«Процеси навколо скандалу із захистом енергооб’єктів я назвав би нездоровими» — керівник Київської ОВА Тимур Ткаченко
Київщина входить в осінньо-зимовий період під постійними російськими обстрілами, які від початку 2026 року забрали життя 130 мешканців області. На тлі блекаутів регіон сколихнув гучний скандал навколо недобудованих захисних споруд на об’єктах енергетики, розпочатих ще за попереднього керівництва адміністрації.
Про те, чому на інженерний захист енергетики вже перерахували 900 млн грн, але готовність об’єктів подекуди становить лише 55%, наскільки громади забезпечені генераторами та пальним, як навчатимуться діти в школах без містких укриттів та чим закінчилася трагедія в селі Мила — в ексклюзивному інтерв’ю керівника Київської ОВА Тимура Ткаченка для інформаційного агентства «Моя Київщина» та газети «Слово і Діло».
— Київщина регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак. Як КОВА допомагає людям після обстрілів – від фіксації пошкоджень і надання першої допомоги до пошуку тимчасового житла та оформлення компенсацій? Скільки людей загинули й постраждали від атак на область від початку 2026 року та скільки родин отримали допомогу?
— Ворог не припиняє атак на Київщину. Його мета – залишити нас без опалення, води та світла. Під ударами – об’єкти енергетики, цивільна та критична інфраструктура, заклади освіти й звичайні оселі людей.
За таких умов особливо важливо вчасно допомагати людям. Кожен, хто постраждав від ворожих атак, має розуміти: допомога буде. Ми не залишимо людину сам на сам із бідою.
Робота з людьми після російських атак – це не лише ліквідація наслідків обстрілу, а комплексна допомога, яка починається безпосередньо на місці події та продовжується до відновлення житла або отримання компенсації.
Ми координуємо цю роботу спільно з районними військовими адміністраціями, громадами, ДСНС, поліцією, медичними та соціальними службами, благодійними й міжнародними організаціями.
Перший етап – порятунок людей і невідкладна допомога. Одразу після атаки на місце виїжджають екстрені служби. Рятувальники ліквідовують пожежі, розбирають завали, проводять пошуково-рятувальні роботи. Медики надають допомогу пораненим і за необхідності госпіталізують їх.
Поліція забезпечує охорону місця події, документує наслідки обстрілу, приймає заяви від постраждалих. За потреби залучаються психологи, які надають першу психологічну допомогу людям, що пережили атаку.
Другий етап – фіксація пошкоджень та організація допомоги. Після масштабних атак громади розгортають штаби допомоги постраждалим. Це фактично єдині точки координації, куди людина може звернутися зі своїми проблемами.
У таких штабах можна: повідомити про пошкодження житла та отримати допомогу з оформленням необхідних документів; отримати інформацію щодо державних і місцевих програм підтримки; отримати гуманітарну допомогу – продукти, воду, одяг, засоби гігієни; звернутися по медичну, психологічну та юридичну допомогу; вирішити питання тимчасового розміщення.
Окремий напрям – першочергове закриття пошкоджених вікон, дахів та інших конструкцій, щоб захистити помешкання від опадів і подальшого руйнування. Для цього використовують плівку, OSB-плити та інші матеріали.
Третій етап – тимчасове житло та соціальна підтримка. Якщо будинок або квартира непридатні для проживання, першочергове завдання – забезпечити людям дах над головою. Для цього громади спільно з обласною владою організовують тимчасове розміщення у шелтерах, модульних містечках, закладах соціального захисту та інших придатних приміщеннях. Також постраждалі можуть отримати гуманітарну, соціальну, психологічну та матеріальну допомогу. Її обсяг і механізми залежать від програм конкретної громади та доступної підтримки партнерів.
Четвертий етап – оформлення компенсацій та відновлення житла. Основним державним механізмом компенсації є програма «єВідновлення». Власники пошкодженого житла можуть отримати кошти на ремонт. Якщо житло знищене, передбачено житлові сертифікати для придбання нового помешкання або компенсацію на відбудову на власній земельній ділянці.
Важливо, що людина може отримувати різні види підтримки: гуманітарну допомогу, місцеві виплати та державну компенсацію за пошкоджене чи знищене житло. Ми розуміємо, що після обстрілу людина часто перебуває у шоковому стані й не повинна самостійно шукати, куди звернутися, які документи збирати та на які виплати розраховувати. Саме тому у вересні за моїм дорученням розробили єдиний чек-лист допомоги постраждалим від російських атак. Його завдання – зібрати в одному місці зрозумілу інформацію про всі етапи підтримки: від першочергової допомоги до тимчасового житла, соціальних виплат і компенсацій.
