Трагедія у Білій Церкві: чи зроблено висновки з загибелі дитини

Наталія Бігарі опинилася у вкрай брудній компанії

21 серпня 2025 року в Київській обласній дитячій лікарні №2 у Білій Церкві померла 10-місячна дитина. Госпіталізація відбулася близько першої години ночі з симптомами – підвищена температура, блювота, слабкість. Попередній діагноз, підвищений ацетон і ГРВІ, був поставлений без жодного лабораторного підтвердження. Аналіз на ацетон – не зробили. Дитині встановили катетер, взяли кров і почали капати фізіологічний розчин. Подробиці – у матеріалі «Моєї Київщини»

Моїй дитині на певний період стало краще, але одразу після введення глюкози – нудота посилилась, вона стала зовсім неспокійною. Медсестра відповіла, що це реакція на глюкозу, ввела протиблювотний препарат і відправила назад у палату. Згодом на тілі дитини з’явилися підшкірні плями, схожі на крововиливи. Лікар, який прийшов із запізненням, назвав це алергією, ввів антигістамінний препарат і знову відправив у палату. Після цього ніхто не навідувався до нас, щоб перевірити стан здоров’я,

- пригадує мама.

О сьомій ранку мати прокинулася від стогону. Дитина була синя, не реагувала, погляд був застиглий. Реанімаційні дії не дали результату - дитина померла у стінах лікарні.

Медичний персонал не надавав інформації, лікарі не приходили, комунікація була зневажливою, а прохання мами про допомогу – ігнорували. Це не просто трагедія. Це - злочинна недбалість, яка стала можливою через системну деградацію управління медичним закладом.

Що ж, спробуємо розібратися глибше. Адже «корінь» усієї трагедії проростає з самого керівництва лікарні.

Наталія Бігарі була призначена директоркою медичного закладу ще у 2019 році, що цікаво, на той момент вона була діючою депутаткою. Як не дивно, за її кандидатуру на цю посаду проголосувала вона і її ж колеги-депутати, що є прямим конфліктом інтересів. Таке призначення, як бачимо, зовсім некоректне і викликає безліч запитань.

Але ще більше суперечок виникає у діяльності пані Наталії. Зазначимо, що у 2020 році вона йшла на місцеві вибори від партії «Перемога Пальчевського», політичної сили з чітким проросійським слідом. Нагадаємо, що Пальчевський - колишній заступник міністра сім’ї, молоді та спорту за часів Януковича, проросійський агітатор, який до 2010 року мав громадянство росії, а також співвласник «Євролабу». До слова, у цьому медичному закладі здавав аналізи сьогоднішній президент Зеленський перед передвиборчими дебатами. Що цікаво, «Євролаб» тісно пов’язаний з країною-агресоркою, а його сервери, на той час знаходилися в Москві.

Можемо зробити висновок, що Бігарі розділяє інтереси зрадника Пальчевського. А людина, яка обирає таку партію і такого лідера, не може керувати установою, що відповідає за життя українських дітей.

На фоні цього, варто й згадати скандал із трьома мільйонами гривень, які витратила директорка на рекламні білборди лікарні. Установа, яку знає весь південь Київщини, не потребує такого піару. Вона потребує ремонту, обладнання, персоналу, контролю. Чи можливо тут заховані власні інтереси та можливості для збагачення?! Та все ж, реклама замість функціональної та нової реанімації - це не просто марнотратство. Це - зневага до пацієнтів і до суспільства.

Паралельно в Києві розгортається ще один скандал, про який неможливо не згадати. Триває спроба знищити дитяче онковідділення на Багговутівській. Його роками намагаються «віджати». Батьки, лікарі, активісти пишуть петиції, звернення, борються за збереження. Там лікуються діти з усієї області. Об’єднання дитячого і дорослого онковідділень - це не оптимізація, це знищення та пряма загроза життю.

До речі, варто згадати, що це непоодинокий факт бездіяльності київських лікарів. У 2016 році помер новонароджений син українського політика Віталія Купрія. Справу звели нанівець, а згорьовану сім’ю обвинуватили у тиску на адміністрацію та лікарів. І таких випадків, на жаль, немало.

Що ж, підсумуємо. Ми маємо справу з системою, яка не просто не працює – вона, на жаль, вбиває. І якщо сьогодні мовчати, завтра в реанімації опиниться інша дитина. Усі ходять під Богом. У всіх є діти, онуки. І ніхто не застрахований. Але ми можемо змінити систему – якщо не будемо мовчати.

Важко усвідомити, що органи влади «покривають» бездіяльність медичних закладів, тим самим – несуть відповідальність за смерть маленьких українців.

Тож ми вимагаємо негайного розслідування смерті дитини, відсторонення керівництва лікарні на час слідства, перевірки всіх кадрових рішень і фінансових витрат, збереження дитячої онкогематології як окремого відділення, публічного звіту Міністерства охорони здоров’я та реакції правоохоронних органів на спроби кулуарного «вирішення» справи. Адже є інформація про спроби знівелювати кримінальне провадження щодо даного випадку.