Бучанський трибунал: чому суд над російськими військовими злочинцями має відбуватися на Київщині

російських військових злочинців потрібно судити в Бучі

Рік війни – це 365 днів болю, страждань та хвилювання за рідних, а кожна секунда сповнена сподіваннями на якомога скорішу перемогу. Утім, війна триває, і трагічних сторінок в історії нашої країни стає все більше. Але розбиратися в них треба вже зараз…

Російсько-українська війна, яка розпочалася ще в 2014 році, набирає нових обертів. Немає жодних ознак того, що ворог готовий визнати поразку. Єдиний шлях до перемог – йти до кінця, щодня і щохвилини працювати, піклуватися про захисників та їх родини. Тільки так ми можемо протистояти агресору, який прийшов із єдиною метою – знищити українців та все українське.

Війна, свідками якої ми стали, це найбільше та найкривавіше побоїще з часів Другої світової. Масштаби руйнувань, яких зазнала Україна, абсолютно немислимі для європейської країни ХХІ століття. Буча стала першим містом, моторошні світлини з якого облетіли весь світ. Тоді всі побачили, що несе за собою "руський мір": розстріляні тіла цивільних просто на дорозі, братська могила біля церкви, катівні у підвалах. Згодом були розповіді людей, які пережили окупацію…

На превеликий жаль, Бучанська трагедія була не останньою. Від рук терористів у Київській області сильно постраждали Гостомель, Ірпінь, Бородянка, Макарів, Мотижин, Андріївка та багато інших. Понад 1300 тіл безневинно вбитих було ексгумовано на території Київщини, але це не остаточні дані. Сотні людей вважаються зниклими безвісти, багатьох примусово вивезли в Росію, зокрема неповнолітніх, і зараз їх доля невідома…

Буча була першою і стала всесвітньо відомою. Не меншими, а подекуди й більшими, були трагедії українського народу в Ізюмі, Балаклії, Куп’янську, Маріуполі та інших містах і селах, де окупанти вчиняли звірства, немислимі для цивілізованого світу. Війна має свої закони та звичаї. Вони були сформовані на гіркому досвіді після багатьох смертоносних збройних протистоянь, що забрали сотні тисяч безневинних жертв. І Росія порушує їх. За що має бути покарана.

Короткий історичний екскурс

Першу Гаазьку конвенцію щодо ведення бойових дій було ухвалено в 1889 році. Але започаткованих правил жодна з країн-учасниць Першої світової війни (1914 – 1918) не дотримувалася, тому в 1919 році під час Паризької мирної конференції піднялося питання про створення Міжнародного кримінального суду (МКС) для політичних лідерів, обвинувачених у скоєнні важких злочинів. Потім це питання підіймалося на Женевській конференції у 1937 році, що відбувалася під егідою Ліги Націй. Представники країн-учасниць конференції підтримали ідею створення МКС, але жодна не ратифікувала угоду.

Наслідки Другої світової війни спонукали до створення органу, який здатний притягувати до відповідальності винних у збройній агресії та загибелі мільйонів людей. Нюрнберзький процес, який відбувся за ініціативи СРСР, США, Великої Британії та Франції, засудив чимало ідеологів Третього Рейху. У свою чергу Токійський процес – суд над японськими воєнними злочинцями, що також відомий як Міжнародний воєнний трибунал для Далекого Сходу. Але постійно діючий суд так і не був створений.

Лише після кровопролитної громадянської війни 1991 року в колишній Югославії, а також геноциду в Руанді 1994 року Рада Безпеки ООН відреагувала на виклики суспільства. Було створено міжнародні трибунали, але вони розглядали конкретні злочини, що відбулися в цих країнах. Лише в 1998 році під егідою ООН на Дипломатичній конференції в Римі 120 держав підписало Римський статут – правову основу для створення постійного міжнародного кримінального суду. Фактично МКС, що знаходиться в Гаазі, заснований у 2002 році, коли 60 країн-членів ООН ратифікували Римський статут.

До слова, Україна підписала Римський статут у 2000 році, але наразі він досі не ратифікований. Ратифікувати Римський статут – зобов’язання України згідно зі статтями 8 і 24 "Угоди про асоціацію з ЄС", а також єдиний механізм притягнення до відповідальності на міжнародному рівні Путіна та керівників квазі-утворень "ЛНР" та "ДНР" за злочини, скоєні в Україні. Щоб ратифікувати Римський статут, потрібно зареєструвати відповідний законопроєкт, ініціатором якого може бути Президент України, а потім його мають підтримати депутати Верховної Ради. Попри це, у 2022 році прокурор МКС у Гаазі ініціював розслідування воєнних злочинів російської федерації під час вторгнення до України.

На спільній пресконференції з Володимиром Зеленським Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Євросоюз налаштований подбати про притягнення керівництва росії до відповідальності та створити для цього трибунал. Вона додала:

Наступний крок – це створення трибуналу. У нас ще тривають дискусії, як саме він буде організований. Проте запевняю вас, Володимире: у нас є політична воля притягнути винуватців до відповідальності, у тому числі – за злочин агресії. А якщо у нас є політична воля, то ми знайдемо способи.

І тут потрібно розуміти, що наявних свідчень і доказів, зібраних слідчими і прокурорами після деокупації територій України, буде достатньо, щоб притягнути до відповідальності російських злочинців. І це не тільки військово-політичне керівництво країни, це також всі, хто давав і виконував злочинні накази катувати, ґвалтувати і вбивати цивільних. Численні норми Міжнародного гуманітарного права були порушені і кожен злочинець має понести покарання. Правоохоронці, журналісти і загалом весь цивілізований світ має докласти зусиль, або кожен умовний "російський ванька" отримав вирок. Усе почалося з Бучі, усе в Бучі на трибуналі над російськими військовими злочинцями має закінчитися.

Громадські діячі, журналісти, а особливо постраждалі від злочинів та рідні безневинних жертв, мають вимагати від політиків в усьому світі створити цей трибунал якомога швидше та зробити його роботу безстроковою. До моменту покарання останнього злочинця Бучанський трибунал має діяти відкрито та публічно, щоб унеможливити повторення подібних злочинів у майбутньому.