Ми працюємо над тим, щоб усі служби діяли як єдина система, а людина мала чіткий і зрозумілий маршрут отримання допомоги. Наша мета – щоб кожен постраждалий знав, куди звернутися, хто відповідає за вирішення його питання і яку підтримку він може отримати.
Але маємо й непоправні втрати – це людські життя. З початку року ворог убив 130 жителів Київщини. Ще понад 625 людей отримали поранення. На жаль, ці цифри зростають щодня. Ворог цілеспрямовано тероризує мирне населення, завдаючи ударів не лише по об’єктах інфраструктури, а й по звичайних людях, їхніх домівках і місцях, де вони навчаються та працюють.
— Скільки коштів з обласного бюджету у 2026 році спрямували на підтримку Сил оборони? Які програми фінансування діють, на що саме виділяють кошти та як контролюють їх використання?
— У 2026 році на підтримку Сил оборони з обласного бюджету Київщини фактично профінансовано 375,8 млн грн. Кошти спрямовуються в межах обласної цільової програми «Оборона та спротив Київської області на 2024–2027 роки» на закупівлю товарів, робіт і послуг військового призначення відповідно до потреб військових підрозділів.
Водночас підтримка оборони – це спільна робота області та громад. Територіальні громади Київщини у 2026 році виділили на підтримку сил безпеки та оборони ще 1,432 млрд грн.
Таким чином, загалом із місцевих бюджетів Київщини на цей напрям спрямовано понад 1,8 млрд грн.
Паралельно працюють програми «Безпечна Київщина» та програма забезпечення безпеки населення і території області від надзвичайних ситуацій. Вони посилюють спроможності правоохоронних структур, системи відеоспостереження, аварійно-рятувальних служб та цивільного захисту.
Принциповим є те, що кожна гривня має використовуватися за призначенням. Звісно, всі посадові особи повинні забезпечити законність бюджетних процедур, контроль закупівель, документальне підтвердження витрат, звітність виконавців програм та державний фінансовий аудит. Водночас маю зауважити, що з міркувань безпеки інформація про конкретні закупівлі та отримувачів окремої військової допомоги може мати обмежений доступ.
— Наскільки Київщина готова до зими в умовах можливих масованих атак на енергетичну інфраструктуру? Які альтернативні джерела електро- й теплопостачання підготували для громад? Чи забезпечені лікарні, котельні та водоканали резервним живленням і пальним? Чи готові Пункти незламності приймати людей у разі тривалого блекауту?
— Київщина системно готується до проходження осінньо-зимового періоду в умовах воєнних загроз і можливих повторних атак на енергетичну інфраструктуру. Ми виходимо з того, що маємо бути готовими до найскладніших сценаріїв, тому основний акцент робимо на резервному живленні, альтернативних джерелах генерації, запасах пального та автономній роботі об’єктів критичної інфраструктури.
У межах реалізації комплексних планів стійкості територіальні громади Київщини визначили потребу у 618 генераторах загальною потужністю 25,46 МВт. Із них 443 генератори потужністю 8,49 МВт необхідні для першочергового забезпечення роботи об’єктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення.
На сьогодні цю потребу забезпечено на 100%. Обладнання залучено завдяки міжнародній технічній і гуманітарній допомозі, співпраці з партнерами та коштам місцевих бюджетів.
Водночас ми розуміємо, що наявного резерву необхідно не лише дотримуватися, а й поступово нарощувати його обсяги. Тому спільно з громадами постійно актуалізуємо додаткові потреби в генераторному обладнанні. Обласна адміністрація тут бере на себе роботу з міжнародними партнерами та центральними органами виконавчої влади над залученням необхідних ресурсів.
Окремий важливий напрям – забезпечення генераторів пальним. Адже наявність обладнання сама по собі не гарантує його роботи, якщо немає достатнього запасу палива. Зараз громади та підприємства житлово-комунального господарства розраховують потребу в моторному паливі з урахуванням потужності генераторів і режиму їхньої роботи. Завдання – сформувати обґрунтовані запаси, яких вистачить щонайменше на два тижні роботи в умовах тривалого відключення електроенергії. Ми намагаємося це завдання виконувати.
