ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини 2023 року

Якщо 2022 рік минув під девізом «Ми не здалися», то слоган 2023 року – «Ми вистояли». Авжеж, психологічний стан українського суспільства дещо погіршився. На це неабияк вплинула відсутність успіху під час контрнаступу. Зважаючи на те, що влада активно «прокачувала» цю тему медійно як в Україні, так і за її межами. До цього додалася загальна втома в умовах повномасштабної війни з країною-агресором.

Утім, ми маємо певні стратегічні здобутки. Майже за два роки в Україні, і в Київській області зокрема, викристалізувалася окрема верства населення, яку можна назвати просто – «незламні». Це і військові, які борються з ворогом на фронті, і цивільні, над якими ледь не щодня літають ворожі дрони та ракети. Попри все, люди зберігають оптимізм і готовність до боротьби. Отож ген часів Київської Русі та Запорізької Січі й досі в крові українців. Київщина зі зрозумілих причин є ядром цього унікального геному. А отже, рашисти можуть не сподіватися на те, щоб перемогти нас. Ключовий елемент, який унеможливлює це, – наша єдність. Владі – і військовій, і цивільній – варто про це пам’ятати.

2023 року в системі влади столичного регіону відбулися серйозні трансформації. Змінилися ключові владні персоналії – начальник Київської облвійськадміністрації, керівник облради, очільник поліції. Також подали у відставку деякі голови громад. Була й ротація кадрів у військових, які базуються в Київській області. Із одного боку, це цілком природні процеси: одні пішли на підвищення, інші зійшли з дистанції через профнепридатність чи корупцію. Із іншого – це підлаштування під нові реалії, у яких живе Київщина.

Та змінити все за один рік не вдалося. Власне, головною проблемою відбудови столичної області залишається корупція. Як відомо, людина – слабка істота. Але, щоб втамувати жагу до грошей, існує Кримінальний кодекс. Щоправда, він діє, на жаль, вибірково. Щодо деяких діячів таки відкривали кримінальні справи, але з часом їх тихенько закривали.

Водночас упродовж майже двох років повномасштабної війни світ продовжує допомагати відбудовувати Київщину. І, можливо, якби не окремі одіозні постаті, більшість зруйнованого-розграбованого вже б відновили. Дуже прикро, що вищезгадані безвідповідальні, не мають стратегічного бачення та впринципі не розуміють, куди потрапили. Утім, нам дуже потрібно зараз міцно стояти далі. Щоб 2024 року сказати омріяне: «Ми перемогли!»

1. Олексій Кулеба

Заступник керівника Офісу Президента, ексголова Київської обласної військової (державної) адміністрації

Зліт Олексія Кулеби безпосередньо пов’язаний із тим, що Андрій Єрмак монополізував владу на загальноукраїнському рівні. Після звільнення з Офісу Президента Сергія Трофімова 2020 року та Кирила Тимошенка 2023 року Єрмак остаточно став одноосібним керівником на Банковій. На думку всесильного очільника ОП, саме ексголова Київської обласної військової (державної) адміністрації Кулеба міг би виконувати роботу звільнених заступників – курувати напрям регіональної політики.

Утім, у багатьох експертів та представників місцевих органів самоврядування рівень компетенції Кулеби викликає серйозні зауваження. Чимало питань викликало контраверсійне рішення, спущене у Верховну Раду з подачі ОП, – позбавлення територіальних громад доходів від так званого «воєнного» ПДФО на користь державного бюджету. Це серйозно послабило автономність ТГ. Контраргументи, що, мовляв, кошти йшли на «бруківку» розбиваються об величезну корупцію в системі центральної влади, коли на рівні бюджету зникають мільярди.

Кулеба явно розраховує зустріти потенційні президентські і парламентські вибори на цій же посаді. До того ж, попри війну та прямі заборони в законодавстві щодо проведення голосування, розмови про це у високих кабінетах не затихали. А заступнику Єрмака це вигідно, адже вибори – чудова можливість не лише покерувати адміністративним ресурсом, але й освоїти чималі кошти. Щоправда, його помічники не мають особливо успішних виборчих кампаній. 

Хоч Кулеба не спромігся поставити свого голову Київської ОВА й в останній момент поступився прокурорській вертикалі, уже як заступник ОП він зберігає колосальний вплив на столичний регіон. Ба більше, основні фінансові потоки проходять саме через його людей, які залишилися на рівні управлінь-департаментів у Київській ОВА, а також у кріслах очільників РВА. Ключовим «гвинтиком» у цьому напрямку є голова Бучанської районної військової адміністрації Данило Мавлянов, який довго був підлеглим Кулеби на різних посадах. Зараз на відновлення Бучанського району з бюджету і різних благодійних структур скеровують величезні гроші. А всі кулуарні процеси із підрядами та тендерами проходять через районну адміністрацію. 

Окрім цього, активно (щоправда, хаотично і безглуздо) вказівки Кулеби виконує нардеп Андрій Мотовиловець. Основним куратором розподілу фінансів в області є заступник голови КОВА Микола Бойко, який напряму комунікує з Кулебою.

Також Офіс Президента сприяє видачі кредитів під транспорт для перевезення нафтопродуктів одіозному депутату Київської облради Ярославу Москаленку. Останній стабілізував Кулебі облраду, оформивши більшість, готову робити «ку» владі.

Кулеба наразі – це людина-посада. Виліт із обойми Єрмака автоматично обнулить його кар’єру. А тому треба демонструвати максимальну лояльність. Чим Кулеба і займається.

2. Руслан Кравченко

Начальник Київської обласної військової адміністрації

Уперше за всю історію незалежності України Київщину очолила людина з прокуратури. Із силових структур областю керували хіба що представники МВС – Анатолій Присяжнюк та Олександр Терещук. Утім, у столичному регіоні  сформована сильна прокурорська команда, члени якої цьогоріч синхронно пішли на підвищення.

Головного прокурора області Олексія Хоменка призначили першим заступником Генерального прокурора України, а його підлеглий – молодий прокурор Кравченко – досить несподівано для всіх став головою Київської обласної військової адміністрації.

Чому саме він? Ключовий момент: активність, молодість і водночас чималий досвід роботи в одному з ключових правоохоронних органів України. Після звільнення регіону від загарбників Київщина стала своєрідним пілотним майданчиком багатьох трансформаційних процесів, насамперед – відбудови. Саме у столичному регіоні тестують низку реформ та інновацій до того, як запровадити їх на всеукраїнському рівні.

Для цього був потрібен амбітний керівник, який не побоїться брати на себе відповідальність, зуміє налагодити дієвий менеджмент та зв’язки між громадами. Досвід Кравченка як прокурора став тут у пригоді.

Важливо, що різке зростання чинного начальника Київської ОВА не призвело до проблем із виконавчою відповідальністю владної горизонталі. Навпаки, чи не вперше за останні роки добре налагоджена координація очільника області з силовиками. У Кравченка немає бюрократичної тяганини. Сказав зупинити тендери – і вони зупиняються. Треба призначити чи звільнити когось – теж усе відбувається швидко. Яскравий приклад – звільнення начальниці Білоцерківської РВА Людмили Мерзлюк через незадовільний стан бомбосховищ, а потім швидке призначення Ірини Старенької.

У цьому контексті варто звернути увагу на важливий момент: Кравченко – у хорошому розумінні кар’єрист. Він брав участь у конкурсі на вакантну посаду директора НАБУ і мав всі шанси перемогти, але несподівано в нього «знайшлася» нерухомість в окупованому Криму. Історія була фактично висмоктана з пальця, але це дало змогу швиденько «збити» Кравченка. Хоч його ефективність у прокуратурі була високою. За час його керівництва Бучанською прокуратурою зареєстрували найбільшу кількість справ, пов'язаних із військовими злочинами, в Україні. Це дуже важливо для доказової бази в  Міжнародному кримінальному суді.

До того ж Кравченко разом із нинішнім прокурором Київської області Максимом Кримом вели і довели справу про держзраду президента-втікача Януковича до вироку суду.

Наразі перед очільником області стоять серйозні виклики. У 46 громадах області зафіксовані руйнування різного ступеня. Ідеться про 65% регіону. Загалом росіяни знищили та пошкодили понад 28 тис об’єктів – багатоквартирні та приватні будинки, школи, дитячі садочки, медзаклади.

Із моменту призначення Кравченка на посаду голови адміністрації навесні 2023 року Київщина значно прискорила відбудову. Активно залучають міжнародних партнерів. Темпи колосальні – на початок грудня 2023 року в області вже відновлено понад 15,3 тис об’єктів. Із них майже 14 тис – житло.

Кравченко запровадив жорсткий контроль якості робіт та ефективності використання коштів. На Київщині створили Спостережну раду за участю громадських організацій та міжнародних партнерів, зокрема й ГО «Трансперенсі Інтернешнл» і ПРООН. 

За ініціативи начальника Київської ОВА проводять регулярні комісійні перевірки процесу відбудови. Виявлені під час моніторингу порушення якнайшвидше виправляють. Упродовж року оперативно звільнили очільника Гостомельської РВА, а також затримали хабарників серед голів громад, місцевих депутатів та керівників комунальних підприємств області. 

Пріоритет для Кравченка й підтримка військових. Він організував шефство над 114 бригадою територіальної оборони та 72 окремою механізованою бригадою імені Чорних запорожців. Начальник КОВА особисто регулярно відвідує захисників на позиціях на Сході та передає потрібну допомогу спільно з представниками громад Київщини.

Окрім цього, Кравченко опікується захистом енергетичних об’єктів. Зокрема дбає про дооснащення мобільно-вогневих груп, задіяних у відбитті повітряних атак на область. Їм уже передали 50 позашляховиків із усім необхідним обладнанням. Незабаром планують ще 20.

3. Ярослав Москаленко

Депутат Київської обласної ради

Хоч колишній нардеп від «Партії регіонів», а нині депутат облради від «За майбутнє» Ярослав Москаленко останнім часом майже зник із публічного поля, його вплив на Київщині суттєво зріс. Це пов’язано передусім із тим, що Москаленку вдалося «влитися» у нову систему роботи облради. Після звільнення Наталії Гунько виконуючим обов’язки зрештою став представник фракції «За майбутнє» Ярослав Добрянський, який фактично є довіреною особою Москаленка. Хоча тут виникли нюанси: Добрянський давно та наполегливо йшов до високої посади, тож є думка, що чинний в.о. акуратно дистанціюватиметься від свого патрона.

Натомість Москаленко не хоче «світитися», адже зважаючи на його токсичну біографію («регіонал», який допомагав Януковичу захоплювати Межигір’я) це завжди було ризиковано. Попри це, депутат Київоблради може похизуватися неформальним статусом головного «сірого кардинала» Київщини.

У цілому Москаленку, вочевидь, подобається його позиція. Інакше ми побачили б хвилю піару – безглуздого та нещадного. Окрім того, що йому вдалося поставити свого в.о. голови облради, Москаленко ще й налагодив стосунки з Олексієм Кулебою, який тепер сидить на Банковій. Вони об'єдналися та мають спільні інтереси. Тож можна констатувати, що Москаленко наразі займається бізнесом, який фактично лобіюють в Офісі Президента.

Уже пройшло багато років відтоді, як старий кулуарник із інтересами в нафтобізнесі «присмоктався» до найбільшої мережі АЗС «WOG», а також до оператора магістральних нафтопроводів «Укртранснафти». Про махінації його компанії ТОВ «Синтез» під час ввезення нафти в Україну чимало писали в ЗМІ.

Москаленку вдається й надалі бути тіньовим гравцем, який контролює певні політичні розклади. Попри арешт олігарха Ігоря Коломойського та фактичний відхід від політпроєкту «За майбутнє» Ігоря Палиці, депутат продовжує утримувати обласний осередок партії, завдяки якому навіть торгується під час переговорів. Зокрема Москаленко виступає переговорником Банкової з «Європейською Солідарністю», яка на Київщині досить лояльно ставиться до «слуг». Саме він наобіцяв усім, що в разі проведення виборів сторони домовляться не заважати одна одній. Мовляв, на виборах – і парламентських, і місцевих – влада й опозиція не будуть «штовхатися ліктями» і розподілять округи між собою «по-братськи».

Чи варто вірити політичним партнерам у слова Москаленка? Мабуть, треба пам’ятати, що він один із найбільших політичних перебіжчиків у Київській області: був у «Партії регіонів», голосував за «диктаторські закони» 2014 року, після Майдану швиденько приєднався до групи «Суверенна європейська Україна», потім потрапив у парламент за підтримки «Європейської Солідарності». Згодом входив у депутатську групу «Воля народу», а зрештою опинився в «За майбутнє». Вочевидь, це не останній перехід, адже Москаленко завжди готовий кинути всіх своїх компаньйонів заради власного успіху.

На жаль, методи Москаленка вести політику ілюструє Бородянська територіальна громада, де два головні угрупування на чолі з Георгієм Єрком та Олександром Сахаруком, будучи афільованими з Москаленком, фактично влаштували внутрішньовидовий конфлікт. Усе це призвело до того, що Бородянка – єдине велике селище на Київщині, яке досі повноцінно не відновлене. Водночас ніхто не говорить про відповідальність Москаленка, який мав би пояснити своїм підлеглим, що так робити під час війни не можна.

4. Олексій Хоменко

Перший заступник Генерального прокурора України

Олексій Хоменко злетів по кар’єрних сходах чи не найвище з усіх, хто за роки незалежності України керував прокуратурою Київщини. Як виняток – Михайло Потебенько, який очолював прокуратуру столичного регіону в 1996-1997 рр., потім опинився в кріслі голови прокуратури Києва, а тоді вже став Генеральним прокурором і займав цю посаду з 1998 по 2002 рік.

Із початку повномасштабної війни прокурори Київщини під керівництвом Хоменка задокументували найбільше військових злочинів серед усіх регіональних прокуратур. Його колишні підлеглі зараз працюють по всій владній вертикалі столичного регіону. Руслан Кравченко очолює Київську ОВА, а Максим Крим – обласну прокуратуру. Важливо, що ексколеги постійно комунікують, що фактично перетворює їх на найбільш потужну команду в Київській області.

В Офісі Генпрокурора Хоменко спочатку був «рядовим» заступником, але за кілька місяців став першим заступником Генпрокурора. Із чим це може бути пов’язано? Вочевидь, із його профілем.

Наразі Хоменко курує військовий напрямок в Офісі на Різницькій. Ураховуючи майже двадцятирічний досвід роботи в цій сфері, його призначення цілком виправдане. Під особистим контролем першого заступника Генпрокурора справи Майдану, воєнні злочини рашистів, а також кримінальні провадження за статтею 111 ККУ (державна зрада). 

Співпраця Офісу Генпрокурора з Консультативною групою з питань найтяжчих міжнародних злочинів і Міжвідомчою робочою групою військових експертів дала змогу посилити ефективність розслідування дій рашистів на території України. Прокурорам надали експертні консультації й методичні рекомендації щодо розслідування та процесуального керівництва воєнних злочинів рашистів, зокрема сексуального насильства та геноциду.

Зрозуміло, що докази, задокументовані прокурорами, підтвердять звірства російських агресорів в Україні в Міжнародному кримінальному суді.

Якщо ж говорити безпосередньо про діяльність Хоменка – це робота на перспективу. До кінця війни він, очевидно, працюватиме на нинішній посаді, адже міняти його немає жодного сенсу.

Що робитиме Хоменко після перемоги, можна лише здогадуватися. Він може просуватися в системі прокуратури або інших правоохоронних органів. Варіантів зараз багато: ДБР, БЕБ, НАБУ тощо. Може бути навіть СБУ, адже Хоменко знається на справах по держзраді.

Не варто забувати й про можливу політичну кар’єру Хоменка. Зважаючи на те, що в наших «елітах» очікують велике перезавантаження, гіпотетична поява у Верховній Раді фахових спеціалістів була б цілком доречна. 

5. Андрій Нєбитов

Заступник голови Національної поліції України, ексначальник ГУ НПУ у Київській області (2019-2023 рр.)

У вересні 2023 року багаторічного очільника поліції Київської області Андрія Нєбитова «викинули» на підвищення. Якщо на Київщині він як одноосібний керівник працював на результат, виступаючи своєрідним локомотивом і обличчям поліції в регіоні, то в центральному апараті став лише одним із заступників.

Натомість, безпосередньо опікуючись напрямом роботи кримінальної поліції по всій Україні, Нєбитов отримав можливість просувати законодавчі ініціативи у Верховній Раді. Фактично йдеться про політичний, державний рівень, а не роботу в полі, як раніше. Чи зможе він проявити себе, покаже час.

Нєбитов зберігає великий, хоч і опосередкований, вплив на процеси у столичному регіоні. У низці районів та міст області – Бородянці, Ірпені, Білій Церкві, Борисполі, Обухові тощо – залишилися начальники місцевих управлінь поліції, які працювали при ньому.

Чинний заступник голови Національної поліції України розпочав роботу в поліції Київщини фактично на початку її створення. Із грудня 2016 року працював заступником тодішнього керівника – генерала Дмитра Ценова, був керівником кримінальної поліції. 2019 року всупереч бажанню тодішнього міністра МВС Арсена Авакова став керівником ГУ НП Київщини та очолював обласну поліцію до середини 2023 року.

У цілому Нєбитов присвятив роботі у столичному регіоні майже сім років. За понад чотири роки керівництва Нацполіцією зумів серйозно реформувати діяльність правоохоронної системи. До того ж Київщина стала кузнею кадрів, і не тільки для правоохоронців.

Серйозну кар’єру збудували співробітники Національної поліції, які свого часу працювали в Київській області. До прикладу, нинішній заступник Міністра внутрішніх справ України, генерал поліції третього рангу Василь Тетеря був заступником начальника поліції Київщини Дмитра Ценова. Ще один заступник Ценова – Роман Козьяков – наразі очолює поліцію Кіровоградської області. Чинний керівник поліції Львівщини Олександр Шляховський та начальник поліції Закарпаття Ярослав Колесник працювали начальниками кримінальної поліції Київщини за часів Нєбитова. Заступник очільника обласної поліції Павло Трясун працює в керівництві спеціалізованої Служби судової охорони. Додамо, що відразу після створення Національної поліції України посаду її керівника на відкритому конкурсі обійняв білоцерківський генерал Сергій Князєв, щоправда, згодом його зі скандалом вигнали.

Унаслідок збройної агресії рф були окуповані понад 180 населених пунктів Київщини, але жоден працівник поліції області не став колаборантом (порівняно з Харківщиною, Запоріжжям, Херсонщиною та Донеччиною, де зафіксовано непоодинокі випадки переходу правоохоронців на бік окупантів). Це, безумовно, демонструє правильну ідеологічну роботу Нєбитова зі штатом.

Прогрес у сприянні безпековій ситуації на території області засвідчила інтелектуальна система «Безпечна Київщина», що довела свою ефективність як під час боротьби зі злочинністю, так і в момент воєнних дій. У період окупації столичного регіону система давала можливість відстежувати переміщення російських військових, нині – сприяє розкриттю злочинів.

Під час повномасштабного вторгнення на Київщині росіяни знищили п’ять будівель поліції, а ще п’ять пошкодили. Їх відновлюють за кошти американського бізнесмена Говарда Баффета, який давно товаришує з Нєбитовим.

6. Ярослав Добрянський

В.о. голови Київської обласної ради

У результаті кулуарних ігор колишній представник «Партії регіонів», а нині член політсили «За майбутнє» Ярослав Добрянський нарешті здійснив свою давню мрію – очолив Київську облраду. Щоправда, він так і залишився виконуючим обов’язки голови, оскільки не зміг отримати в сесійній залі необхідну кількість голосів, щоб повноцінно замінити Наталію Гунько, яку звільнили у травні 2023 року.

Як в.о. голови КОР Добрянський фактично виконує всі замовлення та доручення іншого Ярослава – Москаленка. Але при цьому влаштував гру з КОВА і намагається «задобрити» Кравченка, підігруючи йому під час голосувань в облраді. Також свого часу Добрянський став чи не найближчим товаришем нардепа Олександра Дубінського, який наразі перебуває в СІЗО (його підозрюють у державній зраді). Апофеоз цієї дружби – скандал навколо одного з ключових медичних об’єктів регіону – Київської обласної лікарні №2. 

Директоркою вищезгаданої установи призначили колишню помічницю Дубінського, депутатку Київської облради Марію Кисельову, яка зі сферою охорони здоров’я ніяк не пов’язана. Тоді ж активісти заговорили про бажання декого з керівників області «розпиляти» гектари під лікарнею, яка, нагадаємо, знаходиться в Києві на Сирці.

Добрянський розраховує на підтримку своїх покровителів, але як самостійній фігурі мешканці Київщини йому не довіряють. Що може «поховати» його при першій же зміні політичних розкладів. Ба більше, бажання куратора від Верховної Ради Мотовиловця теж покерувати обласною лікарнею вже призвело до кулуарних ігор проти Добрянського – одіозний нардеп Костянтин Бондарєв уже відкликає депутатів щоб розбити більшість в облраді, яка підтримує Добрянського. А Кулеба мріє остаточно нейтралізувати «Європейську солідарність», вибивши її з владної більшості в області. У разі реалізації цієї схеми, у чинного в.о. не залишиться шансів керувати облрадою. 

Як свідчить історія з лікарнею, одним із ключових напрямків діяльності Добрянського є комунальні підприємства. Особливо його цікавлять дві теми – теплова енергетика та медицина. У цілому він за допомогою різних КП контролює фінансові потоки, що розподіляє облрада.

Ще один «успішний» результат роботи Добрянського – він цілком свідомо «роздув» апарат облради. Наприклад, колишній голова Бучанської РВА Микола Ляшенко, який під час окупації росіянами Бучі банально втік із району, тепер очолює відділ комунального майна облради. Тож Добрянський фактично дублює функціонал Київської ОВА, розсаджуючи навколо себе різних «збитих льотчиків».

І ця історія почалася задовго до Добрянського, коли за часів головування Старикової штат апарату облради був збільшений у рази для працевлаштування своїх людей та дублювання функцій обладміністрації. Добрянський лише продовжив цей процес. І справа не лише в спробах перехопити ініціативу в адміністрації і посилити роль облради. Добрянський – дуже досвідчений бюрократ, який пережив уже десяток голів адміністрації. І він вміє створювати політичні провокації, аби позбутися конкурентів.

Варто зазначити, що головне крісло в облраді – не межа мрій Добрянського. В ідеалі він хотів би потрапити у Верховну Раду чи в уряд. Так може статися тільки після завершення війни, якщо Добрянський зможе себе гарно зарекомендувати. Власне, цим він і займається, шалено піарячись: демонстративно передає військовим дрони, куплені за бюджетні кошти. Отже, якщо Добрянський зможе викрутитися в конфлікті з Мотовиловцем, то його тісна співпраця з обладміністрацією призведе до того, що сильний в умовах воєнного стану представник президента на Київщині буде зацікавлений у збереженні Добрянського на посаді. А той матиме «золоту акцію» в області.

7. Олександр Павлюк

Перший заступник Міністра оборони України, ексголова Київської ОВА

2022 року генерал-лейтенант Олександр Павлюк відіграв одну з ключових ролей у звільненні Київщини від російських окупантів. Із березня по травень Павлюк, який зустрів війну на посаді Командувача ООС на Донеччині і забезпечив гідну відсіч окупантам на Сході України, обіймав посаду голови Київської обласної військової адміністрації. Саме за цей період регіон деокупували, а росія не змогла досягти стратегічної цілі – захопити Київ за три дні.

На Київщині ввесь перший рік повномасштабного вторгнення цивільне та військове керівництва, частиною якого був Олександр Павлюк, ефективно взаємодіяли.

Власне, питанням безпеки столиці Павлюк займався цілий рік. До лютого 2023 року генерал обіймав посаду командувача Угруповання сил і засобів оборони Києва і відповідав за посилення захисту регіону в разі повторення нападу росіян.

За цей час у регіоні розбудували декілька рубежів оборони загальною протяжністю приблизно 1000 км. Зробили багато, аби росіяни при спробі прориву не змогли перетнути навіть державний кордон. Навколо столиці розгорнули систему протиповітряної оборони, яка нині є однією з найкращих у світі.

Тут Павлюку допоміг значний досвід. Ще у 2006-2007 роках він командував українським миротворчим контингентом у Косово, а 2010 року – 24 окремою механізованою бригадою (м. Яворів Львівської області), із якою 2014 року зустрів ворога на Донеччині. 2017 року закінчив навчання стратегічного рівня та став командувачем військ Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. 2020 року його призначили начальником підготовки Командування Сухопутних військ Збройних сил, а з липня 2021 до березня 2022 року – командувачем Операції об'єднаних сил. 

Нині Павлюк є одним із найдосвідченіших бойових командирів в історії України. Показово, що 2022 року його удостоїли почесного звання «Герой України».

Із лютого 2023 року, відповідно до Указу Президента, Павлюк обіймає посаду першого заступника Міністра оборони України. Є членом Ставки Верховного Головнокомандувача. Зосереджений на таких питаннях: взаємодія Міноборони та Генерального штабу, інтеграція України в НАТО, гуманітарне розмінування і розвиток військової освіти.

Питання інтеграції з Північним Альянсом віддали йому не випадково. Павлюка дуже поважають наші західні партнери, які спеціалізуються на оборонних питаннях. Такої історії успіху – цілковитий розгром величезного російського війська в умовах оборонної операції – немає в жодного генерала жодної армії світу.

Після переходу в міністерство Павлюк продовжує тримати руку на пульсі щодо безпосередньо військових питань. Цілком закономірно, що він на зв’язку з усіма командуючими ЗСУ, адже це одна військова команда.

