Президент бігового клубу "Науковець" Андрій Блануца: На наступний Петропавлівський півмарафон плануємо зібрати 2000 учасників

Кореспондент порталу "Моя Київщина" поспілкувався зі старшим науковим співробітником Інституту історії України Національної академії наук України Андрієм Блануцою, який за сумісництвом є президентом бігового клубу "Науковець" та організатором найбільшого на сьогоднішній день на теренах Київщини забігу "Петропавлівський півмарафон". Про ставлення до спорту звичайних людей та чиновників, складнощі залучення інвесторів до організації спортивних подій та плани клубу на майбутнє читайте в сьогоднішньому інтерв’ю

- Розкажіть трохи про себе та про біговий клуб "Науковець". Звідки з’явилося захоплення бігом?

- Я людина не дуже публічна. Головне моє місце роботи - в стінах Інституту історії України Національної академії наук України. Я - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник. Але й про спорт не забував. Бігом почав активно займатися в 2009 році, коли мені мій товариш, колега, теж історик запропонував пробігти Білоцерківський марафон. Так як я завжди був спортивний, займався ігровими видами спорту - грав у футбол - я погодився. Отак відразу й побігли ми перший марафон. З того часу я не зупинявся. Пізніше з кількома однодумцями, з якими ми познайомилися в Академії наук в профспілковому русі, виникла ідея - проводити для працівників Академії наук пробіги. У нас є прекрасні сади – Національний ботанічний сад ім.. Гришка, Феофанія, в яких можна було б їх проводити.

І з того часу ми почали проводити свої перші невеличкі пробіги, так би мовити корпоративні. Перший пробіг у нас відбувся у Ботанічному саду імені Гришка у 2010 чи 2011 році. Ми його назвали "Академічний крос". Було трошки більше 30 учасників. З кожним роком кількість пробігів почала збільшуватися. Дійшло до 5-6, а то й 7-9 пробігів на рік.

- Можна сказати, що з того часу й з'явився біговий клуб?

- Так. Наш спортивний клуб "Науковець" почав розростатися. Зараз у нас уже до 80 членів клубу. Є громадська організація. Люди вступні заяви пишуть, заповнюють анкети. Три роки тому ми започаткували п'ять пробігів, об'єднали їх і назвали "Пробіг академічної ліги". І за наслідками цих пробігів ми визначали переможців в абсолютному заліку й у вікових категоріях. Такі старти в нас стали популярними. Ми почали збирати від 100 до 300 осіб на кожен старт. Почали долучатися не тільки працівники Академії наук, а й інші любителі бігу. І в цьому році в нас вже йде поточна третя академічна ліга. Три старти ми провели в цій лізі, і попереду ще два.

Чим ми відрізняємось від інших клубів? По-перше, тим, що організаційне ядро, члени управління – це працівники науково-освітньої сфери. Тобто головна наша мета – це популяризувати біговий рух в будь-яких корпоративних сегментах, ну й ставку робимо на науковців та освітян. Але наші погляди поділяють не лише вони, а й інші працівники.

Чим ще наш клуб цікавий? По-перше, коли ми Академічну лігу проводимо, то стартові внески в нас найменші по Україні, а для членів клубу це взагалі 50% від вартості. Та й призова сітка та набір різних опцій, які ми пропонуємо в стартовому пакеті, або дорівнюють, або в півтора-два рази перевищують той стартовий внесок. За рахунок залучення наших партнерів, спонсорів намагаємося зробити це гарно, яскраво, комфортно для бігунів.

- Із залученням спонсорів, мабуть, складнувато?

- Це - титанічна робота. Можуть бути різні варіації на кожен пробіг із Академічної ліги. У нас - від 2 до 3 десятків спонсорів. Їх наче й багато, але кожен дає по крихті. Зазвичай це якісь сертифікати на придбання товарів, знижки, чи якісь невеличкі товари цих виробників. Але залучення спонсорів – це дуже важка праця. Перше питання, яке піднімають спонсори: "А скільки у вас буде учасників?". Усі хочуть, щоб було якомога більше людей і щоб це було в дуже гарному місці – щоб рекламу було гарно видно. Наприклад, у парки дуже важко завести спонсорів. Вони хочуть, щоб це було на центральних вулицях Києва, щоб більше людей це бачило й реагувало. А в цьому є свої складнощі. До того ж люди хочуть від бігу брати все – побачити природу, краєвиди, різні місця.

- Звідки з'явилася ідея "Петропавлівського півмарафону", і чому місцем проведення було обрано Петропавлівську Борщагівку?

- Ідея з'явилася на початку 2017 року. Інтереси не виникають просто так. По-перше, в Петропавлівській Борщагівці живе мій хороший товариш. Один із найсильніших бігунів категорії 50+ – Сергій  Тимошенко. Він - марафонець, перший чемпіон України з бігу на 50 кілометрів минулого року, цього року він друге місце посів на цій дистанції. Йому зараз 56 років, але він входить в п'ятірку найсильніших бігунів-аматорів в Україні в цій категорії. До того ж я теж став жителем Петропавлівської Борщагівки, тому тут і меркантильний інтерес проявився (сміється – Ред.).

