Самоврядування Київщини 2015-2020: топ-5 найгучніших корупційних скандалів

Фото з мережі Інтернет

Інформаційний портал «Моя Київщина» продовжує тему корупційних скандалів. Сьогодні ми зосередимо увагу на посадовцях та чиновниках, які ласі до хабарів

Перше місце у нашому рейтингу дісталося скандальновідомим «діамантовим» прокурорам. Мова йде про заступника начальника Головного слідчого управління Генеральної Прокуратури України Володимира Шапакіна та заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця.

Колотнеча навколо цих хабарників почалася у 2015 році після скарги одного з підприємців на те, що представники прокуратури вимагають значні хабарі, зокрема 150 тис доларів за «кришування бізнесу». Згодом виявилося, що бізнесмен належав до так званої «піщаної мафії», яка роками займалася незаконним видобутком піску.

За інформацією силовиків, під час обшуків в помешканнях хабарників, які проводилися 5 липня 2015 року під керівництвом заступника Генпрокурора Давіда Сакварелідзе і голови СБУ Василя Грицака, виявили близько 400 тисяч доларів готівкою, автомат Калашникова та холодну зброю, ювелірні вироби і 39 пакетів із діамантами. Що цікаво, є інформація, що діаманти належали вбитому в Києві бізнесмену Сергію Кисельову, який був власником ювелірної фірми ТОВ «ЮВК-Агат». Після того, як він не погодився ділитися своїм бізнесом із прокурорами, його «спіткала» позапланова «перевірка», унаслідок якої було вилучено більше 500 кілограмів золота, понад 50 кілограмів банківського золота, близько 300 кілограмів срібла та діаманти з іншим коштовним камінням. Кисельов не знав про долю цих коштовностей, аж поки влітку 2015 року не спливла "діамантова справа" Корнійця та Шапакіна – тоді з'явилися фото вилучених в нього дорогоцінних камінців і Кисельов упізнав в них свої вироби. Того ж року за його заявою було відкрито кримінальне провадження щодо ймовірного привласнення діамантів прокурорами. Пізніше стало відомо, що 59-річного Сергія Кисельова застрелили у Києві. Сьогодні і Сакварелідзе, й інші колишні керівники розслідування називають вбивство втратою важливого свідка. Натомість у пресслужбі ГПУ заперечують не тільки важливість, але й саму причетність загиблого до згаданої справи.

Сам Давід Сакварелідзе розказав про зв'язки «діамантових прокурорів» з тодішнім генпрокурором Віктором Шокіним. За його словами, саме Шокін дуже «палко» заступався за корупціонерів, і робив усе, щоб загальмувати і паралізувати хід кримінальної справи. У той же день генпрокурор звільнив з ГПУ слідчих у справі "діамантових прокурорів", а ще через п'ять днів, за годину до того як його самого Рада звільнила з посади – встиг звільнити Давіда Сакварелідзе.

Не дивно, що завдяки такій «криші» обох хабарників звільнили з ГПУ аж через два тижні після затримання, а пізніше вони обоє були звільнені з-під варти під заставу у розмірі 6,4 млн гривень. Обидва заперечували звинувачення в хабарництві, а Корнієць стверджував, що придбав знайдені коштовності у ломбарді.

Станом на сьогодні, розслідування справи з мертвої точки не зрушилося. Із 2016 року справа «діамантових» прокурорів розглядалася у Голосіївському суді міста Києва. Процес зупинився на стадії допиту свідків обвинувачення, явку яких не вдавалося забезпечити.

У листопаді 2019 року, за клопотанням прокурорів ГПУ, справу передали у новостворений Вищий антикорупційний суд. Однак згодом апеляційна палата прийняла рішення, що справа їм не підсудна, тому її знову направили до Голосіївського суду.

Наступна «парочка» хабарників – перший заступник міського голови Переяслава Григорій Карнаух та начальниця загального відділу виконкому міськради Вікторія Брень. У 2018 році тодішній Генеральний прокурор України Юрій Луценко особисто повідомив, що цих посадовців підозрюють у вимаганні хабаря за сприяння у земельних питаннях. Так, за дозвіл орендувати 4,5 га землі, яка знаходиться біля музею під відкритим небом, посадовці захотіли 30 тис доларів. Пізніше один із депутатів повідомив, що ці земельні ділянки хотіло взяти в оренду київське підприємство для будівництва готелю.

Однак, через рік після вручення підозри у хабарництві виявилося, що під час затримання у Григорія Карнауха із собою було приблизно 200 грн готівкою й ніяких доларів у нього не знайшли. 5 серпня прокуратура закрила кримінальне провадження проти Григорія Карнауха через недостатність доказів.