Показово і те, що Павлюк спокійно відреагував на звільнення: питань до першого заступника міністра не виникало ні в кого, на відміну від інших заступників – Віталія Дейнеги та Ганни Маляр. Зараз його посада дає можливість впливати на навколовійськові питання, адже серед усіх військових в Україні він за своїм рівнем визнання і потенціалу точно є одним із перших.

Важливо й те, що Павлюк фактично є політичною фігурою від військових в МО. І має перспективи розвиватися в цьому напрямку. Але він неодноразово заявляв, що немає амбіцій допоки триває війна. Утім, і після війни не факт, що він займеться будівництвом повноцінної політичної кар'єри. До того ж його авторитет дозволяє цього не робити. Та його слова можуть не допустити появу в політиці  «брудних» гравців, які після війни будуть лізти у владу з усіх щілин. 

8. Олексій Чернишов

Голова правління НАК «Нафтогаз України», ексголова Київської ОДА, колишній  Міністр розвитку громад та територій України  

Колишній очільник Київської облдержадміністрації, а нині голова «Нафтогазу» Олексій Чернишов продовжує безпосередньо впливати на життєдіяльність столичного регіону. Нову посаду він обійняв у листопаді 2022 року. Тоді Чернишов відповідав за забезпечення опалювального сезону 2022-2023 рр. Попри вкрай непросту зиму через регулярні обстріли енергетичних об’єктів росіянами, команді Чернишова вдалося стабілізувати ситуацію. До того ж очільник групи «Нафтогаз» провів успішну підготовку до опалювального сезону 2023-2024 рр. 

Зауважимо, що вперше в історії Україна зимуватиме лише з власним газом. Компанії, яку очолює Чернишов, вдалося не лише зберегти видобуток блакитного палива в умовах повномасштабної війни, а й збільшити його на 7%.  Протягом року група «Нафтогаз» закуповувала газ у приватних українських видобувників через Українську енергетичну біржу, завдяки чому сприяла збільшенню українського видобутку.

Є й інші здобутки, які позитивно впливають на енергетичну систему країни. «Нафтогазу» вдалося залучити нових клієнтів до використання потужностей українських підземних газосховищ. Протягом року іноземні енергокомпанії зберігали в наших сховищах понад 2,5 млрд кубометрів газу. Це відбувається без жодних додаткових гарантій від ЄС, що свідчить про довіру до компанії.

Цілком логічно, що енергетики концентруються на захисті об'єктів від атак ракетами та дронами з боку російського агресора. Протягом літа-2023 укріплювали і захищали споруди, реалізовували комплексні заходи щодо попередження та ліквідації наслідків атак на газотранспортній системі.

Щодо Київщини, тут теж відбулися серйозні зміни. Насамперед націоналізували облгаз. Цей об’єкт критичної інфраструктури передали під контроль «Нафтогазу» разом із іншими газорозподільними підприємствами, що належали Дмитру Фірташу. 

Із 1 вересня 2023 року доставкою газу мешканцям Київщини опікується київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» – одне з підприємств, що входить до групи «Нафтогаз». Відповідне рішення визначено Постановою регулятора НКРЕКП №1596 від 31.08.2023 року, і воно, безумовно, стало історичним.

Наразі «Нафтогаз» забезпечує газом близько 12,3 млн домогосподарств і є найбільшим платником податків країни. Станом на грудень 2023 року до бюджетів різних рівнів надійшло 84 млрд грн. Кардинально збільшилася і кількість працівників у системі «Нафтогазу». На момент призначення Чернишова компанія нараховувала приблизно 45  тис співробітників, а вже за рік їх стало вдвічі більше. Це зумовлено інтеграцією додаткових підприємств і видів діяльності під час війни, які забезпечують стале постачання енергоресурсів українським споживачам.

Компанія брала участь у відбудові Київщини та ліквідації наслідків збройної агресії росії, зокрема проводила капітальний ремонт, реконструкцію та будівництво систем газопостачання. Загалом із початку війни група «Нафтогаз» скерувала майже 2 млрд грн на підтримку ЗСУ.

Зважаючи на медійність та впізнаваність Чернишова, а також конструктивну внутрішню комунікацію з владою, можна спрогнозувати, що в разі продовження успішної діяльності в «Нафтогазі», нинішня посада може стати для Чернишова трампліном для майбутнього кар’єрного росту. Його кандидатуру розглядають на посаду прем’єр-міністра.

9. Кирило Буданов

Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, генерал-лейтенант

Із початку повномасштабної війни Головне управління розвідки Міністерства оборони України стало одним із найвідоміших силових відомств країни. Загалом те, що відбулося, безпрецедентно: у всьому світі розвідка є найбільш утаємничена та малопомітна структура. Утім, в Україні все навпаки.

Роль медійного «локомотива» зіграв Кирило Буданов, який із маловідомого, засекреченого офіцера перетворився на ключового спікера держави з питань військової тематики. Але до його прогнозів, які 2022 року заспокоювали суспільство, зараз чимало запитань. «Штангою», у яку поцілив Буданов, стала його заява про майбутнє звільнення окупованого Криму і те, що ЗСУ можуть зайти туди вже взимку. Зрозуміло, що це може зіграти злий жарт із керівником розвідки і серйозно зіпсувати його реноме як людини, на чиї слова можна розраховувати. На жаль, зараз його «хіти» дещо нагадують історії з «двома-трьома тижнями» скандально відомого Олексія Арестовича. Попри вищевказані нюанси, ГУР неабияк посприяло звільненню Київщини від російських окупантів. І про це ще напишуть історичні книжки і мемуари. 

У жовтні 2022 року стало відомо про те, що Буданов підписав близько сотні наказів про примусове відчуження «для виконання бойових завдань» квартир у ЖК «Софія», що знаходиться у пристоличній Борщагівській ТГ. Адвокати одіозного забудовника Андрія Мартинова звинувачують начальника розвідки в привласненні цих квартир, зазначаючи, що ГУР МОУ обрало лише двоярусні апартаменти площею 140 кв м, а не бюджетні одно- чи двокімнатні квартири. Попри спроби юристів відбитися, усе закінчилося нічим. 

На Київщині Буданов «світився» набагато раніше, ще до повномасштабної війни. 2021 року він жив під Києвом в одному будинку з ексзаступником міністра внутрішніх справ Олександром Гогілашвілі та помічницею президента Володимира Зеленського Марією Левченко, яка входить до найближчого кола голови держави. Нікого не бентежило, що власник будинку, у якому вони жили разом, був причетний до «відмивання» грошей. Цікаво й те, що звільнений зі скандалом із МВС Гогілашвілі зараз, за словами Буданова, служить у ГУР. Тож, попри скандали, очільник розвідки зберіг друзів. І явно розраховує на те, щоб почати політичну кар’єру після війни.

10. Андрій Єрмак

Голова Офісу Президента України

«Тіньовий» віцепрезидент, «сірий кардинал», права рука Володимира Зеленського, куратор-комунікатор – як тільки не називають очільника Офісу Президента Андрія Єрмака. Монополія влади, зосереджена в його руках, дуже відчутна. Знані кулуарники-апаратники, як Медведчук і Льовочкін, навіть і не мріяли про такий вплив. Річ у тім, що до Єрмака ніхто й уявити собі не міг, що з Банкової можна напряму зателефонувати в Капітолій, Брюссель, Токіо. За всім цим стоять інтереси міжнародних корпорацій і урядів, яких зацікавила Україна та які мають із цього зиск. На жаль, розмінною монетою є наші життя та національні інтереси.

Як виявилося, прагматизм Єрмака не має меж. Керівник ОП передусім зосереджений на відбудові своєї вотчини в Україні. Уважні спостерігачі та аналітики прогнозують, що скоро головним олігархом країни замість Ахметова буде Єрмак.

Утім, якщо говорити про регіональну політику і конкретно про Київщину, то є підстави стверджувати, що очільник Офісу Президента фактично віддав важелі оперативного управління своєму заступнику Олексію Кулебі. Анекдот у тому, що останній фактично сам призначив себе куратором Київщини і за спиною Єрмака крутить власну бізнес-гру з одіозним колишнім «регіоналом» Ярославом Москаленком, якому все одно з ким бути – Януковичем, Порошенком чи командою Зеленського. Головне – гроші.

Столичний регіон особисто для Єрмака залишається вкрай важливим. Із огляду на чималі фінансові потоки, які йдуть на відновлення Київщини, адже всі зацікавлені гравці хочуть підзаробити. Показово, що в жовтні 2023 року відбулося розширене засідання президії Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові щодо питань Київщини під головуванням саме Єрмака. Це вкотре підтверджує зацікавленість керівника Офісу Президента особисто контролювати освоєння коштів, виділених на відновлення області.

Цікаво, що участь у заході також взяла спеціальна представниця США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер, чиї пращури походять із села Великі Пріцьки, що поблизу Кагарлика, і були власниками магазину. Пріцкер належить до одного з найбагатших сімейств США, що володіє мережею готелів «Hyatt». Що ж до Єрмака, то його реальні статки – не відомі. Зважаючи на схематоз і велику кількість зловживань на відбудові Київщини, здається, ніби війна ніяк не вплинула на рівень життя керівника ОП. На тлі загального катастрофічного падіння в Єрмака та його оточення все тіп-топ.

Попри регулярну критику Заходу, а також вимоги до Зеленського звільнити одіозного Єрмака, президент публічно його захищає. На пресконференції у грудні 2023 року Зеленський хвалив своїх «менеджерів» за результати діяльності. Хоча всі знають, хто в Україні реальне зло…

В Європі розуміють кулуарну силу Єрмака: той потрапив до рейтингу найвпливовіших людей Європи за версією видання «Politico» (посів четверте місце в категорії «Діячі»). Президент Володимир Зеленський став найвпливовішим діячем у Європі за версією цього видання в категорії «Мрійники». Українського лідера назвали «марафонцем».

11. Максим Крим 

Керівник Київської обласної прокуратури

Максим Крим розпочинав свій професійний шлях 2010 року на посаді слідчого, а згодом старшого слідчого військової прокуратури Севастопольського гарнізону Військово-морських сил України. Уже понад 10 років він відповідає за різноманітні напрями як у військовій, так і в цивільній прокуратурах України. 

2018 року Крим став відомий як прокурор Головної військової прокуратури, який підтримував у суді обвинувачення проти Віктора Януковича в державній зраді. Пізніше його призначили першим заступником військового прокурора Центрального регіону України, а 2020 року – заступником керівника Київської обласної прокуратури. За цей час Крима нагородили медаллю «За бездоганну службу» ІІІ ступеня та медаллю «За зміцнення обороноздатності». 

Минулого року, коли його попередника Олексія Хоменка призначили заступником Генерального прокурора України, Крим став виконувати обов’язки керівника прокуратури, та вже за декілька місяців позбувся статусу в.о.

В умовах повномасштабної війни першочерговим завданням прокурора є документування та розслідування воєнних злочинів рф. Наразі зареєстровано вже понад 14 тис таких злочинів, учинених на території регіону. Під керівництвом Крима покращили боротьбу з колаборантами, державними зрадниками, корегувальниками вогню та особами, які вчинили злочини проти основ національної безпеки. 2023 року суди ухвалили 45 вироків у кримінальних провадженнях, що втричі більше, ніж за аналогічний період минулих років. 

За дев’ять місяців роботи Крима на посаді прокурори повідомили про підозру 11 депутатам та головам міських, селищних, сільських рад та п’ятьом адвокатам Київщини. Окрім того, активізували роботу з виявлення злочинів, як-от: зберігання і розповсюдження наркотичних засобів, незаконне використання гуманітарної допомоги, кібератаки, фінансові зловживання. Із метою підтримки Збройних сил України за клопотанням прокурора суд конфіскував на користь держави цінне майно вартістю 490 тис грн, а також відшкодування у розмірі майже 18 млн грн.

12. Олександр Сирський

Командувач Сухопутних військ Збройних сил України 

2022 року з іменем Олександра Сирського були пов’язані численні здобутки наших оборонців, зокрема й визволення Київщини. «Завдяки вдалим діям мотивованих воїнів Сил оборони, рік тому нам вдалося здобути стратегічну перемогу над російською армією і вибити її підрозділи з Київської області та Півночі загалом. Ця перемога стала фундаментом подальших успішних операцій», – казав генерал-полковник на річницю вигнання ворога з території області. За вміле командування 2022 року Сирський отримав багато високих нагород та був удостоєний звання «Герой України». Злі язики навіть називають його улюбленцем Володимира Зеленського.

2023 рік, на жаль, не приніс українцям очікуваної деокупації всіх захоплених ворогом територій, чому є об’єктивні пояснення. Генерал Сирський протягом року неодноразово був у найгарячіших точках фронту та коментував перебіг бойових дій. Якщо щось не вдавалося, командувач Сухопутних військ цього не приховував. Додамо, що в інтригах навколо пошуку винних у повільному контрнаступі ім’я Сирського не фігурувало.

В інформаційному просторі циркулювала тема можливої заміни головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на Сирського, що охоче використовувала кремлівська пропаганда. 

Також гібридні атаки спрямовували й на Сухопутні війська: внутрішні та зовнішні вороги неодноразово намагалися дискредитувати ТЦК. Командування Сухопутних військ спростовувало фейки щодо юридичного статусу центрів комплектації. Генерал Сирський не коментував проблеми з мобілізацією, яких побільшало після популістського рішення влади замінити всіх воєнкомів, а акцентував на іншому: окупанти роблять ставку на людський ресурс, а наші оборонці намагаються досягти успіху шляхом вдалих тактичних дій. Які, віримо, принесуть великі перемоги у 2024 році.

13. Говард Баффет

Американський бізнесмен, філантроп, меценат

Із початку повномасштабного вторгнення Говард Баффет 10 разів приїжджав у нашу країну. Бував і неподалік ліній зіткнення із окупантами, знімкував усе навколо, а згодом опублікував свої фото у вигляді книги «Мужність нації». У межах свого іменного Фонду меценат скерував на допомогу Україні понад 500 млн доларів. У грудні 2023 року на Алеї сміливості в Києві відкрили іменну табличку, присвячену американському благодійнику. 

На Київщині налагодити ефективну співпрацю з Баффетом вдалося нині вже ексочільнику поліції області Андрію Нєбитову, але й після призначення на посаду останнього Анатолія Щадила меценат продовжує допомагати столичному регіону.

У цілому на відновлення і будівництво поліцейської інфраструктури Київщини Говард Баффет уже виділив майже 400 млн гривень. Зокрема за кошти Фонду бізнесмена будують Бородянське відділення поліції, що було повністю зруйноване під час мінометних обстрілів.

Меценат фінансує і зведення Кінологічного центру поліції Київщини, що був суттєво пошкоджений під час повномасштабної війни. На щастя, усіх чотирилапих тоді вдалося врятувати. Відповідно до розробленого проєкту, центр зведуть із урахуванням усіх новітніх вимог та згідно зі світовими стандартами. Він стане першим такого рівня в нашій державі. Наразі кінологам передали вісім спеціалізованих авто «Toyota Hilux» для кінологів і 21 службову собаку, уже навчену шукати вибухівку, зброю та загиблих.

Правоохоронці Київщини також отримали дві пересувні мобільні ДНК-лабораторії, що допомагають слідчим і криміналістам ідентифікувати тіла загиблих фактично через 90 хвилин. 

Окрім цього, Баффет передав поліцейським особливого призначення Київщини, які виконують бойові завдання на Сході, пʼять бортових вантажних автомобілів «Iveco», що слугують для екстреного розгортання та транспортування необхідного обладнання. А ще рятувальні ковдри, термобілизну, тактичне взуття тощо. Меценат на цьому обіцяє не зупинятися, уже планує наступні поїздки в Україну та нові проєкти допомоги.

14. Анатолій Щадило

Начальник Головного управління Національної поліції України у Київській області, генерал поліції

Посаду головного поліцейського Київщини більше чотирьох років незмінно обіймав Андрій Нєбитов, який, показавши реальні результати роботи, у вересні цього року пішов на підвищення – став заступником голови Національної поліції України. Його замінив Анатолій Щадило, який із 2019 року очолював аналогічну структуру на Хмельниччині, а з 2020 – на Дніпропетровщині. 

Варто зазначити, що Щадило добре знає столичний регіон і  працював тут відносно нещодавно. 

Головний поліцейський столичного регіону служить у правоохоронних органах ще з 1997 року. Він чинний генерал поліції третього рангу. В арсеналі нагород Щадила медаль «За бойові заслуги» та орден «За заслуги» III ступеня. У цілому працює на перспективу, уміє формувати свою команду та показувати реальні результати. До того ж попередник на посаді Нєбитов залишив йому дуже хорошу базу для цього.

Наразі вся увага прикута до відбудови деокупованої Київщини, а поліцейські теж залучені до цього процесу. Зокрема розслідують воєнні злочини на теренах столичного регіону, знешкоджують залишені російськими окупантами «сюрпризи» у вигляді мін, гранат тощо. Також триває відбудова зруйнованих відділень поліції та оновлення і укрупнення районних підрозділів. Ключовим пріоритетом Щадило озвучив посилення роботи слідства та боротьби з криміналітетом, а також розширення проєкту «Поліцейський офіцер громади», який надзвичайно позитивно сприймають жителі Київщини.

За декілька місяців роботи Щадила на посаді правоохоронці столичного регіону вже показали перші результати: передусім розкрито всі злочини, що кваліфікувалися як тяжкі тілесні ушкодження, зокрема й зі смертельними наслідками, а також зґвалтування. Окрім цього, ведеться робота за такими основними напрямками, як-от: протидія незаконному поводженню зі зброєю, документування наркозлочинів, пошук зниклих безвісти, відкриття поліцейських станцій у віддалених районах області.

У Мережі є чимало неоднозначної інформації про скандали навколо персони генерала Щадила на Дніпропетровщині. Зауважимо, що таких історій не було ні в Києві, ні на Хмельниччині чи Волині, де він працював. Подейкують, це інформаційні «вкиди» дніпропетровських бандитів, а одним із замовників називають одіозного «Наріка»-Петровського, який не зміг домовитися та повпливати на керівника поліції, до чого звикли тамтешні «смотрящі». 

У нинішніх умовах на Київщині Щадило дуже обережний, проводить збалансовану кадрову політику та рівновіддалений від усіх політичних гравців. Але скандали за його участю все ж можливі як наслідок кулуарної боротьби, оскільки охочих очолити обласну поліцію столичного регіону вистачає.

15. Сергій Наєв

Командувач Об’єднаних сил Збройних сил України

Сергій Наєв не входить до кола генералів-фаворитів влади. У вересні цього року ВВС детально розповіла про кримінальне провадження щодо швидкої окупації Херсонщини 2022 року, у якій серед інших високопоставлених військових фігурує й командувач Об’єднаних сил. Цю справу ДБР порушило ще у квітні минулого року. У листопаді ЗМІ повідомили про можливе звільнення Наєва. Чутки прокоментував міністр оборони Рустем Умєров: рішення про зміну командувачів обговорюється, але поки не прийняте.

На тлі розмов про відставку Наєва «Укрінформ» опублікував велику статтю, у якій ідеться про безпосередню участь командувача Об’єднаних сил у підготовці до повномасштабної війни та її перші дні і тижні. Наєв зазначив, що 23 лютого 2022 року віддав письмове розпорядження всім командирам угрупувань про оперативне розгортання та виведення частин у райони бойового призначення. Генерал додав, що розвідувальні органи України в офіційних документах чітко не повідомляли дату і час вторгнення. Цим він підкреслив, що військові, на відміну від політиків, були напоготові. 

В обов’язки генерала входить оборона рубежів у Північній операційній зоні, зокрема на Київському напрямку. Також протягом останніх місяців Наєв відвідав Об’єднане командування Збройних сил НАТО, де поділився досвідом ЗСУ під час планування та проведення операцій. 

Наєв також ошелешив оптимістів у рожевих окулярах: війна точно не завершиться на жодній із ділянок фронту, а якщо росія продовжить виробництво зброї та вдосконалюватиме свої технології, бойові дії можуть знову вийти за межі Сходу та Півдня України. ЗСУ готується до цього, будує оборону і тренує свої сили. Залишається сподіватися, що й окремі політики, яким кортить покомандувати армією, усвідомлюють небезпеку та ризики чвар із військовими.  

16. Артем Бондаренко

Начальник Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області

Специфіка роботи Служби безпеки України передбачає непублічність її керівництва, особливо в час повномасштабної війни з росією. Відтак Артем Бондаренко, призначений на посаду в серпні 2022 року, залишається немедійною персоною.

Цьогоріч у вересні Президент України Володимир Зеленський присвоїв очільнику Служби безпеки України у м. Києві та Київській області військове звання бригадного генерала. Ефективність Бондаренка як керівника визначають передусім результати його команди. За 2023 рік в арсеналі здобутків СБУ чимало гучних справ, пов’язаних із викриттям російських злочинів у столичному регіоні.

До прикладу, за матеріалами Служби заочно судитимуть російських військовослужбовців, які під час окупації Київщини катували мешканців, убивали мирне населення та розстрілювали автомобілі з цивільними. Окрім цього, встановлено особи державних зрадників, зокрема коригувальників, які зливали ворогу координати об’єктів військової інфраструктури, а також російських агентів, які готували на Київщині диверсії на об'єктах ЗСУ та Міноборони. Працівники СБУ Київщини відзначилися й у боротьбі з корупцією. Зокрема спіймали на хабарях декількох суддів із столичного регіону та низку чиновників різного рівня.

У цілому за 2023 рік Служба безпеки України під керівництвом Василя Малюка привідкрила громадянам завісу щодо успішно проведених спецоперацій, як-от: ліквідація Кримського моста за допомогою надводних дронів; знищення в перший місяць повномасштабної війни тилового пункту управління росіян на Поліссі (тоді ліквідували російський офіцерський склад та спалили вщент велику кількість озброєння і палива).

17.Володимир Карплюк

Ексмер Ірпеня, співзасновник Фонду відновлення Ірпеня, лідер партії «Нові обличчя»

Лідер «Нових облич» Володимир Карплюк і його команда продовжують плідно працювати над відновленням Ірпеня, який через російську агресію постраждав чи не найбільше з усіх міст Київщини. Фонд відновлення Ірпеня, співзасновником якого є Карплюк, зібрав та перерахував на відбудову інфраструктури понад 29 млн грн, велику кількість будматеріалів, а також залучив міжнародних партнерів. Зокрема португальське місто Кашкайш надало понад 20 млн грн на відновлення та добудову дитсадка «Червона Калина». Про виконану роботу Карплюк звітує у власних відеопроєктах «Це бізнес, Ірпінь!», «Ірпінь розумний» та «Чесна відбудова», а також висвітлює діяльність Фонду відновлення Ірпеня, Інвестиційної ради Ірпеня та Товариства «ВІДВАЖНИХ» на своєму телеграм-каналі.

Досвід відбудови Ірпеня Карплюк поширює на Бородянку, де в.о. селищного голови обрали Ірину Захарченко від партії «Нові обличчя», а першим заступником став Дмитро Негреша, який очолював апарат Ірпінської міської ради і налагоджував взаємодію з усіма іноземними партнерами. 16 грудня Карплюк ініціював проведення форуму «Бородянка: майбутнє громади», у якому взяли участь представники КОВА та народні депутати.

Карплюк доволі вдало комунікує з керівництвом області та лідерами основних фракцій в облраді, що дозволяє йому оперативно вирішувати проблеми відновлення громад Київщини. Також на Карплюка орієнтуються голова Коцюбинського Сергій Даніш, мер Боярки Олександр Зарубін, голови фракцій «Слуга народу» в Ірпені – Максим Нельзін та в Білогородці – Сергій Пишний. 

Політсила «Нові обличчя» представлена в Бучанській районній раді, Бучі, Гостомелі, Вишневому, Бородянці та Коцюбинському. До того ж за цей рік Карплюк «виростив» у громаді ще двох потужних лідерів – голову своєї фракції в міськраді Олександра Пащинського та першого заступника мера Ірпеня Андрія Кравчука.

Попри страх деяких забудовників інвестувати в нові проєкти, товариство «ВІДВАЖНИХ» розпочало зведення ЖК «RIVER PORT», а спільно з «Concorde Capital» Ігоря Мазепи – одне з найбільших котеджних містечок в Україні «О.Краса» площею 60 га. 

Цьогоріч Карплюк профінансував відкриття в Ірпені пам’ятника «Спротив», найдовшого в Україні Літературного муралу Ірпеня та найбільшого у світі муралу з картиною Тараса Шевченка «Катерина». До того ж вручив найбільшу в Україні за розміром преміального фонду Літературну премію Ірпеня.

18. Георгій Цагареішвілі

Депутат Київської обласної ради

Георгій Цагареішвілі вже понад п’ять років очолює найбільшу фракцію в Київській обласній раді – «Європейська Солідарність». Не секрет, що Київщина – одна із небагатьох областей, де партія Зеленського неприховано багато років співпрацює з політсилою Порошенка. Це підтвердив і сам Цагареішвілі, заявивши, що потоваришував зі «слугами» заради перемоги. Звучить благородно, навіть попри те, що проти лідера «ЄС» відкриті кримінальні провадження, а також Порошенка відверто ганьблять, не випускаючи за кордон.

Фактично це все – заслуга таких політиканів, як Цагареішвілі, який давно віддав «Європейську Солідарність» разом із усіма депутатами «в оренду» ексрегіоналам Москаленку та Добрянському, із якими в нього особливо теплі стосунки.

Цагареішвілі веде бізнес зі своїм двоюрідним братом – відомим забудовником та ексдепутатом Левом Парцхаладзе. У групу їхніх компаній входять «Нове століття», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Інтеграл Груп» та інші.

