Свобода слова: на Київщині триває сезон полювання на активістів

Україна наразі перебуває на 101 місці в рейтингу свободи слова серед країн світу. І останнім часом ситуація тільки погіршується. Часто лунає інформація про побиття, напади на журналістів та активістів. І Київщина тут не є виключенням

Учора в мережі з’явилася інформація про побиття активіста з Вишневого Ігоря Гришачова, який активно протистоїть незаконній забудові у місті. Невідомі особи жорстоко побили активісти, розбивши йому обличчя через його позицію проти знищення парку у Вишневому. Подібна практика боротьби з активістами широко застосовувалася в часи Януковича. Проте після Революції Гідності ця тенденція пішла на спад. Але тривало це недовго: неугодних журналістів та активістів залякують, їм погрожують, на них здійснюються напади. І якщо у випадку з Гришачовим не треба мати розуму аж понад голову, щоб зрозуміти, хто його замовив, то нещодавній епізод нападу на журналістку, що відбувся на Київщині, викликає чимало запитань.

Мова йде про ведучу "Надзвичайних новин" Вікторію Сеник, до помешкання батьків якої вдерлися невідомі особи. До слова, це вже не перший випадок з Вікторією. До цього вона жила в орендованій квартирі в Києві, але після того, як туди вдерлися невідомі – переїхала до батьків. Але втекти від тиску, як бачимо, їй не вдалося. Не дуже зрозумілими видаються мотиви зловмисників, адже Сеник не займається викривальними матеріалами, а є ведучою і автором сюжетів телепрограми про надзвичайні події. Цю ситуацію можна розцінювати як залякування та тиск на журналістську професію загалом.

У цілому залякування активістів та журналістів на Київщині явище - не надто рідкісне. Можна пригадати минулорічну історію з Сергієм Чагаровим – неповнолітнім юнаком, на якого підняв руку депутат Києво-Святошинської районної ради Олександр Паламарчук, за критику, яку Чагаров писав про його діяльність у Facebook. При цьому, Чагарову висловлювали погрози і деякі інші діячі Києво-Святошинського району.

Також можна навести в приклад і напад на голову Коцюбинської ТВК Людмилу Демченко, яку жорстоко побив "найманець" з Києва, якому обіцяли заплатити за це 1000 гривень. Цікаво, що чоловік, схожий на цього, раніше нападав і на селищну голову Коцюбинського Ольгу Матюшину.

Досі нерозкритим є вбивство правозахисниці Ірини Ноздровської, яка розслідувала вбивство своєї сестри. Цікаво, що є і підозрюваний, є і мотив, але до логічного завершення справа ніяк не дійде.

Сумно констатувати, що подібна тенденція безкарності і свавілля спостерігається по усій Україні. Наприклад, в Херсоні облили кислотою радницю мера і місцеву активістку Катерину Гандзюк, яка протистояла діячам "руського міра" у місті. В Бердянську вбили ветерана АТО і громадського активіста Віталія Олешка, відомого під позивним "Сармат". В Одесі автівку місцевих активістів намагалася протаранити вантажівка...

Генпрокурор України Юрій Луценко говорив про свою занепокоєність через напади на активістів. Мовляв, вони спрямовані на дестабілізацію в країні. Але очевидно, що ці акції спрямовані виключно на залякування людей, які протистоять місцевим "баригам". Побачивши, що такі справи гальмуються і не розслідуються правоохоронцями, ці "ділки" відчули абсолютну безкарність і зараз діють методами 90-х.

Наші силові органи мали б значно більше уваги приділяти подібним інцидентам. Хоча б через те, що такі "акції" дикредитують Україну в очах світової спільноти. За рік наша країна в рейтингу свободи слова піднялася всього на одну сходинку. Але у цьому році, схоже, і цей здобуток буде нівельований. Якщо така тенденція триватиме, ми дуже швидко ризикуємо опинитися на рівні Сомалі або Центрально-Африканської республіки. А таке реноме зовсім не грає на руку ні іміджу нашої країни, ні, власне, загальної правоохоронної системи.

Олександр Павличук, головред порталу "Моя Київщина"