Ректор Переяславського університету Григорія Сковороди Віталій Коцур: у нас одна ціль – перемога

Віталій Коцур

«Моя Київщина» поспілкувалася з Віталієм Коцуром – наймолодшим ректором вищого навчального закладу України, що зафіксовано в Національному Реєстрі Рекордів України. Про виклики, які виникли перед вишем після початку війни, а також про його перспективи, читайте в цьому інтерв’ю

- Як Вам вдалось організувати роботу волонтерського корпусу на базі університету з перших днів повномасштабного вторгнення? Які напрямки волонтерської роботи визначили приорітетними?

- Перш за все, я хотів нагадати, що волонтерський корпус університету існував досить давно. Робота його починалася з допомоги сирітським будинкам, а вже в 2014 році ми активізували роботу по допомозі Збройним Силам України. Коли розпочалась повномасштабна війна студенти і викладачі разом вирішили активно включитись в процес волонтерства, тим паче, що у нас вже був позитивний досвід.

Щодо основних напрямків, то ще в перші місяці, на базі університету почав працювати координаційний центр по роботі з біженцями, де надавалась психологічна допомога. Це стало можливим завдяки тому, що ми маємо дві потужні кафедри психології. Ще одним – найбільш вагомим – напрямком роботи стала допомога добровольчим формуванням в тому числі і нашому, що створене на базі університету. Відмічу, що у нас дуже багато студентів, які зараз знаходяться на фронті, тому ми також ними опікуємось і надаємо волонтерську допомогу. Також декілька теперішніх та колишніх працівників служать у Збройних Силах України і знаходяться в дуже гарячих точках. Тому нашою ціллю є забезпечити їм максимально комфортні умови, щоб вони могли бути тепло одягнені, мати нормальну амуніцію та харчування.

- Як швидко Вам вдалось адаптуватись до дистаційної форми навчання та навчання в умовах війни? 

- Дистанційне навчання передбачає в процесі синхронний і асинхронний режим. Синхронний режим – це взаємодія між суб’єктами навчання, під час якого всі учасники одночасно перебувають у вебсередовищі дистанційного навчання. В свою чергу асинхронний режим передбачає взаємодію між суб’єктами дистанційного навчання, під час якого учасники взаємодіють між собою із затримкою у часі, коли студент має розклад, але домовляється з викладачем коли будуть проводитись заннятя.

Методи також можуть бути різними, це не обов’язково онлайн, це може бути відео-лекція, або навчально-методичний комплекс матеріалу на самостійне опрацювання, після чого студент вже працює безпосередньо на практиці із викладачем і відповідно за це отримує оцінювання.

З початком пандемії  в нас є достаньо технічних засобів і платформ якими ми користуємось для того щоб провадити ту дистанційну форму. Викладачі в основному використовують дві платформи – Zoom і Microsoft Teams. В асинхронному режимі працюємо з початку війни тому, що в нас навчаються діти з різних регіонів, де виключають світло, де небезпечні ситуації або ж з окупованих територій. Особливо це важливо для студентів, які воюють. В цілому ця робота ведеться на високому рівні і ми продовжуємо розвиватись і вивчати можливості інших платформ. Зрозуміло, що війна все одно гальмує цей процес, зокрема тому, що для нормального навчального процесу потрібно було зробити укриття. Власне, це ми і зробили,  -  маємо на сьогодні більше 1000 м2 укриттів, таким чином організувавши безпечні умови для навчання.  

- Як на Вашу думку дистанційно-синхронна форма впливає на якість освіти?

- По різному. Я вважаю, для людини яка хоче навчатись, не важливо, якою є форма навчання. Приміром в школі на якість навчання негативно впливає дистанційна форма навчання, адже є певні прогалини. По університетській освіті якісно інша ситуація? так як тут зовсім інакше побудована система роботи. Тобто вона більш ефективна, особливо якщо брати доступ до навчально-методичних комплексів тих чи інших дисциплін. Тому переваги дистанційної форми навчання є, якщо її правильно організувати.