Попри всі політичні віражі, депутат ще з 2014 року активно допомагає армії. Він заснував «Міжнародний благодійний фонд «Надійний тил», що забезпечував бійців зони АТО/ООС гуманітарною допомогою, а із початку повномасштабного вторгнення брав участь в евакуації мешканців Бородянки та Ірпеня. Після деокупації Київщини був одним із перших, хто постачав продовольство населенню. Також депутат очолює волонтерський штаб «Європейської Солідарності» Київщини та служить у 321 батальйоні ТрО, що дислокується у Києві. 

За всі роки депутатства Цагареішвілі так і не став політичною фігурою, упізнаваною на рівні області, хоча мав для цього всі можливості. Тож на наступних виборах партія Порошенка на Київщині на чолі з Цагареішвілі звітуватиме про всю провалену роботу та корупційні скандали, у які вони вскочили разом із одіозними Москаленком, Добрянським, Бондарєвим, любителем «руского міра» Качним та держзрадником Дубінським, із яким тісно дружили та ділили кошти, що йшли через комунальні підприємства та обласні програми.

19. Микола Бойко

Перший заступник начальника Київської обласної військової адміністрації

Миколу Бойка призначили на посаду першого заступника голови КОВА в листопаді 2023 року, після того, як Дмитро Назаренко звільнився за власним бажанням. Раніше Бойко працював у галузі страхування, був виконувачем обов’язків директора КП «Київблагоустрій», а з червня 2022 – заступником голови Київської обласної військової адміністрації.

Він представник команди та довірена особа Олексія Кулеби. Тривалий час Бойка вважали головним претендентом на посаду начальника Київської ОВА. Кулебі було вкрай важливо мати у столичному регіоні свого представника, тому він до останнього моменту блокував призначення інших кандидатів. Зрештою знайшли компроміс – Бойко не очолить Київщину, однак контролюватиме питання будівництва та відновлення. Тож нині всю відповідальність за суцільний хаос, на який перетворився процес відбудови столичної області, цілком справедливо можна покласти на Бойка та його «патрона» – заступника керівника Офісу Президента Олексія Кулебу.

Ідеться про корупційні скандали, пов’язані із виділенням сотень мільйонів гривень на відбудову області сумнівним компаніям без проведення тендерів. Як повідомляли ЗМІ, більшість договорів було підписано з підрядниками напряму, на роботи для одного й того ж об’єкту могло бути відразу декілька замовлень, і вони або не публікувалися в системі Prozorro взагалі, або ж з’являлися там із великим запізненням. Та найбільше питань виникає до вибору підрядників. Як з’ясувалося, серед них є й такі, що так чи так пов’язані з оточенням Кулеби, або фігурують в низці кримінальних проваджень.

20. Митрополит Епіфаній

Предстоятель Православної церкви України

9 червня 2023 року Київська облрада заборонила діяльність Української православної церкви (московського патріархату) на території області. Того ж дня обранці звернулися до парламенту з проханням зробити аналогічно в усій державі. Та через саботаж частини депутатського корпусу, зокрема деяких нардепів із Київщини, Веровна Рада рішення не ухвалила.

Тож із УПЦ зараз ситуація двояка: вона наче й заборонена в області, але поки громади не перейдуть до ПЦУ, згідно з законом, УПЦ може й далі отруювати свідомість українців «рускім міром».

Скільки ж громад Київщини протягом 2023 року перейшли до ПЦУ? Вісімдесят! Столична область – серед рекордсменів по країні. Рішення облради суттєво прискорило цей процес. 

З’явилися на Київщині й нові храми. У листопаді митрополит Епіфаній освятив хрести на куполах новозбудованого Введенського храму в Гнатівці Бучанського району.

Предстоятель ПЦУ налагодив добрі стосунки з головами ТГ Київщини. Крім цього, Епіфаній передав понад 60 генераторів у храми столичного регіону, деякі громади отримали від церкви автомобілі швидкої допомоги. Дбає митрополит і про ВПО, які проживають на Київщині.

Отож, попри те, що частина громад Київщини перейшла до ПЦУ, центральна влада досі не виявила політичної волі, аби підтримати ініціативу знизу та заборонити філію РПЦ в Україні.

21. Олександр Горобець

Народний депутат України

«Слуга»-мажоритарник із 95 округу продовжує сприяти відбудові столичного регіону після деокупації. Зокрема, коли Ірпінська громада недоотримала податкові надходження через продовження терміну дії податкових пільг, народний обранець звернувся з вимогою вирішити цю проблему до Міністерства фінансів України. Останнє заявило, що при наступному розподілі дотацій врахує фінансові втрати громади.

У Верховній Раді Горобець є членом комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, відтак, як і минулого року, працював над підготовкою до нового опалювального сезону та реалізацією стратегії енергетичної незалежності України. Не лише законодавчо, але й на практиці у своєму окрузі. Народний обранець передав генератор Білогородському будинку культури, а також разом із Червоним Хрестом ініціював відкриття нової сонячної електростанції у Вишнівській міській лікарні, що дозволить забезпечити надійне енергопостачання під час імовірних блекаутів.

Як співголова БО «Благодійний фонд розвитку «Emerland» спільно зі швейцарськими партнерами передав Бучанській районній військовій адміністрації медичні препарати. У цілому депутат постійно підтримує необхідними речами та засобами захисту військові підрозділи Київщини, які захищають нашу країну від російських загарбників на фронті.

Аби вшанувати тих, хто віддав життя за незалежність України, Горобець долучився до створення Меморіалу Героїв і Героїнь у Коцюбинському, а також зареєстрував петиції до Президента про присвоєння найвищої державної нагороди двом полеглим військовослужбовцям. 

За його сприяння відбувся великий форум за участю українських спортсменів-олімпійців, під час якого провели благодійний аукціон зі збору коштів на відбудову зруйнованого рашистами спорткомплексу в Ірпені.

Завдяки активній діяльності Горобця в межах міжпарламентських груп дружби з європейськими країнами у Приірпінні встановили надпотужний сучасний генератор, що забезпечує безперебійну енергію для критичної соціальної інфраструктури.

За свою патріотичну позицію 2023 року Горобець отримав від Митрополита Київського та всієї України Епіфанія Орден святого Архистратига Михаїла ІІ ступеня.

22. Тетяна Семенова

Заступниця голови Київської обласної ради

У Київській обласній раді чиновниця продовжує координувати питання медицини, соціального захисту, культури, спорту та освіти. Цьогоріч Тетяна Семенова запропонувала низку важливих для області рішень, які підтримав депутатський корпус. Одне з них – визначення датою заснування Київщини як адміністративно-територіальної одиниці 842 рік. Попередню – 1932 рік – установив Сталін тоді, коли українців знищували Голодомором. На думку заступниці голови КОР, треба остаточно позбутися цієї історичної несправедливості та неточності. 

Також депутатка ініціювала звернення до парламенту щодо законодавчого врегулювання підстав для позбавлення державних нагород осіб, які публічно підтримали збройну агресію росії.

Окрім цього, Семенова посприяла створенню Київського обласного центру реабілітаційної медицини та активізувала зміни у статутах медичних коледжів. А завдяки співпраці чиновниці з Українською медичною місією та британською благодійною організацією «The Eneida Foundation» у військових, дітей та спортсменів, які втратили кінцівки, з’явився шанс розпочати процес реабілітації вже протягом першого місяця після операції.

Семенова продовжує волонтерити та сприяти відбудові соціальної інфраструктури, що постраждала внаслідок окупації. Задля цього активно співпрацює з благодійними організаціями та бізнесом. Опікується й закладами культури Київщини. За її підтримки відкрито курси підвищення кваліфікації в комунальному закладі вищої освіти КОР «Академія мистецтв імені Павла Чубинського». 

Оскільки 2023 року Семенова працювала і як депутатка обласної ради, і як громадська діячка та волонтерка, це, очевидно, допоможе чиновниці й надалі зберігати вплив на теренах Київщини.

23. Анатолій Федорук

Голова Бучанської міської територіальної громади

Цьогоріч епопея з виставлянням руїн Бучі на показ іноземним делегаціям дещо стихла, а «зірка» міського голови Анатолія Федорука почала ще більше згасати. Нікому вже не цікаві мільйони версій, де був мер під час окупації громади: разом із рятувальниками гасив пожежі, переховувався у друзів та бучанців, обхитрив російського військового у своєму ж будинку чи банально кинув громаду. Крапку в цьому питанні мають поставити правоохоронці, адже проти міського голови відкрите кримінальне провадження за фактом службової недбалості (тут і невчасна евакуація цивільних, і невидача зброї місцевій ТрО). Щоправда, за рік про це ані слова. Комусь, певно, вигідно тримати Федорука «на гачку», а потім тихенько прикрити справу (як, до прикладу, дві відкриті 2019 року за неналежне виконання посадових обов’язків).

Цьогоріч Анатолій Федорук подався в мандри світом із протягнутою рукою. Був у Чехії, Польщі, Нідерландах, США тощо. Каже, що 2024 року планує заручитися фінансовою підтримкою на відновлення громади передусім від таких партнерів, як-от: європейсько-американські міста, Південна Корея, Тайвань, Японія. Та Буча вже встигла оскандалитися: із чотирьох дизель-генераторів великої потужності, які відправили депутати парламенту Японії, громада прозвітувала про отримання лише трьох. Чи погодяться іноземні донори співпрацювати з таким ненадійним головою, покаже час.

Відзначився Федорук і зареєструвавши петицію до Президента України про присвоєння звання «Герой України» голові Ірпінської територіальної громади Маркушину, іронічно прокоментувавши таку ініціативу на сторінці у фейсбуці. Останній назвав це «знущанням над найвищою державною нагородою» і виявом того, яким насправді є мер Бучі.

24. Олександр Маркушин

Голова Ірпінської міської територіальної громади

2022 року Олександр Маркушин став знаменитістю міжнародного масштабу. Фото і відео голови громади в однострої та з автоматом облетіли всі світові ЗМІ. У місті кажуть, що той «упіймав зірку». Через значну увагу до Ірпеня Маркушин вважає себе недоторканим і в разі балотування до Верховної Ради – бажаним у прохідній частині списку будь-якої партії. Однак той, хто високо злетів, ризикує боляче впасти. І залишитися без підтримки навіть старих партнерів із команди ексмера Карплюка.

На відбудову Ірпеня і держава, і закордонні партнери виділяють значні кошти, але водночас пильно стежать за їх використанням. Найвідоміший проєкт – фінські будиночки. Уряд Фінляндії дав не лише гроші, а й робітників, матеріали, інструменти тощо, і не залучав українських підрядників. Іноземці підтвердили, що собівартість зведеного фінами житла нижча, ніж у місцевих забудовників.

Протягом року ЗМІ широко висвітлювали проблеми відновлення зруйнованого передмістя столиці: відсутність відкритих конкурсів серед архітекторів та непрозорі схеми отримання підрядів на відбудову. Проєкти затверджували без публічного обговорення. А кошти, які на них виділялися, шокували. Наприклад, на проєкт відновлення Будинку культури в Ірпені на 500 місць виділили 13 млн євро. На думку фахівців, за таку суму можна було збудувати великий театр.

Громадські активісти із DOZORRO «Transparency International Ukraine» встановили: із 547 договорів на роботи по відбудові чи реконструкції в Ірпені лише 28 укладені за результатами конкурентних процедур. Їхня сума становить 375 млн грн, тобто 40%. Решту закупівель проводили без використання Prozorro. Не всі такі угоди укладав виконком Ірпінської міськради, але навряд чи сумнівні оборудки можливі без відома голови громади.

Також містяни скаржаться на якість робіт та їхні темпи. Подекуди ремонт обмежився заміною пластикових вікон, тоді як фасади будівель досі понівечені. Тож в Ірпені Маркушина існує наче дві паралельні реальності: в одній – звіти його та інших місцевих посадовців про успіхи у відбудові, в іншій – непрозорі закупівлі та скарги людей на погане виконання робіт. 

25. Валерій Колюх

Народний депутат України, доктор політичних наук

«Слуга»-мажоритарник із 92 округу Київської області Валерій Колюх працює за трьома основними напрямами: допомога Збройним силам України, робота в парламенті та комунікація з виборцями. Аби оперативно реагувати на звернення громадян, у народного обранця функціонують громадські приймальні в п’яти населених пунктах округу.

Протягом другого року повномасштабної війни Колюх продовжує допомагати військовослужбовцям, які захищають нашу країну від московитів. Зокрема придбав за власні кошти два автомобілі, інверторні генератори, станції зарядки та тепловізори для потреб окремих підрозділів ЗСУ. Окрім цього, нардеп залучає кошти іноземних донорів задля задоволення потреб внутрішньо переміщених осіб, які наразі проживають на Київщині, та розвитку освітніх закладів округу. 

У парламенті Колюх не голосував за негайне оприлюднення електронних декларацій, відкриття ринку землі, легалізацію канабісу та передачу військового ПДФО з місцевих бюджетів. Натомість став співавтором законопроєктів, що дозволяють скеровувати кошти громад напряму для фінансування підрозділів Збройних сил України, а не лише територіальної оборони, та врегулювати механізм залучення місцевих бюджетів для допомоги військовим (реєстраційні №9559, № 9560).

У Верховній Раді Колюх є членом Комітету з питань освіти, науки та інновацій. Цьогоріч народний обранець відстояв збільшення кількості нагород та стипендіатів Верховної Ради України – молодих учених – докторів наук. Депутат також домагається збереження заочної та вечірньої форми навчання, які прагне скасувати Міністерство освіти України. Наразі це питання ще чекає розгляду у другому читанні парламенту.

26. Владислав Байчас

Секретар Бориспільської міської ради, т.в.о. голови Бориспільської міської територіальної громади

Тимчасово виконуючим обов’язки міського голови Борисполя Байчас призначив себе сам. Каже, що діяв згідно зі ст. 42 Закону «Про місцеве самоврядування», де вказано: якщо міський голова не може здійснювати свої повноваження, це робить секретар ради. Оскільки Володимир Борисенко вступив у лави ЗСУ, 10 листопада цього року місцеві депутати увільнили його від посади. Тобто опісля служби він може повернутися у крісло мера.

Рішення Байчаса розкритикували його опоненти та близькі до них блогери. Секретар міськради – не остання людина в Борисполі, а за рівнем впливу у громаді його можна назвати політичним важковаговиком. У таких фігур багато недругів, звідси й звинувачення в захопленні влади. Утім, під час повномасштабної війни дуже важливе для країни місто-супутник столиці не може опинитися в управлінському паралічі.

За словами Байчаса, він має пряму комунікацію з очільниками області та району. Це добре для старту як т.в.о. міського голови. Серед ключових напрямків своєї роботи виділяє допомогу Збройним силам України, на це міськрада вже виділила 17 млн грн. Байчас зазначає, що бюджету розвитку в Борисполі майже немає, тож, щоб зекономити кошти на потреби захисників, депутати скоротили штат виконавчих органів.

Ще одним пріоритетом місцевої влади є наведення ладу з каналізацією в Борисполі, будівництво нової лікарні, оскільки та, що наразі функціонує, – перевантажена, а також спорудження сучасного ветеранського центру.  Останній, за словами Байчаса, уже будують. Інше вищезгадане на час війни – на вимушеній паузі.

27. Іван Віннік

Командир 72 ОМБр імені Чорних Запорожців, полковник Збройних сил України

Герой України Іван Віннік очолює славетну 72 ОМБр імені Чорних Запорожців із серпня 2022 року. Під його керівництвом бригада вела важкі бої на Бахмутському напрямку, а згодом бійців перекинули тримати оборону околиць Вугледару. Саме під час битви за місто в січні-лютому 2023 року окупанти втратили близько ста тридцяти одиниць важкої техніки, що наразі вважається найбільшою тактичною поразкою рашистів за весь час російсько-української війни.

Бійці бригади успішно застосовують сучасні засоби ураження, зокрема цивільні дрони та FPV-дрони. Відбулася внутрішня трансформація війська від аматорського застосування БПЛА бійцями до утворення роти ударних безпілотників, адже віртуозне використання дронів дало неабиякий результат та змінило тактику ведення бойових дій.

Насамперед завдяки постійним поставкам дронів-русорізів від «Спільноти Стерненка» та інших волонтерських фондів, Чорні Запорожці мають постійну «льотну» практику та можливість ефективно нищити техніку та живу силу противника з мінімальним ризиком для своїх бійців. Протести цивільних проти безглуздого використання фінансового ресурсу місцевою владою під час війни, яскраві відеозвіти застосування дронів, зокрема й білоцерківською бригадою, стали поштовхом для закупівлі дронів-камікадзе за кошти місцевих бюджетів. Зокрема обласна влада наприкінці року закупила та передала 72 бригаді 550 дронів-камікадзе та дві вантажівки.

Улітку 2023 року Чорні Запорожці мали серйозний успіх на Вугледарському напрямку, зокрема й завдяки застосуванню дронів, що ускладнює для ворога реалізацію планів взяти місто. Наразі під керівництвом Вінніка бригада успішно тримає оборону зони своєї відповідальності.

28. Олександр і Галина Гереги

Власники мережі гіпермаркетів «Епіцентр К», аграрні підприємці

2023 рік видався для Герег напрочуд вдалим. Наприклад, бізнесмени вийшли на польський ринок, інвестувавши в мережу спортивних магазинів «Intersport Polska» 10 млн євро. Не обійшлося й без скандалів. Журналісти виявили, що «Епіцентр К» протягом восьми років нібито виплачував зарплату колаборанту, ексдиректору гіпермаркету в окупованій Макіївці. Проте ця історія все ж більше нагадує кампанію з дискредитації, адже не зацікавила відповідні органи.

Також Герега вказав у декларації, що має посвідку на довгострокове проживання в Іспанії, на що бурхливо відреагували українці. Ба більше, у цій же країні подружжя має коштовну нерухомість. У компанії «Епіцентр К» пояснили: посвідку Герега отримав ще 2007 року, і вона не означає, що в бізнесмена є подвійне громадянство.

Гереги залишаються одними з найвпливовіших інвесторів Київщини. 2023 року бізнесмени придбали активи «Укргазбуду». Ідеться про нерухомість поруч зі складами логістичного центру «Калинівка» на Васильківщині. Окрім цього, Гереги відбудовують знищений росіянами гіпермаркет у Бучі. «Епіцентр К» та особисто син власників компанії Тарас Герега долучився до відновлення школи фонду «Реал Мадрид» в Ірпінському ліцеї № 3, який був зруйнований унаслідок бойових дій. А 2024 року «Епіцентр К» планує відкрити свій перший ТРЦ у передмісті Києва.

Як і минулого року, подружжя Герег надає значну допомогу ЗСУ та реалізовує низку благодійних проєктів, деякі – спільно з державою. Передають сучасні реанімаційні автомобілі медикам, гуманітарну допомогу родинам полеглих воїнів, фінансують закупівлю броньованих автомобілів для розмінування, купують спортивне спорядження футбольним школам тощо.

Прискіплива увага до сімейства Герег зрозуміла, адже вони щороку посідають найвищі сходинки в рейтингах українських багатіїв. Утім, буває, що заради хайпу зраду шукають там, де її немає.

29. Юрій Косюк

Бізнесмен

У серпні 2023 року війна прийшла, а точніше, прилетіла в дім Юрія Косюка: унаслідок атаки російських безпілотників постраждав його маєток у селі Горенка на Київщині. Власник помешкання тоді був за кордоном.

Але для бізнесу Косюка 2023 рік видався досить вдалим. Агрохолдинг «Миронівський хлібопродукт» (МХП) активізувався на ринках Євросоюзу. За перше півріччя цього року чистий прибуток МХП – 67 млн доларів. Порівняно з минулим роком дохід збільшився на 400 млн доларів і становить 1,55 млрд доларів. До того ж Косюк відкрив власні «М’ясомаркети» у 20 регіонах країни.

У вересні повідомлялося, що МХП виходить на близькосхідний ринок, зокрема інвестує в розвиток птахівництва у Саудівській Аравії. Про стабільність бізнесу Косюка під час війни свідчить і той факт, що його компанія домовилася про кредит у розмірі 30 млн доларів від Міжнародної фінансової корпорації з групи Світового банку, а також планує рефінансувати євробонди на суму 500 млн доларів із умовою, що закриє борг до травня 2024 року. Для цього МХП візьме кредит – 400 млн доларів. Зокрема й у Європейського банку реконструкції та розвитку. У листопаді стало відомо, що компанія викупила майже третину своїх євробондів із погашенням у травні 2024 року за 85% від номіналу.

Окрім бізнесу, Косюк укріплював політичні зв’язки із владою. Традиційним способом – кумівством. У вересні разом із депутаткою від «Слуги народу» та головою української делегації в ПАРЄ Марією Мезенцевою охрестив сина іншої депутатки – Лариси Білозір із депутатської групи «Довіра» (донька небайдужого до МХП аграрія й народного депутата Миколи Кучера з тієї ж депутатської групи).

30. Андрій Мотовиловець

Народний депутат України, очільник Київської обласної організації партії «Слуга народу»

2023 року Андрій Мотовиловець так і не зміг реанімувати свій імідж та вкотре підтвердив статус політичного невдахи. За час його керівництва обласною організацією політсили Зеленського на Київщині спостерігається справжній хаос серед партійних депутатів. Нардеп постійно відвідує заходи, намагається комунікувати з міськими головами регіону та депутатським корпусом облради, однак це лишень політичні ігри. Ба більше, часто його дії гостро суперечать партійним рішенням. Згадати хоча б те, як він блокував розгляд у парламенті ініційованого Президентом України законопроєкту, спрямованого на знищення корупційної схеми продажу землі Національної академії аграрних наук.  

Під кураторством Мотовиловця партія практично втратила вплив і в Київській обласній раді. Нині в президії – політичні опоненти «слуг» та представники партії Порошенка. Як «парашутист» і шістка ексголови ОВА Олексія Кулеби Мотовиловець безглуздо нищить політичну базу Зеленського у столичному регіоні. Успіх партійної політики та майбутніх виборів можуть забезпечити насамперед люди, яких нардеп намагається викорінити з партії. 

Цього року Мотовиловець опинився в центрі скандалу, коли виступив із різкими заявами, нецензурною лексикою та погрозами до фракції «Слуга народу» в облраді. До того ж він допомагав одіозному білоцерківському тікток-воїну Дмитру Киришуну втриматися на посаді секретаря ради. А після невдачі розпочав процес відкликання місцевих депутатів шляхом застосування імперативного мандату, щоб остаточно знищити перспективи президентської партії в найбільшому місті Київщини.

Подейкують, що нардепу в столичному регіоні належить низка підприємств, із яких він отримує значні прибутки. Проте, Мотовиловцю все складніше утримувати свої позиції, зокрема й щодо управління комунальними підприємствами Київської області. Очевидно, що з кожним днем нардеп усе більше втрачає контроль над ситуацією в партії.

31. Олесь Кудрик

Голова Борщагівської сільської територіальної громади

Попри те, що Олесь Кудрик часто фігугує в гучних скандалах, він тримається в кріслі керівника Борщагівської ТГ ще з 2012 року. Пояснення цьому слід шукати в коштовній землі, що є головним політичним капіталом очільника громади.

2023 року мешканці Софіївської Борщагівки скаржилися на те, що стали жертвами передвиборчої кампанії Кудрика. Їх поділили на сорти: власникам приватних будинків вивезення сміття безкоштовне, як і обіцяв голова, а з жителів багатоповерхівок деруть по три шкури. Цей конфлікт так і не вирішили.  

Ба більше, цьогоріч також загострилася суперечка між жителями громади. Через перевантаженість доріг водії з Софіївської Борщагівки почали їздити через Петропавлівську Борщагівку. Як завжди, люди бідкаються, а влада розводить руками.

Ще одна невирішена проблема – відсутність належних освітніх умов. Територію громади активно забудовували багатоповерхівками, але про зведення нових шкіл ніхто не подбав. Наприклад, у Софіївській Борщагівці лише один місцевий ліцей, де може навчатися лише тисяча учнів. Проте фактично їх втричі більше. Класи переповнені, що впливає на якість освіти. В окрузі є приватні школи, та дозволити собі віддати дітей туди можуть не всі. Через війну у громади катма коштів на будівництво нових шкіл, але ж ця ситуація склалася не сьогодні. Вона є наслідком жадібності місцевої влади, відсутності стратегії розвитку громади та браку політичної волі.  

Тож і не дивно, що у квітні цього року на сайті Київради небайдужі громадяни зареєстрували петицію про приєднання Софіївської Борщагівки до Києва. Ініціатори пояснювали: через те, що село не включене до складу столиці, на нього не поширюються містобудівні плани і перспективи розвитку Києва. Петиція набрала понад шість тисяч підписів, однак ходу їй не дали. А отже, противники приєднання, серед них і голова громади, можуть далі спокійно верховодити.

32. Сергій Притула

Волонтер, телеведучий, актор

Сергій Притула став чи не найвідомішим волонтером країни, адже з 24 лютого 2022 року організовує наймасштабніші збори на допомогу ЗСУ. Шоумен заявив, що ніколи не повернеться до розважального контенту на телебаченні. Уже зараз Притула стрімко будує політичну кар'єру, і нині його шанси реальніші, аніж чотири роки тому, коли він балотувався в мери Києва або пробував себе в партійній роботі. 

2019 року Притула приєднався до партії «Голос», за списками якої хотів потрапити до парламенту, але не склалося. 2020 року боровся за крісло міського голови столиці, утім, також невдало. Згодом вийшов із політсили.  