З’ясувалося, що уся ця історія із хабарництвом у міськраді Переяслава почалася ще у 2017 році із заяви громадянина Андреєва, який свого часу заявляв про себе, як про потенційного інвестора в Переяславі. Чоловік написав заяву до правоохоронних органів, що посадовці міськради нібито вимагають у нього гроші. Тоді він вказав на колишнього начальника ВУКГ Бута, міського голову Костіна та його позаштатного радника Кабанячого. Однак їм вдалося відвести від себе підозри, а сам пан Андреєв через рік наче під землю провалився.

Що цікаво, Григорій Карнаух сказав, що Андреєв з’явився у місті нібито як потенційний інвестор, тому перший заступник не раз зустрічався з ним. У той день, коли його затримали, Андреєв зателефонував і сказав, що запізнюється, не встигає у робочий час приїхати до міської ради. Запропонував зустрітися в кафе, де Карнауха й затримали.  За словами адвоката посадовця, ця подія ще на початку мала всі ознаки провокації, а сам пан Андреєв був штатним агентом правоохоронних органів.

На думку нашої редакції «вистава» із затриманням Карнауха ймовірно мала політичне підґрунтя. Відомо, що представники партії «Наш край» почали шантажувати мера Тараса Костіна з вимогою взяти собі першим заступником їхню людину. Цією людиною і став Григорій Карнаух. У випадку, якби мер відмовився, робота ради була би заблокована і місто не могло б нормально функціонувати. Таким чином, у Костіна під боком опинився дуже незручний Карнаух.

Однак після того, як перший заступник нібито «погорів» на хабарі, Костін позбувся незручного заступника, однак домовленостей з фракцією "Наш край" де-факто не порушив. Натомість партія вбачала у всьому цьому дійстві політичне замовлення. На перший погляд усе так і виглядало, однак кілька цікавих деталей не дозволяють робити однозначних висновків.

За словами правоохоронців, слідство майже рік вело спостереження за мером Костіним, однак затримувати його просто не було за що. Проте на спостереження витратили гроші, час і згортати операцію було б нелогічно. Тоді в розробку взяли Карнауха, який "спікся" при першій же можливості.

Так чи інакше, такі політичні ігрища із псевдохабарниками, розподілом влади та битвами за найзручніше крісло явно регресивно відобразилися на тодішньому життю Переяслава, адже під час таких «видовищ» будувати сквери та працювати над благоустроєм просто немає коли…

Наступне місце у рейтингу хабарників дісталося «хлопцям із КОДА» - ексголові адміністрації Максиму Мельничуку, його заступнику Ігорю Любко та тодішньому начальнику управління департаменту охорони здоров'я Юрію Пуденку. Посадовці хотіли поповнити свої гаманці на 200 тис гривень, які в 2016 році вимагали у керівниці департаменту АПК за «нормальне» звільнення.

Про затримання Любка та його посередника Юрія Пуденка особисто на всю країну повідомив очільник МВС Арсен Аваков. Згідно із озвученою ним версією, за місяць до затримання голова КОДА та його заступник дізналися, що ця чиновниця нібито виплатила 15 млн гривень фермерам як компенсацію за бюджетною програмою. Вони вирішили, що без «відкату» тут не обійшлося і зажадали частку. Однак жінка знайшла інше місце роботи. У відповідь на це Любко та Мельничук вирішили хоча б на чомусь підзаробити та стали вимагати хабар за підписання розпорядження про її звільнення з формулюванням, яке би не перешкодило подальшому працевлаштуванню.

Згодом прокуратура затримала Ігоря Любка та Юрія Пуденка. Суд обрав їм запобіжний захід у вигляді арешту з правом застави в сумі 1 млн гривень. А от «голова» Мельничук у цій справі прорахував ходи наперед. Є інформація, що прокуратура просто не змогла його затримати, адже із фактичних доказів у них була тільки заява потерпілої. Очевидно, Мельничук не одну ніч подумав над тим, як «провернути» цю справу й усе робив руками заступника. Саме він вимагав 200 тис грн та взяв їх через посередника. Сам Любко факт хабарництва взагалі заперечував. За його словами, він діяв виключно у межах закону та його посадових обов’язків.

Що цікаво, напередодні Максим Мельничук написав заяву про відставку за власним бажанням, яку експрезидент Петро Порошенко підписав на другий день після затримання хабарників. Ба більше, на момент затримання про реальне місцезнаходження Мельничука ніхто не знав, а його дружина заявила про зникнення чиновника. До того ж, Галина Мельничук намагалася всіляко довести порушення під час проведення обшуку в їхньому будинку.