- Відомо, що під час робочої поїздки до Київської області наприкінці минулого року президент України Володимир Зеленський узяв участь у культурно-мистецькому форумі «Сковорода 300», присвяченому річниці від дня народження Григорія Сковороди. Розкажіть як пройшов візит до університету?

- Ми до 300-річчя Сковороди – а це пам’ятна дата ЮНЕСКО – приймали президента, який відгукнувся на наше запрошення поспілкуватися зі студентами, викладачами і обговорити питання творчої і філософської особистості Сковороди. Це була досить потужна зустріч: було проведено телеміст із Харківським університетом Сковороди і Києво-Могилянською Академією, де студенти трьох закладів змогли поспілкуватися з Володимиром Зеленським і поставити йому питання. Це для нас була велика честь, адже в умовах війни він був вперше у закладах вищої освіти саме у нас.

- Нещодавно на базі університету презентували цифрову платформу U – Report. Що це таке та як платформа такого формату об’єднує молодь і впливає на зміни в країні?

- U - Report - це досить масштабний проєкт, де у формі опитувань збирають думки молоді віком від 14 – 24 років з приводу різних сфер суспільного життя, в якому наш університет приймає також активну участь. Це проект дає зрозуміти, які є потреби в молоді і що вона хоче. Я сам особисто підписаний на U - Report вже дуже багато років.

Ми були одні із перших, де вони розпочали свої опитування на етапі ознайомлення. Зараз у нас активно працює студентська рада, соціально-гуманітарний відділ, який опікується всіма студентами, їхнім життям. Тому наразі маємо тісну співпрацю з Київською обласною державною адміністрацією, зокрема в питаннях молодіжної політики і активно підтримуємо співпрацю наших фахівців.

Я був присутній на презентації U - Report Київщини. Центр цієї платформи був якраз в Переяславі, в нашому університеті. І саме на цій презентації я зрозумів, що дуже важливою є саме регіональна думка, і можливо серед молоді будуть робити опитування не тільки по питанням всеукраїнського значення, а й по питанням області чи регіону. В цьому питанні в нас студенти дуже активні, мають свою стійку патріотичну позицію, тому в цьому напрямку я можу тільки сприяти.  

- Які в університеті впроваджуються нові наукові, методичні та організаційно-економічні механізми?

- В умовах війни ми особливо ставимось до діяльності університету. Маючи концепцію розвитку університету, ми розвиваємо стратегією його розвитку, де чітко фіксовані стратегічні та оперативні цілі. Це все покликано тим, що ми прекрасно всі розуміємо,  наскільки пошкоджена наша економіка і якби не макроєкономічна допомога, то таким державним структурам було б критично складно фінансуватись і взагалі існувати. Тому ключове завдання – бути самоокупними в умовах кризи, максимально зберегти колектив і всі напрацювання, які були до цього.

Університет має потужні наукові школи по історії, педагогіці та психології. Тобто діють аспірантура, докторські ради, при академії наук працюють науковці, що є нашими співробітниками, викладачами. Ми активно розвиваємо спорт, - чимало чемпіонів України з футболу наші випускники. Ось саме для цього нам потрібно бути самоокупними.

Відмічу, що в цьому році було досить значне скорочення з державного фінансування і нам доводиться будувати роботу ще й за рахунок грантової діяльності. Плануємо, щоб за рахунок надання науково-консультативних послуг університет також мав можливість отримувати певний дохід, а кожен викладач мав змогу отримувати і заробляти кошти. Це все звичайно в межах чинного законодавства, що відповідає нашому Статуту, роду діяльності саме в тих умовах автономії, які надає Міністерство.