За місяць до повномасштабного вторгнення Притула почав збирати підписи за створення нової партії. Війна, зрозуміло, розставила свої акценти, але політичні амбіції Притула не втратив. Як відомо, сестра дружини Притули, яка родом із Донецька, у шлюбі із колишнім нардепом, членом фракцій «За Єдину Україну» та «Партії регіонів» Віталієм Хомутинніком. Останній, у рейтингу Форбс Україна «Топ-20 найбагатших 2022» посів 15 місце зі статками 490 млн доларів. Головний актив Хомутинніка – 47% газовидобувної компанії «Укрнафтобуріння», яким він володіє разом із Ігорем Коломойським та Павлом Фуксом. Окрім цього, олігарх є президентом Всеукраїнської федерації гольфу.

Притула має серйозні шанси зайти до парламенту, де найімовірніше, займе місце сучасної конструктивної опозиції. Політологи прогнозують, що він буде будувати партію з успішними ексмерами та урядовцями, науковцями, лідерами думок, а базу складатимуть волонтери та ветерани.

33. Віталій Ярема

Колишній Генеральний прокурор України, генерал-лейтенант міліції у відставці

Віталій Ярема – дуже відома фігура не тільки обласного, а й всеукраїнського рівня. Наразі він не займає жодної посади в органах влади, проте це не заважає йому впливати на життєдіяльність столичного регіону. Чимало нинішніх поліцейських та прокурорів завдячують своїй стрімкій кар’єрі у правоохоронних органах саме Яремі, а тому допомагають йому отримувати бажане. Наприклад, чинний очільник поліції Київщини Анатолій Щадило входить у його команду, як і заступник Щадила – Олег Петренко, який багато часу пропрацював на вотчині Яреми – у Переяславі.

Якщо раніше Ярема був заступником одіозного Ігоря Кононенка в обласному осередку «Європейської Солідарності», то зараз відійшов від партійної роботи. Офіційним представником сім’ї в політсилі Порошенка залишається його племінник – депутат Переяславської міськради Григорій Ярема. Попри політичні амбіції рухатися вище, у Мережі не багато згадок про його діяльність, одна з останніх – про передачу собачих будок від депутата.

Рідний брат Віталія Яреми Олександр займається фермерством на Переяславщин та досі є одним із найбільших латифундистів на Лівобережжі області. Із початку повномасштабної війни родина Ярем активно допомагає ЗСУ: передає автомобілі та запчастини до них, а фермерські господарства надають значну продовольчу допомогу армії та підрозділам тероборони.

Ярема особисто поки не світиться в публічній політиці та не дає інтерв’ю, але має значний потенціал. Про роботу в Генпрокуратурі вже всі підзабули, а ресурси та зв’язки дають йому змогу в будь-який момент активізуватися не лише в «Європейській Солідарності», а й «молодих» політичних проєктах. 

34. Ігор та Артем Левітаси

Депутат Київської обласної ради та депутат Бучанської районної ради

Втрата позицій ВО «Батьківщина» на всеукраїнському та регіональному рівнях майже не вплинула на політичне становище Ігоря Левітаса. У Київській обласній раді партія Юлії Тимошенко перейшла в опозицію, а Левітас зайняв нейтральну позицію щодо політичних баталій. Він авторитетний політик у Києві та області та має ділові стосунки зі столичними чиновниками та олігархами.

Левітас залишається власником центрального ринку в Борисполі та серйозно впливає не лише на бізнесові, але й на політичні процеси в місті.  До його думки прислухався колишній мер Борисполя Володимир Борисенко, який мобілізувався до ЗСУ та пішов із посади. У нього також добре налагоджені зв’язки з нинішнім очільником Борисполя Владиславом Байчасом.

Родина Левітасів не залишилася осторонь тих проблем, що виникли у столичному регіоні через російсько-українську війну. Завдяки значним міжнародним зв’язкам Ігор Левітас переконав декількох іноземних підприємців доєднатися до відбудови Київщини та надавати суттєву гуманітарну допомогу громадянам усієї України через благодійні фонди, зокрема й «Global Empowerment Mission» (GEM) в Україні.

Артем Левітас, який є депутатом Бучанської райради, із початку війни став активним волонтером фонду GEM, що дає можливість бути публічним та напрацьовувати позитивний імідж для політичного зростання в майбутньому. За сприяння Левітаса-молодшого вдалося відновити та відбудувати близько 200 об’єктів в Ірпені, Бучі, Макарові та інших населених пунктах на півночі і заході області. Також завдяки партнерству з американськими фондами на Київщині активно реалізовують «Віконну програму».

35. Андрій Засуха

Голова Київського об’єднання асоціацій футболу, президент ФК «Колос», бізнесмен

Якщо раніше на Андрія Засуху дивилися як на молодого політика регіонального рівня з великими перспективами, то наразі ситуація трохи змінилася. Наприкінці лютого 2023 року він склав депутатський мандат і пішов із посади голови фракції ВО «Батьківщина» у Київській обласній раді. Головний аргумент – місцеві ради в умовах воєнного стану втратили свою представницьку функцію.

Замість політики сконцентрувався на футболі та бізнесі. ФК «Колос» продовжує виступати у Прем’єр-лізі, щоправда, менш успішно, ніж минулого року. У світі футболу Засуха є дуже впливовою особою, адже зберігає за собою крісло голови Київського об’єднання асоціацій футболу. До того ж активно розвиває Академію футболу, де сформовано 10 команд різних вікових категорій і займається приблизно 250 дітей.

Незважаючи на складну економічну обстановку, агрофірма «Світанок» сім’ї Засух залишається в десятці найбільших платників податків серед представників агросектору, а також забезпечує робочими місцями багатьох жителів Ковалівської територіальної громади. Зауважимо, що мобілізовані до лав ЗСУ працівники та їхні сім’ї отримують допомогу від компанії.

Родина Засух підтримує Збройні сили України, територіальну оборону та інші військові формування: постійно передає на фронт необхідну автотехніку, запчастини, шини, генератори тощо. Попри ситуативне дистанціювання від політичних процесів, Андрій Засуха представляє впливову в регіоні сім’ю. Наступного політичного сезону, який за деякими прогнозами може стартувати вже наступного року, він може очолити новий проєкт у столичному регіоні, адже у ВО «Батьківщина» нинішнього формату занадто мало шансів на успіх. 

36. Дмитро Хилюк

Журналіст, кореспондент УНІАН

Дмитро Хилюк як журналіст спеціалізується на темах банківської сфери, економіки, політики. Працював кореспондентом в інформаційних агенціях «Контекст Медіа», «РБК-Україна», «Незалежне бюро новин», «ForUm», «News24UA». 2013 року став кореспондентом із роботи з судами та правоохоронними органами в Департаменті виробництва новин УНІАН.

1 березня 2022 року Хилюк на своїй сторінці у фейсбуці написав, що село Козаровичі, де він проживає, окуповане, а населені пункти на лівому березі Ірпеня відрізані від столиці. Орієнтовно 4 березня його разом із батьком викрали рашисти та тримали на одному з підприємств у Димері із зав’язаними скотчем руками та пов’язками на очах. Пізніше батька відпустили, а син перебуває в полоні й досі. Імовірною причиною затримання є те, що він журналіст та міг передавати інформацію українським військовим та правоохоронним органам.

Одна з правозахисних організацій знайшла слід журналіста. Згідно з інформацією, він перебуває в одній із в'язниць Володимирської області без жодних правових підстав. Москалі досі заперечують утримання Хилюка чи відкриття проти нього судового провадження.

Наразі щонайменше 25 українських журналістів перебувають у полоні росії, що вкотре доводить: країна-агресор продовжує зневажати Женевську конвенцію. 

37. Павло Попов

В.о. директора Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»

У черні 2023 року Акціонерне товариство «Київоблгаз» перейшло в державне управління групи «Нафтогаз», відповідно до рішення Уряду для стабілізації ситуації в енергетичній сфері. Тому всім відомий «Київоблгаз» став Київською філією «Газмережі». Офіційна версія націоналізації – повернення контролю над стратегічним елементом енергетичної галузі, що в умовах воєнного часу забезпечує стабільну життєдіяльність регіону. Із іншої сторони – це спосіб позбавити впливу олігарха Дмитра Фірташа на політичну ситуацію.

Протяжність газопроводів столичного регіону найдовша в Україні – понад 44 тис кілометрів, а загальний рівень газифікації Київської області перевищує 95%. Товариство обслуговує приблизно мільйон споживачів, серед яких не тільки приватні домогосподарства, а й бюджетні установи, юридичні особи, зокрема найбільші підприємства Київщини.

Наразі посаду в.о. директора Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» займає Павло Попов, який працює у газовій сфері з 2000 року. Із початку повномасштабного вторгнення він вступив до лав ТрО Київської області. Після звільнення Херсона за запрошенням НАК «Нафтогаз України» очолив Херсонську ТЕЦ.  Свою кар’єру Попов починав саме у ВАТ «Херсонгаз», де пройшов шлях від начальника відділу до заступника голови правління.

Зараз про безперебійну роботу газорозподільної мережі Київщини дбають майже п'ять тисяч фахівців компанії. У щоденному режимі 44 бригади аварійно-диспетчерської служби заступають на цілодобове чергування та готові реагувати на надзвичайні ситуації будь-якого рівня складності. Окрім того, компанія бере участь у відбудові Київщини та ліквідації наслідків збройної агресії росії, спільно з фондом «UNITED24» відбудовує 18 об’єктів багатоквартирного сектору.

38. Сергій Бунін

Народний депутат України

Сергій Бунін залишається однією з ключових фігур Лівобережної Київщини. Немедійний депутат-мажоритарник стабільно працює на обраних напрямах. До опіки над аграріями та співпраці з іноземними партнерами цьогоріч варто додати активізацію роботи з медичними закладами 98 округу.

Добре налагоджена комунікація з очільником Бориспільської районної військової адміністрації Русланом Дяченком дає Буніну чітке розуміння ситуації в районі. Нардеп особисто обстежував укриття, пункти незламності та спільно з колегами відкривав «Містечка незламності».

Окрім цього, Бунін надає гуманітарну допомогу не тільки внутрішньо переміщеним особам, яких у Борисполі чимало, а й медичним закладам. Протягом року депутат неодноразово передавав у лікарні району медикаменти та обладнання.

Народний обранець також відстоює проблемні питання молочної галузі. У парламенті Бунін входить до міжфракційного об’єднання «За розвиток молочної галузі України», результатом діяльності якого є низка поправок до законодавства, що вже перебувають на розгляді. 

Зауважимо, що Бунін досі не розпочав передвиборчу агітацію. Він не вступає в полеміку та не надто піариться в медіапросторі. На його сторінці у фейсбуці – лише короткі привітання та звіти про надану допомогу. 

Також депутат неодноразово їздив у прифронтові міста. Зокрема відразу після зруйнування Каховської ГЕС повіз гуманітарні вантажі на Херсонщину, а пізніше – на Донеччину та Харківщину. 

39. Ігор Шалімов

Депутат Бориспільської міської ради, забудовник

Нинішнього депутата Бориспільської міськради від «Слуги народу» та одного з найбільших забудовників Лівобережжя Київщини Ігоря Шалімова повномасштабне вторгнення застало в Борисполі. У перші дні ПрАТ «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів», яке очолює депутат, надавало будматеріали у Бровари, Бориспіль, Березань, Баришівку, Дівички та Переяслав для укріплення лінії оборони. Обсяг допомоги – десятки мільйонів гривень. На підприємстві також організували хаб для завантаження вагонів із продовольством тощо для відправки в Харків. У цілому Шалімов активно підтримує бійців ЗСУ та добровольчі батальйони. Надає допомогу мешканцям деокупованих територій Харківщини, Херсонщини та інших областей.

Депутат виділив приміщення площею 1500 квадратних метрів для створення волонтерського центру «Перемога», який уже в перші дні повномасштабної війни об’єднав понад 350 волонтерів. Основну діяльність спрямували на допомогу ЗСУ, ТрО та ВПО, яких у Бориспільській громаді понад 20 тис. Попри значний внесок у посилення обороноздатності столичного регіону, проти Шалімова порушено низку кримінальних проваджень, що, подейкують, насправді є політпереслідуванням.

У Борисполі депутат залишається крупним роботодавцем та платником податків, адже його компанія продовжує активно розбудовувати регіон. Зокрема цьогоріч ввели в експлуатацію дитячий садочок у Гірській ТГ на 140 місць.

2023 року Шалімов отримав відзнаку від Верховної Ради «За заслуги перед Українським народом» та медаль «Золотий тризуб» від Міністерства оборони.

40. Петро Порошенко

П'ятий Президент України, народний депутат України

Під час оборони Києва після початку повномасштабного вторгнення, про яке, до речі, Петро Порошенко постійно попереджав та закликав активно готуватись, ключовими стали системи ПВО, до оновлення та підготовки до роботи яких він серйозно долучився ще у часи свого президентства.

Із початку повномасштабного вторгнення Порошенко суттєво допомагав ЗСУ через свій фонд та ГО «Справа громад». Згідно зі звітом, за 2022-2023 роки на потреби наших захисників скеровано понад 112 млн доларів. Сума значна, проте критики справедливо закидають Порошенку, що він надто піариться на цьому, тоді як більшість волонтерських організацій роблять свою справу безкорисливо.

В обласної команди «Європейської Солідарності» рік пройшов без особливо гучних скандалів, хоч і з втратами. Депутата облради Руслана Кузьменка, який банально втік із України, виключили з фракції, а обраниця Оксана Перінська склала повноваження сама. Найбільш резонансними ініціативами соратників Порошенка в обласній раді стала заборона діяльності Української православної церкви (московського патріархату) на Київщині та припинення повноважень депутатів від забороненої «ОПЗЖ».

А от на центральному рівні скандали не обійшли ні самого Порошенка, ні його колег-парламентарів. Корупційні звинувачення висували нардепам Сергію Алексєєву та Артуру Герасимову. Утім, у «Європейській Солідарності» обидва випадки пояснювали політично вмотивованим переслідуванням. 

На початку року Порошенка виключили зі складу української делегації в ПАРЄ, а 1 грудня його та ще трьох депутаток від «ЄС» не випустили за кордон. У СБУ пояснили: рф планувала використати зустріч Порошенка з прем’єром Угорщини для провокації. У «Європейській Солідарності» ці роз’яснення назвали недолугими, а в Будапешті рандеву колишнього Президента України з Орбаном підтвердили. Зважаючи на проросійські погляди останнього, питань до Порошенка виникло чимало.

Цікаво, що Порошенко акуратно просуває ідею створення широкої коаліції, куди, окрім «Слуги народу», увійшла б і його політсила. Результатом має стати уряд національної єдності. Чого в цій ідеї більше – бажання подолати внутрішні розколи в країні чи отримати владні посади – покаже час.

41. Леонід Глиняний

Депутат Київської обласної ради

Леонід Глиняний є багаторічним лідером серед обласних депутатів Київщини за кількістю задекларованих статків, активів та сплачених податків. Працює в комісії Київоблради з питань будівництва та бере активну участь в усіх процесах відбудови столичної області.

Депутат має серйозні позиції в різноманітних бізнесах у сфері енергетики, агросектору та будівництва. Не виняток і найбільше місто Київщини – Біла Церква, де Глиняний залишається потужним тіньовим гравцем, насамперед через контроль групи депутатів міськради та стратегічних підприємств, що раніше належали Костянтину Жеваго – Білоцерківської ТЕЦ та заводу «Росава». 2023 року Глиняний став відомим на всю Україну через рекордну для Київщини заставу в межах скандальних кримінальних справ щодо вищезгаданого корумпованого олігарха.

Восени 2023 року Глиняний підтримав купівлю за гроші міського бюджету конфіскованої в Жеваго Білоцерківської ТЕЦ, що дає можливість залучати міжнародні кошти на її відбудову після влучань російських ракет.

Представник обласної влади зберіг вплив на мера міста та загальну ситуацію в Білій Церкві, особливо після зняття з посади одіозного секретаря ради Дмитра Киришуна. Також Глиняний контролює Сквиру, де підшефна очільниця громади Валентина Левіцька постійно піарить депутата як мецената, який допомагає дітям Сквирщини, і сприяє відбудові закладів освіти та медичних амбулаторій. 

Загалом компанії Глиняного за 11 місяців 2023 року сплатили податків на суму пів мільярда гривень. Чималі надходження від власних бізнес-структур дозволяють депутату активно допомагати ЗСУ. Протягом 2023 року його підприємства та він особисто передали сучасні потужні позашляховики-пікапи та броньований мікроавтобус для евакуації поранених на передовій, закупили більше 100 дронів, а також надали понад вісім мільйонів гривень цільової допомоги військовим частинам. Глиняний також підтримує мобілізованих працівників підприємств та їхні сім’ї.

42. Олександр Кубраков 

Віцепрем'єр-міністр із відновлення України – Міністр розвитку громад, територій та інфраструктури

Головний кандидат на посаду прем’єр-міністра у разі відставки Дениса Шмигаля Олександр Кубраков також був одним із претендентів, коли у вересні цього року на Банковій шукали заміну міністру оборони Олексію Резнікову. Але подейкують, Зеленському не сподобалося, що Кубраков ставив умови: мовляв, перейде в Міноборони, тільки якщо замість нього поставлять когось із його команди. Тож Кубраков і надалі очолює унікальне міністерство, що саме витрачає кошти і саме ж контролює свої фінансові потоки. Причому, за даними ЗМІ, основні ресурси на відновлення та відбудову країни йдуть через численні фірми-«прокладки». 

На Київщині за процесом освоєння коштів пильнує заступниця Кубракова Наталія Козловська. Та все ж скандали щодо «відмивання» грошей на відбудові у столичному регіоні (а це десятки мільярдів!) – відповідальність Кубракова. Підписання договорів без проведення тендерів, вибір підрядників зі шлейфом кримінальних проваджень, заливання бетону без проєктної документації тощо.

Кубраков позиціонує себе як затятий антикорупціонер. У жовтні презентував Антикорупційну програму Мінвідновлення, активно співпрацює із НАБУ та САП, зокрема в листопаді заявив, що чинний нардеп від партії «За майбутнє» Сергій Лабазюк запропонував йому та голові Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Мустафі-Масі Найєму хабар. Кубракова можуть звинуватити у провокації хабара, адже й проти нього ще в лютому 2023 року НАБУ відкрило кримінальне провадження. Щоправда, нині ця справа засекречена.

Згідно з даними декларації за 2022 рік, міністр Кубраков заробив понад 11,5 млн грн. Майже 10 із них – за продаж цінних паперів своєму колишньому партнеру по бізнесу та ексзаступнику голови КМДА Леоніда Черновецького Руслану Крамаренку. Останній допомагає багатіти міністру й у 2023 році, про що свідчать внесені до декларації десятки змін майнового стану.

43. Олег Іваненко

Депутат Київської обласної ради, паралімпієць

Олег Іваненко залишається одним із найбільш упізнаваних депутатів Київської облради цього скликання, а завдяки активній політичній та громадській позиції його добре знають не тільки в рідному місті Бровари, а й далеко за його межами. Іваненко постійно організовує та бере участь у різноманітних спортивних заходах, головна мета яких – збір коштів для підрозділів Сил оборони України, пряма допомога військовим на передовій. У межах марафону «Забіг визволення-2023», що відбувався в Херсоні на День Незалежності, паралімпієць Іваненко подолав 42 кілометри, щоб підняти бойовий дух наших військових та зібрати гроші на дрони.

Улітку цього року Іваненко склав військову присягу і вступив до добровольчого формування територіальної громади Києва «Воля», бійців якого згодом прикомандирували до батальйону генерала Марченка (повітряна розвідка), який виконує завдання на Херсонському напрямку.  

За ініціативи Іваненка майже 20 років поспіль функціонує центр фізичної та психологічної реабілітації дорослих у Броварах, де працевлаштовано чимало осіб із інвалідністю, зокрема й колишніх військових. Депутат не з чуток знає про їхні проблеми та постійно працює над створенням безбар’єрного та інклюзивного простору. 

Іваненко відкрито говорить про результати роботи обласної влади та називає їх незадовільними, зокрема через постійні корупційні скандали та повільну відбудову зруйнованої інфраструктури області. Також депутат конструктивно критикує мера Броварів Ігоря Сапожка, якому програв виборчу гонку-2021. За словами Іваненка, окрім недоцільних витрат та суцільного казнокрадства, із бюджету громади виділили мізерну фінансову допомогу на підтримку ЗСУ порівняно з іншими містами області, що розпоряджаються значно скромнішими сумами.  

44. Віталій Кличко

Міський голова Києва

Віталій Кличко, який уже десять років очолює столицю, традиційно піарився на здобутках, але завершив 2023 рік на мінорній ноті. Щойно він бравурно частково відкрив рух Подільсько-Воскресенським довгобудом, як через аварійний стан тунелів довелося закривати відразу шість станцій метрополітену: від Либідської до Теремків. Усе через неконтрольовану забудову вздовж лінії метро, про що київська влада навряд чи не знала. Зі значними незручностями зіткнулися не лише кияни, а й мешканці області, адже багато хто працює і навчається в столиці. 

Були й інші проблеми, відповідальність за які громада перекладала на Кличка. Наприклад, обвал Дегтярівського шляхопроводу. На щастя, тоді обійшлося без жертв. Та найбільше по іміджу мера вдарили не ці неприємності, а так зване «велике будівництво» під час повномасштабної війни. Люди справедливо обурювалися: хіба ремонти доріг і перекладання плитки на часі? Тому, коли Кличко взявся критикувати центральну владу за рішення скерувати військовий ПДФО з міських бюджетів до державної скарбниці, однодумців виявилося небагато.

2023 року були й чергові спроби Офісу Президента полякати Кличка. У червні активно говорили, що крісло нинішнього очільника КМВА Сергія Попка може зайняти голова Миколаївської ОВА Віталій Кім. Поки що кадрових змін не було, але, найімовірніше, 2024 року непопулярний серед киян Попко таки піде, а на його місце Банкова призначить фігуру, здатну медійно обійти Кличка та в перспективі місцевих виборів (колись же ж вони відбудуться) створити йому конкуренцію.

Столичний голова, схоже, бачить себе кандидатом у президенти. Він активно роздає інтерв’ю західним ЗМІ, у яких позиціонує себе жертвою влади. А в коментарі німецькому виданню «Der Spiegel» зазначив, що Україна рухається до авторитаризму. Дуже неоднозначна заява, здатна негативно вплинути на підтримку нашої держави Німеччиною та посилити розбрат усередині країни.       

45. Геннадій Дикий

Голова Білоцерківської міської територіальної громади

2023 рік для Геннадія Дикого був схожий на попередній: продовжуються судові слухання у справі про купівлю будівлі під ЦНАП за завищеною у п’ять разів ціною. До того ж білоцерківці критикують владу через нецільове використання коштів під час війни та вимагають прибрати з міськради депутатів від «ОПЗЖ». А у відповідь тиша.

Попри те, що непідконтрольні очільнику громади незалежні ЗМІ, які повсякчас викривали зловживання місцевої влади, ніколи не користувались авторитетом у Дикого, та все ж він, схоже, прислухався до журналістів та розпочав кадрові чистки, ініціювавши звільнення відомого кримінальним минулим керівника управління з питань молоді та спорту Олексія Копишинського-«Молотка». Також наприкінці року Дикому вдалося усунути від влади скандального секретаря міськради Дмитра Киришуна.

Щодо важливих стратегічних об’єктів Білої Церкви, мер спромігся провести через голосування непопулярне рішення про купівлю Білоцерківської ТЕЦ, хоч це й викликало обурення серед громадян через борги теплоенергоцентралі та підозри, що за рішенням влади стоїть олігархічний інтерес. А ось у питанні блокування з боку місцевої Судової адміністрації будівництва сучасного навчального закладу, коли місто ризикувало втратити потужного мецената-інвестора з Швейцарії, Дикий проявив безініціативність. 

Також голова громади причетний до скандального штраф-майданчика в Білій Церкві, оскільки підписав рішення-рекомендацію патрульним поліцейським масово евакуйовувати та вилучати автомобілі громадян.

Активісти наголошують на багатомільйонних зловживаннях на будівництві, ремонті укриттів та фінансуванні ДФТГ. Натомість Дикий-мер продовжує витрачати мільйони гривень бюджетних коштів на тротуарну плитку та інші об'єкти благоустрою.

За 2023 рік громада виділила на допомогу ЗСУ пів мільярда гривень, а 72 ОМБр імені Чорних Запорожців  додатково отримала 50 FPV-дронів. Власне, за сприяння війську Дикий отримав відзнаку від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

46. Семен Поташник

Герой України, учений-гідроенергетик, Почесний житель Київської області

93-річного Семена Поташника добре знають в Україні та за її межами. Його визнавали «Людиною року» за версією Американського біографічного центру, удостоювали «Нагороди ХХ століття за досягнення» від Міжнародного біографічного центру Кембриджа. Попри поважний вік, робочий день енергетика, Героя України, як і раніше, розписаний із ранку до вечора. Він досі головує в науково-технічній раді ПрАТ «Укргідроенерго» – компанії, яка під час повномасштабного вторгнення росії ефективно вирішує проблеми, що виникли внаслідок ворожих атак на інфраструктурні об’єкти. Загальний стаж роботи Поташника у сфері гідроенергетики – 76 років.

Учений отримав звання «Почесний громадянин» рідного Олевська та ще п’яти міст, де розташовані об’єкти вітчизняної гідроенергетики: Канів, Кам’янське, Новодністровськ, Світловодськ і Вишгород. Поташник брав безпосередню участь у спорудженні цих об’єктів. Зокрема у проєктуванні, будівництві й експлуатації Київської ГЕС та Київської гідроакумулюючої електростанції. Із початку повномасштабного вторгнення агресор безуспішно намагався їх атакувати. Ще до 24 лютого науковець спростовував твердження про аварійність греблі каскаду: споруда станції розрахована на експлуатацію протягом 100 років. ГЕС увели в дію наприкінці 1960-х. Відтоді минуло трохи більше 50 років.

