Сергій Шум: Ми мріємо про створення інформаційно- туристичних центрів у Петрівській громаді
"Моя Київщина" поспілкувалася із Сергієм Шумом про героїв нашої минувшини, козацькі традиції, амбітні плани та проєкти, а також про розвиток туризму на Вишгородщині
- Для початку розкажіть про себе: хто Ви за професією, чим нині займаєтеся?
- Я - Сергій Шум, тренер національного виду спорту Бойовий Гопак. Працюю з дітьми, мешкаю в Петрівській громаді на Київщині. Ми з сином кілька років тому заснували гурт козацького вишколу «Межигірський сокіл», де вивчаємо Бойовий Гопак, нашу минувшину, просуваючи таким чином нашу українську культуру як серед молоді, так і серед старшого покоління. Намагаємося підтримувати наші традиції на скільки можемо, на скільки вистачає сил, можливостей, часу і натхнення.
- Тема нашого інтерв‘ю «Видатні постаті та пам‘ятні історичні місця Київщини». Хто із відомих особистостей, на Вашу думку, несправедливо забутий на Київщині? Кому треба спорудити пам‘ятник або облаштувати музейну експозицію?
- Я вважаю, що є досить багато героїв, на яких слід рівнятися, пишатися ними, говорити про них. Безперечно, одним із них є полковник Семен Палій, який похований в Межигір‘ї. На жаль, не відоме точне місце його поховання, але відомо, що дійсно він похований саме в Межигір‘ї. Це видатний українець, який брав участь у відомій Віденській битві. Як ми його популяризуємо і розказуємо про нього? Нашим гуртом створено серію зошитів «Межигірське козацтво», де головний герой на обкладинці - Семен Палій. Він зображений в образі мультиплікаційного героя, бо зошити призначені для дітей. Ідея була така, щоб зошит зробити цікавим, неординарним, аби діти, маючи цей зошит, дивилися на нього, розуміли, що наші герої - це українські козаки, славетні воїни, які боронили нашу землю від загарбників. У цьому зошиті є коротка історична довідка про Семена Палія та його подвиги. Це перша серія зошитів про Межигір‘я козацьке. Наступні серії плануємо зробити із Самійлом Самусем та Євстафієм Гоголем.
Щодо пам‘ятника, то
я вважаю, що треба зробити пам‘ятник Семену Палію чи в Межигір‘ї, чи в
Петрівській громаді. Таким чином ми б його увіковічнили в нашій пам‘яті і могли
б проводити різноманітні заходи та вивчати більше про нього. У нас в гурті є
навіть таке гасло: «Шануй своїх і будь сильним», тому що, якщо ми пам‘ятаємо
своїх героїв, то ми є сильною і непереможною нацією. Другий, кого варто
відзначити, це видатний воїн Князь Святослав Хоробрий. На щастя, є один цікавий і дуже гарний пам‘ятник у селі
Старі Петрівці. Всього по Україні є кілька пам‘ятників князю Святославу. Це був
перший справжній козак, який мав чуба і носив сережку у вусі.
- Чи знаєте Ви про наявність туристичних маршрутів на рівні району та області для ознайомлення з історією нашого краю?
- На жаль, маршрутів не знаю,
але знаю декілька туристичних локацій.
Поступово ми вивчаємо, відкриваємо для себе певні туристичні об‘єкти. Це,
звісно ж, Межигір‘я - історичний центр, як каже наш історик Генадій Ніколаєнко -
це пуп української ідентифікації. Взагалі, в планах нашого гурту розробка
власних туристичних маршрутів, відкривання таких туристичних точок, куди можна
навідуватися, проводити час, дізнаючись про нашу славну минувшину, про наших
героїв. Є у нас також ідея робити такі маршрути по воді, тобто переміщуватися з
правого на лівий берег Дніпра і навпаки, і вивчати Вишгородщину зокрема та
Київщину загалом.
- На Вашу
думку, які пріоритетні питання потрібно вирішити задля розвитку цієї̈ справи?
