Реанімація "УДАРу" на Київщині: у команду Палатного повернувся блудний син

Фото "Моєї Київщини"

Триває активна фаза повномасштабної війни, а ще… жвава підготовка до парламентських виборів. "Український Демократичний Альянс за Реформи Віталія Кличка" розгортає свої штаби по всій країні. Столичний регіон не виняток. Чому керівником обласного осередку УДАРу став депутат Верховної Ради Микола Бабенко, а також наскільки вдалим є обраний формат відновлення напівзабутого політпроєкту, читайте в сьогоднішньому матеріалі

Із князі в грязі

Партія "УДАР" отримала блискучу перемогу на місцевих виборах 2010 року, а також мала один із найкращих показників у 2012 році. Цей політичний проєкт феєрично "злетів" на особистому рейтингу чинного мера столиці Віталія Кличка, а потім із тріском провалився завдяки бездарній політичній роботі Артура Палатного та Олега Велікіна.

На Київщині обласним "УДАРом" або не займалися взагалі, або займалися дуже погано. Пояснити інакше те, як можна було погубити абсолютно життєздатний проєкт з 10% загальноукраїнської підтримки, дуже важко. Як показує практика, якщо не працюєш із електоратом, не дбаєш про розвиток партійної структури, осередків тощо, то навіть найкращий результат може бути зведений нанівець. Тим не менш, під час президентства Петра Порошенка це не завадило Палатному отримати контроль над найбагатшим районом Київщини - Києво-Святошинським, куди він поставив свою багаторічну помічницю Мирославу Смірнову. Утім, окрім корупційних скандалів жодних успіхів на політичній ниві УДАР тут не отримав.

Інша справа, що і вище керівництво не зовсім розуміло, навіщо вкладатися в партію, якщо і так все добре - влада є, корупційні схеми працюють. Що ще треба? Під час парламентських виборів у 2019 році через політичні ігри жоден із партійців-"ударників" не потрапив у Верховну Раду, тож про "УДАР" на загальнонаціональному рівні практично забули. Як, власне, і на обласному. Зокрема в чинному скликанні Київської обласної ради немає жодного представника команди Віталія Кличка.

Натомість підготовка до наступних виборів уже розпочалася. І вони, судячи з усього, все рівно відбудуться. Показово, що 4 лютого, ще до повномасштабного нападу росіян, відбувся з’їзд партії, де керівник виконкому партії Артур Палатний заявив, що УДАР планує "нарощувати м’язи" до наступних парламентських та президентських виборів. Крім цього, із трибуни повідомили про призначення трьох нових керівників обласних партійних організації: Львівську очолив нардеп Андрій Кіт, Тернопільську – Микола Люшняк, а Київську – Микола Бабенко. Примітно, що всі вони є членами парламентської групи "Довіра". Оскільки в "УДАРу" своїх депутатів у Верховній Раді немає, то нові кадрові призначення у перспективі мали б посилити можливості команди.

Бабенко та "УДАР": історичний зв'язок

Утім, вибір нових керівників явно відбувався за принципом "третій сорт не брак". Зупинимося на Київщині. У своїй політичній кар’єрі Микола Бабенко залучався підтримкою трьох партій: БПП, УДАР і "Біла Церква разом". У 2010 році він став депутатом Київської обласної ради 6 скликання від партії УДАР. Від цієї ж політсили Бабенко хотів стати депутатом Верховної Ради в 2012 році, але безуспішно (балотувався по 211 округу – Голосіївський район міста Києва).

Невдалою вийшла і спроба потрапити до парламенту в 2014 році (тоді вже йшов під стягом БПП по округу в Білій Церкві). До слова, Бабенко був помічником депутата Верховної Ради 8 скликання Артура Палатного на громадських засадах. Того самого, що й досі є правою рукою Кличка і багато років курує Київщину.

Із 27 лютого 2014 року до 10 листопада 2015 року Бабенко був головою Київської обласної ради. Цікавим видається збіг, що як тільки чинний нардеп зайняв пост голови облради, його друзі-бізнесмени раптом стали вигравати мільйонні тендери.

У 7 скликання облради Бабенко не потрапив (балотувався від БПП). Зрештою в 2019 році виборці Білої Церкви (90 округ) йому таки довірили мандат депутата Верховної Ради. Щоправда, люди від того втратили дуже багато. Але про це дещо згодом.

Мерські амбіції Миколи Бабенка

Найбільше місто у столичному регіоні завжди вабило політиків можливістю розпоряджатися багатомільярдними ресурсами. Бажання взяти під контроль місто не приховував й олігарх Василь Хмельницький, інтереси якого протягом останніх років представляв Бабенко.

У 2020 році чинний нардеп боровся за крісло міського голови Білої Церкви, але мером вкотре обрали Геннадія Дикого. Політичні експерти прогнозували, що цьогоріч Бабенко активізується саме в місті, адже робота депутата-мажоритарника для виборців 90 округу була малопомітною.