У грудні Поташник отримав звання «Почесний житель Київської області». Це найвища нагорода, яку присвоюють жителям області, інших регіонів країни та іноземцям на знак великої поваги до політичної та громадської діяльності та вагомого внеску в розвиток Київщини.

47. Кирило Міненко

Начальник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

Цьогоріч сфера впливу Кирила Міненка значно розширилися, адже до Центрального МУ МЮ (м. Київ), куди раніше входили Київ, Київська та Черкаська області, приєдналися Житомирщина, Вінниччина та Хмельниччина. На базі Центрального управління Мін’юсту створили Цифровий офіс ДРАЦС. Його функціонування мінімізує контакт із державними органами, а, власне, сервіс надає можливість отримати повторні свідоцтва та витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян із доставкою додому.

Цифровий офіс – це єдине відділення ДРАЦС у місті Києві, що опрацьовує заяви про замовлення витягів та дублікатів свідоцтв, поданих через портал «Дія» із усієї України. Від початку роботи вже прийняли понад чотири тисячі заяв.

Загалом відділи ДРАЦС Центрального управління Мінʼюсту зареєстрували майже 210 тис актових записів, що є найвищим показником в Україні. До того ж за останній рік у Центральному МУ МЮ (м. Київ) здійснили приблизно 16 тис реєстраційних дій, що стосуються громадських формувань.

Під керівництвом Міненка державна виконавча служба столиці та Київщини лідирує серед інших регіонів щодо стягнення аліментів та заборгованої заробітної плати. Протягом дев’яти місяців 2023 року підлягали виконанню територіальними відділами державної виконавчої служби Київської області 424 виконавчих документи на суму майже 25 млн грн, що на 5,7 млн грн більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Зауважимо, що за ініціативи керівника працює чат-бот у телеграмі, через який можна оперативно отримати консультацію від спеціаліста служби. Саме завдяки таким нововведенням державні сервіси стають максимально доступними для людей.

48. Ігор та Марина Сапожки

Голова Броварської міської територіальної громади та депутатка Київської обласної ради

Одіозний Ігор Сапожко очолив Бровари в результаті рейдерського захоплення влади за допомогою місцевих кримінальних авторитетів, які «тримали» центральний ринок та маршрутні перевезення, а також завдяки сприянню тодішнього голови СБУ Турчинова.

Під керівництвом Сапожка масово дерибанили дорогоцінну броварську землі. Мер і його боси багатіли, а громада зовсім не розвивалася – глуха провінція біля Києва. Цинізм ще й у тому, що очільник Броварів живе не в місті, яким керує, а в маєтку в іншому районі – Бориспільському.

Дружина Сапожка Марина теж вирішила спробувати себе у політиці. Вона стала депутаткою та навіть опинилася у президії Київської облради, але швидко звідти вилетіла через невміння організувати роботу.

Зауважимо, що при Сапожкові у Броварах виросло ціле покоління забудовників-мультимільйонерів, які завдяки зв’язкам із місцевою владою отримали землю майже задарма, побудували в місті бетонні джунглі, вивели гроші в офшори та виїхали жити за кордон. Найгірше – мер фактично привів у Бровари скандального олігарха Поліщука, який працював на московських шефів, використовуючи родинні зв'язки з тодішнім президентом Мєдвєдєвим. Це призвело до знищення унікального радіопередавального центру в Броварах, хаотичної забудови та розкрадання бюджетних коштів.

Подейкують, Сапожки не тільки «пиляють» землю, а й ріжуться між собою. Усе через конфлікт інтересів. Мер, посиливши свої позиції, віддалився від Поліщука, а депутатка навпаки – планує за його підтримки балотуватися до Верховної Ради. Натомість Поліщук уже підшукав конкурента Сапожку на виборах голови громади.  

Броварський цирк цікавий ще й тим, що мер стотисячного міста має власну регіональну партію, бо боїться, що інші не візьмуть його до себе через токсичність. А звичка керувати містом за 15 років переросла в залежність, і він буде далі змагатися за владне крісло.

49. Влада Литовченко

Директорка Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидатка історичних наук

Громадська та культурна діячка Влада Литовченко є експерткою Українського культурного фонду та Українського інституту книги, членкинею Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України, кандидаткою історичних наук.

Пріоритетними завданнями Литовченко залишаються впровадження сучасних технологій у музейну справу та залучення грантових коштів на реалізацію програм із культурного розвитку регіону. У Вишгородському заповіднику проводять екскурсії, майстер-класи для військових, спеціалізованих шкіл та інтернатів, а також арт-терапію. Литовченко активно співпрацює з «Туристичним кластером Вишгородщини»: спільно організовують проєкти розвитку туризму на Вишгородщині, аби збільшити інтерес до регіону.

2023 року директорка  Вишгородського заповідника зініціювала внесення до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України елементів "Обуховицьке ткацтво" та "Бортництво Київщини", а також здійснювала експертний супровід елементу ",Обухівський рушник", який у грудні 2023 також поповнив Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України.

Литовченко підписала меморандум про співпрацю з Вишгородським осередком проєкту «Вільна», заснованого Фондом ООН. Це простір, де надають допомогу та підтримку жінкам-ВПО, а також тим, які постраждали від домашнього чи психологічного насильства.

Як засновниця благодійного фонду «Обдаровані діти – майбутнє України» Литовченко опікується творчим розвитком дітей та молоді із малозабезпечених сімей. Окрім цього, веде активну освітню та просвітницьку діяльність, співпрацює з багатьма українськими ВНЗ та навчальними закладами. Усебічно популяризує Київщину, її культурні надбання та історичні пам’ятки на сторінках найвідоміших видань країни. 

50. Анатолій Мусієвич

Ексначальник Головного управління ДСНС України в Київській області

Полковник служби цивільного захисту Анатолій Мусієвич пробув на посаді начальника ГУ ДСНС України в Київській області майже рік. До приходу у столичну область Мусієвич був першим заступником начальника ГУ ДСНС України у м. Києві. У цілому в нього майже двадцять років досвіду на різних посадах у ГУ МВС України в м. Києві. А ще багаторічна робота в Генпрокуратурі та Державній службі України з надзвичайних ситуацій. 

26 грудня крісло Мусієвича у статусі в.о. начальника ГУ ДСНС України в Київській області зайняв Сергій Дишкант, який працював заступником начальника Головного управління з реагування на надзвичайні ситуації цієї ж структури. Згідно з офіційним повідомленням, Мусієвич зайняв посаду в ДСНС України. Яку саме, не відомо. Кулуарне рішення виглядає дуже підозрілим, оскільки в демократичній країні суспільство потребує коментарів щодо таких важливих рішень.

Чим займався Мусієвич протягом року на посаді громадськість не знала, не бачила і не чула. Жодної пресконференції чи звітів. Щоправда, нині вже екскерівник обласної ДСНС вряди-годи публікував на своїй сторінці у фейсбуці інформацію про ліквідацію наслідків ворожих обстрілів, створення класів безпеки у школах та мужні вчинки громадян. Додамо, що в Мережі Мусієвич передусім відомий тим, що відзначив чотирьох старшокласників, які допомагали евакуйовувати вихованців дитсадочка після авіакатастрофи у Броварах. 

Зауважимо, що за часів Мусієвича стало відомо про корупцію серед відповідальних керівників ДСНС Київщини, як-от: головний пожежний інспектор України Олександр Чекригін збирав гроші з підлеглих на організацію п'янки у Вишгороді. У ЗМІ повідомляли, що з кожного районного управління мали скинутися по 20-40 тисяч, аби не звільнили та щоб не потрапити в немилість вищепоставлених.

51. Олександр Федієнко

Народний депутат України

Олександр Федієнко, хоч і обраний за списком партії «Слуга народу», однак де-факто закріплений за 98 мажоритарним округом із центром у Борисполі. У Верховній Раді є заступником голови комітету з питань цифрової трансформації, що цілком логічно, адже до депутатства він був тісно пов’язаний із телекомунікаційними технологіями.

Як член міжфракційного об’єднання «ВПО України» 2023 року Федієнко надав допомогу понад трьом тисячам внутрішньо переміщених осіб. У приймальнях депутата відкриті центри інформаційно-консультаційної та всебічної підтримки ВПО. Окрім цього, Федієнко опікується малозабезпеченими верствами населення, людьми з інвалідністю та багатодітними родинам Бориспільщини, сприяє роботі територіальних центрів соціального обслуговування.

Федієнко також допомагає Університету Григорія Сковороди в Переяславі, Переяславському центру професійно-технічної освіти та Українському державному медико-соціальному центру ветеранів війни.

Із початку повномасштабної війни як член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, системно та регулярно їздить до різних підрозділів, що перебувають на передовій. Окрім волонтерства, займається питаннями технологічного розвитку Збройних сил, зокрема застосуванням сучасних захищених технологій зв’язку, проблемами втручання в роботу систем керування БПЛА (кібератаки), питаннями радіоелектронної боротьби (РЕБ) тощо.  

Станом на кінець 2023 року Федієнко – один із рейтингових кандидатів у депутати від 98 мажоритарного виборчого округу, де потенційно може скласти гідну конкуренцію своєму однопартійцю Сергію Буніну.

52. Віктор Поліщук

Олігарх

Бізнесмен, родині якого належать мережа магазинів «Ельдорадо», столичний ТРЦ «Гулівер» і численний будівельний бізнес, не приховує своєї любові до ворожого триколору (хоч і піариться на нібито допомозі ЗСУ). Вона простежується і в родинних зв’язках, і в діях в інтересах москви. 

Поліщук у шлюбі із Лілією Рєзвою – племінницею дружини експрезидента росії Дмитра Медвєдєва Світлани. У часи президентства Януковича олігарх був «смотрящім» Київської області. Зокрема своєю вотчиною вважає Бровари, де від його подачок й досі залежні багато осіб як у місті, так і в районі. 

Напередодні вторгнення росії 2014 року Поліщук здійснив серйозний удар по обороноздатності України, зруйнувавши ДП «Радіопередавальний центр», що разом із комплексом «Борей» дозволяло поширювати радіосигнал по всій країні, навіть на згодом окупованих регіонах. Зауважимо, що рішення про демонтаж обладнання та передачу землі структурам Поліщука ухвалювали броварські депутати-«регіонали» під керівництвом Ігоря Сапожка.

Нині ж Сапожко перестав бути ручною маріонеткою Поліщука, тож останній підшукав іншого майбутнього кандидата на мера Броварів, за допомогою якого планує й надалі дерибанити землю – Сергія Богуцького.

Цьогоріч Поліщук цинічно відмовився допомогти своєму багаторічному соратнику, нардепу-«слузі» Анатолію Гуньку (який навіть під час сесії у стінах парламенту вирішував проблеми із ЖК у Києві, що зводить компанія бізнесмена), коли тому треба було внести заставу в суді. До того ж викинув Гунька з офісу в «Гулівері», оскільки під час обшуків слідчі знайшли у нардепа багато компромату на олігарха. Цілком імовірно, що там були й матеріали у справі щодо збанкрутування банку Поліщука «Михайлівський» (за попередніми підрахунками, розмір завданих державі збитків становить приблизно 23 млрд грн).

53. Дмитро Назаренко

Радник першого заступника Міністра оборони України, заступник голови Київської ОДА (2017-2023 рр.), в.о. голови ОВА (2023 р.)

Один із найбільш поінформованих та досвідчених керівників Київщини. Дмитро Назаренко працював на посаді заступника голови облдержадміністрації з 2018 року, а останні роки був першим заступника. Відтак «пережив» сімох керівників. Усе тому, що зарекомендував себе як неконфліктний і командний гравець, практично не помічений у гучних скандалах. 

Щороку брав активну та ключову участь у бюджетному процесі області, зокрема відпрацював надійну комунікацію з найвищим представницьким органом регіону – Київською облрадою, що давало можливість вчасно готувати та затверджувати програми розвитку. 

Назаренко має серйозні зв’язки з ключовими регіональними лідерами Київщини – мерами, головами районів, бізнесменами, що допомогло йому координувати евакуацію цивільних із місць ведення бойових дій із початку повномасштабного вторгнення росії. До того ж він допомагав Олексію Кулебі налагодити постачання гуманітарної допомоги в перші місяці війни. А після призначення на посаду голови ОВА генерала Павлюка його заступник Назаренко виконував усю бюрократичну та організаційну роботу.

Після деокупації Київщини на той час перший заступник губернатора активно включився в процес відбудови, який є одним із найрезультативніших на рівні держави. Коли Кулеба перейшов на Банкову, Назаренко декілька місяців (у важкий час кулуарних політичних баталій) виконував обов’язки начальника обласної військової адміністрації. 

Були чутки, що його кандидатуру розглядали на посаду очільника Сумської ОВА, але не склалося. Назаренко працював на Київщині до серпня цього року. Із посади пішов за власним бажанням, зберігши роками напрацьовані зв’язки з основними політичними гравцями області.

Нині активно допомагає Збройним силам України як волонтер, залучений до налагодження якісної роботи КОВА як консультант та працює радником першого заступника Міністра оборони України.

54. Андрій Негрич 

Операційний директор представництва БФ «Global Empowerment Mission» в Україні

Засновником благодійного фонду «Global Empowerment Mission» (GEM) є американський меценат Майкл Каппоні. Організація діє з перших днів повномасштабної війни на території України. На Київщині її представляє Андрій Негрич. 

Найперші кроки допомоги були в Польщі, де тоді базувався центральний офіс Української місії. Спершу підтримували біженців, зокрема й зі столичної області, а згодом фонд сфокусував увагу на доставці гуманітарних вантажів мешканцям  окупованих Бучі та Ірпеня.

Після звільнення Київщини головний офіс Української місії перенесли до столиці, що дало можливість краще зрозуміти реальні потреби населених пунктів, що постраждали внаслідок бойових дій. Хоч наразі GEM приділяє велику увагу прифронтовим територіям, на Київщині успішно реалізовують проєкти з відбудови, зокрема «Віконну програму». Завдяки партнерству з Фондом американського мецената Говарда Баффета за перше півріччя 2023 року замінили вікна на суму понад мільйон доларів, а вже наприкінці року благодійна організація зголосилася додатково виділити ще мільйон доларів. У цілому GEM відновила та відбудувала понад 200 об’єктів в Ірпені, Бучі, Макарові та інших населених пунктах. Окрім вікон, відремонтували дахи та покрівлі.

На сьогодні в регіоні працює не лише вся команда гуманітарної місії, а й масштабний складський ангар, сортувальний та розподільчий центр, техустаткування та великий автопарк.

Важливо, що GEM формує гуманітарні бокси, куди, окрім речей першої необхідності, кладуть продукти харчування українського виробника. Останні виготовляють і закупляють спеціально для програми фонду, що неабияк допомагає аграрному сектору та фермерським господарствам Київщини.

55. Ігор Мазепа

Генеральний директор інвестиційної компанії «Concorde Capital» 

Бізнесмен із кримінальним минулим, що після деокупації столичного регіону інвестує мільйони гривень у будівельні проєкти в Ірпені. Зокрема йдеться про зведення з нуля (спільно з «Svitlo Development» Сергія Крикуна, будівельною групою «ВІДВАЖНИХ» Володимира Карплюка та його бізнес-партнера Володимира Співака) котеджного містечка «О.Краса», куди директор «Concorde Capital» уже вклав майже 200 млн грн, а планує ще приблизно стільки ж. 

Інвестує Мазепа й у цементний бізнес. Станом на кінець 2023 року обсяг виробництва двох заводів його компанії «Кривий Ріг Цемент» становитиме приблизно 780 тис тонн за потужності 1,6 млн тонн. Аби зменшити частку вугілля в енергоспоживанні завдяки переробці, а також розширити потужність до 2 млн тонн цементу на рік, Мазепа планує вкласти десятки мільйонів доларів.

Цьогоріч бізнесмен неабияк оскандалився, адже незаконно прилетів та приземлився на одному з фермерських полів Хорватії з метою полювання на кабанів. Проти нього порушили кримінальне провадження, що передбачає великий штраф (напевно, не така й проблема для інвестора). За даними ЗМІ, для виїзду з України Мазепа вже понад 10 разів із початку повномасштабного вторгнення скористався системою «Шлях». Та, як показує останній випадок, навряд чи впольоване – гуманітарна допомога нашим захисникам. 

Мазепу також підозрюють у заволодінні газовидобувничим ТОВ «Навігатор Майницьке» через підставну компанію «Села Енерджі». За попередніми підрахунками, сума махінацій становить майже 3 млн доларів. У межах відкритої кримінальної справи правоохоронці провели в Мазепи серію обшуків та знайшли в його матраці 600 тис доларів незадекларованої готівки. За даними ЗМІ, бізнесмен не з'являється на допитах і очорнює Національну поліцію України. Навіть працює над створенням антирейтингу правоохоронців та суддів, які використовують повноваження для нібито незаконних цілей.

56. Сергій Кролевець

Власник групи компаній «Ерідон»

Група компаній Сергія Кролевця «Ерідон» – унікальний в Україні агрохолдинг, що не просто об’єднує агропромислові господарства, насіннєвий завод і роботизовану молочнотоварну ферму, а й займається дистрибуцією всього, що може знадобитися фермеру, як-от: сільгосптехніка, насіння, добрива та засоби захисту рослин. «Ерідон» обробляє 55 тис гектарів землі, а також має два маршрутні елеватори загальною потужністю зберігання 158 тис тонн та додаткові склади зі зберігання 70 тис тонн зернових.

Через повномасштабне вторгнення росії компанія значно втратила свої активи, а на звільнених від окупації складах розграбовано 95% майна. Попри це, Кролевець продовжує розвивати «Ерідон» та інвестує у розвиток України. Він відновив будівництво заводу з глибокої переробки кукурудзи «Укрстарч». Згідно з планом, майбутній завод перероблятиме приблизно 350 тонн кукурудзи на добу. Також будується завод «Лімері» із доробки насіння кукурудзи та соняшника. 

Компанія Кролевця відмовилася від посередників під час експорту та відкрила представництво і Польщі, а 2022 року побудувала зерновий термінал у Волинській області – «сухий порт‎» для перевалки зернових на експорт.

Кролевець входить до сотні найбагатших людей України, а на Київщині залишається тіньовим гравцем. Він зберігає чималий вплив на Ташанську ТГ, яку створили спеціально «під нього». Компанія «Ерідон» допомагає утримувати об’єкти соціальної інфраструктури в тих селах громади, де орендує землю. Відтак життєдіяльність Ташанської ТГ напряму залежить від податків бізнесу Кролевця. 

57. Мустафа-Масі Найєм

Голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

27 січня Мустафа-Масі Найєм очолив Держагентство відновлення та розвитку інфраструктури, утворене в результаті об’єднання «Укравтодору» та Агентства інфраструктурних проєктів. Нова структура мала би працювати над відновленням енергетичної інфраструктури, доріг, мостів, житла, об'єктів соціальної інфраструктури в 11 областях (зокрема й на Київщині).

У Держагентства, яким керує Найєм, є декілька особливостей. Перша: воно не перебирає функції місцевого самоврядування, а спільно з очільниками територіальних громад визначає пріоритетні напрямки державної політики з відновлення. Це в ідеалі, адже часто місцеві еліти намагаються перетягувати ковдру на себе або шукають корупційні лазівки. Друга особливість: Держагентство має ці лазівки закривати. Прозоро і публічно. Значну частину коштів на відбудову виділяють партнери, як-от: ЄБРР, Світовий банк, ЄІБ та інші. Співпраця з ними передбачає пильний нагляд за грошима. Таким наглядачем і призначили Найєма. Поки що він усіх влаштовує.

Держагентство має також боротися з монополістами, пов’язаними із політико-фінансовими групами. На початку грудня Найєм запевнив, що завдяки новій системі тендерів монополістів потіснили. Звучить добре, та чи не повернемося ми наступного року до ситуації, коли великі замовлення виконувати буде під силу тільки великим компаніям, а дрібні підрядники протерміновуватимуть введення об’єктів в експлуатацію. Це важливо, адже в Найєма амбітні плани. Тут і реалізація трирівневої системи захисту енергетичної інфраструктури, і реконструкція автотрас, і спорудження автобанів (перші платні автодороги заплановані і на Київщині). 

Ці та інші наміри потребують мільярдних капіталовкладень, а донори можуть і відмовити. Якщо відчують, що в антикорупцію з ними грають нечесно. Тому для реноме Держагентства дуже важливо, що вирішать судді у справах про спробу нардепів Лабазюка й Одарченка дати Найєму хабара. Поки той фігурує як викривач, але в цих історіях вистачає білих плям.

58. Руслан Дяченко

Голова Бориспільської районної військової адміністрації

Руслан Дяченко – один із небагатьох очільників районних адміністрацій на Київщині, який в умовах повномасштабної війни зберігає свою посаду. Усе тому, що він хороший виконавець без завищених політичних амбіцій. Робить свою роботу, не пробиваючись нагору інтриганством та ліктями. До того ж йому вдається нейтралізувати скандали ще до того, як вони стануть публічними. Тому на Бориспільщині, на відміну від інших районів Київщини, лад і спокій. Наскільки це можливо в нинішній час.

Дяченко ефективно організував роботу: у громадах покращили стан пунктів незламності та укриттів, а лікарні та заклади освіти забезпечили генераторами, паливом та медикаментами. 2023 року Дяченко їздив на передову, аби передати допомогу землякам-захисникам, а також возив гуманітарку жителям деокупованої Херсонщини.

Якщо торік ми констатували, що очільник Бориспільщини має тісні зв’язки й політичну протекцію народного депутата-мажоритарника від президентської партії «Слуга народу» Сергія Буніна, то зараз, подейкують, між ними пробігла чорна кішка. Ще влітку Дяченка та Буніна часто бачили разом під час передачі допомоги, але нині голова Бориспільської РВА прагне бути самостійним. Причина для багатьох очевидна: пливти в одному човні з нардепом, який голосує непередбачувано та почасти незрозуміло навіть його політичним союзникам, невдячна справа.

Проте на Дяченка є й нарікання. Деякі громади скаржилися, що він надмірно закликав їх надавати субвенції на адміністрації, зокрема на КОВА. Але якогось значного розголосу ці заяви не набули.

Дяченко вже зараз бере участь у засіданнях при Офісі Президента. А враховуючи виконавську дисциплінованість та політичну виваженість у стосунках із партнерами, цілком імовірно, що на Банковій захочуть його підвищити. Недарма ж Бориспільський район чи не найкраще в області виконує доручення центральної влади та долучається до державних програм й ініціатив.

59. Олексій Манюшкін

Полковник Збройних сил України, командир 40 бригади тактичної авіації

Олексій Манюшкін – командир легендарної 40 бригади тактичної авіації повітряного командування «Центр» Повітряних Сил ЗСУ, льотчики якої стали збірним образом «Привида Києва». Завдяки згуртованій роботі пілотів, у перші тижні повномасштабного вторгнення росія втратила значну кількість своєї авіації. Окупанти не розраховували на такий спротив. Бригаду нагородили почесною відзнакою «За мужність та відвагу», а її керівника за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України удостоїли ордена «Богдана Хмельницького» III ступеня.

24 лютого 2022 року одним із перших об’єктів, які зазнали ракетного удару, став Васильківський аеродром. Тоді завдяки мужнім діям старшого лейтенанта В’ячеслава Радіонова повний склад літаків бригади піднявся в повітря. Це дало змогу врятувати техніку. Військовому посмертно присвоїли звання «Герой України» із удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Тактична авіація залишається пріоритетним напрямом для перемоги України. Військові вже використовують деякі зразки західної зброї.

Нині льотчики бригади продовжують успішно виконувати завдання протиповітряної оборони і прикриття важливих державних об’єктів, а також беруть участь у спільних навчаннях України та НАТО. Як зазначив Манюшкін, військовослужбовці настільки мотивовані, що готові опанувати у короткий термін будь-яку західну техніку, аби якнайшвидше перемогти.

60. Василь Хмельницький та Костянтин Єфименко

Підприємці

Василь Хмельницький та Костянтин Єфименко – давні соратники. Їх пов’язує група компаній «Біофарма» та підприємство «Трібо», що в Білій Церкві. Найбільше місто Київщини, де розташований індустріальний парк Хмельницького, потрібне йому як платформа для ведення бізнесу. Олігарх є засновником холдингової компанії «UFuture», до активів якої належать сфери нерухомості, інфраструктури, промисловості, енергетики.

Що ж до Єфименка, то він неоднозначна фігура не лише в бізнесі, але й у політикумі. Свого часу йому вдалося стати доларовим мультимільйонером завдяки наближеності до президента-втікача Януковича. Він працював міністром транспорту в уряді Азарова та заступником міністра інфраструктури  одіозного Бориса Колєснікова, у якого був «на побігеньках».

Група наближених осіб до Хмельницького намагається контролювати Білу Церкву, зокрема завдяки своєму ставленику депутату Миколі Бабенку – екскандидату в мери та лідеру політсили «Біла Церква – разом». Народний обранець знову активізувався в місті, адже його робота в парламенті виявилася не надто ефективною.

Як з'ясувалося цього року, бізнес давніх партнерів має кремлівський слід. Нещодавно російське видання «Комерсант» оприлюднило інформацію про те, що дочірні компанії білоцерківського заводу «Трібо» та інші структури, пов'язані з групою Хмельницького-Єфименка, багато років постачають продукцію для рашистського військового авіабудування, виробництва вертольотів, військових автомобілів. Ще з 2000-х Єфименко володіє заводом «УралАТІ», що постачає гальмівні колодки російській залізниці, відповідно платить чималі податки в бюджет ворога та спонсорує війну. Ба більше, колодками цей дует займається не лише в росії, а й в білорусі, де 2017 року створили філіал «Tribo».