Також визначаються джерела фінансування, механізми закупівлі та поповнення запасів, умови зберігання пального і можливості його оперативного відпуску. З огляду на зимовий період окремо враховуються потреби у використанні зимового та арктичного дизельного пального, для забезпечення надійної роботи генераторного обладнання за низьких температур.
Ще один стратегічний напрям – розвиток розподіленої генерації. Йдеться про створення додаткових джерел виробництва електроенергії безпосередньо в громадах, що дозволяє зменшити залежність від централізованого енергопостачання та підвищити стійкість регіону. За зведеними даними, на Київщині вже введено в експлуатацію когенераційні установки сумарною електричною потужністю понад 80 МВт. Крім того, від початку року введено в експлуатацію сонячні електростанції загальною потужністю понад 16 МВт. Скажу, що цю роботу ми точково, але системно продовжуємо. Ось напередодні передали два комплекти обладнання для ліцею та садочка в громади Обухівщини. Це допомога від німецьких партнерів. Я чітко бачу, що такі точкові комплекти дуже скоро можуть сформувати достатньо сильний резерв для автономності нашої соціальної інфраструктури.
Окрема увага приділяється готовності Пунктів незламності. Їхню роботу та стан забезпечення необхідними ресурсами систематично перевіряють. Контролюється наявність резервного живлення, опалення, зв’язку, можливість підзарядити мобільні пристрої та створити належні умови для перебування людей у разі тривалих відключень електроенергії.
Наше завдання – створити багаторівневу систему енергетичної стійкості області: забезпечити громади резервними джерелами живлення, сформувати необхідні запаси пального, розвивати власну генерацію та підтримувати готовність Пунктів незламності. Це дасть змогу підтримувати роботу систем життєзабезпечення, медичних і соціальних закладів та допомагати людям навіть за найскладніших сценаріїв проходження зими.
Ми з командою маємо розуміння, за чим саме треба слідкувати в цьому напрямку. Рік тому мали непростий досвід у столиці, коли наявні Пункти незламності постійно потребували контролю. Тепер ми знаємо, як цими процесами керувати належно.
— За даними департаменту освіти КОВА, із 1299 укриттів у закладах освіти лише 239 можуть одночасно вмістити всіх учнів відповідних шкіл. Як за таких умов організовуватимуть навчання? Чи переводитимуть заклади без достатньо містких укриттів на дистанційний або змішаний формат? Які рішення має запропонувати обласна влада, щоб діти могли навчатися безпечно?
— Ми намагаємося максимально забезпечити очне та змішане навчання, адже живе спілкування з учителями, соціалізація та повноцінна участь в освітньому процесі важливі як для якості освіти, так і для психологічного стану дітей. Водночас безпека учнів залишається безумовною вимогою. Тому заклади, укриття яких не можуть одночасно вмістити всіх учнів, не переводяться автоматично на повністю дистанційне навчання. Для них застосовується гнучкий, розподілений формат організації освітнього процесу. Зокрема, це: організація навчання у дві зміни; гнучке складання розкладу, поєднання очних та онлайн-уроків; почергове відвідування занять різними класами – за днями тижня або тижнями; поєднання очного навчання із самостійною та дистанційною роботою.
Станом на початокк листопада 2026 року з урахуванням позмінного навчання щодня повноцінно можуть навчатися 105 тисяч учнів, що становить близько 50% від загальної кількості школярів області.
Освітній процес у закладах триває щодня з урахуванням безпекових умов. Форми організації навчання погоджуються на засіданнях місцевих комісій ТЕБ та НС за участю районних державних адміністрацій – з огляду на фактичну місткість укриттів та можливість організовати там освітній процес.
Щодо рішень та подальших кроків. Обласна військова адміністрація спільно з громадами системно працює над подоланням дефіциту місць в укриттях. Робота ведеться за кількома напрямами.
Перше – будівництво та модернізація укриттів. Протягом 2026 року в закладах освіти області проведено 32 капітальні та поточні ремонти укриттів. Наразі триває будівництво захисних споруд для 24 закладів освіти. Роботи фінансуються з різних джерел – державного та місцевих бюджетів, зокрема обласного, а також за підтримки донорів.
Друге – визначення потреби та планування подальших робіт. Станом на листопад 2026 року сформовано перелік із 87 закладів освіти, які потребують будівництва нових укриттів або збільшення місткості наявних. З них:
39 об'єктів потребують нового будівництва;
48 – ремонту, реконструкції або дооблаштування наявних укриттів.