Підконтрольні Хмельницькому білоцерківські телеканал "Крокус" і газета "Копійка" продовжували піарити Бабенка, а отже, той не вгамував свої мерські амбіції. Але тепер, схоже, під іншим брендом і з іншими людьми: Бабенко знову повірив у спроможність "УДАРу" вивести його до омріяної посади.

Лобізм Василя Хмельницького

Бабенко очолив Київську обласну організацію партії Кличка, а отже, не надто перспективному білоцерківському політичному проєкту Хмельницького настав кінець. Спробуємо розібратися, чи варто олігарху вчити текст пісні "по-моєму, нас просто кинули", чи навпаки радіти, що безперспективний нардеп накивав п’ятами.

Треба враховувати, що у 2019 років на парламентських виборах Бабенко показав досить високий результат, адже переміг токсичного монополіста в транспортних перевезеннях міста Києва та області Юрія Нестерчука ("Слуга народу") і депутатку Київоблради Наталію Бігарі ("Голос").

Де-факто Бабенко пройшов до Верховної Ради від політсили, що представляла одне місто - Білу Церкву. Але ціль була інша - взяти місто під контроль. Утім, перемогти Геннадія Дикого не вдалося. В результаті, Бабенко хоч і зміг протягнути 9 партійців у Білоцерківську міську раду, але це не дало бажаного результату. Серед депутатів були працівники ЗМІ, пов'язані з Василем Хмельницьким – редакторка газети "Вісник Білої Церкви" Віта Кулак, головний редактор ТОВ “ТРК "Крокус-1" Микола Іванов, ексголова ГО "Біла Церква разом" Олена Плєшакова (також була начальницею відділу патронатної служби Київської обласної ради за керівництва Бабенка) та її батько Анатолій Плєшаков (директор Білоцерківської гімназії №2, засновник міської організації Комуністичної партії України), директорка ТОВ "Будмех сервіс" Ірина Красношапка, а також помічники Бабенка – Сергій Сириця, Роман Гумен, Павло Облап. Останній також працював помічником Палатного та начальником юридичного управління виконавчого апарату Київської обласної ради. До слова, лише деякі з вищезазначених депутатів живуть і працюють у Білій Церкві.

Слід розуміти, що без ресурсу Хмельницького Бабенку просто не зміг би завести таку кількість людей у міську раду, тому розхвалювати останнього як ефективного менеджера та політичного функціонера не варто. Ба більше, група "Біла Церква разом" опинилася в опозиції до чинного мера Геннадія Дикого, а отже не має визначальний вплив на ухвалення рішення.

Цілком передбачувано, що Хмельницький не міг бути цим задоволений. В результаті, Бабенку довелося шукати щось інше, а такий варіант як "УДАР" підходив. Розійшлися олігарх і нардеп нібито полюбовно.

Бабенко як нардеп-мажоритарник

Ми вже зазначали, що Біла Церква від свого вибору у 2019 році втратила багато: обраний від 90 округу депутат замість того, аби дбати про інтереси містян, виступав лобістом олігарха. Відвідуваність і голосування Бабенка залежали від взаємовідносин Хмельницького з владою.

У парламенті депутат був малоефективний: він не входив у монобільшість чи коаліцію, а також не мав своєї команди. Група "Довіра" радше схожа на вінегрент: 12 із членів групи (усього 20) є фігурантами антикорупційних розслідувань. До слова, у 2020 році була створена ТСК ВРУ з питань розслідування фактів корупції в органах ДАБК, до складу якої увійшов і Бабенко. Результати діяльності, на жаль, не втішні.

Читайте також: Нардепи від Київщини: де перебувають та чим займаються під час війни.

За всі роки депутатства – Бабенко не подав жодного запиту. Щоправда, не такий пасивний народний обранець у виступах: із місця – 16, із трибуни – 21. Зауважимо, що 15 виступів із трибуни були 21 березня та стосувалися  Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин" (№ 5388). Наразі проєкт відправлений на доопрацювання, себто фактично відхилений.Окремої уваги заслуговує те, як нардеп комунікує зі своїми виборцями.

Здебільшого зараз засобом спілкування є такі соцмережі як Facebook, Telegram, Instagram. Наприклад, перша з них більше нагадує стенд із привітаннями, а також некрологами про тих жителів Білої Церкви, які віддали життя заради звільнення України від окупантів. На цьому все...

Варто підсумувати: якщо відновлювати УДАР на обласному рівні буде команда Палатного-Велікіна на чолі з Бабенком – успіхом це навряд чи увінчається. Тим, хто планує приєднатися на місцевому рівні потрібно знати, що керувати осередком лише де-юре буде Бабенко (дякуючи статусу нардепа та давнім зв’язкам із "УДАРом"), а де-факто Палатний. Як показує досвід, ці люди здатні вбити абсолютно життєздатні політпроєкти, тож сподіватися, що Палатний стане Мойсеєм для заблудлих душ, марно. Тим паче, враховуючи вкрай одіозний бекграунд Артура Леонидовича...