Хто допоміг Шапрану заволодіти російським бізнесом в Україні

Сергій Шапран

Директор ТОВ "Броварський алюмінієвий завод" та до недавнього часу депутат Броварської міської ради від партії "За майбутнє" Сергій Шапран в обхід держави став новим власником активів холдингу з видобутку копалин та виробництва будівельних матеріалів, який раніше належав росіянину Ігорю Наумцю. Про те, як колишньому депутату Броварської міськради вдалося привласнити підсанкційний російський бізнес на 1 мільярд гривень та до чого тут ексочільник прокуратури Києва Кіпер та одіозний суддя Печерського районного суду Вовк читайте у сьогоднішньому матеріалі "Моєї Київщини"

Із початку повномасштабного вторгнення Україна арештувала майно у російських олігархів та їхніх пособників-українських можновладців активи на майже 15 мільярдів грн. Під санкції потрапили й майно та активи на понад мільярд грн, підконтрольні власнику російського паспорта Ігорю Наумцю. Зауважимо, що Наумець володів низкою українських підприємств з видобутку піску, щебеню та виробництва тротуарної плитки і компонентів вибухівки для промислових цілей. Мова йде про компанії "Юнігран", "Юнігран-Сервіс", "Коростенський кар’єр", "Пинязевицький кар’єр" та "Малинський каменедробильний завод". Зокрема на Київщині підконтрольні Наумцю підприємства добували пісок вздовж річки Десна під Броварами.

Варто сказати, що левова частка українського щебеню, піску, гальки, гравію тощо бізнесмен продавав в рф до кінця грудня 2021 року. Інформація про це є у митній базі ImportGenius.

Окрім цього, 2015 року майже 100 вагонів з тонами українського щебеню відправили до Федерального агентства спецбудівництва, на той час підпорядкованого міністерству оборони рф. Це відомство зводило об’єкти для російського ВПК, в тому числі в Криму після його анексії. До того ж 2017-2018 роках щонайменше 400 вагонів з тонами копалин від "Юніграну" отримало "Будівельне об’єднання" управління справами президента рф. Це підприємство займається будівництвом та ремонтними роботами, в тому числі адмінбудівель вищих органів влади – наприклад, ради федерації та міноборони рф.

За даними правоохоронців, Наумець виїхав з України тиждень до початку повномасштабного вторгнення, 16 лютого 2022 року, через Варшаву – до Росії. З того часу більше не повертався. Зараз живе у Великобританії. Але періодично літає до Росії, де має бізнес та нерухомість.

Після арешту активів Наумця власником кіпрської Smartdixi, якій належить бізнес, стає Олена Калпа. Це громадянка Британії і його довірена особа.

Через рік з моменту відкриття кримінальної справи – у травні 2023 року – рішенням Ради національної безпеки та за підписом відповідного указу президента Володимира Зеленського – на Ігоря Наумця, Олену Калпу та низку пов’язаних з ними кіпрських компаній накладають санкційні обмеження.

Завдяки арешту та санкціям ці активи в майбутньому мали би поповнити бюджет України. Але не так сталося, як гадалося. Ключову роль у цій афері зіграли столичний Печерський суд та його суддя Сергій Вовк. Що цікаво, цю справу мали би розглядати у Львівському судді, позаяк саме там під час воєнного стану були слідчі ДБР. Відповідне рішення ухвалив й Верховний суд, але на це ніхто не звернув уваги.

А далі події розгорталися дуже стрімко й максимально дивно. 20 жовтня 2023 року суддя Вовк йде назустріч адвокатам Наумця і ухвалює рішення зняти арешт з усього майна холдингу "Юнігран", адже "у кримінальному провадженні немає даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном". Натомість Офіс генпрокурора подав апеляцію на рішення судді Вовка, від якої потім сам і відмовився, бо, на їхню думку, такі питання все ж мають розглядати у Львові, а не в Києві.

Як результат, ця низка нескладних операцій призвела до того, що активи холдингу "Юнігран" перейшли у власність компанії USP. Хоча могли стати власністю держави й поповнити бюджет на сотні мільйонів гривень під час війни.

Як нам відомо, фірму USP заснували ексдиректор частини компаній Наумця Володимир Соцков та Сергій Шапран. Чому Соцков зрозуміло, але до чого тут колишній депутат Броварської міськради Шапран варто розповісти детальніше.

Щоб заволодіти активами створили три фірми – "Юні Стоун Плент", "Юні Люкс" та "Юні Сервіс". Схема проста та надійна: попри санкції на початку 2024 року компанії з орбіти Наумця почали продавати своє майно за заниженими цінами фірмам-прокладкам, які в той же день або декількома днями пізніше перепродавали ці ж активи новоствореним компаніям Шапрана. Це стосується усього майна – від офісів, заводів та землі до автопарку і вагонів, в'їзних воріт та шуруповертів.

2024 року Шапран купив і завод з виготовлення емульсійної вибухівки "Гранеміт" за понад 10 млн грн. Пізніше він заволодів локомотивним депо в селі Гранітне за трохи менше ніж 900 тис грн, а згодом – виробничим комплексом на Житомирщині з земельною ділянкою площею 6,5 гектарів за 19 мільйонів гривень. За такою ж процедурою з молотка пішла спецтехніка – це дороговартісні навантажувачі, фургони, екскаватори, самоскиди та вагони.

Варто зауважити, що всі три фірми, яким холдинг Наумця через посередників продав своє підсанкційне майно, крім власників, мають ще дещо спільне – це перша прописка за однією адресою, у будівлі в центрі Києва. Ця будівля фігурувала у ЗМІ як нібито "об’єкт рейдерського захоплення Сергієм Шапраном за сприяння Олега Кіпера". Кіпер – це нинішній голова Одеської обласної військової адміністрації, а до весни 2023 року – головний прокурор Києва.

І згадана будівля в центрі Києва, і комплекс з виробництва плитки на Житомирщині, придбаний Шапраном у Наумця, стали заставою для кредитів фірмі "Нотел", пов’язаною з Володимиром Осіповим – ексдепутатом Одеської обласної ради від ОПЗЖ та ймовірним кумом Кіпера.

Що цікаво, Наумець стверджує, що Шапран "рейдернув" його бізнес попри домовленості, які вони підписали в Туреччині. Йшлося про те, що за вирішення проблем завдяки зв’язкам та впливу броварського підприємця, той отримає половину бізнесу Наумця.

Натомість на звернення журналістів у пресслужбі Кіпера відповіли, що він нічого не знає про діяльність "Юніграну", а з Наумцем та Шапраном узагалі не знайомий.

Здавалося би, що ця ситуація – чергова історія про переділ та рейдерство серед бізнесменів. Утім, для українців це показник, наскільки провальними можуть бути голослівні повідомлення про арешт активів проросійських олігархів, які зрештою держава не змогла відстояти та конвертувати в поповнення українського бюджету.