За кожним із цих об'єктів проведено оцінку поточного стану, визначено потреби та орієнтовну вартість необхідних робіт. Це дозволяє планувати фінансування та визначати пріоритетність реалізації проєктів.
Третє – пошук додаткових безпечних просторів. Там, де будівництво нового укриття потребує часу, необхідно розглядати можливість використання придатних захисних споруд поблизу закладів освіти. Але лише за умови чітко організованої логістики, безпечного маршруту та відповідності всім вимогам. Також працюємо над оптимізацією внутрішніх просторів шкіл для облаштування додаткових захисних приміщень.
Головне – ми не можемо обирати між безпекою дітей та їхнім правом на якісну освіту. Маємо забезпечити і те, і інше. Тому наше завдання – разом із громадами створювати достатню кількість місць в укриттях, а до цього часу організовувати навчання так, щоб жодна дитина не наражалася на небезпеку через нестачу захисних місць.
— Децентралізація передбачала самостійність громад і відповідальність місцевої влади за рішення на місцях. Водночас після ситуації в Калитянській громаді ви заявили, що готові особисто приїжджати до громад і контролювати вирішення проблем, а за потреби – навіть залишатися там. Чи не означає це, що частина громад не справляється зі своїми повноваженнями? Де має проходити межа між контролем обласної влади та самостійністю місцевого самоврядування?
— Я не вважаю, що децентралізація та особиста відповідальність обласної влади суперечать одна одній. Децентралізація дала громадам більше повноважень і ресурсів, але разом із цим поклала на місцеву владу відповідальність за життя людей, стан інфраструктури та якість послуг. І ця відповідальність має бути реальною, а не формальною.
Ситуація в Калитянській громаді показала, що іноді проблеми не можна вирішити лише листуванням, нарадами чи дорученнями. Коли є питання, які безпосередньо впливають на людей, обласна влада має реагувати, приїжджати на місце, розбиратися в причинах і вимагати конкретного результату.
Моя готовність особисто приїжджати до громад і, за необхідності, залишатися там – це не спроба забрати повноваження у місцевого самоврядування. Це готовність брати відповідальність за вирішення проблем, які не можна відкладати.
Але децентралізація – це ж не право місцевої влади залишати проблеми невирішеними. Особливо коли йдеться про безпеку дітей, роботу критичної інфраструктури, медицину, соціальний захист або базові послуги.
Я бачу свою роль у трьох напрямах:
● Контроль результату. Якщо громада отримала завдання або взяла на себе зобов'язання, має бути зрозумілий термін виконання та конкретний результат.
● Допомога і координація. Якщо на місцях бракує ресурсів, експертизи або можливостей, область має допомогти залучити фінансування, знайти партнерів і скоординувати роботу відповідних служб.
● Реагування на бездіяльність. Якщо проблема тривалий час не вирішується, а від цього страждають люди, я буду особисто розбиратися в ситуації та використовувати передбачені законом механізми реагування.
Якщо такий підхід не є нормальним, то який тоді нормальний? При цьому ми з командою розуміємо, що обласна військова адміністрація не має підміняти місцеві ради у прийнятті рішень, які належать до їхньої компетенції. Наше завдання – забезпечувати координацію, підтримку та реагування в межах повноважень, визначених законом. І ще менше мені хочеться, щоб голови громад чекали, поки до них приїде начальник ОВА, аби вирішити елементарні питання. Навпаки, всім нам легше працюватиметься з сильним місцевим самоврядуванням, яке самостійно ухвалює рішення і відповідає за їх виконання. Але поки є слабкості в управлінні і до потрібно приїхати особисто, я це робитиму. Для мене головне – не те, хто поставить підпис під рішенням, а те, щоб люди отримали результат.
— Після російського удару по селу Мила, який спричинив детонацію боєприпасів, чи переглядали ви взаємодію обласної влади з військовими структурами? Чи має очільник КОВА можливість впливати на рішення щодо розміщення потенційно небезпечних військових об'єктів поблизу житлової забудови?
— Те, що сталося в селі Мила, – це трагедія, яка забрала людські життя і завдала величезної шкоди людям. Після таких подій висновки мають зробити всі відповідальні структури, щоб подібне більше не повторилося.
