Тридцять років Незалежності: хто представляв Київську область у Верховній Раді (частина ІІІ)

Верховна Рада

До 30-ї річниці Незалежності України інформаційне агентство "Моя Київщина"  підготувало серію публікацій про найбільш знакові події та персон, які вплинули на розвиток Київської області, коли були депутатами. Раніше ми вже розповідали про представників Київської області у Верховній Раді у період із 1990 по 2002 роки, а також – із 2002 по 2012 рік. Сьогодні мова піде про народних обранців столичного регіону за останні майже 10 років, чим вони займалися та чого досягли

VII скликання ВР (12 грудня 2012 року – 27 листопада 2014 року)

Вибори до Верховної Ради VII скликання запам’яталися насамперед тим, що вони дуже сильно "затягнулися". Як відомо, на п’яти виборчих округах, зокрема й на 94 окрузі (Обухів, Васильків, Обухівський та Васильківський райони), ЦВК не наважилася назвати переможців та запропонувала вже новообраній ВР провести довибори. Натомість парламентська більшість та меншість трохи більше року не могла визнатися із зручною "для всіх" датою проведення цих додаткових виборів – то "люди у відпусках будуть", то "сезон неполітичний". Зрештою народних депутатів від 94, 132, 194, 197 та 223 округів все ж обрали аж 15 грудня 2013 року. Таким чином, столичний регіон "під куполом ВР" представляли 9 народних обранців.

Одіозний Віталій Чудновський на виборах у 2012 році в Білій Церкві балотувався як самовисуванець та потрапив до Верховної Ради із великим скандалом. Є інформація, що до 2005 року Чудновський був "підкованим гравцем" на кримінальній арені столиці. Зокрема, кажуть, що чоловік входив до злочинного угрупування Віктора Рибалки – "Рибки". Ба більше, після виїзду Рибалка за кордон (Амстердам), безпосередній контроль його справ у Києві вів Чудновський (зокрема над горілчаним виробництвом "Княжий град").

Після того як у 2005 році Віктора Рибалку застрелили в Києві, Чудновський став ще більш вагомою фігурою у кримінальних колах. Згодом Чудновський вирішив спробувати свої сили у великій політиці, куди прийшов у 2006 році з БЮТом Тимошенко. Зауважимо, що тоді журналісти приписували Віталію Чудновському функції особистого охоронця та довіреної особи Тимошенко. Окрім цього, Чудновського пов’язують із так званою "групою Льовочкіна-Фірташа" через його близьке спілкування із Юлією Льовочкіною (сестра Сергія Льовочкіна).

Варто сказати, що на вибори 2012 Чудновський йшов маючи за плечами 16 мільйонів гривень на рахунках у банках та інших фінансових установах, однак жодного рухомого чи нерухомого майна у політика не було (відповідно до декларації 2011). За Чудновського відкрито агітували тодішній голова Київської ОДА Анатолій Присяжнюк та ректор Білоцерківського національного аграрного університету (БНАУ). Однак попри таку підтримку Чудновському все ж довелося підкупляти виборців за 100 грн та фальсифікувати вибори, а також роздавати подарунки громаді Білої Церкви у вигляді ремонтів за бюджетний кошт. Тодішній мер міста Савчук взагалі "жив" у штабі в БК через площу від мерії, а подарунки (всілякі чайники та праски) кандидат взагалі роздавав учителям та лікарям прямо в кабінеті мера.

Не обійшлось і без напівкримінальних історій: під час виборчої кампанії "згорів" новозбудований цех на фірмі одної з основних конкуренток на перегонах мера, і, як зазначали працівники пожежної частини, журналісти центральних телеканалів опинились на місці пожежі раніше пожежників.

