"Сусідські війни": як на Київщині односельчани "кулаків" цькували

Поняття «сусідські війни» здебільшого давно стали частиною фольклору та використовуються як об’єкт для насмішок. Проте в деяких випадках подібні історії можуть переростати у відверту ненависть між сусідами і призводити до справжніх трагедій. На Київщині існує село, де мешканці на чолі з головою намагаються вижити одну родину, яка переїхала туди жити. Градус кипіння дійшов майже до максимуму, а донька «опальної» родини ледь не покінчила життя самогубством. В чому причина такої лютої ненависті односельчан намагалася розібратися «Моя Київщина»  

До редакції «Моєї Київщини» звернулась Наталія Чічкіна, мешканка села Бикова Гребля Білоцерківського району, яка з 2006 року проживає в цьому селищі. Розпач жінки та її історія змусила нас звернути увагу на проблему, яка точиться роками навколо її родини, та пов’язана саме з переїздом сім’ї до села. Успішному подружжю з дочкою після тривалих років праці, зокрема і за кордоном захотілось оселитися в одному із населених пунктів Київщини. Для цього обрали село Бикова Гребля. Фінансові накопичення за роки праці дозволяли на той час звести будинок, який успішно облаштовували.

Та новим і заможним сусідам місцеві жителі з самого початку були не раді. Спочатку це були просто натяки, які згодом переросли в справжню війну, при чому не тільки з сусідами, а й з місцевими чиновниками. Були погрози, утиски та напади на родину. В результаті чого донька Наталії вже майже 8 років лікується від психічного захворювання, яке виникло внаслідок цих подій. Чоловік Наталії переніс декілька інсультів, які також виникли через терор місцевих жителів. Ані сільський голова, ані поліція жодним чином не реагують на свавілля та навіть більше, усіляко сприяють протиправним діям, запевняє пані Наталія. Та про все по порядку. 

У 2006 році міські жителі, родина Чічкіних разом із зведенням будинку облаштовували обійстя, посадили  город, садок, зробили алейки та встановили теплицю. Сім’я була доволі забезпечена: чоловік мав свій мікроавтобус та працював на маршруті, дружина Наталія - лікар із власною практикою, а донька мала професію флориста-дизайнера. Та дружня родина недовго тішилась заміському життю в Биковій Греблі. Як розповіла нам Наталія, у 2010 році "завдяки" сільському голові Віктору Курінному, який з невідомих причин налаштовував проти родини людей, був скоєний перший напад, в результаті чого дочка психологічно постраждала настільки, що вже 8 років лікується по лікарнях із важким психічним захворюванням. На адресу доньки лунали наклепи та погрози фізичною розправою, що призвело до того, що у дівчини сталося декілька спроб суїциду.

У 2015 році відбувся наступний напад, після чого дочка вдруге потрапила до лікарні.  Цього разу не витримав і чоловік – переніс три інсульти поспіль. Через це Чічкіним довелося продати квартиру, мікроавтобус та все інше майно, а виручені гроші  витратити  на лікування. Наразі від колись великого та затишного будинку нічого не залишилося - він практично пустий.

«На минулому тижні також відбувся черговий напад наших сусідів, які відверто хотіли нас побити. Як результат - зірвані дороговартісні відеокамери, зламана кована калітка. Я неодноразово зверталась до поліції та органів влади, які в свою чергу тільки прикривали войовничих сусідів. Тільки письмових заяв до Білоцерківського районного відділу поліції є близько 20, окрім усних звернень яких понад сотню. На мою думку, окремі працівники поліції вчинили службовий злочин, підмінивши наші заяви та належно нікого не опитавши, змушуючи нас писати те, що їм треба, тим самим прикриваючи основного злочинця», - розповідає Наталія.  

За словами пані Наталії, спочатку справою займався дільничний Карпенко, який просто «зам’яв» це діло. Нині розбирається в ситуації старший дільничний Сергій Чернега, який також не сприяє притягненню до відповідальності винних осіб. Кримінальну справу дільничний не порушує через відсутність складу злочину, більше того, радить Наталії самостійно збирати докази злочинних дій, вчинених сусідами, зокрема знімати фото та відеодокази, з якими подаватися до суду. 

Наталія додає, що Сергій Чернега відкритим текстом заявив їй: «Ви тут приїжджі, а отже ніхто». Найбільше жінку турбує абсолютна відсутність правосуддя, адже це є по суті остання інстанція для захисту та відстоювання своїх прав. Скарги на дії працівників поліції  до прокуратури також не дали очікуваного результату. Це попри те, що ще у 2011 році Наталія Чічкіна надала прокуратурі цілий пакет документів з відео та фотодоказами протиправних дій сусідів. Боротьба за правосуддя триває і до нині. З огляду на всі ці обставини колись успішна жінка вимушена доглядати за чоловіком та дочкою, відтак про роботу не може бути і мови.