Що стосується науки, то дуже важливо, щоб університет був в світових і всеукраїнських рейтингах. Хоч останніми роками це було досить складно, але ми над цим працюємо. Нами розроблена відповідна модель, щоб знаходитись в списках міжнародних баз. Звичайно раніше були деякі прогалини, але я вважаю, що з тим науково-педагогічним потенціалом, який ми маємо, зможемо впевнено рухатись в цьому напрямку. Ми розвиваємо грантову діяльність, працюємо колективно в цьому напрямку і маємо відповідно високий рівень.

- Наскільки змінились підходи у зв’язку із освітніми реформами?

- Дійсно, за останні два роки ми змінили підходи у зв’язку з реформами. Заклад раніше мав назву Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет, то зараз це університет Григорія Сковороди. Переяслав асоціюють з педагогічним освітнім закладом, але насправді ми вже давно не педагогічний вуз, хоч і 50 % цих спеціальностей зберігаються.

Викладання в школі змінюється, на зміну попередній системі приходить Нова українська школа і ми повинні готувати відповідних фахівців. Ми не просто випускаємо вчителів, а видозмінюємо і започатковуємо нові освітні програми, які б чітко відповідали реаліям сьогоднішнього освітнього ринку.

В цьому напрямку, до речі, дуже важлива співпраця з стейкхолдерами. До прикладу, в нас є тісна взаємодія з обласним Центром зайнятості і ми чітко розуміємо, яких фахівців потребує Київщина. Також, одним із першочегових завдань щодо змін в освітніх програмах, є виокремлення певної особливості в спеціальності, щоб студент одразу зміг працевлаштуватися і в подальшому його робота сприяла розвитку його кар’єри. З приводу цього ми маємо дані високих показників, які отримуємо від органів статистики. Тобто коефіцієнт працевлаштування досить високий.

- Нещодавно заклад почав співпрацю з Міністеством у справах ветеранів України. Що конкретно передбачено в рамках цієї співпраці і на які результати розраховуєте?

- З Міністерством у справах ветеранів України ми співпрацювали і раніше. Вони пропонували розроблену концепцію національно – патріотичного виховання, проведення «Уроків звитяги», тематика яких присвячена відомим постатям та героїзму борців за незалежність України. Ми 70 років були під окупацією Радянського Союзу, тому у нас так і писалась українська історія. Наші перемоги були применшені, або прибрані зі сторінок історії зовсім. Зменшення ролі української нації в різних світових процесах було явищем очевидним. В процесі проєкту для нас було важливо показати, що ми повністю справились: розробили ці уроки, розіслали методичні рекомендації по школах. А те, що до нас звернулось керівництво Міністерства і в результаті чого була проведена робоча зустріч, то це завдяки напрацюванням і високому рівню спеціалізації дуже потужних двох кафедр психології з її усіма освітніми рівнями. Звернулись вони саме за фаховою психологічною підтримкою для спортсменів, які братимуть участь в «Іграх Нескорених». Ми визначили для них робочу групу фахівців, які в нас працюють з військовими на постійній основі. Тобто ми маємо ще і таку категорію психологів. Таким чином співпраця університету з Міністерством у справах ветеранів України активізувалася на більш якісному рівні.

- Наприкінці минулого року студентка університету Григорія Сковороди увійшла до «ТОП-100 жінок» за версією ВВС. Розкажіть про неї та її досягнення.

- Про її досягнення можна багато говорити та й людиною вона є публічною. Мова йде про Яну Зінкевич, яка в першу чергу є нашою студенткою-політологом. До речі, це був її свідомий вибір. Я навіть був трохи здивований, що вона вступила саме до нашого університету, бо на той час була вже досить відомою. Сьогодні Яна Зінкевич є депутатом Верховної Ради, є засновницею добровольчої організації «Госпітальєри». Вона отримувала нагороди за те, що з поля бою витягувала бійців і врятувала дуже багато життів. Нажаль, потім в неї сталася травма, через яку жінка зараз перебуває в інвалідному візку. Але, не дивлячись ні на що вона не покинула цю роботу і вже дистанційно почала займатись організацією служби медичої  підтримки Збройних Сил України. Яна є взірцем для наших студентів і рушієм в спільних процесах. Тому для мене було надзвичайно приємно дізнатись, що Яна увійшла в «ТОП 100 жінок», і що серед наших студентів є люди відомі світу.   