За офіційними даними ЦВК, Чудновський на 322 голоси переміг Олександра Марченка (ВО "Свобода"), проте представники "Свободи" стверджували, що за протоколами засідань ДВК з мокрими печатками переміг саме їхній кандидат на 1393 голоси, а на сервер ЦВК було внесено неправдиві дані. Тоді об’єднання "Свобода" подало до суду. Тривала судова тяганина ні до чого не привела й Чудновський увійшов до Верховної Ради VII скликання, де був членом Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Активності як нардеп він особливої не здійснював – лобіював помаленьку, а про Білу Церкву та своїх виборців забув на другий день після присяги депутата.

Будучі у попередньому скликанні "списочником" від БЮТ, Чудновський потім став "тушкою" у Партії регіонів, а після революції гідності опинився кандидатом від партії Порошенка "солідарність" на окрузі в Черкаській області, знімав та розміщував на 5 на каналі кумедні сюжети про себе на війні в окопах Донбасу (де він не був), які він програв іще одному зраднику Юлії Тимошенко Антону Яценку. Цікавим виявилась відповідь на запитання журналістів про до одного із головних політтехнологів Порошенка пана Гриніва про те, що робить в одіозний регіонал серед кандидатів від їхньої партії: "Ви нічого не розумієте в політиці, ви провокатор і не патріот!"

Руслан Сольвар був двічі обраний народним депутатом від 91 мажоритарного округу. Під час першої каденції отримав посаду заступника голови Комітету ВРУ з питань транспорту і зв'язку. Варто сказати, що діяльністю Сольвара за період депутатства цікавилося НАБУ. Справа в тому, що в 2014 році парламентар отримав у користування номер у готелі "Київ", який оплачувала держава, оскільки він не мав власного житла у столиці.

Пізніше з’ясувалося, що в 2017 році Сольвар отримав квартиру в Києві у спадок, однак не сповістив про це Управління справами Апарату Верховної Ради України та спокійненько й далі отримував компенсаційні виплати з держбюджету. Відмовився від такої "допомоги" Сольвар лише у 2018 році, проте за ці півтора року, як встановило НАБУ, депутат встиг прибрати до рук понад 361 тис грн компенсації за винайм житла. Окрім цього, Сольвар "прославився" й своїми погрозами під час передвиборчої кампанії 2014 року опоненту Богдану Хмельницькому з "Народного фронту". Сольвар неодноразово потрапляв до рейтингу ворогів преси, а у 2014 році навіть виборов ганебне перше місце у цьому ТОПі.

Під час останнього балотування у 2019 році запам’ятався жителям Фастівщини як кандидат, якому в період виборчої кампанії спалили агітаційний автобус. Проте виборці підозрювали, що це був піар-хід, який не допоміг втретє потрапити під купол.  У парламенті в основному займався лобізмом власного бізнесу, а на окрузі "засівав" під час виборів, оплачував святкування днів сіл та урочисто відкривав соціальні об"єкти, побудовані те поремонтовані за бюджетні кошти. Багатьох селян завжди веселили його пафосні кортежі з елітних позашляховиків та великої кількості тіло охоронців.

Сергій Кацуба, до обрання у 2012 році нардепом від "Партії регіонів" по 92 виборчому округу, працював заступником голови правління компанії "Нафтогаз України". У політиці Кацуба з’явився у 2002 році. Спочатку був помічником нардепа Олександра Ярославського, потім на громадських засадах був радником Міністра транспорту та зв’язку України, а 2010 року Кацубу обрали депутатом Київоблради VI скликання.

Для багатьох стало несподіванкою його балотування на півдні Київщини, де він виграв у відомого місцевого політика Гудзенка. Згодом стало зрозуміло, що округ він просто "купив": такої кількості агітації, адмінресурсу, ремонтів, грошей в конвертах, продуктових наборів та заасфальтованих вулиць тут ніхто не бачив ні до ні після Кацуби – настільки групі "газовиків" Фірташа-Бойка-Львочкіна був потрібен свій надійний депутат.

Однак у широких колах Сергій Кацуба відомий зовсім не своїми політичними ділами. Разом із братом Олександром (колишній заступник голови "Нафтогазу") Сергій Кацуба був причетний до розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах.