Водночас важливо розуміти розподіл повноважень. Розміщення військових об’єктів, облік і переміщення боєприпасів – це не компетенція КОВА. Обласна військова адміністрація не погоджує розташування таких об’єктів і не має повноважень інспектувати військові склади. Але безпека людей має бути безумовним пріоритетом. Переконаний, що всі обставини трагедії мають бути ретельно вивчені, а відповідальні за порушення – встановлені. Головне – зробити висновки та не допустити повторення подібного.
— В Україні вже працюють Prozorro, Spending та DREAM, де можна відстежувати закупівлі, використання бюджетних коштів і реалізацію проєктів. Навіщо Київщині ще одна платформа – «Прозора Київщина»? Чи інтегруватимуть її з наявними державними системами, чи вона дублюватиме їх? Скільки коштів обласного бюджету планують витратити на її створення та обслуговування?
— Ми не ставимо за мету дублювати Prozorro, Spending чи DREAM. Навпаки, «Прозора Київщина» має інтегруватися з уже наявними державними системами та використовувати їхні дані. Ми хочемо створити єдину, логічну та максимально просту платформу, де кожен житель області зможе побачити, що саме відбувається в його громаді чи районі: який об’єкт будується або ремонтується, скільки коштів на це спрямовано, хто виконує роботи, хто контролює їхню якість, які встановлені терміни та чи дотримуються вони.
Людина не повинна бути фахівцем із бюджетних процесів, щоб розібратися, куди спрямовують її податки і що вона отримує за ці кошти. Саме такою має бути «Прозора Київщина» – зрозумілою для кожного. Принципова позиція – створення платформи без залучення коштів обласного бюджету. Це має бути безкоштовне для області рішення, яке об’єднає наявні інструменти та зробить усі процеси максимально відкритими для громадського контролю.
— Які програми підтримки ветеранів діють на Київщині? Чи вистачає в області можливостей для фізичної та психологічної реабілітації, протезування, працевлаштування й соціальної адаптації військових після повернення з фронту?
— Ми розуміємо, що повернення з фронту – це не просто повернення додому. Для багатьох військових це початок нового, непростого етапу життя. І наше завдання – зробити так, щоб людина не залишалася з цими викликами сам на сам.
На Київщині діє обласна програма підтримки Захисників і Захисниць та їхніх родин. Вона передбачає допомогу з лікуванням, стоматологічними послугами, підтримку родин загиблих, розвиток ветеранської інфраструктури. Свої програми підтримки мають і всі територіальні громади області.
Окремий напрям – фізична та психологічна реабілітація. Розширюємо мережу медичних закладів, де ветерани можуть отримати реабілітаційну допомогу, розвиваємо можливості протезування та стоматологічного лікування. Важливу роль відіграють і ветеранські простори. Вони вже працюють у громадах, де людина може отримати консультацію, підтримку, поспілкуватися з побратимами, знайти нові можливості для себе.
Також розвиваємо працевлаштування та професійну адаптацію. Ветерани можуть опанувати нову професію, підвищити кваліфікацію, започаткувати власну справу. Є й окремі ініціативи, які допомагають самим ветеранам долучатися до підтримки побратимів. Наприклад, проєкт «Плече побратима».
Але якщо говорити відверто, чи вистачає сьогодні всіх цих можливостей? Ні, потреба значно більша. І було б неправильно стверджувати, що ми вже закрили всі питання. Попереду багато роботи, особливо в частині фізичної та психологічної реабілітації, протезування й подальшого супроводу. Тому наше завдання – розвивати ці послуги в кожній громаді, щоб ветеран міг отримати необхідну допомогу не лише в районному центрі, а й там, де він живе. І найголовніше – щоб після повернення з війни людина відчувала, що вона потрібна, що про неї пам’ятають і що держава та громада готові допомогти їй знайти себе в цивільному житті.
— На Київщині досі залишаються об'єкти відбудови, роботи на яких затягуються або фактично зупинилися. Скільки таких об'єктів в області, чому їх досі не відновили та коли плануєте завершити роботи?
— Київщина – один із регіонів України, які найбільше постраждали внаслідок російської збройної агресії. В області за даними РПЗМ (державний реєстр пошкодженого та знищеного майна) пошкоджено та знищено близько 33,7 тисяч об’єктів. І, на жаль, ця цифра продовжує зростати, адже ворог не припиняє атакувати Київську область. Під ударами опиняються передусім об’єкти цивільної інфраструктури та житлові будинки, у яких живуть люди.