Рідна сестра Єфименка через пів року після початку повномасштабної війни змінила прізвище, аби приховати родинні зв'язки, адже білоцерківська бізнес-група співпрацювала з армією рф саме через найближчу родичку ексміністра.

61. Костянтин Бондарєв

Народний депутат України, очільник Київського обласного осередку ВО «Батьківщина»

2023 року Бондарєв у Верховній Раді не голосував за важливі для громади законопроєкти. Зокрема, як і значна частина фракції ВО «Батьківщина», не підтримав відновлення фінансових звітів партій та негайне відкриття електронних декларацій. Натомість разом зі свою патронесою Юлією Тимошенко ініціював популістський законопроєкт про референдум з питання виробництва канабісу. Але під час повномасштабної війни жодних референдумів бути не може.

Обласна організація ВО «Батьківщина» протягом року була не надто продуктивною, про що свідчать новини на партійному сайті. Сам Бондарєв працював трохи активніше. Спільно з іспанськими благодійниками з фонду «Remar» допомагав ВПО в Ірпені, передавав медзасоби для лікарень у Боярці та Глевасі, брав участь у соціальних заходах у Вишгороді, де знаходиться його громадська приймальня. А наприкінці року разом із колегами по парламенту з різних фракцій долучився до Всеукраїнського форуму в Бородянці, де обговорювали проблемні питання відновлення постраждалої внаслідок бойових дій селищної громади. Утім, цю активність Бондарєва складно назвати потужним внеском у партійну скарбничку.

У стані турбулентності перебувала й фракція ВО «Батьківщина» в облраді. У березні «тимошенківці» відкликали двох депутатів – Андрія Засуху та Ганну Старикову, яка очолювала найвищий представницький орган Київщини у 2015-2019 роках. Останню називали близькою до Бондарєва. Подейкують, що після цих подій між ними пробігла чорна кішка, оскільки очільник партосередку в області не зміг врятувати колегу від внутрішньопартійних інтриг. Замість Засухи та Старикової мандати отримали Маріанна Овдієнко та Олександр Сімановський.  

Отже, політичне майбутнє Бондарєва на національному рівні прямує до нуля, а перспективи в області  – під знаком питання.   

62. Ірина Третьяк

Українська художниця

Ірина Третьяк – відома завдяки витонченим та епатажним роботам художниця з Вишгородщини. Перша українська мисткиня, чиї картини були представлені у вигляді токенів NFT на популярному маркетплейсі «Rarible». У неї є низка творчих колаборацій із іншими митцями та світовими знаменитостями. 

Доробок Третьяк є в 26 країнах світу та в багатьох відомих колекціонерів і політиків. До повномасштабного вторгнення її творчою візитівкою була картина «Гранат». Утім, після 24 лютого 2022 року дуже популярними стали тематичні полотна з красномовними назвами «Спалена москва», «Таки Гаага» «Похорон путіна». Останню, що символізує смерть російського диктатора, нещодавно продали на онлайн-аукціоні Дмитра Гордона за 10 тис доларів. Виручені кошти скерували на купівлю дронів для українських військових.  

У цілому із початку повномасштабної війни художниця спрямувала на потреби ЗСУ три млн грн. Деякі картини підписав Валерій Залужний. До того ж Головнокомандувач ЗСУ нагородив Третьяк почесним нагрудним знаком «За сприяння війську».

Художниця у своїх виступах та інтерв'ю намагається привернути увагу колег до проблем сьогодення у воєнному контексті, закликає митців публічно висловлювати свою громадянську позицію та всіляко допомагати військовим.

Третьяк прагне створити офіційний «Арт-ринок», музей сучасного мистецтва, а також реєстр художників. Окрім цього, зазначає, що задля розвитку української культури мають бути зміни на законодавчому рівні.

63. Ігор Шкільний

Підприємець, волонтер

Ігор Шкільний допомагає Збройним силам України з 2014 року. Спочатку волонтер разом із партнерами купували автомобілі швидкої допомоги та конструювали авто для особистої гігієни військових на лінії розмежування.

Із початку повномасштабного вторгнення рф Шкільний заснував БФ «Зампотех» та сфокусував свою увагу на транспортних засобах для ЗСУ. Його благодійний фонд купує, переобладнує та передає автівки за запитом військових. Ремонт залізних коней для ЗСУ та медиків волонтери проводять на власних станціях технічного обслуговування. До того ж «Зампотех» евакуює авто з лінії фронту, а після проведення ремонтних робіт доставляє транспорт назад.

У серпні 2022 року Шкільний започаткував проєкт «Мобільний шиномонтаж для ЗСУ». Це пересувні станції обслуговування шин та коліс, які працюють безпосередньо на передовій. Така ініціатива дає змогу військовим оперативно реанімувати пошкоджені автівки. Наразі волонтери придбали та оснастили вже чотири мобільні майстерні, які допомогли замінити більше п’яти тисяч коліс.

Окрім того, фонд зініціював проєкти «З світу по шині» і «Шини рвуться в бій» (за підтримки програми Нової Пошти «Nova Poshta Humanitarian»). Їхня ідея в тому, що всі охочі можуть долучитися та передати нові чи вживані шини на потреби ЗСУ. Наразі пункти прийому є не лише в Україні, а й у трьох країнах Європи. Уже вдалося зібрати приблизно дві тисячі шин, які передали військовим на Бахмутському напрямку.

Шкільний створив ком’юніті художників, скульпторів, майстрів народної творчості, які перетворюють трофеї з фронту на витвори мистецтва. Потім вироби продають на благодійних аукціонах, а виручені кошти скеровують на підтримку наших захисників. Про всі потреби військових волонтер знає не з телефонних дзвінків чи повідомлень, а з передових позицій, на яких часто перебуває.

64. Володимир Крейденко

Народний депутат України

Народний обранець від провладної партії Володимир Крейденко – надзвичайно медійний політик. Він постійно бере участь у публічних обговореннях, брифінгах на телеканалах «Новини.LIVE», «Телеканал Київ», «Суспільне Новини», пише для видань «Економічна правда», «Голос країни». Говорить Крейденко про все, як-от: ризики можливого відновлення цивільних авіаперельотів під час війни, реформи транспортної галузі, блокування польськими перевізниками пунктів пропусків, російську кібератаку на мобільного оператора «Київстар» тощо.

Крейденка добре знають не тільки на Київщині, а й за її межами. Як амбасадор відомого волонтерського руху «Добробат» він часто відвідує регіони, які постраждали внаслідок російської агресії. На сьогодні добробатівці працюють у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях.

Нардеп активно залучає партнерів, фонди та знаходить грантові програми, що допомагають із закупівлею будівельних матеріалів, надають транспортні послуги та забезпечують харчуванням волонтерів. Крейденко також організовує збір і доставку в Україну гуманітарки з Німеччини та Чехії: від інструментів та спецодягу для волонтерів-будівельників «Добробату» до медичного обладнання для лікування та реабілітації українських військових і цивільних.

Окрім цього, народний обранець створив та очолив у Верховній Раді міжфракційне депутатське об’єднання «Добробат – добровольчий будівельний батальйон», мета якого налагодити співпрацю представників бізнесу, суспільства, місцевої та центральної влади задля якнайшвидшого відновлення пошкодженого внаслідок війни житла та інфраструктури.

Медійність та впізнаваність допоможе Крейденку в майбутньому політичному сезоні. Він може спробувати знову потрапити до парламенту як мажоритарник, адже, подейкують, має особисті інтереси в 95 виборчому окрузі. 

65. Віталій Шайда

Генеральний директор «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

Понад три роки на посаді гендиректора «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (колишнього «Київобленерго») і майже 30 років досвіду роботи у сфері енергетики. В умовах повномасштабної війни Віталій Шайда як керівник ввів низку нововведень, спрямованих на забезпечення стабільної роботи енергосистеми столичного регіону.

Цьогоріч спеціалісти «ДТЕК Київські регіональні електромережі» –  компанії-монополіста, що належить олігарху Рінату Ахметову – розробили та вже успішно протестували програму, що керуватиме графіками відключень електроенергії в разі їх запровадження, а саме: підказуватиме диспетчеру, що і коли вмикати чи вимикати. Крім того, регіональна філія, яку очолює Шайда, переформатувала бригади, закріпивши за ними певні населені пункти. Тож, якщо трапиться якась аварія, персонал швидше виїде та ліквідує її наслідки. 

У межах підготовки до опалювального сезону фахівці «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відремонтували приблизно чотири тисячі кілометрів повітряних ліній та модернізували майже три сотні об'єктів різного класу напруги. До того ж збудували нові лінії, оновили силові трансформатори, зруйновані внаслідок бойових дій, і замінили обладнання на сучасне та більш потужне на п'яти енергооб'єктах Київщини.

Для швидкого отримання інформації та послуг у режимі 24/7 функціонують онлайн-канали обслуговування «ДТЕК Київські регіональні електромережі» – офіційний сайт та чат-боти у вайбері та телеграмі. Окрім цього, за 2023 рік компанія збільшила кількість телефонних ліній кол-центру із 120 до 185, що дозволяє більш оперативно реагувати на запити мешканців столичного регіону. 

Також цього року розробляли загальнодержавний технічний стандарт для оновлення розподільчих мереж. Енергетики ДТЕК столичного регіону запропонували цифрову модель, що є першим в Україні діджитальним близнюком реальної розподільчої мережі. Її успішно випробували на відновленому після бойових дій Ірпінському енерговузлі, а отже, цифровий двійник направду ефективний.

66. Сергій та Ірина Панченки

Підприємець та депутатка Київської обласної ради

Сергій Панченко – відомий у Київській області бізнесмен. Йому з 2016 року належить ТОВ «Узин-Агроінвест», що станом на кінець 2023 року обробляє приблизно 4100 га землі. Основними напрямами діяльності компанії є вирощування зернових та технічних культур, а додатковими – тваринництво, зокрема відгодівля свиней за європейськими стандартами. Вкладені 15 млн євро в побудову сучасного свинокомплексу за датськими технологіями вивели компанії Панченка на прибутковий ринок. 

Зауважимо, що станом на кінець 2023 року 1160 власників паїв заключили договори оренди з ТОВ «Узин-Агроінвест», що свідчить про надійність та стабільність компанії. Окрім того, підприємство надає роботу великій кількості громадян, середня заробітна плата яких – понад 17 тис грн. Але в цілому на Київщині його компанії обробляють більше 35 тис гектарів в Обухівському та Білоцерківському районах, а у Сквирі побудований найбільший у столичному регіоні елеватор потужністю 120 тис тонн одночасного зберігання.

Підприємства родини Панченків допомагають Збройним силам України: передали два вантажних і три лекових автомобілі на потреби військових підрозділів, постачають власну продукцію територіальній обороні, центрам комплектування та компаніям, що забезпечують наших захисників продуктами харчування. Окрім цього, підтримують соціально незахищені верстви населення, які постраждали внаслідок бойових дій.

Також Панченки спонсорують заклади культури та освіти Узинської громади, зокрема передплачують періодичні видання в бібліотеках, надають кошти для участі в міжнародних конкурсах фольклорному ансамблю «Василиха» із села Василів, що є неодноразовим призером різних мистецьких фестивалів.

Донька бізнесмена Ірина Панченко – депутатка Київської обласної ради від ВО «Батьківщина» – активно допомагає жителям свого округу. Зважаючи на прогнозовану безперспективність партії Юлії Тимошенко на майбутніх виборах, Панченко, імовірно, балотуватиметься від іншої політичної сили. 

67. Андрій Мартинов

Забудовник

2023 року один із найбільших будівельних магнатів Київщини та рекордсмен із проданих квадратних метрів Андрій Мартинов, який разом із партнерами побудував у Софіївській Борщагівці фактично ціле місто, опинився в полі зору правоохоронців. Прокуратура та Державне бюро розслідувань з’ясувало, що протягом 2019-2021 років забудовник продав близько 900 квартир та комерційних приміщень, а заробіток приховував під виглядом реалізації власного майна. Така «маленька» хитрість знизила ставку податку з 18% до 5 % й зберегла йому аж 140 млн грн.

21 вересня 2022 року в Офісі Генпрокурора повідомили про оголошення підозри Мартинову, а після ухвали Печерського районного суду Києва конфіскували 117 квартир, 78 нежитлових приміщень та 33 земельні ділянки. До того ж після обшуків у приміщеннях забудовника вилучили понад 3 млн доларів у різній валюті.

Тепер згідно з частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України Мартинову грозить покарання: штраф до 25 тис неоподатковуваних мінімумів доходів, а також позбавлення права займатися професійною діяльністю строком до 3 років. Конфіскація майна, передбачена санкціями, уже здійснена.

Наразі адвокати забудовника намагаються відбілити репутацію свого клієнта: вони звернулися за допомогою до міжнародних інстанцій та США, а пізніше навіть «наїхали» на голову ГУ розвідки Міноборони Кирила Буданова – звинуватили у «привласнені сотні квартир». Нібито Буданов залишив без житла 47 сімей. Звучить абсурдно, адже згідно з законом під час воєнного стану, це допустимо, а попередньому власнику повертається повна сума забраного. Офіційно і з бюджету. Натомість, команда Мартинова порушила одну з ключових норм воєнного стану – заборону на проведення мітингів.

Поки тривають баталії щодо податків та «привласнення» квартир сам  Мартинов активно проповідує у церкві «Благодать», яку збудував на території ЖК «Софія». Він періодично публікує відео, у яких закликає ГУРівців покаятися, бо інакше, мовляв, «Бог знищить».  

68. Наталія Баласинович

Голова Васильківської міської територіальної громади 

Наталія Баласинович очолює Васильківську громаду з 2020 року, і за її каденції суттєво модернізували медичну та освітню сфери. Нині ж працюють над удосконаленням соціальної та комунальної інфраструктури.

Із початку повномасштабного вторгнення росії керівництво Василькова зосередилося на обороні громади, а також допомозі військовим і цивільним. Після деокупації Київщини пріоритетом для Баласинович стала відбудова. У місті вже відновили всі зруйновані котельні, триває капітальний ремонт пошкоджених багатоквартирних будинків, а також розпочато зведення багатоповерхівки на місці знищеної внаслідок ракетного обстрілу.

Баласинович має амбітні плани щодо економічних проєктів у співпраці з міжнародними партнерами. Ідеться про облаштування укриттів, реконструкцію системи водопостачання, створення реабілітаційного центру для військовослужбовців.

Загалом із бюджету Васильківської ТГ за 11 місяців 2023 року на потреби ЗСУ скерували приблизно 50 млн грн, понад 2 млн грн із яких – матеріальна допомога мобілізованим та пораненим захисникам громади.

69. Олена Шуст

Депутатка Київської обласної ради, ректорка Білоцерківського національного аграрного університету

У Київській обласній раді Олена Шуст очолює в комісію з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії, тому цьогоріч вона продовжила активно розвивати напрям освіти. У контексті війни мова йде насамперед про безпекові та технічні питання навчального процесу: облаштування укриттів, забезпечення безперебійного постачання електроенергії, відновлення пошкоджених освітніх закладів тощо.

Крім того, що Білоцерківський національний аграрний університет стрімко розвивається в напрямі міжнародного співробітництва та проводить інноваційну освітню діяльність, у закладі діє система національно-патріотичного виховання студентів. Цього року в межах національного марафону протидії російській пропаганді у стінах університету провели XR-виставку «Справжні причини війни або як працює російська пропаганда». 

Шуст виступила ініціаторкою та співрозробницею «Програми розвитку та функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя у Київській області на 2023-2025 роки». Окрім удосконалення та убезпечення освітнього середовища, депутатка фокусується на необхідності оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів Київщини. Додамо, що вже придбали нове мультимедійне обладнання та інше технічне устаткування у межах Програми розвитку системи освіти столичної області.      

Із початку повномасштабного вторгнення рф депутатка продовжує всебічно допомагати військовослужбовцям. За це в квітні 2023 року її нагородили відзнакою «Знак пошани» від Міністерства оборони України. А в травні митрополит Київський і всієї України Епіфаній особисто вручив Шуст Орден святої рівноапостольної княгині Ольги за жертовну любов та віддану працю на благо Помісної Православної церкви України.

70. Олег Корбан

Депутат Київської обласної ради

Олег Корбан – депутат Київської обласної ради, член правління та почесний президент Всеукраїнської федерації гольфу з пожиттєвим статусом. Із 2010 року входить до Національного олімпійського комітету України.

Із початку повномасштабної війни Корбан активно підтримує жителів Київщини та окупованих областей. Його волонтерський штаб забезпечує військових та медиків пальним, медикаментами, продуктами харчування та іншими необхідними засобами.

2023 року команда Корбана реалізувала новий благодійний проєкт «Сильні духом», мета якого – психологічна та спортивна реабілітації військових. Відновлення ветеранів, які втратили кінцівки, проводять у форматі щотижневих тренувань на полі для гольфу в Козині або ж на гольф-стимуляторах. Участь у проєкті вже взяли понад 175 військовослужбовців. Додамо, що до ініціативи залучені волонтери та меценати.  

Цьогоріч відбулися перші Всеукраїнські змагання з адаптивного гольфу для військових з ампутаціями та була сформована перша українська збірна для участі у ветеранських змаганнях у США. 2024 року проєкт «Сильні духом» розширять та запросять не лише військовослужбовців, а й їхні сім’ї. У планах депутата – провести сімейний турнір для ветеранів.

У Київській обласній раді Корбан був членом комісії з питань управління комунальною власністю, приватизації, житлово-комунального господарства та впровадження енергозберігаючих технологій. 7 грудня написав заяву про складання повноважень депутата за власним бажанням. І на сесії обласної ради оголосив про це, подякував всім за співпрацю в цей важкий час.

71. Костянтин Жеваго, Вадим Івченко, Микола Бабенко

Олігархічно-політичне тріо

Окрім звірячого бажання отримати посаду в «Укроборонпромі», скандалів із купівлею елітних мерседесів під час війни та торгівлею зброєю, народний обранець Вадим Івченко намагається впливати на процеси в Білій Церкві. Він об’єднався з нардепом Миколою Бабенком, щоб за гроші одіозного олігарха Костянтина Жеваго, якого оголосили в міжнародний розшук, помститися своїм політичним опонентам. Цю трійцю можна було б назвати організованим злочинним угрупуванням, якби правоохоронці працювали належно.

Жеваго, Івченко та Бабенко протягом року активно воювали за активи в Білій Церкві. Передусім ідеться про Білоцерківську ТЕЦ. Контроль над нею Жеваго таки втратив: міська рада викупила майновий комплекс у Нацбанку, який володів ТЕЦ згідно з рішенням Господарського суду Київської області. Хоч компанія «Mulready Ventures Limited», яку пов'язують із олігархом-утікачем, намагалася заблокувати угоду в судах, їй це не вдалося. Провалився й Івченко, який намагався зупинити перехід ТЕЦ у власність міста й перевищив повноваження. Білоцерківська міська рада не тільки не зважила на його тиск, а й не затвердила рішення про передачу землі під мініГЕС на річці Рось компанії, за якою стоїть нардеп.

Захищаючи активи Жеваго, соратник Юлії Тимошенко привернув до себе значну увагу. Експерт у сфері антикорупційної політики Олександр Лємєнов розповів про інші сфери інтересів Івченка, як-от: сонячні електростанції та компанії в Польщі по торгівлі зброєю. Також нардеп під час повномасштабної війни став власником елітного електромобіля «Mercedes».

Із розбірками навколо ТЕЦ пов'язаний ще один народний обранець – член групи «Довіра» Микола Бабенко, якого називають людиною олігарха Василя Хмельницького. Він особисто прибув на засідання міськради, де заявив, що депутатів підкупили. Однак доказів громада так і не побачила, а нардепа багато хто в Білій Церкві вважає дешевим популістом, який заради самозбереження при владі навіть повернувся до політичного проєкту мера Києва Кличка.

Що ж до ще одного важливого підприємства для громади найбільшого міста Київщини – шинного заводу «Росава», – за який Жеваго продовжує воювати, то поки гепі-енду немає. І те, чий бік займе суд – олігарха та його агентів впливу з депутатськими мандатами чи держави – покаже, як далеко Україна просунулася в реформі правосуддя.

72. Ілля Єнакієв

Начальник Управління патрульної поліції в Київській області

Ілля Єнакієв належить до «гвардії Авакова», оскільки керувати патрульними столичної області його призначив ще цей міністр. Появу на Київщині вихідця з Донеччини тоді пояснювали просто: розпіареними патрульними має керувати незалежний від місцевих кланів чужак. Та виявилося, що за керівництва Єнакієва корупція, побиття громадян, хамство, гучні скандали стали візитівкою обласних патрульних. Таких випадків десятки.

2015 року, за перший рік роботи патрульної поліції, зафіксували 83 звернення громадян про неправомірне застосування сили патрульними Київщини, наступного року звернень було вже 96, а 2017 року – 71. Виправилися? Найбільш резонансний випадок стався у травні 2019 року, коли в Переяславі п’яні правоохоронці вбили п’ятирічного Кирила Тлявова. У жовтні 2021 року в Білій Церкві «орли Єнакієва» зупинили автомобіль і, не провівши тест на сп’яніння, виписали водієві штраф. Той відреагував емоційно, за це тут же був відлупцьований. Наступного місяця в Обухові патрульні незаконно зупинили на вулиці адвоката та жорстоко відгамселили його. 

Патрульні Київщини не лише б’ють громадян, а й промишляють «мутними» штраф-майданчиками. У березні цього року голова МВС Ігор Клименко навіть наказав розібратися з корупційними схемами патрульних Білої Церкви, які заробляли на незаконній евакуації автомобілів. Та оскільки Єнакієв досі на посаді, значить йому та його підлеглим закон не писаний.

Яка хата, такий тин, який батько, такий син. Патрульні Київщини вважають себе недоторканими завдяки дружбі з шефом. Прикладом є білоцерківські начальники патрульних Василь Коряк та Олександр Світовий. Після від’їзду Коряка на передову його заступник Світовий оголосив полювання на журналістів та сафарі за громадянами, які проти свавілля і корупції.

Ситуація на Київщині демонструє, що реформа патрульної поліції провалилася. Патрульні не лише не виконують свої функції захищати громадян, а й конфліктують із іншими поліцейськими. Тому МВС, щоб відновити довіру до патрульних, необхідно ухвалити давно потрібні кадрові рішення щодо обласного керівництва та влаштувати переатестацію всіх співробітників.

73. Катерина Савінова

Генеральна директорка Київської обласної дитячої лікарні

Катерині Савіновій, яка очолила комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» у березні 2020 року, завдяки чималому керівному досвіду вдалося організувати стабільну роботу медустанови в умовах повномасштабної війни.

Попри складний рік, Київська обласна дитяча лікарня продовжує розвиватися. Заклад обладнали сучасним рентгенівським обладнанням, апаратами штучної вентиляції легень та ультразвукового дослідження, інкубаторами для новонароджених тощо. Цьогоріч у лікарні запрацювали відділення екстреної медичної допомоги з травмпунктом, реабілітаційне з неврологічними ліжками та дитяче психіатричне відділення, центр орфанних захворювань, відділ інфекційного контролю. 

Також у закладі відкрили «Школу супергероїв», тому діти, які перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні, продовжують навчатися. До того ж лікарня може працювати повністю в автономному режимі, адже має свою свердловину, резервні джерела енергопостачання та кисневу станцію.

Зауважимо, що цьогоріч Савінова залучила до співпраці благодійні та волонтерські організації, а також міжнародних партнерів. Укладені договори із найбільшою дитячою лікарнею Данії «Mary Elizabeth’s Hospital – Rigshospitalet for Children, Teens and Expecting Families», Національною службою здоров’я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за 16 пакетами медичних послуг.  Київська обласна дитяча лікарня отримала міжнародний грант USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я».

74. Віталій Коцур

Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі 

Доктор історичних наук та професор, член Національної спілки краєзнавців України та громадської організації «Ресурсний центр сталого розвитку», експерт Національного фонду досліджень України Віталій Коцур 2023 року успішно продовжив розвивати Університет Григорія Сковороди в Переяславі (УГСП), який до цього майже 20 років очолював його батько. 

Цьогоріч в університету вкотре найвищі показники в регіоні за кількістю вступників. В умовах повномасштабної війни наймолодший ректор України розширює міжнародне співробітництво, зокрема дбає про академічну мобільність студентів та викладачів, щоб ті могли відвідувати закордонні навчальні заклади та обмінюватися досвідом.  

За сприяння Коцура УГСП активно підтримує внутрішньо переміщених осіб і підрозділи Збройних сил України, Національної гвардії та територіальної оборони. Навчальний заклад акумулює допомогу, організовує благодійні збори на потреби випускників та працівників університету, які беруть участь у бойових діях чи проходять реабілітацію.

Також УГСП доєднався до заснування Центру ветеранського розвитку. За ініціативи ректора в закладі створили Книгу пам’яті, присвячену студентам і працівникам ВНЗ, які загинули за Україну, запустили вебмеморіал та відкрили стелу. Додамо, що університет активно співпрацює з Міністерством у справах ветеранів, а працівники кафедр психології надають фахову підтримку військовим.

У межах реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні одне з пріоритетних завдань для Коцура – зробити Університет Григорія Сковороди в Переяславі максимально доступним для людей із інвалідністю. За кошти грантів, держави та волонтерів у ВНЗ уже встановили нові пандуси та розширили мережу укриттів і гуртожитків.