- Як я вже сказав
потрібна насамперед фінансова підтримка. Друге - це залучення спеціалістів,
дизайнерів, управлінців, можливо, студентів, які будуть розробляти щось нове,
долучати істориків, які розкажуть про історичні події та видатних постатей. Я
думаю, таким чином можна створити інформаційно-туристичні центри, котрі будуть
займатися розробками нових туристичних маршрутів. На цьому має,звісно ж, заробляти
сама громада, в якій є такі туристичні маршрути, як фінансово так і репутаційно.
Туристична привабливість – це мандрівники, які
приносять кошти, а потім популяризують цю місцевість у соціальних
мережах через свої сторінки, блоги тощо. Наш козацький гурт теж працює в цьому
напрямку. Ми мріємо про створення таких інформаційно-туристичних центрів у
нашій Петрівській громаді.
- Над чим працюєте саме зараз?
- Я вже розповів про виготовлення зошитів з історичною
інформацією на обкладинці. До речі, зошити виготовляються із вторинної
сировини. Це подвійний плюс: інформуємо історично і не шкодимо довкіллю, використовуючи вторинну сировину. Разом з нашою цільовою аудиторією, з дітьми
та батьками ми намагаємося працювати над тим, аби вшановувати народних героїв, відзначати важливі історичні
дати та події, щоб пам‘ятати, наслідувати, виховуватись на їх прикладах, бо як кажуть: « Хто не знає
свого минулого, той не має свого майбутнього».
Хочу додати
декілька коментарів про ще один вид нашої діяльності. Це стала праця, яка не
має завершення, тобто ми відображаємо побут життя українців через свята.
Зокрема ми починаємо такий циклічний рік з Різдва, тобто святкуємо коляду,
співаємо пісень, вітаємо народження нового сонця, коли день стає довшим. Далі зустрічаємо весну, співаємо
гаївки, шумівки, веснянки, таким чином підтримуючи народні традиції. Влітку у
нас свято Купала, коли сонце втрачає силу і день стає коротшим. Восени і взимку
переходимо в режим очікування Різдва. Паралельно з цим проводимо дійства: навесні
засіваємо поле пшеницею, потім влітку святкуємо обжинки, робимо дідуха, якого
за традицією заносимо до хати. Пізніше урочисто спалюємо його, попередньо
зібравши з нього зернини для наступного засіву. Знову засіваємо поле, таким
чином відтворюючи циклічність свят, традицій, обрядів.
Так ми
популяризуємо українські традиції та побут, бо в сучасному світі, коли йде
суцільна глобалізація і космополітизм, дуже важливо триматися свого,
відрізнятися від інших тим самим народним вбранням, піснями, культурою. Навіть,
знаючи міжнародну англійську не забувати, що є своя, рідна українська мова, та
ще багато інших чинників, які ідентифікують нас як українців і відрізняють від
інших націй.
Також ми маємо свій
YouTube-канал «Межигірський сокіл», на якому висвітлюємо свою діяльність. Цікавинкою
є те, що головними дійовими особами наших відео сюжетів є діти. Вони залюбки
долучаються, їм цікаво працювати з мікрофоном, виступати на камеру, готувати та
вивчати матеріал, який потім закарбується в дитячій пам‘яті.
Успішно працює у
нас Межигірський козацька кінна школа, де навчаються і діти, і батьки верхової
їзди за козацькими звичаями і традиціями. За козацькою традицією на травень
заплановано змагання під назвою «Межигірський вершник», на якому наші вихованці
зможуть показати своє вміння та вправність у верховій їзд
Амбітним є проєкт «Межигірська Січ», який ми робимо спільно з владою Петрівської громади. Це буде багатофункціональний культурно-мистецький комплекс, який представляє з себе дерев‘яні курені, там буде майдан, сцена, альтанки, підвісна дорога тощо. Це все буде обнесено парканом - частоколом, як справжня козацька Січ! Є попередній проєкт. Комплекс буде розташований біля Дзвонкової криниці. Також він може бути місцем відпочинку для дітей з козацьких таборів. Сподіваємося, він стане справжнім осередком культури, який буде привабливим і для жителів Петрівської громади, і для туристів.
