Саботаж рішення Верховного суду: як Білоцерківська міськрада перетворює комунальну землю на інструмент для зловживань

Фото з Мережі "Інтернет"

У Білій Церкві склалася безпрецедентна ситуація: місцевий підприємець Олександр Бойко, який чесно придбав майно на відкритому аукціоні ще у далекому 2006 році, вже майже два десятиліття не може реалізувати своє законне право на оформлення землі під власними будівлями. Причина цього абсурду – свідома або відверто злочинна бездіяльність Білоцерківської міської ради, яка з 2019 року ігнорує остаточне рішення Верховного Суду, дозволяючи комерсантам торгувати “мертвою” комунальною ділянкою, ніби вона справді належить їм. Подробиці – у матеріалі «Моєї Київщини»

Історія почалася у 2006 році, коли Олександр Бойко на законних підставах – через відкритий аукціон придбав у територіальної громади три нежитлові будівлі на вулиці Гайок, 4а: склади літ. Т-12 (172,3 м²), літ. Т-7 (338 м² після реконструкції) та літ. Т-5 (161,3 м²). Підприємець сплатив кошти, бюджет їх отримав, угода відбулася прозоро та не викликала зайвих суперечок. Здавалося б,  це звичайна історія легальної купівлі нерухомості. Але далі почалася українська класика. Коли власник розпочав оформлення землі, раптом з’ясувалося, що ділянка, на якій стоять його будівлі, вже “сірим шляхом” була передана ТОВ «НВП БілоцерківМАЗ». Міська рада подала до суду, захищаючи інтереси громади - і перемогла. У 2018 році Господарський суд Київської області, а у 2019 році остаточно Верховний Суд, визнали недійсним державний акт цього ТОВ та постановили повернути ділянку площею 4,44 гектара у власність громади Білої Церкви.

Ключ до розблокування ситуації лежить у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП). Рішення Верховного Суду є безумовною підставою для державного реєстратора, щоб погасити запис про право власності ТОВ «НВП БілоцерківМАЗ». Це проста технічна дія. Але Білоцерківська міська рада, яка сама виграла справу, вже сім років не подала необхідних документів до реєстратора. Внаслідок цього запис продовжує “висіти”, ніби чинний, і саме це дозволило ТОВ «НВП БілоцерківМАЗ» у 2021 році продати ділянку (уже поділену) іншому комерційному суб’єкту. Земля громади фактично була продана вдруге, хоч юридичний титул на неї був знищений рішенням Верховного Суду. А право Бойка оформити землю під власними складами виявилося повністю заблокованим.

«Я придбав будівлі чесно, на відкритому аукціоні, ще у 2006 році, сплатив усі кошти, оформив документи за законом. Моє право на землю має бути захищене, але система не виконує навіть рішення суду, яке сама ж виграла», - наголошує ФОП Олександр Бойко.

Юридична позиція підприємця є чіткою та зрозумілою. Адже вона спирається на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості (ст. 120 ЗКУ, ст. 377 ЦКУ). Він встановлює, що разом із переходом права власності на будівлю до нового власника автоматично переходить право користування земельною ділянкою. Це право є абсолютним і має пріоритет над будь-якими іншими заявленими претензіями, тим більше над тими, які вже визнані недійсними Верховним Судом.

Ситуація, яка триває майже двадцять років, давно переросла межі приватної історії одного підприємця. Через “сірий” статус ділянка не може бути легально оформлена, місто недоотримує значні суми у вигляді орендної плати та земельного податку. А невиконання судового рішення, виграного самою владою, знищує довіру до державних інституцій та створює юридичний хаос, у якому зловмисники отримують можливість створювати нові ланцюги “недобросовісних набувачів”.

То чому Білоцерківська міська рада роками саботує виконання власної ж перемоги? Це бюрократична байдужість, втрата контролю чи свідоме збереження “сірої зони” для тих, хто у 2021 році заробив мільйони на перепродажі чужої землі?