Річки на Київщині пересихають: коли ми перетворимося на пустелю
Річки Київщини стрімко втрачають воду. На Росі, Тетереві, Десні та Прип'яті водність впала до критично низьких показників, на Ірпені зафіксували відсутність стоку, а Стугна продовжує пересихати. Через дефіцит опадів, слабке весняне водопілля та тривале маловоддя під загрозою опиняються річкові екосистеми, а в перспективі можуть виникнути додаткові проблеми з водозабезпеченням. «Моя Київщина» проаналізувала дані Укргідрометцентру та з'ясувала, що відбувається з річками регіону, чому вони втрачають воду і чим це загрожує області
Ще кілька років тому розмови про пересихання річок здавалися проблемою переважно південних регіонів України. Сьогодні ж тривожні повідомлення надходять із Київщини, де річкова мережа традиційно була важливою частиною природного середовища, місцевої економіки та водопостачання. Одні водойми помітно обміліли, на інших вода фактично перестала рухатися, а окремі русла залишилися сухими.
За даними Українського гідрометеорологічного центру, у першій половині жовтня 2026 року на більшості контрольованих річок країни спостерігалася водність, нижча за середні багаторічні показники. Особливо складна ситуація склалася в басейні Дніпра, до якого належать основні річки Київщини.
Гідрологи оцінювали середні витрати води у середині жовтня. Цей показник характеризує кількість води, яка проходить через певний переріз річки за одиницю часу. Саме він дозволяє визначити, наскільки водність відхиляється від звичних значень і чи наближається річка до гідрологічної посухи.
Результати моніторингу свідчать, що проблема вже давно вийшла за межі звичайного сезонного зниження рівня води.
Однією з найбільш проблемних річок стала Рось, яка протікає територією Київської та Черкаської областей і має важливе значення для водозабезпечення населених пунктів.
За інформацією Укргідрометцентру, на гідрологічному посту водність Росі у першій половині жовтня становила лише 23–27% від норми. Ще гіршу ситуацію зафіксували нижче за течією, там показник опустився до 13%, а маловоддя продовжувало посилюватися.
Фактично на цій ділянці водність річки була майже на 90% нижчою за відповідний багаторічний показник. Для Росі це особливо тривожна ситуація, тим паче, якщо врахувати її значення для населених пунктів, зокрема Білої Церкви. Тривале зменшення стоку може ускладнювати водозабір і погіршувати здатність річки до природного самоочищення.
Не набагато краща ситуація на Тетереві. Поблизу Іванкова водність становила 30–49% від норми, а на гідрологічному посту лише 23–27%. Крім того, у верхів'ї річки фахівці зафіксували відсутність стоку.
Тетерів є однією з важливих приток Дніпра, а його нижня течія проходить територією Київщини. Тому нестача води у верхній частині басейну має значення і для гідрологічної ситуації нижче за течією.
Проблеми спостерігаються і на Десні. У верхній та середній частинах української ділянки річки, зокрема поблизу Розльотів і Чернігова, водність становила 51–79% від норми. Натомість поблизу села Літки на Київщині, де Десна наближається до впадіння у Дніпро, показник був значно гіршим: 30–49% від норми.
Додамо, що Десна є одним із джерел питного водопостачання столиці. Тож показники маловоддя свідчать про додаткові ризики, які необхідно враховувати під час управління водними ресурсами.
Складна ситуація і в басейні Прип'яті. На її пригирловій ділянці водність становила лише 30–49% від норми. На верхній ділянці річки, а також на притоках гідрологи взагалі не фіксували стоку.
Якщо на великих річках Київщини гідрологи фіксують суттєве зменшення водності, то на деяких менших ситуація ще складніша.
Згідно з жовтневим моніторингом Укргідрометцентру, на річці Ірпінь зафіксували відсутність стоку. Аналогічне явище спостерігалося на низці інших приток Дніпра.
Ще у серпні 2026 року видання «Вечірній Київ» повідомляло про пересихання річки Буча, яка є правою притокою Ірпеня. На ділянці між Ірпенем та Гостомелем замість води залишилося сухе русло. За повідомленням видання, річка перестала витікати з озера Земснаряд.
Місцеві мешканці пов'язували проблему не лише з нестачею опадів, а й із забудовою заплави. Зокрема, йшлося про зведення багатоповерхових будинків поблизу водойми, що, на думку представників громади, могло вплинути на природне підживлення річки ґрунтовими водами.
Того ж місяця фахівці фіксували стоячу воду на Ірпені, Недрі, Росаві та інших рівнинних річках.
Окремою проблемою залишається Стугна. Ще влітку на ділянці поблизу села Здорівка гідрологи зафіксували пересихання. А вже у жовтневій оцінці Укргідрометцентр підтвердив, що цей процес продовжується.
Таким чином, ситуація розвивалася поступово: від низької водності та стоячої води влітку до відсутності стоку й пересихання окремих русел восени.
Однією з основних причин нинішнього маловоддя фахівці називають нестачу опадів.
Зазвичай навесні танення снігу та сезонні опади забезпечують поповнення річкових басейнів. Цьогоріч цей процес був недостатньо інтенсивним, тому водойми увійшли в літній період із меншими запасами води. Улітку ситуацію погіршив дефіцит дощів.
Особливо вразливими стають малі водотоки, які значною мірою залежать від місцевих опадів і підземного живлення. Додатковий вплив можуть мати господарська діяльність, осушення територій, зміни природних заплав, забудова та забір води.
Особливої уваги заслуговує забудова територій поблизу малих річок. Природні заплави відіграють важливу роль у накопиченні та поступовому відведенні води. Коли їх засипають, забудовують або змінюють систему дренажу, це може порушувати водний режим.
На жаль, знищення водних об'єктів відбувається на Київщині (та й в Україні в цілому) повсемістно. Будь-яке озеро чи струмочок - це фактор. Він впливає на те, щоб навколишні землі не перетворилися на пустелю. Ніхто не враховує цих небезпек. І це - вкрай сумно, адже дефіцит води в Україні тільки починається...