«Ми з чоловіком об’їздили всю Європу, я працювала завідуючою відділенням в німецькій клініці, і де б ми не жили, я такого відношення за все життя ніде не бачила. А те що робиться тут, починаючи від голови села, це просто жах. Сільські жителі на відміну від мене не підуть проти Курінного. Варто сказати що поряд поселилася бабуся, яка являється родичкою приятеля сільського голови. Саме родичі цієї бабусі останній раз вчинили напад на наше помешкання. Коли ж я просила розібратися у всьому Курінного, він коротко відповідав що «мене це не цікавить», - бідкається жінка.

За словами Наталії, сільський голова на будь-яку скаргу відповідає «а що я можу зробити». Більше того, жінка запевняє що очільник села, який головує вже третю каденцію, абсолютно не займається благоустроєм, а виключно опікується своїми полями та свинофермами.

«Робота та прямі обов’язки сільського голови взагалі не цікавлять. Село просто вбите, жодного ліхтаря та зупинки, обочина навіть в центрі міста така зароща, що на ній два автобуси не можуть розійтись».

Говорячи про сільського голову, Наталія запевняє що власні бізнес-інтереси в Курінного - передусім. Селом ширяться чутки, що на ньому числиться велика кількість земельних ділянок. В тому, що сільський голова не аби як користується своїм службовим становищем та провертає певні оборудки Наталія немає сумніву. Прикладом абсурдності деяких дій та рішень сільської ради стало те, що жінці не віддають домову книгу, яка зберігається в адміністрації. Більше того, після запиту довідки про місце проживання та прописку Наталія отримала документ, де зазначено що в будинку зареєстровані тільки вона та донька, а от чоловік Олександр, який є основним домовласником, не зазначений. Більше того, аналогічну довідку про склад сім’ї та прописку в будинку Наталії свого часу, у 2013 році було видано, і невідомій особі на ім’я Гриб Віктор Олексійович, згідно якої він там тимчасово проживає.

Бюрократичні питання в Биковогребельській сільській раді взагалі шокують, каже Наталія.

«Наші так звані «дружні сусіди» завдяки рішенню сільради як виявилося мають дві земельні ділянки, однакові, за однією адресою, але в різних селах. Так рішенням сесії від 06.07.2010 року громадянці Л. Кабулі (сусідці) було відведено земельну ділянку площею 0,37 га по вул.. Першотравнева, 80 в селі Бикова Гребля і таку ж саму ділянку за тією ж адресою тільки в селі Черкас. Як таке взагалі може бути?», - запитується Наталія.

Тут варто відзначити, що Віктор Курінний на дзвінок від редакції «Моєї Київщини» відреагував досить спокійно та намагався запевнити, що такі сусідські війни є наслідком індивідуальних рис характеру потерпілої та неприязне відношення одне до одного. Та ціль дзвінка полягала не тільки в тому, аби ще раз переконатися в дійсності ситуації а насамперед дізнатися у сільського голови про походження вище перечислених довідок та документів а також незрозумілих рішень сесій та виділення земельних ділянок. Дані документи, які опинилися в нас на руках, ми надіслали поштою сільському голові, та очікували що останній, як і обіцяв, прокоментує їх зміст. Та на зв’язок Віктор Валентинович більше не вийшов.

Підсумовуючи, Наталія зізнається, що просто шокована ставленням як з боку чиновників, так і односельчан.

«Я не перша і не остання, тут також є люди, які переїхали з міста, маючи певні заощадження, і їм також було не солодко. Саме вони, розуміючи всю ситуацію, попереджали мене, що потрібно буде повоювати. Причини серед людей до жаху банальні – заздрість. Ми тут залишилися самі, і проти нас йде така лавина бруду!», - говорить Наталія Чічкіна. 

Звернувшись до журналістів жінка вирішила розповісти, що коїться в сучасному світі, в сучасній Україні, що є просто неможливим для європейської країни. І найголовніший момент: місцеві царьки мають хоч трохи поважати інших та не забувати, що у незахищених людей залишилася ще «четверта влада» - це журналісти та ЗМІ, які, як мінімум, нададуть розголосу подібним історіям та відповідно «зроблять рейтинг» тому чи іншому посадовцю. Що ж до силових структур, то хотілося б звернути увагу керівництва відповідних установ Київської області на ситуацію що склалася в селі Бикова Гребля. Мабуть, все ж таки варто проаналізувати дії (або ж бездіяльність) деяких працівників поліції по відношенню до цієї справи...