У 2015 братів Кацубів навіть було оголошено в міжнародний розшук. Як відомо, брат нардепа Олександр підписав акти виконаних робіт на 285 млн грн за нібито проведені дослідження нафтогазових родовищ у шельфі Чорного моря. Кошти перерахували ТОВ "Універсальне комерційне товариство", яке виявилося підставним. Зрозуміло, що жодних робіт ТОВ не проводило, бо не мало для цього ні спеціальної техніки, ні фахівців. Гроші просто вивели в конвертаційні центри і привласнили.

Правоохоронці впевнені, що організатором злочинної схеми був Сергій Кацуба, а її реалізацією займався Олександр, який зайняв місце брата в "Нафтогазі" після 2012 року. Сергій Кацуба причетний також до корупційної справи по так званим "вишкам Бойко", придбаних за завищеною в 2 рази ціною (по 400 млн доларів за кожну).

Зауважимо, що разом із Сергієм Кацубою у 2012 році народним депутатом України на окрузі №175 (Харківська область) був обраний його батько – Володимир Кацуба. Обидва нардепи були серед тих, хто проголосував за прийняття "Диктаторських законів" у 2014 році.

Олександр Онищенко (ім’я при народженні – Олександр Раджабович Кадиров) у 2012 став депутатом Верховної Ради України від "Партії регіонів", обраний за 93 округом. На окрузі під час виборів було загальне свято: концерти, знаменитості (навіть голлівудську зірка Ван Дамм автографи за Оніщенка підписував), підкуп комісій, роздача гречки – весь джентльменський набір політичного корупціонера. Але на відміну від більшості подібних "парашутистів" Онищенко намагався підкреслено публічно продемонструвати свої багатство не лише елітними автіівками та годинниками: протягом усього депутатства вкладав шалені гроші у допомогу місцевим жителям (як зазначали місцеві – мрія, а не депутат), а також серйозно впливав на місцеву владу, розставляючи своїх людей та будуючи та тримаючи сітку на наступні вибори, яка працювала і після його втечі з України. Зауважимо, що він і до цього часу має своїх людей у місцевій владі, хоч більше 5 років перебуває поза межами України.

Після Революції Гідності знову став нардепом, входив до фракції "Воля народу". У парламенті був заступником голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної безпеки та ядерної політики. У липні 2016 року Онищенко виїхав з України через підозри у розкраданні газу. У грудні повідомили, що стосовно Онищенка розслідується кримінальна справа за фактом державної зради, а також отримання російського громадянства.

Але реальною причиною цієї всієї історії було фінансування командою Онищенка "чорнушної" інформаційної кампанії проти тодішнього прем’єра Яценюка (тривала майже рік та коштувала за оцінками спостерігачів 40 мільйонів доларів), внаслідок чого репутація Яценюка була знищена, а рейтинг упав до 0%. Після розриву співпраці з Порошенком (який виявився замовником історії з переслідуванням кролика), те саме Оніщенко пробував робити і проти нього.

Зауважимо, що до газових оборудок причетна і мати Онищенка – Інесса Кадирова, яку заарештували у липні 2019. У листопаді того ж року в німецькому Аахені за запитом НАБУ заарештували й самого Онищенка, після чого місцевий суд почав розгляд рішення щодо його екстрадиції до України.

У свою чергу Онищенко заявив, що передав спецслужбам США компрометуючі матеріали щодо Порошенка. Він звинуватив експрезидента в підкупі депутатів, рейдерстві та збагаченні на корупційних схемах. Частина скандальних матеріалів була оприлюднена українськими ЗМІ та серйозно вплинула на рейтинг Порошенка перед виборчою кампанією 2019 року.

У лютому 2020 року стало відомо, що Онищенко просить політичного притулку в Німеччині, бо на нього, нібито, "полює" Порошенко, тому Вищий земельний суд Ольденбурга відмовився екстрадувати Онищенка до України. Офіційною причиною було те, що німецький суд не зумів встановити, чи не було кримінальне переслідування Онищенка політично вмотивованим.