На початку 2017 року відбулася перша зустріч з Олексієм Івановичем Кодебським - головою сільради. Я і Сергій Тимошенко пішли на прийом, розказали про свою ідею, яка полягала в тому, що ми хочемо в такому гарному місці провести півмарафон, тому що це, з одного боку, додасть позитивного іміджу селу, громаді, а, з іншого боку, наш клуб може реалізувати свій потенціал. До цього ми проводили максимум 12-кілометрові пробіги, гірські пробіги, "Феофанівські гірки", наприклад. І ми вже виросли до того, щоб провести такий потужний захід. Олексію Івановичу ідея сподобалася, він і сам у минулому займався легкою атлетикою. До того ж, в селі проводиться дуже багато різних спортивних заходів, виділяється гарний бюджет на розвиток спорту.

Ми зробили потужну інформаційну, рекламну кампанію. В соцмережах наш захід активно рекламувався. В місцевій газеті було кілька публікацій про те, що буде півмарафон. Десь за 10 днів до старту було кілька великих білбордів у селі. Ми залучили багато відомих бігунів до півмарафону. Наприклад, амбасадорами пробігу стали найтитулованіші марафонці країни - подружжя Кузіних, яке в 2007 році було визнане найшвидшою марафонською парою Європи та світу.

Перед собою ми поставили мету – зібрати тисячу учасників. Це було непросто, але ми це зробили. Близько 850 дорослих взяло участь і більше 150 дітей. Це один із перших півмарафонів, який вперше проводився і набрав таку кількість учасників. Варто додати, що, окрім цього, було 1-1,5 тисяч глядачів, які прийшли підтримати бігунів.

- Я так розумію, до цього заходу спонсори були вже більш лояльними?

- Тут важливу роль зіграли наші напрацювання. У нас уже певний імідж був. У лавах нашого клубу є дуже відомі спортсмени. Це і діючі майстри спорту, і ветерани. Біговий світ, насправді, дуже вузький. Усі компанії, які виробляють, продукують чи якось пов'язані з спортом, зі здоровим способом життя все це знають. І цей імідж нам дав можливість залучати і додаткових партнерів.

Олексій Кодебський залучив "Агромат" - він став нашим генеральним спонсором. Мені вдалося через мого колегу познайомитися з головою Федерації боксу України Володимиром Продивусом. В результаті його фонд став титульним партнером, який допоміг нам сформувати призовий фонд, який вийшов без перебільшення одним із найбільших в Україні – це десь 150 000 грн в грошовому еквіваленті, і 300 000 – в призовому. А якщо додати те, скільки призів ми дали від наших партнерів, наросло ще вдвічі більше. Стартовий пакет у нас був один з найбільш лояльних. Всі отримали медаль фінішера – в такій концепції ще ніхто це не робив.

Нам дуже приємно, що старт та фініш у нас відбувся на легендарному автодромі "Чайка". Його директор теж пішов нам на зустріч. Коли ми за рік анонсували забіг і провели переговори, в нього вже в календарі на той день стояв свій гоночний старт, але заради нашого заходу його перенесли на іншу дату.

Такі медалі отримали учасники півмарафону

- А скільки людей бігло власне півмарафон?

- Більше 400. Традиційно робиться головна дистанція, і суміжні – менші. Це робиться щоб залучити більшу кількість аматорів, спортсменів. Тому що не кожен готовий пробігти 21 кілометр, але долучитися хоче.

Переміг на нашому півмарафоні серед чоловіків майстер спорту міжнародного класу Тарас Сало. Він - екс-рекордсмен Київського півмарафону. Серед жінок – Катерина Карманенко, теж майстер спорту міжнародного класу. Навіть сама Тетяна Кузіна – вона вже відійшла від спорту і займається тренерською діяльністю, але виграла 10 кілометрів – показала молоді, як треба бігати. Тетяна Саляник – кандидат в майстри спорту теж виграла. Члени нашого клубу, які вже є ветеранами, теж практично скрізь виграли або зайняли призові місця.

- Цей марафон буде традиційним? Вже планується наступний?

- Так. Наш план мінімум на наступний рік – 2 000 учасників зібрати. 

- Не плануєте все-таки претендувати на Чемпіонат України?

- Розумієте, ми все таки аматорський клуб, тут дуже важка робота з Федерацією легкої атлетики Києва та України, це дуже багато сертифікації, паперової роботи, тяганини. Зараз ми трошки відійдемо від останнього заходу, проведемо ще два старти нашої ліги. Якщо будуть в нас сили на це, то звернемося до Федерації, і подивимося, як вони сприймуть це і чи підтримають нас. У нас є свої постійні роботи, а це наше хобі. Якби ми професійно виходили, як, наприклад, "RunUkraine" – бігова організація - де є повноцінний штат, який тільки цим займається, створює Київський марафон, нам було б легше.

- Влада Києво-Святошинського району якось долучилася до організації?

- Оскільки левову частку фінансово-організаційної роботи провела сільська рада Петропавлівської Борщагівки, наш клуб виступив мотором цього, ми взяли на себе технічну частину. Наш колега, бігун Тарас Добрівський, колишній мер Боярки, ініціював зустріч із заступником голови Києво-Святошинської адміністрації днів за 20 до проведення півмарафону. Зрозуміло, що за такий короткий термін не можна виділити гроші. Але вони посприяли нам інформаційно – рекламні плакати, буклети вони мали розповсюдити серед громад Києво-Святошинського району. Але приємно було те, що в день старту приїхала голова Києво-Святошинської адміністрації, пані Смірнова. Вона змогла виділити 5 відзнак для найактивніших членів нашого клубу, вручила грамоти і невеликі премії по 500 грн. Тобто, в міру своїх можливостей долучилися всі.

Розмову вів Олександр Павличук, "Моя Київщина"