75. Володимир Борисенко

Голова Бориспільської міської територіальної громади, військовослужбовець Збройних сил України

У вересні Володимир Борисенко ошелешив Бориспільську громаду рішенням мобілізуватися до ЗСУ. Наразі він несе службу в складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», яка виконує бойові завдання на Сході країни. Люди, не обізнані тонкощами політичного життя Борисполя, плескали в долоні. Інші ж із висновками не поспішали: намагалися з’ясувати справжні мотиви неочікуваного кроку мера. Борисенку нічого не заважало стати на захист Батьківщини раніше. Але публічно такого бажання він не виказував. Ба більше, в інтерв’ю місцевому виданню у квітні казав, що не обмежує себе посадою міського голови чи депутата парламенту та має амбітні плани на політичне майбутнє. Що ж змінилося?

Не секрет, що нині чиновники йдуть воювати переважно з однієї причини – через небажання сісти за ґрати. У Борисполі подейкують, що у випадку з їхнім головою щось подібне. У висуванця «Європейської Солідарності» Борисенка склалися робочі стосунки з міськрадою, де секретарює «слуга» Владислав Байчас. Не найгірше у Борисполя і з бюджетом. Як-то кажуть, бери і роби. Але мер не тільки вирішив податися до ЗСУ, а й гучно грюкнути дверима.

Ідучи на службу, він видав наказ, яким призначив в.о. голови свого заступника – колишнього співробітника поліції Віталія Горкуна. Та секретар міськради Байчас на час відсутності мера виконувачем обов’язки призначив себе, мотивуючи такі дії статтею 42 закону «Про місцеве самоврядування». Окремі блогери звинуватили Байчаса в захопленні влади. 27 листопада Борисенко написав заяву про відставку з посади за власним бажанням. Проте депутати міської ради поки обмежилися рішенням про увільнення міського голови. Тобто, Борисенко формально залишається очільником громади.

25 вересня трапилася ще одна подія, яка вплинула на політичні розклади в Борисполі. Передчасно помер народний депутат Андрій Іванчук, креатурою якого вважають Борисенка. Іванчука називали причетним до низки схем в аеропорту «Бориспіль», зокрема, до роботи «Duty free» разом із бізнесменом Артуром Гранцом – бенефіціарним власником «БФ груп». Комерційним директором цієї компанії до політичної діяльності був Борисенко. Тож тепер, залишившись без захисту патрона, він ризикує втратити залишки впливу в місті.

76. Олег Дунда

Народний депутат України

Мажоритарника-«слугу» Дунду, який зайшов у парламент за квотою колишніх «приватівців», називають особливо наближеним до Коломойського (саме він курував будівельні інтереси олігарха на Київщині) та одним із найкорумпованіших представників його команди. Але поки патрон Дунди «відпочиває» у СІЗО, депутат шиє собі образ спеціаліста широкого профілю.

У перервах між лобіюванням будівельних підрядів своїм фірмам народний обранець штампує статті та виголошує заяви на будь-які теми та, як дешевий політолог, коментує все на світі: геополітику, зброю, «ОПЗЖ», вступ до ЄС, «хароших рускіх», оновлення Кабміну, церкву і навіть велику війну в Європі та плани Арестовича. 

Саме через таку «зайнятість» на окрузі Дундою навіть не пахне. Чим він займається в плані законотворчості, крім дешевого лобізму своїх бізнес-інтересів, не відомо. Як і про його допомогу армії. На своїй сторінці у фейсбуці депутат «копіпастить» новини, пише, що він думає з того чи того приводу та нагадує, яке ж свято потрібно відзначати сьогодні. А от про свої здобутки та виконану роботу – анічичирк.  

Як член Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Дунда «клепає» явно непрофільні законопроєкти щодо врегулювання питання подвійного громадянства в Україні, позбавлення мандатів депутатів «ОПЗЖ», заборони ідеології «руского міра» тощо. Такі ініціативи є радше піарними, аніж патріотичними. 

Попри це, Дунду знають на міжнародному рівні. Він є постійним спікером різних заходів із економічних змін в Європі та світі, бере участь у безпекових форумах та виступає активним речником процесу контрольованого розпаду російської федерації на національні держави, що дозволяє нардепу постійно бути на вустах. Імовірно, Дунда не відмовся від амбіцій посунути Андрія Мотовиловця й очолити «Слуг народу» у столичному регіоні, адже це неабиякі можливості для пов’язаного із ним будівельного бізнесу, тому думає, що медіаактивність йому допоможе. 

77. Артур Палатний

Керівник виконкому партії «УДАР», екснардеп 

Офіційно осередком партії Віталія Кличка на Київщині керує народний депутат Микола Бабенко, але де-факто його контролює команда Артура Палатного. Так чи так «ударівці» столичного регіону не надто активні.

Взагалі з парторганізацією політпроєкту Кличка в області ситуація досить дивна. Бабенко в парламенті є членом депутатської групи «Довіра», що голосує разом зі «Слугами народу», тоді як очільник партії і столичний мер постійно скаржиться на атаки з боку чинної влади. Але Палатний як куратор регіону від Кличка навіть не спробував поставити питання про заміну голови осередку на більш активну фігуру. Отже, нинішнє становище його цілком влаштовує.

І не тільки на Київщині. 2022 року, коли говорили про можливе проведення парламентських виборів-2023, Палатний узявся реанімовувати «УДАР». Але війна триває й перезавантаження Верховної Ради відтермінували. Тому процес відновлення партії в регіонах знову на паузі.  

Палатний курує волонтерський проєкт «УДАРу» «Українська команда». Від його імені він і піариться, регулярно інформуючи ЗМІ про виконану роботу. Переважно це передача дронів різним військовим частинам, зокрема тим, що захищають північний кордон Київщини. Справа потрібна, але політична мотивація очевидна: пов’язати доброчинність із іменем Кличка.

Ще один цікавий момент. У довоєнному минулому Палатний, наче лев, захищав мера Києва від атак влади. А 2021 року сам потрапив у поле зору правоохоронців, у його помешканні навіть проводили обшуки. А 2023 року Палатний уже не так ревно відстоював інтереси кума і патрона. Подейкують, через інстинкт самозбереження: у воєнний час влада отримала додаткові інструменти, щоб поставити на місце опонентів, тому безпечніше піаритися на дронах. 

78. Анжела Макеєва 

Cекретарка Ірпінської міської ради, професійна спортсменка

Анжела Макеєва є майстром спорту України, чемпіонкою Європи та світу з тхеквондо. Як голова Федерації єдиноборств ММА в Київській області популяризує здоровий спосіб життя.

Спортивну кар’єру з бойових мистецтв Макеєва розпочала 1995 року. Із 2000 до 2015 року входила до складу збірної України з тхеквондо, згодом працювала тренеркою. 2018 року Макеєва стала учасницею Асамблеї відділення Національного олімпійського комітету України в Київській області та увійшла до Виконавчого комітету відділення НОК (організовувала та проводила всеукраїнські та обласні змагання з олімпійських та неолімпійських видів спорту).

Із 2016 року Макеєва очолювала КЗ «Центральний міський стадіон» в Ірпені, але 2019 року її зі скандалом звільнили нібито через відмову агітувати за Петра Порошенка на президентських виборах. Тоді ж балотувалася до Верховної Ради від 95 округу Київщини як самовисуванка. Виступала проти хаотичної забудови в Ірпені, але загалом активну передвиборчу кампанію не вела, імовірно, тому не пройшла до парламенту. Натомість 2020 року її обрали депутаткою Ірпінської міської ради від партії «Слуга народу», а згодом призначили секретаркою.

Із початку повномасштабного вторгнення Макеєва була залучена до створення штабу опору та розробки плану евакуації населення з Ірпеня, а в першій дні деокупації міста допомагала з організацією логістики гуманітарки, активно комунікувала із ЗСУ.

Як секретарка Ірпінської міської ради Макеєва бере участь у прийомі міжнародних делегацій, співпрацює з благодійними фондами, потенційними іноземними донорами. Разом із БО «Благодійний фонд «Всеукраїнська волонтерська спільнота «Для українців» організувала збір коштів на відновлення ДЮСШ в Ірпені, яку знищили рашисти. Амбасадорами цього проєкту стали відомі спортсмени та зірки шоу-бізнесу. Зауважимо, що Макеєва дбає про якнайшвидше відновлення не тільки спортивної інфраструктури, а й Ірпеня в цілому.

79. Віктор Сахнюк

Керівник столичного регіонального офісу ДП «Ліси України»

Віктор Сахнюк опікується лісами Київського регіону лише рік. До цього він працював керівником Житомирського управління лісового та мисливського господарства, після чого пішов на підвищення (столичний лісовий офіс державного підприємства «Ліси України» займається лісами Київщини та Житомирщини).

За час роботи Сахнюк потрапив до низки корупційних скандалів. Як повідомляли ЗМІ, попри бої на півночі України на початку російського вторгнення та мінування лісової зони, обсяги реалізації деревини на Житомирщині навпаки зросли порівняно з попередніми періодами. Відомі навіть випадки підривів на мінах працівників лісгоспів, які не повинні були працювати на територіях, не обстежених ДСНС. Усе це журналісти пов’язують із тіньовими схемами Сахнюка та відмиванням коштів у великих розмірах. Окрім того, у Мережі писали про можливу наявність у посадовця паспорта країни-агресора. Подібні закиди сам Сахнюк не коментує, адже, як раніше, так і після нового призначення, спілкуватися з пресою не любить.

Щодо ситуації на Київщині, то поява нового керівника в лісових господарствах мало що змінила. За рік роботи Сахнюк себе ніяк не проявив, у більшості лісгоспів залишилися працювати старі корумповані кадри, а незаконні вирубки не припиняються.

Подейкують, що лісгоспи цілеспрямовано укрупнюють, щоб підготувати до банкрутства та продажу на аукціонах. А багатомільйонні потоки, які крутяться в цій сфері, курує заступник керівника Офісу Президента України Ростислав Шурма – син промосковського нардепа-«регіонала» із команди держзрадника Медведчука та фігурант численних скандалів. 

80. Олександра Ільніцька

Президентка Молодіжного парламенту Ірпеня

2023 року однією з головних політичних подій Київщини стало створення Молодіжного парламенту Ірпеня. Серед його засновників – олімпійська гордість громади Ірина Коляденко, захисник Ірпеня в лютому-березні 2022 року Ростіслав Чернобровий, лідери учнівського та студентського самоврядування громади, активна та творча молодь.

Створення Молодіжного парламенту ініціювала Олександра Ільніцька, яка на той час очолювала Студентський парламент Державного податкового університету. Вона ж організувала Національний форум органів студентського самоврядування, який об'єднав представників понад 50 вищих навчальних закладів.

Раніше Ільніцька також публічно звернулася до Міністра освіти і науки України Оксена Лісового, освітнього омбудсмена України Сергія Горбачова та голови Комітету Верховної ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергія Бабака з ініціативою щодо проведення в Ірпені круглого столу на тему необхідності впровадження в нашій державі Офісу освітнього омбудсмена. Адже, на думку студентки, протягом тридцяти років незалежності права та інтереси студентів недостатньо захищають.

Подейкують, що Ільніцька координує свої дії з головою КОВА Русланом Кравченком та ексмером Ірпеня Володимиром Карплюком, а Молодіжний парламент Ірпеня планує мультиплікувати в інших громадах Київщини, створивши альтернативу бездіяльним молодіжним радам при обласній та міських владах.

Це підтверджує й те, що Ільніцька стала цього року віцепрезиденткою Української асоціації студентів з регіонального розвитку. Також у липні 2023 року вона представила університетську спільноту Державного податкового університету на IV Конгресі Української студентської ліги в Києві.

Молодіжний парламент Ірпеня реалізує проєкти «Освіта та розвиток Лекторій», «Шкільний урок волонтерства», «Студентський обмін «Діалог студентської єдності: Україна та Польща», а також участь молоді у відновленні Ірпеня спільно з «Irpin Reconstruction Summit».

У жовтні Ільніцька взяла участь у міжнародній конференції «Magna Charta Universitatum Observatory», присвяченій ролі університетів у реконструкції міст. Вона успішно презентувала Ірпінь та уклала угоду про співпрацю з Українською асоціацією студентів.

81. Олег та Богдан Балагури

Депутат Київської обласної ради та голова Тетіївської міської територіальної громади

Проблеми нині наймолодшого голови територіальної громади столичної області Богдана Балагури розпочалися на початку року, коли він прихистив команду медійників одного з профільних аграрних видань, завдяки якій закріпився в інформаційному полі. Проте все закінчилося скандалом, адже мер відмовився платити за піар-послуги.

На посаді очільника Тетіївської громади Богдан Балагура також втратив комунікацію з більшістю персон, які підтримували його перед виборами (звісно ж, на прохання батька). Також Балагурі-молодшому вистачило «політичного досвіду» потрапити у скандали з нецільовим освоєнням бюджетних коштів, використанням автомобілів для ЗСУ у власних цілях, виділенням землі своїм родичам.

Численні помилки призвели до того, що не тільки похитнувся імідж, але й постало питання про відсторонення мера Тетієва за ініціативи депутатського корпусу. Цілком імовірно, що опозиційні до Балагури обранці зможуть висловити йому недовіру, хоча наразі не вистачає декількох голосів. Подейкують, що друзі в Офісі Президента готують йому запасне «летовище»: він може піти працювати в КОВА або очолити Білоцерківську РВА.

У старшого Балагури проблем не менше, щоправда, вони пов’язані не з політикою, а корупцією на ДП «Дослідне господарство «Шевченківське», яким він керує багато років. Балагура став «героєм» антикорупційних розслідувань спеціальної комісії Верховної Ради. Постійні обшуки та незакриті кримінальні справи не тільки відволікають Балагуру від депутатської роботи, але й фактично підсаджують його на гачок правоохоронців.

Зважаючи на складне становище родини Балагур, які є відомими спонсорами «Європейської Солідарності», політичні опоненти спробують цим скористатися. Імовірно, увесь удар на себе прийме Балагура-старший, адже немає сенсу воювати з мером, який без батька поки нічого не вартий. 

82. Лариса та Вікторія Ільєнки

Депутатка Обухівської міської ради та депутатка Київської обласної ради

Політичну кар’єру Лариса Ільєнко розпочала 2015 року як депутатка Обухівської районної ради VII скликання, а вже за декілька років очолила райраду. Сьогодні вона – депутатка Обухівської міської ради і входить до постійної комісії з питань фінансів та бюджету. Представляє ВО «Батьківщина», як і її донька – Вікторія Ільєнко (щоправда, у стінах Київської обласної ради). 

Обидві займаються волонтерством. Лариса Ільєнко заснувала благодійний фонд «Київська Русь», який багато років опікується медичними закладами області, підтримує соціальні та освітні проєкти. Із початку війни Ільєнки активно допомагають Збройним силам України та внутрішньо переміщеним особам.

Ще 2014 року Лариса Ільєнко створила футбольний клуб «Миротворець», який організовував матчі для колишніх учасників бойових дій. Вона відвідувала лікарні та збирала кошти на допомогу пораненим, продовжує це робити й дотепер. Минулого року депутатку навіть нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За заслуги перед Збройними силами України».

Громадська активність, корисні зв’язки та впізнаваність у регіоні посилюють вплив Лариси Ільєнко і, цілком ймовірно, можуть допомогти на майбутніх виборах мера Обухова, крісло якого після смерті Олександра Левченка наразі вакантне.

Якщо, звісно, перешкодою не стануть партійність чиновниці та темні плями в її біографії. Мова йде про неодноразові згадки в ЗМІ її причетності до злочинних схем із видобутком піску на Київщині і підозру за фактом розтрати майна в особливо великих розмірах ПрАТ «АТЕК», де Ільєнко займала посаду гендиректорки. Але оскільки справи та чутки навколо них досить старі, то повернення до цих тем під час повномасштабної війни може бути елементом політичної боротьби.

83. Ігор Подолянець

Директор Київського обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського, сержант ЗСУ

Більше 20 років Ігор Подолянець адміністрував культурний напрям Київської області. Із 2000 року обіймав посаду начальника відділу мистецтв та культурно-дозвіллєвої діяльності Управління культури КОДА, викладав у Київському національному університеті культури і мистецтв, працював директором Київського обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, а з 2008 – очолював Управління культури, національностей та релігій КОДА.

2020 року його призначили в.о. директора Київського обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського. Тоді боротьба за крісло керівника театру тривала вже декілька років. Після провалу чергового конкурсу, багатьох акцій протесту та численних обмежень, спричинених карантином, наступний конкурс на вакантну посаду вирішили перенести на необмежений термін. Рятувати ситуацію з театром покликали саме Подолянця.

Із початку повномасштабної війни він став одним із перших добровольців Київщини, які пішли захищати Батьківщину. Із 27 лютого 2022 року і до сьогодні бере участь у бойових діях на Донецькому та Луганському напрямках, займається пошуками загиблих військовослужбовців, співпрацює з державними органами, сім’ями військовополонених і безвісти зниклих.

Зауважимо, що Подолянець – один із небагатьох державних управлінців Київської області, які самі забажали боротися за нашу незалежність. Із-поміж численних скандалів із «диванними експертами» та чиновниками, які будують свої PR-кампанії на війні, його історія унікальна. За виявлені в захисті державних інтересів мужність і відвагу, зміцнення обороноздатності та безпеки України Подолянця нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни».

84. Ірина Захарченко

В.о голови Бородянської селищної територіальної громади

Ірина Захарченко опинилися в непростій ситуації. Під час бойових дій у лютому-березні 2022 року очільник Бородянки Олександр Сахарук покинув рідну громаду. А постокупаційний період став для Бородянщини часом розбрату та втрати надії на відбудову. Жодна політична конфігурація не приводила до управління громадою серйозну фігуру. У цих умовах головною комунікаційницею із КОВА та РВА щодо захисту інтересів мешканців стала депутатка селищної ради Захарченко. Стати в.о. для неї – великий аванс. Із одного боку, на тлі дуже скандальних попередників навіть не надто результативна робота буде добре сприйнята громадою. Із іншого – обраниця не має права на помилку, інакше Бородянщині знову чекатиме безвладдя.

Захарченко – депутатка від «Нових облич». У листопаді 2023 року її обрали секретарем селищної ради, а отже і в.о. голови громади. Кандидатуру підтримали всі фракції, окрім декількох депутатів, яких пов’язують із нардепкою-«слугою» Ольгою Василевською-Смаглюк. 

Перед керівництвом Бородянської громади відразу чотири важливих політичних завдання. Перше – відбудова, адже повністю або частково зруйновано 2234 об’єкти. Зокрема 80 багатоквартирних і 2116 приватних будинків, 10 шкіл та шість дитсадків, 13 адмінзакладів, сім закладів культури, два заклади соціального захисту, а також дороги та мережі життєзабезпечення громади. Понад п'ять тисяч мешканців не можуть повернутися додому через відсутність житла, адже досі не відновлено 28 багатоповерхових та 1062 приватних будинків.

Друге завдання – успішно працювати саме за каденції голови КОВА Кравченка. Тобто діяти з ним у команді. Третє – для лідера «Нових Облич» Володимира Карплюка це приклад того, що в Бородянці, як і в Ірпені, відбудова можлива завдяки його рішенням та комунікаціям. Четверте завдання – успішні дії стануть лакмусовим папірцем для подальшої політичної кар’єри не лише Захарченко, а й першого заступника голови Бородянки Дмитра Негреші. Подейкують, це можуть бути посади заступника голови КОВА або навіть заступника міністра регіонального розвитку.

Викликів чимало. Але, якщо Захарченко погодилася керувати громадою у складний час, очевидно, відчуває в собі сили. Головне тепер – не схибити.

85. Руслан Ничік

Директор Служби автомобільних доріг у Київській області

Руслан Ничік очолює Службу автомобільних доріг у Київській області з 2019 року. Тоді його особисто представив ексочільник «Укравтодору», а нині віцепрем'єр-міністр із відновлення України – Міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков. До призначення Ничік працював у ТОВ «Єврокомунсервіс» – компанія з орбіти ексзаступника голови КМДА Руслана Крамаренка. Також через дружину Олену директор САД пов'язаний зі скандальним забудовником Андрієм Вавришем.

Попри значні можливості, за роки «правління» Ничіка дороги на Київщині кращими, на жаль, не стали. Неякісні ямкові ремонти, ДТП із травмованими та загиблими через вибоїни на дорогах, розбиті підвіски сотень автомобілів – відповідальність багаторічного керівника колишнього облавтодору, а нині САД. Натомість Ничік має час та ресурси на клоунаду, як-от: ділити з владою Києва дороги до Ірпеня або ж займатися псевдобудівництвом Великої кільцевої дороги навколо столиці. Мости на основних трасах поблизу Києва, які були підірвані під час оборони в лютому 2022 року, стали довгобудами, причому ніхто не пояснює, чому їх не відновлюють, натомість лише годують обіцянками, що «от-от зроблять».

Із журналістами Ничік спілкуватися відмовляється, імовірно, щоб уникнути незручних запитань. Зауважимо, що директора САД уже багато разів хотіли зняти з посади, але будівельна мафія зацікавлена в цьому перевіреному кадрі, який віддає тендери на ремонт, будівництво й експлуатацію доріг та інфраструктурних об’єктів «правильним» людям. Наприклад, невідомій на будівельному ринку компанії ООО «АМК Рем-Буд». Її засновник та керівник Андрій Куковенко – друг начальника САД Київщини Ничіка. За даними DOZORRO, підприємство освоїло більше мільярда бюджетних коштів. Але чомусь у будівельної компанії з мільярдним оборотом немає власного сайту, а на сторінках у соцмережах звітують, що встановили дорожні знаки чи почистили сніг.

86. Сергій Возний

Правозахисник, волонтер

Голову громадської організації «Всеукраїнське об’єднання позаштатних (громадських) інспекторів архітектурно-будівельного контролю», кандидата наук з державного управління Сергія Возного добре знають на Київщині ще з довоєнних часів. Із 2010 по 2015 рік він був депутатом Вишгородської, а з 2015 по 2020 рік – Києво-Святошинської районних рад. Двічі балотувався до Верховної Ради та одного разу до Київської облради, проте безуспішно.

Із 2014 року волонтерить, зокрема відправляє гуманітарну допомогу жителям деокупованих міст Донеччини. А в перші дні повномасштабного вторгнення росії Возний був у Гостомелі. Тоді ж вступив до лав територіальної оборони Вишгороду. Із квітня 2022 року співпрацював із волонтерським штабом ТрО Обухівщини в Українці для забезпечення деокупованого Гостомеля польовою кухнею та необхідними продуктами харчування. Того ж року надавав допомогу з їжею для тварин, що залишилися без господарів у щойно звільненому від ворога Мощуні.

Та найбільш відомий жителям Київщини він завдяки правозахисній допомозі релігійним громадам при переході від УПЦ (московського патріархату) до юрисдикції Православної церкви України. Активна громадянська позиція Возного дала можливість суттєво зменшити російський вплив на органи місцевого самоврядування та свідомість мешканців області. Цьогоріч Возний отримав орден святого великомученика Юрія Переможця від Митрополита Київського і всієї України Епіфанія та Золотий хрест «За військові заслуги» за підтримку української армії в боротьбі з агресором та за підтримку Православної церкви України.

Окрім діяльності, спрямованої проти промосковських елементів, Возний знаний громадською активністю і в інших сферах. 2023 року він очолив рух «Антиевакуатор» – боротьбу із незаконним вилученням автомобілів у громадян, захищав волонтерів від незаконного кримінального переслідування тощо. А для забезпечення ЗСУ автомобілями медичного призначення Возний співпрацює з іспанськими організаціями «Асоціація волонтерів Caixa Bank», «Асоціація «Посланці миру», Фондом монастиря «Santa Clara». 

87. Володимир Підкурганний

Голова Димерської селищної територіальної громади

Із початку повномасштабного вторгнення Димерська ТГ була окупована. Рашисти пошкодили та зруйнували приблизно 1500 будівель, 95% із яких – житловий фонд. Після звільнення Київщини від московитів постало питання ремонту та відбудови інфраструктури. Утім, у складний для громади час деякі депутати селищної ради склали свої повноваження і навіть виїхали за кордон. 

Опоненти Володимира Підкурганного запевняли, що той покинув мешканців під час окупації. Натомість очільник Димерської громади був на місці та координував доставку гуманітарної допомоги.

Упродовж року рада працювала над облаштуванням укриттів, ремонтом дахів багатоповерхівок та приватних будинків, вуличного освітлення тощо. До того ж відновлювати об’єкти тепло- та водопостачання і водовідведення допомагатиме Північна екологічна фінансова корпорація (НЕФКО). Відповідний договір уже уклали.

Цьогоріч Димерська громада виділила на територіальну оборону ЗСУ та районну пожежну охорону понад 15 млн грн. У селі Демидів відкрили модульне містечко для ВПО та створили Інклюзивно-ресурсний центр для дітей.

Підкурганний дбає як про розвиток інфраструктури громади, так і про допомогу ЗСУ. Тому в контексті дискусійного в суспільстві питання видатків на благоустрій в умовах повномасштабної війни, йому вдається втримати баланс. 

88. Алла Шкуро

Депутатка Київської обласної ради

Алла Шкуро – членкиня команди «Європейської Солідарності», керівниця секретаріату обласної організації партії та уповноважена представниця фракції. Як депутатка та громадська діячка вона поєднує відстоювання інтересів громади Київщини з політикою партії Петра Порошенка.

У нинішньому скликанні обласної ради Шкуро наполягає на розвитку мережі пожежних частин у столичному регіоні, оскільки з початку повномасштабної війни вогнеборці виконують ширші функції добровольчих формувань територіальних громад.

Також депутатка є заступницею голови тимчасової контрольної комісії облради з питань належного утримання та безперешкодного доступу населення до об’єктів цивільного захисту. Протягом 2023 року комісія провела низку перевірок. Як результат – депутати обласної ради ухвалили рішення акцентувати увагу на укриттях у медичних і соціальних закладах.