- Як відомо, в університеті є викладачі, яким у 2022 році було присвоєно звання Заслужений працівник освіти України. Розкажіть про них.

- Так, це Ірина Волжонцева – досить відомий психолог, доктор психологічних наук, а також Валерій Хомич – математик, кандидат педагогічних наук, який дуже багато років був проректором університету.

Звичайно про них можна багато розказувати, тому що вони дійсно педагоги від Бога. Валерій Хомич працює в університеті з дня його відновлення, і починав він з рядового викладача. Довгий час працював проректором і в нього є своя методика, свої педагогічні підходи до викладання. Зараз він очолює кафедру цифрових технологій. Те саме стосується і Волжонцевої Ірини: вона досить потужній психолог, має наукову школу, багато захищених під її егідою кандидатських робіт. Варто відмітити, що вона переселенка і приїхала до нас ще в 2014 році. Ці педагоги абсолютно достойні, їх кандидатури на звання Заслуженого працівника освіти в 2023 році подали також. Для нашого закладу це досить висока і престижна нагорода.    

- Яким чином утворювали добровольчі формування Переяславські територіальні громади №2, зокрема дбали про забезпечення бійців всім необхідним?

- Після початку повномасштабного вторгнення, на другий день війни, ми зібралися з викладачами та почали планувати подальші наші дії. Ми не забували, що університет є осередком не тільки освіти, а й осередком національно-патріотичного виховання. Позицію ми мали чітку, завжди проукраїнську. Ми прекрасно розуміли, якщо прийдуть окупанти, то ми тут і залишимось не боячись загинути. Вибір був один - думати як захистити себе, свої сім’ї, свій заклад та своє місто. Після того як ми вже отримали зброю, організовано створили звід, який далі став ротою, і з рештою добровольчим формуванням, яке я очолював понад два місяці. Ми сформували цілий волонтерський корпус, де були чітко розподілені обов’язки. Далі наше добровольче формування увійшло до складу територіальної оборони. На початку в нас було декілька ДФТГ – місцеве, яке розформоване, а також університетське, яке до сьогоднішнього дня функціонує. Добровольці постійно добавляються, багато з них, пройшовши підготовку, йдуть на фронт.

- Чи вплинула відміна ЗНО на якість знань першокурсників?

- Взагалі тут питання стоїть не скільки в самих тестах, скільки в самій системі навчання і в підході. В нас кожен рік змінюються правила вступу і, скажу, що із труднощами ми зіштовхуємось. Пояснювати кожен раз, вивчаючи нові правила до вступу в університет, це досить складно, але і в критичних умовах можливо організуватись. Навіть в тих університетах, які попадали під окупацію, нормально пройшла вступна кампанія.

- Які цілі Ви, як ректор ставите перед собою на 2023 рік?

- В нас одна ціль – це перемога, тому ми всі маємо над цим попрацювати. Будемо активно продовжувати волонтерську роботу, максимально брати участь в усіх проєктах допомоги ЗСУ. Будемо максимально сприяти нормалізації освітнього процесу, намагатись бути самоокупними, і звичайно формувати комфортні умови для освітян. Крім того університет завжди бере активну участь в освітніх експериментах, що призводить до покращення освіти навіть в цих умовах. Ми співпрацюємо з Міністерством освіти, проводимо різного роду навчально – методичні семінари, і цей рік не буде виключенням. Загалом в 2022 році в житті університета було багато різних, позитивних подій, починаючи від започаткування форуму «Сковорода 300» і закінчуючи приїздом Гаранта. Так ми і плануємо працювати і в цьому році, точно не гірше, навіть краще.