У січні 2021 року Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило проти Онищенка персональні санкції за втручання в американські вибори та участь в російській мережі зовнішнього впливу, яка пов'язана з народним депутатом Андрієм Деркачем.

Руслан Бадаєв став народним депутатом від 94 мажоритарного виборчого округу на повторних виборах до Верховної Ради у 2013 році. Склав присягу 15 січня 2014 року, а вже наступного дня голосував за "Диктаторські закони". У ВР був заступником голови Комітету з питань податкової та митної політики. У ЗМІ Бадаєву приписують дружбу із Юрієм Бойком, який разом із Льовочкіним, Медведчуком та Рабіновичем керує партією "Опозиційна платформа – За життя" та відомий своїми проросійськими настроями. Аналітики порахували, що Бадаєв – найдорожчий народний депутат в історії Незалежної України – за три місяці виборчої кампанії витратив для перемоги 8 000 000 американських доларів, а депутатом побув менше року, навіть не було коли "відбити" затрати. Тодішній голова облради та нинішній нардеп від ОПЗЖ Качний бу одним із його помічників-консультантів.

В’ячеслава Кутового, який із 1988 року керує ТОВ "Газовик", обрали нардепом за одномандатним 95 округом. У парламенті був головою підкомітету з питань газової промисловості Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Зауважимо, що перший президент Леонід Кравчук назвав Кутового зрадником, адже той у червні 2013 року був серед 148 народних обранців, які підписали Звернення депутатів від "Партії регіонів" і КПУ до польського Сейму з проханням "визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів". Дійсно не дуже патріотичний вчинок з боку представника українського народу а парламенті.

На окрузі розвивав свою мережу газових заправок, про проблеми виборців не чув, а виборці його не бачили протягом усієї каденції. До речі, фахівці ринку зазначають, що весь успіх його газового бізнесу був побудований на лобіювання з боку близьких родичів – високопосадовців з Нафтогазу.

Одіозний Ярослав Москаленко, який двічі став народним обранцем за 96 округом – непересічна особистість. У період головування Москаленка Вишгородською райрадою відбулася передача Межигір’я майбутньому президенту Януковичу. Чимало експертів стверджують, що саме з цим пов’язана стрімка кар’єра Москаленка з "Партією регіонів": після приходу до влади Януковича у 2010 році Москаленко потрапив на посаду першого заступника у КОДА, а також від "регіонів" був депутатом облради. 

Саме Москаленко був основним при передачі сумнозвісного Межигіря тодішнього президента Януковича – тоді керував Вишгородською райрадою. На знак подяки після обрання у Верховну Раду отримав кураторство над «жирною» структурою Укргазвидобування, де отримав доступ до мільярдних потоків. Фахівці нафто-газового ринку зазначають, що тоді він став одним із бенефіціарів компанії WOG.

На момент першого балотування до ВР Москаленко був першим заступником голови Київської ОДА Анатолія Присяжнюка. Запам’ятався як копкодав та прогульник, обома руками голосував за "Диктаторські закони" 16 січня 2014. За короткий час перебування у парламенті встиг стати фігурантом численних антикорупційних розслідувань.

У 2014 році Москаленко балотувався як самовисуванець, був головою підкомітету з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У парламенті очолював депутатську групу "Воля народу", тісно співпрацював із представниками Порошенка. За інформацією ЗМІ, Москаленко платив по 20 тис доларів щомісячно депутатам, що входили до його фракції. 

Ні для кого не є секретом, що фірми, пов’язані з Москаленком за роки його «кураторства» Київською ОДА отримали мільярдні підряди на ремонти доріг Київщини, архів яких потім дивним чином пізніше чи то згорів, чи то загубився при перевезенні, а стан доріг жителі області можуть оцінити в любий день.

