Життя Пирогова: як працює Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини

Музей просто неба у Пирогові

 У сьогоднішньому огляді «Моя Київщина» розповідає про Музей просто неба у Пирогові

Довідка:

Поселення  території  села відомі з глибокої давнини (знайдено предмети доби бронзи). Пирогів (Пирогівка) вперше згадано 1627 як володіння Києво-Печерської лаври. Походження назви достеменно не встановлене, можливо, назва пов'язана із пирогами чи пиріжками або із так званим пироговим митом, проте це лише нічим не підтверджені припущення.

На території  Пирогова розташований Національний музей народної архітектури та побуту України.

Також є Геологічна пам'ятка природи — відслонення неогенових та палеогенових відкладів.

 На території села була  Хрестовоздвиженська церква — мурований храм, збудований 1821 року та зруйнований у 1930-і роки. У липні 1868 року у храмі взяли шлюб Петро Косач та Ольга Драгоманова — майбутня письменниця Олена Пчілка.

З 1957 — музей  у межах Києва. Пирогів дав назви Пирогівському шляхові (тепер у складі Столичного шосе), вул. Новопирогівській та вул. Пирогівський шлях.

На південній околиці Києва, на історичній землі, що колись належала Києво-Печерській Лаврі, 6 лютого 1969 року  з ініціативи  громадськості та  Українського товариства  охорони пам’яток  історії та культури було засновано Музей просто неба (скансен). Він досі є найбільшим подібним музеєм Європи і  найповнішим етнографічним зібранням нашої держави. Його загальна площа становить понад 131 га. Музей є важливим науково- методичним центром України з вивчення та збереження матеріальної і духовної культури, патріотичного виховання нації. Своїх перших відвідувачів музей прийняв у 1976 році.
Близько 300 унікальних пам’яток народної архітектури ХVI-ХХ століть розміщено на території музею.
Серед них – і найстаріша курна хата із села Самари  на Волині (1587 року),  і сучасні українські будинки 60-70 років ХХ століття. Загалом фонди музею налічують близько ста тисяч найрізноманітніших експонатів. Це і народний одяг, тканини, меблі, знаряддя праці, вироби ковалів, гончарів, бондарів, теслів, столярів, народний живопис та розпис, музичні інструменти, дитячі іграшки тощо.
Всі історико- етнографічні регіони України: Середню Наддніпрянщину, Південь України, Слобожанщину, Полтавщину, Полісся, Карпати,  а також українське село 60-70 років минулого століття  охоплює архітектурний ансамбль музею.
У музеї експонуються унікальні колекції вітряків, водяних млинів, кузні, колиба, парня, сільська управа, церковно-парафіяльна школа, садиба священика, шинок, крупорушка, хати, комори, клуні, сажі, курники, погреби тощо. Попри те, що по всій Україні будували однакові типи будинків, господарчих та виробничих споруд, будівельні особливості кожного регіону мають ряд характерних рис, обумовлених не лише природно-кліматичними умовами, але й етнічними традиціями.
Колектив працівників музею постійно дбає про відродження та розвиток народних ремесел, сприяє відновленню давніх традицій.  Майже півстоліття тут відбуваються сезонні етнографічні ярмарки, куди приїжджають народні майстри з усіх куточків України, щоб поділитися досвідом, зустріти нових друзів, навчити давнім ремеслам відвідувачів. Також традиційним стало проведення народних свят: від Різдва та Колодія, до Андрія і зустрічі зі Святим Миколаєм, де жодний захід не проходить без цікавих обрядів та звичаїв. У сільській управі діє «Творча майстерня», де будь-хто з відвідувачів музею зможе навчитися виготовляти вироби народного мистецтва: від витинанки до ложки, самостійно прогулятися стежками музею, або ж у супроводі кваліфікованого екскурсовода. Працюють сувенірні крамниці та харчові заклади. Щорічно київський скансен гостинно запрошує відвідувачів не лише з України, а й з різноманітних куточків світу, тим паче, що кожну другу суботу музей практикує безкоштовне відвідування території Національного музею архітектури та побуту.
Зараз у зв’язку з погіршенням безпекової ситуації у столиці та  відповідно  до рішення Ради оборони Києва  проведення заходів на відкритому просторі  музею тимчасово заборонено.