика Олексія Навального, померлого при нез’ясованих обставинах у лютому 2024 року у виправній колонії №3 у селищі Харп Ямало-Ненецького округу. Навальна раніше очолювала науково-дослідний відділ «Музею Заповіту Тараса Шевченка».

Якщо відсторонення попереднього директора виглядало сигналом очищення та оновлення, то це кадрове рішення викликало щонайменше подив, а в багатьох — глибоке обурення. Російська опозиція вважає Олексія Навального своїм символом, але він точно не був союзником української незалежності. Покійний публічно не визнавав Крим українським, ніколи не приховував своєї прихильності до «великої Росії», хоч і в ліберальному вигляді. Навальний – наполовину українець, у дитинстві бував у рідні в Україні, однак виріс переконаним імперцем.

У березні 2015 року, коли тривали бої на Донбасі, в інтерв'ю The Washington Post він казав: «Я не думаю, що постачання летальної зброї суттєво змінить ситуацію. Факт у тому, що воєнна перемога України над Росією неможлива. Путін отримає нові підтвердження, що американці, а не українці воюють в Україні». Натомість пропонував Заходу запровадити тотальну заборону на в'їзд усім поплічникам режиму Путіна. Тобто, уже тоді його мало цікавило, що українці відстоюють своє право на життя.

І навіть коли тривало повномасштабне вторгнення Росії в Україну він із ув’язнення закликав Захід давати гроші не нам, а йому. «Один постріл із «Джавеліна» коштує $230 тис. За ці ж гроші ми отримаємо 200 млн переглядів реклами різних форматів та забезпечимо не менше 300 тис. переходів за посиланнями або не менше 8 млн переглядів відео з правдою про те, що відбувається в Україні», - заявляв він у квітні 2022 року.

Коли Київщину щойно звільнили від російських окупантів і весь світ перебував у заціпенінні від побачених жахіть російських злочинів у Бучі, Ірпені, Мощуні тощо. В Бучі 12 березня 2022 року окупанти вбили 60-річного Іллю Навального, родича російського опозиціонера. Під російською окупацією знаходилося і село Нове Залісся Бородянської селищної громади. В ньому мешкають родичі Навального, після аварії на ЧАЕС переселені із села Залісся. У Заліссі народилася і Марина Навальна. Тільки її родину у 1986 році евакуювали до Переяслава.

Сестра, тим більше двоюрідна, за брата не відповідає? У Переяславі вважають, що саме родинні зв’язки стали вирішальним фактором призначення на посаду. Це рішення ухвалювалося Міністерством культури та стратегічних комунікацій, бо йдеться про установу національного рівня. На такі посади навряд чи призначають без особистої візи міністра Миколи Точицького. Тобто, судячи з назви міністерства, держава визнає, що культура — це частина нашої оборонної стратегії, інформаційна зброя, канал впливу, сфера, яка формує ставлення до країни, її майбутнього, до ворога і до себе. Коли так, тоді виникає логічне запитання: в якому напрямку ми будуємо стратегічні комунікації? Якщо культурною установою національного значення керуватиме родички російського політика, нехай і померлого, але за життя – імперця, як і всі «хороші росіяни», то чи не є це небезпечним прецедентом розмивання межі між «своїм» і «чужим»?  

Не відкриємо Америку, коли скажемо, що культура — це те, що формує народ як націю. Це пам’ять, мова, традиції, духовність, історія — усе те, що протистоїть знищенню нашої ідентичності. І саме тому культура в умовах війни є не менш важливим фронтом, аніж військовий. Марина Навальна – депутатка Переяславської міської ради від партії «За майбутнє» і загалом була депутаткою чотирьох скликань, доктор філологічних наук, професорка. Одним словом, відома в місті людина. Проте містяни вважають, що під час повномасштабної війни призначення кадрів із російським бекграундом — це не про професіоналізм, а про потенційну загрозу.