Київщина виконувачів обов'язків: чому ЗЕвлада не спромоглася вирішити питання кадрів

Фото з мережі Інтернет

Низка керівних посад області залишаються вакантними попри те, що команда Зеленського при владі вже майже рік. Формально їх таки хтось займає, однак у ролі виконувачів обов’язків. Таким чином, більшість посадовців фактично сидять на валізах, а важливі для регіону рішення знаходяться в підвішеному стані. Тож "Моя Київщина" вирішила з’ясувати, яке сьогодні значення має додаток "т.в.о." біля найменування посади та як це впливає на якість виконання роботи

Досі на Київщині влада не потурбувалася про призначення голів майже половини РДА, не має господаря й обласна адміністрація. Відповідно до законодавства, голови ОДА призначаються на посади президентом (на строк його повноважень) за поданням Кабінету Міністрів. Як відомо, за час каденції Володимира Зеленського Київська область змінила вже двох очільників – спочатку КОДА керував Михайло Бно-Айріян, пізніше Олексій Чернишов. І якщо скандальному Бно заміну знайшли досить швидко, після Чернишова влада в області перейшла до "тимчасових" – наразі обов’язки голови виконує Василь Володін. Скільки в Офісі Президента будуть шукати гідну кандидатуру, залишається питанням. Хоча б тому, що зараз, під час епідемії коронавірусу, змінювати керівництво видається недоречним. Зрозуміло одне – рішення матиме досить серйозні наслідки, адже цього року мають відбутися місцеві вибори й наразі Банковій дуже важливо не втратити контроль над столичним регіоном.

Та не варто забувати про те, що й керівники районних адміністрацій – це представники президента та основні суб’єкти виконавчої влади на місцях. І саме від того, як вони побудують свою роботу, залежить увесь механізм управління державою. Однак у цьому, схоже, ніхто великої необхідності не бачить, адже з призначенням голів РДА на Печерських пагорбах не поспішають узагалі. Попри те, що свого часу Михайло Бно-Айріян анонсував цікаве нововведення чинної влади – конкурс на пост голів РДА "LIFT", крісла 12 з 25 районних державних адміністрацій досі займають виконувачі обов’язків. Така ситуація склалася у Білоцерківському, Богуславському, Бородянському, Васильківському, Вишгородському, Володарському, Кагарлицькому, Києво-Святошинському, Макарівському, Поліському, Рокитнянському та Фастівському районах.  Проблема полягає й у тому, що наразі всі тимчасові в.о. голів адміністрацій  – це перші заступники ексочільників цих РДА. Наприклад, ім’я в.о. голови Богуславської райдержадміністрації Олександра Салати зовсім нещодавно фігурувало у скандалі, пов’язаному з президентською кампанією – він, ще будучи в ролі заступника, нібито агітував працівників місцевих держустанов голосувати за Петра Порошенка. Але в Зе йому все пробачили. А точніше - забули...

Тобто новий президент замість того, аби завести на місця людей зі своєї команди та створити потужний управлінський апарат, свідомо залишив райони ставленикам попередньої влади. Можливо, це й непогано з точки зору спадкоємності влади. Але краще тоді б цих людей призначити повноцінними керівниками. До того ж залишається відкритим питання, наскільки команда Зе зможе ефективно використати цей адмінресурс, адже власні кадри на місцях у неї відсутні, а "тимчасові" можуть спокійно вести свою політику, настільки відмінну від доручень центру, що їх дії будуть грати на руку іншим політичним проєктам.  

Варто зазначити, що чіткого правового регулювання цього явища, попри його широке розповсюдження, у законодавстві нашої держави немає досі. Працівник може бути призначений тимчасовим виконувачем обов’язків у двох випадках:

1) для заміни відсутнього через хворобу чи відпустку колеги.

У такому разі разом зі своєю основною роботою він виконує обов’язки людини, яку заміняє, й отримує за це додаткову зарплатню. Або ж, якщо нова посада керівна та більш відповідальна, особа повністю звільняється від своїх прямих обов’язків та виконує виключно роботу відсутнього. В обох ситуаціях строки такої тимчасової заміни встановлюються відповідним наказом.

2) на вакантну посаду.

Як пояснюють юристи, таке допускається лише за наказом вищого органу управління. По-іншому призначити працівника виконувачем обов’язків керівника за вакантною посадою неможливо. Сьогодні подібні випадки законодавством практично не регулюються, і якісь чіткі терміни таких трудових відносин не встановлюються. Відповідно, виконувачі обов’язків можуть роками очолювати установи.

Треба додати, що "тимчасовий" користується всіма повноваженнями та функціями керівника та має право підписувати будь-які документи. Тобто він, по суті, і є повноправним керівником. Тому на роботі організації така заміна ніяк не має відображатися. Однак, як бачимо, і тут існують свої підводні камені…

Вагому роль відіграє і психологічний аспект. У таких працівників найчастіше майже відсутня мотивація до роботи. Припустимо, ви знаєте, що знаходитеся на посаді тимчасово, і в будь-який момент вас можуть "попросити". Чи будете ви викладатися на повну?.. Приблизно так думає і більша частина в.о. Саме тому ефективність роботи установ увесь час йде на спад. Та навіть якщо тимчасовий очільник має бажання посилити роботу органу, йому досить складно будувати якісь стратегії та плани розвитку, оскільки виконувачі обов’язків зазвичай не знають, скільки точно часу мають на їхнє втілення. Окрім того, в.о. все ж не відчувають тієї впевненості, яку мають повноцінні керівники, і багато в чому проявляють повну байдужість та інертність. Та й брати на себе зайву відповідальність не хочуть: вони ж лише "підміняють", а тому оперативність прийняття ними рішень - зовсім низька. Як наслідок, маємо слабку вертикаль управління, яка до того ж не має жодного контролю з центру. У результаті, більша частина найбільш наближеного до столиці регіону фактично перетворилася на абсолютно автономну й самоправну територію зі своїми удільними князьками, часто з приставками "в.о." та "т.в.о"... 

Євгенія Любомирська, "Моя Київщина"