На думку народного депутата Антона Геращенка, ексгубернатор, швидше за все, злякався і втік від слідства після затримання свого заступника. Згодом виявилося, що увесь час Максим Мельничук «відсиджувався» на території Києво-Печерської лаври, а його адвокат повідомив, що ексочільник КОДА не тікав, а просто «духовно відпочивав» після важкої роботи.

Пізніше, генпрокурор Юрій Луценко сказав, що наразі серйозних підстав для затримання Мельничука немає, а його роль у цій справі буде встановлювати слідство. Згодом директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник заявив, що справа проти Мельничука розвалиться у суді, адже поліція знову не захотіла співпрацювати із тим органом НАБУ, якому по закону підслідна ця справа.

Наступними номінантами на звання «хабарники-року» є колишній слідчий управління фінансових розслідувань податкової міліції Державної фіскальної служби Київської області Олександр Чепель та його поплічник, адвокат Сергій Войтенко. У квітні цього року чоловіки попалися «на гарячому» під час отримання 50 тис доларів хабаря за припинення кримінального переслідування та не перешкоджання господарській діяльності ТОВ «Столична ювелірна фабрика».

За даними слідства, Олександр Чепель повідомив представнику ТОВ, що всі питання потрібно вирішувати через Войтенка, який і озвучив бажану суму «заробітку».

Обох чиновників затримали «на гарячому» під час отримання коштів. Ба більше, у Войтенка навіть вилучили мобільний телефон, у якому було листування із Чепелем щодо вимагання хабаря. Здавалося б, що цього разу правоохоронним органам все ж вдасться запроторити до в’язниці цих хабарників, адже доказів було достатньо. Однак, уже через кілька днів після гучного затримання суддя Вищого антикорупційного суду України Катерина Широка звільнила Чепеля з-під варти за умови внесення  застави у розмірі 252 тис гривень, що в п’ять разів менше отриманої суми. Цікаво, де у хабарника взялися гроші на заставу, адже згідно з його декларацією в рік його дохід не перевищує 190 тис гривень, а усе майно записане на матір-пенсіонерку.

Його «дружок» Войтенко відбувся цілодобовим домашнім арештом, який пізніше змінили на нічний. Ба більше, у зв'язку із закінченням максимального піврічного терміну домашнього арешту прокурор САП просив суд змінити запобіжний захід на заставу в розмірі 202 тис гривень. Отож, незважаючи на немалі суми застав, із цього хабаря фіскали «чистими» взяли не мало грошей.

Що цікаво, ці двоє хабарників – «биті вовки» у справах вимагання та отримання грошей. За інформацією ЗМІ, до адвокатської діяльності Сергій Войтенко був підлеглим Чепеля. Чоловік добре сидів у кріслі заступника начальника слідства податкової міліції Житомирської області, тоді як Чепель непогано почувався у кабінеті начальника слідства. Під час їхньої «роботи», у Житомирі неодноразово проходили акції протесту з вимогою звільнення та люстрації Чепеля та Войтенка, на яких не безпідставно поставили клеймо «найвидатніших корупціонерів-податківців».

Ще одним фіскалом, який отримує титул «регулярний хабарник» є посадовець, який очолював ДФС чотири роки тому. Тоді про затримання хабарника особисто повідомив Юрій Луценко. Щоправда ніяких імен генпрокурор не називав, однак відомо, що з квітня 2016 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Головного управління ДФС Київщини був Валерій Богдан.

За даними прокуратури, Богдан та деякі інші посадовці ДФС регулярно отримували хабарі в особливо великих розмірах від представників суб’єктів реального сектору економіки, а також від осіб, які реалізовують протиправні схеми, спрямовані на отримання надприбутків із використанням фіктивних підприємств.

За словами Юрія Луценка, наближені до Валерія Богдана особи заносили в його кабінет «товстенькі конверти» 3-4 рази на тиждень. Під час обшуків, які були проведені у кабінеті та вдома у Богдана, службових приміщеннях декотрих керівників ДФС, за місцем розташування офісних приміщень тощо, було вилучено просто нереальні суми грошей. За даними слідства Богдан із поплічниками встигли «загребти» 68 тис доларів, 100 тис євро, 1 млн гривень. Також було знайдено брендові годинники, розписку на 160 тис у.е. та печатки фіктивних фірм.

Особливого розголосу ця справа не набула, однак відповідно до декларації Валерія Богдана ДФС Київщини він очолював до листопада 2016 року, а тоді «влаштувався» у кріслі начальника відділу документообігу та контролю за виконанням Управління забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань. 

Є всі підстави стверджувати, що і в наступній 5-річці на Київщину теж чекають корупційні скандали. По-перше, антикорупційна система у нас так і не запрацювала. Хоча галасу і красивих заяв з цього приводу було чимало. По-друге, не змінилася і система управління - більшість чиновників приходить на посади за одним - щоб красти.