Попри це, ми продовжуємо системну роботу з відновлення. На сьогодні вже вдалося відновити понад 26 тисяч об’єктів. Наш головний пріоритет – житло людей. Насамперед працюємо над тим, щоб родини, чиї домівки постраждали внаслідок російських атак, могли повернутися до власних осель і нормального життя.
Відновлення соціальної інфраструктури також залишається важливим напрямом нашої роботи. Протягом 2025 року завершено роботи на 136 об’єктах, пошкоджених унаслідок збройної агресії Російської Федерації, замовником яких виступав Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації.
У 2026 році продовжуємо реалізацію заходів із будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів соціальної інфраструктури області. Наразі роботи тривають більш ніж на 100 об’єктах. Зокрема, протягом року вже завершено відновлення багатоквартирного будинку у Бородянці, трьох закладів освіти, які фінансувалися в межах Програми з відновлення України за підтримки Європейського інвестиційного банку. Також завершено роботи на одній вулиці комунального значення та одній автомобільній дорозі загального користування місцевого значення.
Також, до кінця року заплановано завершити відновлення ще 22 об’єктів. Серед них – 5 обʼєктів в селищі Бородянка в рамках експериментального проєкту, заклад освіти в рамках ЄІБ в Макарові, 6 багатоквартирних будинків в рамках обласної програми відбудови багатоквартирних житлових будинків в Київській області та 10 обʼєктів в межах бюджетної програми «Реалізація публічних інвестиційних проектів Міністерства розвитку громад та територій України», раніше розпочатих за коштом ФЛН.
Крім того, тривають роботи з капітального ремонту чотирьох мостів. По 2 таких спорудах плануємо відкрити рух вже до кінця цього року, ще дві в планах завершити вже у 2027 році.
Будівельні роботи на інших об’єктах здійснюються відповідно до затверджених календарних графіків. Водночас відновлення – це складний процес, який потребує належної підготовки. За окремими об’єктами виникає необхідність розроблення або коригування проєктної документації з подальшим проходженням експертизи.
Також важливо дотримуватися технологічної послідовності будівельних процесів, визначених термінів та всіх передбачених заходів безпеки. Наше завдання – не просто відбудувати зруйноване, а зробити це якісно, з урахуванням сучасних стандартів і реальних потреб людей. Ми розуміємо, наскільки важливо для кожної родини повернутися додому, для дітей – навчатися у відновлених школах, а для громад – мати повноцінну соціальну інфраструктуру. Тому одночасно виконуються проєкти в десятках громад, навіть попри атаки.
— Сергій Стерненко оприлюднив фото недобудованих захисних споруд на енергооб'єктах Київщини. Їхнє будівництво розпочинали за керівництва Миколи Калашника. За інформацією, поширеною після публікації, таких об'єктів в області 23. Чи підтверджуєте ви цю цифру? У якому стані споруди зараз, чи продовжується їх будівництво та що сталося з коштами, виділеними на ці роботи?
— Таких обʼєктів 26, запити щодо цієї інформації надходили від журналістів, також окрема інформація вже неодноразово озвучена в медіа. Показник готовності по всьому цьому портфелю - близько 55%. У нас є обʼєкти в готовності в районі 80%, але є готові й на 40%. Ми зі своєї сторони залучаємо всі можливі механізми, щоб роботи тривали далі та обʼєкти були закінчені. Загальна сума платежів, перерахованих підрядним організаціям для виконання робіт із будівництва інженерного захисту, становила близько 900 млн грн. При цьому загальна прогнозована вартість всіх обʼєктів - майже 2,4 млрд грн.
Дійсно, є проблеми по реалізації окремих складових плану стійкості. Є процеси, які я назвав би нездоровими. Щоб зрозуміти масштаби викликів, ми з командою інспектували окремі локації. Всю наявну інформацію виносили на розгляд штабу Ради оборони Київщини. Також і я, й посадові особи КОДА надавали необхідні доповіді для ТСК Верховної Ради, яка опікується цим питанням. Крім того, з проблемою працюють правоохоронні органи.
Я не збираюся робити з проблем, за якими активно спостерігають росіяни, платформу для політичних дискусій. Моя задача і задача нашої команди – зробити все можливе, щоб енергетики отримали зрозумілі строки завершення проєктів, а бюджетні кошти були використані належно. Справедливе покарання за зловживання, які в процесі будівництва могли виникнути – це справа правоохоронних органів, слідства, суду.
Читати "Моя Київщина" у Telegram