Шкуро входить до складу постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку області, завдяки роботі якої найвищий представницький орган Київщини першим в Україні прийняв програму розподілення коштів громад на підтримку військових.

Депутатка активно волонтерить. У складі партійної команди вона налагодила допомогу військовим частинам, що «прописані» в області, а зараз виконують бойові завдання на передовій. Шкуро координувала збір коштів, за які придбали БПЛА «Посейдон» для 43 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила. Крім того, на запрошення депутатки представники й делегації міжнародних організацій неодноразово відвідували деокуповані населені пункти Київщини, після чого сприяли їх відновленню.

89. Ольга Прилипко

Заступниця начальника Гостомельської селищної військової адміністрації 

У березні 2022 року батька Ольги – багаторічного очільника Гостомельської ТГ Юрія Прилипка – убили росіяни. Після деокупації Київщини стало зрозуміло, що окупанти зруйнували або ж пошкодили понад три тисячі будівель громади і завдали збитків щонайменше на 10 млрд грн. Та керувати селищною військовою адміністрацію поставили недобросовісних начальників Тараса Думенка та Сергія Борисюка. 

Цьогоріч у червні голова КОВА Руслан Кравченко призначив на посаду голови Гостомельської СВА Сергія Смаля. Тоді ж заступницею начальника адміністрації стала Ольга Прилипко. Зауважимо, що з 2010 року по 2022 рік її обирали депутаткою селищної ради, а з 2014 року вона працювала заступницею голови громади.

В основному Прилипко займалася вирішенням питань розвитку освіти в Гостомелі. Із метою збереження Гостомельської початкової школи №15 подарувала громаді приміщення, на базі якого розміщено цей навчальний заклад.

Ще 2022 року заснувала БО «БФ «Гостомель у серці», що надає медичну, психологічну, гуманітарну допомогу жителям Гостомеля, Мощуна, Горенки, Озер, а також внутрішньо переміщеним особам, які проживають у громаді. Після підриву Каховського водосховища фонд скерував гуманітарку жителям Херсонщини. У цілому регулярно передає українським захисникам дрони, генератори, автомобілі, медикаменти; сприяє відновленню та розвитку Гостомельської амбулаторії, що постраждала внаслідок війни; забезпечує юридичні консультації людям, які втратили житло чи опинилися в складних соціальних умовах.

На посаді заступниці начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Прилипко активно залучає іноземних інвесторів для відновлення громади. Зокрема веде переговори з Французьким регіоном Іль-де-Франс з метою підписання меморандуму про побратимство міст Гостомеля і Велізі-Віллакубле. Окрім цього, бере участь у Всеукраїнських форумах та інших платформах задля пошуку іноземних партнерів, готових долучитися до відновлення Гостомельської ТГ та вирішення соціальних, освітніх чи культурних питань. Також відстоює збереження лісових зон, які належать Гостомелю. Брала участь в акціях, організованих громадською організацією «Ліс».

90. Геннадій Прищепчук 

Громадський діяч, журналіст, військовий волонтер

Активна громадська діяльність Геннадія Прищепчука розпочалася не 2022 і навіть не 2023 року. Хоча саме два останні роки стали надзвичайно продуктивними та ефективними. 

Свою першу громадську організацію, що стала однією з найкращих у Київській області, Прищепчук створив 2008 року. Це була «Білоцерківська районна федерація футболу». А вже 2014 року він заснував та очолив ГО «Майдан Білоцерківщини», що спільно з Міністерством оборони України підтримувала військовослужбовців ЗСУ, які боронили нашу землю на Сході (за це Прищепчук отримав медаль «За підтримку Збройних сил України»).

Із початку повномасштабного вторгнення громадський активіст узяв до рук зброю, аби захищати нашу державу від окупантів. Очолив підрозділ «Україна» імені Семена Палія, що входив до добровольчих формувань Білоцерківської територіальної громади. Згодом створив навчально-тренувальний центр для бійців ЗСУ та НГУ, на базі якого працюють інструктори з бойовим досвідом, а час від часу діляться знаннями й військовослужбовці з-за кордону, зокрема з Канади. Завдяки хорошій підготовці бійці підрозділу успішно воюють у штурмових бригадах. 

Окрім цього, у межах співпраці з міжнародними партнерами через підрозділ «Україна» імені Семена Палія військовослужбовцям ЗСУ передали приблизно три тисячі бронежилетів, чотири тисячі спальних мішків, а також каски, генератори, павербанки з сонячними панелями та військову амуніцію загальною вартістю понад мільйон доларів.

Працює Прищепчук й у новоствореній громадській організації «Асоціація учасників російсько-української війни», членами якої в основному є військовослужбовці, які повернулися з фронту та через стан здоров’я не можуть надалі брати участь у бойових діях. Відтак вони формують списки людей, які суттєво допомагають нашим захисникам, аби надалі їхній вклад був належно оцінений. 

91. Володимир Коротя

Депутат Бучанської міської ради, військовослужбовець Збройних сил України

«Цивільні мають бути готові в перспективі замінити на фронті «того пацана в окопі», водія евакмобіля, кулеметника чи механа. Якщо ж хочете максимально відстрочити потребу в мобілізації вас, допомагайте військовим», – каже Володимир Коротя на псевдо «Повстанець». Він фанат столичного «Динамо», ветеран АТО, міський депутат від «Нових облич», автор книг про війну.

Із перших днів повномасштабного вторгнення створив та очолив ротно-тактичну групу «Ірпінь», до якої увійшли 120 добровольців та ветеранів. Завдяки цим бійцям ворогові не вдалося прорватися в районі ТЦ «Жираф» в Ірпені. А після звільнення Бучі світові медіа облетіли відео та фото розбитої російської техніки на вулиці Вокзальна. За оборону Ірпеня Коротя отримав орден «За мужність» III ступеня.    

Після вигнання агресорів із рідної громади депутат доєднався до тероборони. Далі було пекло боїв за Бахмут, де бійці під його командуванням нищили «вагнерівців». За хоробрість воїна нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.    

А в листопаді вже як командир першого стрілецького батальйону легендарної 3 окремої штурмової бригади отримав почесну відзнаку «Народний Герой України». «Цю нагороду присвячую своїй піхоті, яка іде зі мною в бій, яка вірить мені як командиру», – заявив тоді Коротя.

На його сторінці у фейсбуці колеги-депутати інформують земляка-фронтовика про порядки денні засідань міськради. Іноді він і сам робить дописи. Про 3 штурмову, побратимів та ідеологічну просвіту. Його нечасті інтерв’ю дають відповіді на багато запитань, як-от: чому в перші дні вторгнення на Київщину окупантів зустрічали добровольці, які здобували зброю в боях; як вдалося налагодити координацію між ними і регулярними військами; як знешкоджували колони російської техніки та що планували росіяни робити в Києві.

92. Анатолій Штефан

Полковник Збройних сил України, блогер, журналіст

«Штірліц» – саме так знають Анатолія Штефана в Мережі – родом із Якимівки на Запоріжжі, проте тривалий час проживає на Київщині. У роки АТО служив у 72 ОМБр імені Чорних Запорожців та зараз має там хороші зв’язки. Уже в рідній Білій Церкві Штефан займається військово-патріотичним вихованням молоді.  

Найбільш помітна та ефективна робота «Штірліца» на загальноукраїнському рівні. Фейки Скабєєвої, Шарія та Соловйова, ті нісенітниці, які плетуть псевдовоєнкори рф та пропагандисти, Штефан розвінчує у своїх постах в соцмережах. Чого лише вартує кампанія зі зникнення, поранення та ледь не смерті Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, яку висвітлювали в кожному куточку росії. Після того, як «Штірліц» оприлюднив відео з Залужним у кабінеті, пропагандисти заявили про міфічну хворобу останнього. Утім, він живий і здоровий та успішно командує ЗСУ.

Штефан веде власну рубрику «Груз-200», де щодня публікує некрологи про офіцерів та солдатів армії, у якої «потєрь нєт»! Він фактично є зв’язківцем між українською армією та суспільством. І тут важливо, щоб кожне повідомлення було виваженим та перевіреним. До того ж завчасне оприлюднення інформації розбиває всі атаки рашистів, завдаючи шкоди ворожій пропаганді.

Окрім забезпечення інформаційної безпеки, «Штірліц» виконує вкрай важливу державну функцію – вселяє оптимізм військовим і популяризує Збройні сили серед цивільних. Незважаючи на те, що він іноді не зовсім правильно трактує деякі суспільні процеси, це йому пробачають, бо Штефан – народний герой.

93. Богдан Поліщук

Волонтер

До повномасштабної війни Богдан Поліщук вів активну громадську діяльність.  Був неформальним лідером свого мікрорайону в Обухові, власним прикладом залучав жителів до соціальних активностей, як-от: ліквідація стихійних сміттєзвалищ, облаштування та благоустрій громадського простору, створення стадіону тощо. Його проєкт «Скейт-парк на Дзюбівці» став переможцем міської цільової програми «Громадський бюджет», реалізацію якої відтерміновано через вторгнення росії.

За його ініціативи привели до ладу сакральний символ Обухова – хрест на горі Педина, який згодом освятили священики церкви Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ. Поліщук був головним координатором створення Алеї Пам’яті Героїв в Обухові, брав участь у всіх етапах проєкту: від розробки концепції, комунікації з родинами загиблих, представлення на депутатських комісіях і до встановлення.

Із початку повномасштабного вторгнення Поліщук долучився до лав місцевого ДФТГ. Брав безпосередню участь у роботі організації, що опікується внутрішньо переміщеними особами. ГО «Інститут розвитку громад» провела десятки безкоштовних майстер-класів для адаптації дітей та передала тисячі пакунків гуманітарної допомоги. Також він долучився до ГО «Материнське серце», що реалізувала багато благодійних заходів, ярмарків та концертів. Важкою працею волонтери успішно закривають збори на автомобілі, спорядження, човни для морпіхів, дрони тощо.

Поліщук уже багато років фахово займається продажем автозапчастин і став експертом у цій галузі. Відповідні знання та зв’язки допомагають забезпечувати бойові підрозділи якісними деталями для комплектування автівок за найнижчими цінами. За свою діяльність отримав низку почесних грамот і подяк від військових, благодійних організацій та органів влади. 

94. Василь Фатхутдінов

Начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Київські області

Здавалося б, який вплив у керівника обласного управління Пенсійного фонду. На цій посаді в корупційний скандал складно вляпатися. Чи великі гроші поцупити. Але впливовість чиновників регіонального рівня вимірюється трохи іншими критеріями. Один із них – посадова живучість. Вона залежить від здатності сформувати свою команду на місці та не конфліктувати з центральними органами влади. 

Василя Фатхутдінова призначили керувати ПФУ в Київській області в серпні 2011 року ще за президентства Віктора Януковича та прем’єрства Миколи Азарова. Тобто, у кріслі він пересидів двох президентів і продовжує сидіти при третьому. Не кажучи вже про п’ятьох прем’єрів.

Фатхутдінов – заслужений юрист України, науковець, генерал-майор міліції. Із органами МВС пов’язана вся його кар’єра до приходу на нинішню посаду. Спершу він служив у Київській області. Важко навіть уявити кількість потрібних для кар’єрного просування знайомств, які Фатхутдінов устиг завести за кілька десятиліть служби в міліції. Одне з них – із Анатолієм Присяжнюком, головою Київської ОДА часів Януковича, заступником міністра внутрішніх справ (2003-2005 рр.). Останню посаду після Присяжнюка певний час обіймав Фатхутдінов. 

2014 року він втрапив у гучний скандал із керуванням авто напідпитку. Відтоді минуло багато часу, але фразу «я замміністра, мені по барабану» досі пам’ятають. Щоправда, після того випадку генерал більше не «світився» у ЗМІ, обмеживши свою медійність участю в офіційних заходах. 

У відкритих джерелах за 2023 рік прізвище Фатхутдінова фігурувало лише декілька разів. Один із випадків – зустріч із волонтеркою, якій чиновники Пенсійного фонду області передали зібрані ними 22 мішки пластикових кришечок. Про цю непересічну подію навіть повідомили на фейсбук-сторінці Головного управління ПФУ на Київщині. Натомість про небажання фонду виконувати рішення Верховного суду щодо виплати пенсій військовим чутки ходять давно. У відомстві Фатхутдінова банально відмовляються виплачувати відсуджене.

95. Вадим Тітушко

Спортсмен, військовослужбовець Збройних сил України

У листопаді в соцмережах з’явилося фото, на якому сумнозвісний білоцерківець Вадим Тітушко з медаллю «За жертовність і любов до України» разом із бійцями 72 бригади імені Чорних Запорожців. Як виявилося, Тітушко – молодший сержант і командир відділення, ще з квітня 2022 року воює в ЗСУ. Службу не афішував, до того ж командування було проти піару під час повномасштабної війни. Ба більше, у ЗСУ він виконує дуже важливу, складну та відповідальну роботу, про яку родичі загиблих українських військових говорять лише зі сльозами на очах.

Поява новини про Тітушка, та ще й на 10 річницю початку Євромайдану, справила ефект інформаційної бомби. ЗМІ наввипередки нагадували про людину, чиє прізвище дало українській мові поняття «тітушки», і шукали можливість зробити з ним інтерв’ю. Зокрема, аби з’ясувати його шлях від хулігана-антимайданівця до оборонця держави. Багато було розмов про кримінальну справу, порушену 2018 року за фактом розбійного нападу на Київщині, коли Тітушка оголосили в розшук і згодом затримали. У вересні 2022 року суд закрив це кримінальне провадження.

Новину про нього в Мережі коментували по-різному: від «не робіть із Тітушка героя, він утік в ЗСУ від тюрми і після війни ще покаже себе, бо погані хлопці зазвичай невиправні» до «багато великих патріотів досі не добігли до ТЦК, зате ті, кого суспільство ганьбило, не вагаючись пішли обороняти країну». 

Але ключове в цій історії те, що людина, яка мала можливість на хвилі популярності очолити антиукраїнський рух гопників за гроші московії, обрала шлях боротьби за незалежність нашої країни. Зауважимо, що конфлікт із журналістами 5 каналу у Вадима Тітушка виник задовго до Революції Гідності. 

Як складеться доля Тітушка, передбачити складно, адже він суперечлива фігура, яка має як ворогів, так і друзів. Хтось сприймає його як постать зі знаком «мінус» (хоч у спортивному костюмі, хоч у пікселі). Утім, у суспільстві існує чимало людей, на яких позиція Тітушка, яку він зайняв після 24 лютого 2022 року, має вплив і є прикладом. 

96. Вадим Токар

Голова Макарівської селищної територіальної громади

Макарівська громада серйозно постраждала під час минулорічних бойових дій. Тому логічно, що її голова протягом 2023 року зосередив свою діяльність на відбудові. І досягнув відчутних успіхів. Зокрема громада отримала рекордні 15,7 млн євро від Європейського Союзу. Голова Представництва ЄС в Україні Матті Маасікас зазначив, що це найбільша сума із загальних 100 млн євро, наданих містам України. До того ж відзначив високі темпи ліквідації наслідків збройної агресії росії в Макарівській громаді та професійну роботу команди місцевої влади.

Із надійних джерел відомо, що неабияку роль в отриманні траншу від ЄС відіграв народний депутат кількох скликань та двічі ексміністр юстиції України Роман Зварич. У нього з очільником Макарівської ТГ доволі дружні стосунки. Також Токаря пов’язують із декількома місцевими благодійними фондами, що не тільки допомагають відбудовувати зруйноване житло, а й підтримують військовослужбовців ЗСУ із Макарівської громади. Додамо, що Токар тісно спілкується зі своїм земляком, чинним міністром фінансів Сергієм Марченком. 

Основними досягненнями керівництва Макарівщини є: відбудована за рекордні строки медична амбулаторія в Макарові, старт повного відновлення п’яти значно пошкоджених багатоквартирних будинків, підписання угод із Європейським інвестиційним банком, Міністерством фінансів України і Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України про фінансування капітального ремонту трьох пошкоджених закладів освіти, будівництво нового ЦНАПу у форматі «Прозорий офіс», забезпечення тимчасовим житлом внутрішньо переміщених осіб (установлено понад 240 модульних будинків). До того ж варто відзначити тісну співпрацю голови з мільярдером із США Делл Лоєм Хенсеном. Американський благодійник повністю профінансував будівництво містечка для ВПО літнього віку в селі Колонщина.

Токар – один із наймедійніших очільників громад Бучанського району. 2023 року він не втрапив у жоден скандал і, подейкують, його роботою цілком задоволені в Офісі Президента. Особливо після переходу туди колишнього очільника Київщини Олексія Кулеби.

97. Володимир Сабадаш

Депутат Київської обласної ради

У головному представницькому органі столичного регіону Володимир Сабадаш репрезентує стару гвардію обласних корупціонерів. Нагадаємо, що чинний депутат облради працював у команді колеги по СБУ та губернатора Анатолія Присяжнюка в часи злочинної влади Віктора Януковича і дбав про інтереси групи газовиків Юрія Бойка. Зауважимо, що багаторічний керівник Київоблгазу Дмитро Дронов усі свої компанії з сумнівною репутацією базував саме у Василькові, де Сабадаш тривалий час був міським головою та з яким вони мали тісну співпрацю. 

Депутат відомий як любитель «кинути» своїх політичних партнерів. Наприклад, на місцевих виборах 2020 року реєстрував, але зрештою зняв свою кандидатуру на користь іншого, за що, подейкують, заробив декілька сотень тисяч американської готівки. А відразу ж після цього об’єднав сили з нардепом, якого нині звинувачують у держзраді, – Олександром Дубінським, і «заважав» людям, із яких ще вчора отримав подяку за невтручання.

Нині ж у Київській облраді Сабадаш приятелює із однопартійцями з політсили-прихистку колишніх «регіоналів» – «За майбутнє» – Ярославом Москаленком та Ярославом Добрянським. Це депутати із величезним шлейфом корупційних скандалів. Сам же Сабадаш, за даними ЗМІ, останнім часом контролює підозрілі схеми військово-лікарських комісій області.

Із-поміж інших «заслуг» – подорожі в Польщу з початку повномасштабного вторгнення та повернення вже після деокупації Київщини, невдала спроба зайняти тепле місце у Службі безпеки України та особисті погрози журналістам розправою, мовляв, не сподобалися публікації про нього на сайті інформаційної агенції «Моя Київщина». Ця справа й досі перебуває на розгляді у правоохоронних органах, хоча фігурант скандалу намагається повпливати на слідство.

98. Дмитро Киришун

Екссекретар Білоцерківської міської ради

Позиції Дмитра Киришуна, більш відомого як «Діма-Звєзда», який, здавалося б, намертво закріпився в Білій Церкві, суттєво похитнулися. На позачерговій сесії міськради, попри цирк із замінуванням та спробами однопартійців заблокувати проєкт рішення, «Звєзда» впала – повноваження секретаря міськради достроково припинили шляхом таємного голосування. Як пояснили депутати, на це були вагомі причини в рішення назрівало вже давно.

Найбільше білоцерківчан повеселили кумедні відео, де Киришун стріляє по кущах і знімає себе під час катання на танку. Замість формування іміджу грізного захисника, він став посміховиськом та отримав титул «тікток-воїн».

За цей рік шлейф скандалів, який роками тягнеться за Киришуном, петлею обвив шию персонажа. До історій, пов'язаних із «тітушками» на Антимайдані, рейдерством, скупкою та переробкою авіапалива в Узині, схемами збагачення через ТОВ «Дім Браницьких» тощо додалося ще й «дивне» зникнення сотень одиниць вогнепальної зброї, виділеної для тероборони. До того ж він доклав руку до створення в Білій Церкві об’єднаного ДФТГ на базі 3 підрозділу, яке очолював «свій» Іван Шуляківський. Фактично це підривало обороноздатність найбільшого міста Київщини під час повномасштабного вторгнення. Тепер кістяк об’єднаного формування складають давні друзі-«тітушки», які не тільки озброєні до зубів, а й перебувають на забезпеченні ЗСУ та місцевого бюджету.

Очевидно, у Киришуна був серйозний «дах», який чомусь почав протікати. Звільнення із посади, яка мала би стати трампліном для повного захоплення влади в місті й отримання крісла мера, імовірно, змусило тікток-воїна шукати нового лобіста. Подейкують, що його активно підтримує одіозний нардеп від «Слуги народу» Руслан Горбенко, який бігав вузькими коридорами влади та просив за Киришуна. 

Очевидно, що «білоцерківський зорепад» явно не грає на руку ставленикам «Звєзди» у найбільшому місті області – Олексію Копишинському та Юрію Одрині. Перший, відомий як «Льоха Молоток», – давній друг Киришуна, якого той завів у крісло голови управління з питань молоді та спорту. «Молоток» відзначився тим, що дерибанить гроші на турнірах, влаштовуючи різноманітні махінації. 

Одрина – колишній начальник міліції Фастова, який не пройшов конкурс при формуванні нової поліції. Очолював охоронну фірму Киришуна, а потім той поставив його керувати комунальним майном Білої Церкви. Нещодавно Одрину «на гарячому» затримало СБУ за вимагання та отримання хабаря.

Попри втрату посади та нездорові амбіції Киришуна, його старі методи політичної і бізнесової боротьби нікуди не зникли, але чи допоможуть метастази, які вже екссекретар попускав у Білій Церкві, утриматися на зірковій орбіті поки не зрозуміло. 

99. Олександр Дубінський

Народний депутат України

Зірка політпроєкту «Олександр Дубінський» згасла. Політичний кілер опинився в нокауті, коли 13 листопада 2023 року отримав підозру в державній зраді. Печерський районний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою протягом двох місяців, після чого продовжив строк ще на два місяці.

За даними СБУ, Дубінський працював на головне управління генштабу ЗС росії під позивним «Буратіно». Окрім чинного народного обранця, завербували й екснардепа Андрія Деркача та колишнього прокурора Костянтина Кулика, які встигли втекти за кордон, та співробітника ГРУ часів СРСР Ігоря Колєснікова (уже відбуває покарання за держзраду).

Основними завданнями угрупування були розхитування суспільно-політичної ситуації в Україні та дискредитація на міжнародній арені. За це вони отримували гроші від воєнної розвідки рф. Відомо, що фінансування мережі сягало понад 10 млн доларів. Сам Дубінський активно поширював фейки про вище військово-політичне керівництво нашої держави. Один із прикладів – «вкид» інформації про нібито «втручання українських високопосадовців у президентські вибори в США». Для «розгону» проросійських наративів він брав участь у відповідних пресконференціях. А експрокурор Кулик (позивний «Птічка») публічно займався псевдоправовим «обґрунтуванням» побрехеньок на користь Кремля.

Зауважимо, що про зраду держави Дубінським говорили вже давно, але не було політичної волі рухати справу. До того ж наближеність до одіозного олігарха Коломойського була тривалий час порятунком для чинного народного депутата.

Усі політична кар’єра Дубінського – суцільний скандал. Його робота у столичному регіоні розпочалася із корупції: нардеп разом із бородатим кумом продавали місця в списках на місцевих виборах 2019 року. А протягом чотирьох років Дубінський розставляв своїх людей на керівні посади з доступом до бюджетних потоків. Як наслідок, у Білій Церкві до влади прийшли справжні бандити.

Зараз же від колишнього впливу Дубінського на столичну область нічого не залишилося, а сам він став розмінною монетою в політичних іграх і торгах із американцями. 

100. Анатолій та Наталія Гуньки

Народний депутат України та депутатка Київської обласної ради

Сімейство Гуньків – головні претенденти на титул «Невдахи року-2023». Наприкінці квітня обласна організація «Слуги народу» ухвалила рішення звільнити Наталію Гунько з посади очільниці Київської облради, яку остання обіймала два роки. Декілька тижнів потому депутати відправили її у відставку. Зауважимо, що вона навіть не з’явилася для звіту перед колегами. Його розглянули заочно та визнали роботу незадовільною. Утім, депутатство Гунько зберегла.

Для її чоловіка – Анатолія Гунька – 2023 рік узагалі видався «врожайним» на кримінальні справи. У квітні Печерський суд Києва визнав його винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією. Ішлося про запит депутата до начальника ГУ НП у Чернігівській області, який судді протрактували як конфлікт інтересів. Та це був тільки сигнал Гуньку, до якого він не прислухався. 

На початку серпня СБУ та ДБР викрили нардепа на отриманні хабара в розмірі 85 тис доларів. Це лише частина суми, яку мав отримати «слуга» за землю Національної академії аграрних наук. За іронією долі, у Верховній Раді Гунько очолював ТСК із питань розслідування фактів корупції на державних підприємствах, установах та організаціях саме цієї установи. Є крилатий вислів: «Щоб подолати корупцію, потрібно її очолити». Це той випадок. 

Подейкують, що нардеп вліз у схеми, якими давно опікується голова ОП Андрій Єрмак. Гунька заарештували та відправили на два місяці в СІЗО із можливістю вийти під заставу 30 млн грн. Його також оперативно вигнали зі складу фракції президентської партії. Адвокати підозрюваного домоглися зменшення застави до 10 млн грн. 18 жовтня суму сплатили, а вже 7 листопада Гунько заявився в сесійну залу парламенту. Вочевидь, добровільно відмовлятися від мандату він не збирається. 

Справу Гунька не закрили, проте той факт, що йому втричі зменшили розмір застави та навіть не посадили під домашній арешт, можна розцінити як натяк на лояльність до цієї особи. Але влада має розуміти наслідки: після запрошення України до переговорів щодо членства в Євросоюзі все ж треба показувати реальні результати боротьби з корупцією.