У період із 2016 по 2019 рік Київською ОДА керував його ставленик Олександр Горган, завдяки чому афільована з нардепом фірма вигравала мільярдні тендери на ремонти доріг Київщини. До слова, ТОВ "Спецкомплетпостач" й до цього часу отримує підряди у громадах, голови яких пов’язані з екснардепом.

Зараз Москаленко є головою Київського обласного осередку партії "За майбутнє", депутатом Київської обласної ради. Цікаво, що скандальне політичне минуле не дозволило одіозному нардепу очолити облраду, яка наразі підконтрольна "слугам", хоч його фракція і входить до коаліції.

Від 97 округу народним депутатом став Павло Різаненко, який був членом Комітету Верховної Ради з питань бюджету та заступником голови Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. У 2018 році Різаненко потрапив у список тих 322 громадян України, проти яких Російська Федерація ввела персональні санкції. У серйозних скандалах цей нардеп замішаний не був, проте журналісти переконували, що діяльність на початку політичної кар’єри була тісно пов’язана з Росією.

У період депутатства Різаненко вів активну кампанію проти міського голови Броварів Ігоря Сапожка через хаотичну багатоповерхову забудову, одним із перших підняв у ЗМІ  питання щодо знищення ДП "Радіопередавальний центр", де згодом були побудовані житлові комплекси компанією проросійського олігарха Віктора Поліщука.

Але є нюанси. У 1999 році Різаненко несподівано опиняється в Москві. І швидко крокує від посади консультанта інвестиційної компанії "Тройка Диалог" до посади директора управління інвестиційно-банківської діяльності. Проте вже 2005 року молодий фінансист переходить до лав російської інвестиційної компанії "Ренессанс Капитал" на посаду директора управління інвестиційно-банківської діяльності. Сферою діяльності пана Різаненка стає, як не дивно, гірничо-металургійний сектор. Бурхливу діяльність молодого українця помітили і оцінили належним чином. Заздрісники в один голос подейкують, що і цього разу занадто молодого фахівця потужно просувала волохата лапа таємного протекціоніста.

Але найцікавішим в біографії Різаненка є час співпраці з корпорацією "ВСМПО-АВІСМА". Наразі ВАТ є найбільшим у світі виробником титану і входить до складу російської державної корпорації "Ростех", що контролює всі компанії оборонно-промислового комплексу Росії. Сьогодні воно цілковито забезпечує потреби російського ОПК в титановій продукції. Контрольний пакет акцій "Корпорації ВСМПО-АВІСМА" свого часу намагалася прибрати до рук група компаній "Ренова", що належить російському олігарху Віктору Вексельбергу. Захистом інтересів дійсних акціонерів АВІСМА Владислава Тетюхіна та В'ячеслава Брешта на той час займалася ІК "Ренесанс Капітал". Саме за успішний супровід цього процесу представнику "Ренесансу" Павлу Різаненку запропонували посаду в раді директорів АВІСМА. До речі, пан Брешт, інтереси якого захищав Різаненко, свого часу мав 15-річний стаж роботи в Першому Головному Управлінні КДБ СРСР (зовнішня розвідка). Таким чином, 2005 року наш герой увійшов до складу ради директорів на рівних правах з Брештом і Тетюхіним.

Повернемося до справ у політичному житті. Шлях до звання народного обранця у пана Різаненка був зовсім не простим. Так, під час виборів до міської ради 2010 року в Броварах були зафіксовані численні випадки так званого антипіару, зверненого проти агітаційної роботи його команди. Конкуренти використовували і підробні друковані матеріали, і "агітацію" невідомих молодиків з мегафонами в руках, які "закликали" голосувати за Різаненка в "спальних районах" міста ледь не о шостій ранку у вихідні дні. Втім, це не завадило молодому кандидату перемогти у битві за прихильність виборців. Подейкують, що вже на цьому етапі Різаненку почав допомагати Віктор Пінчук.

98 округ у Верховній Раді представляв Сергій Міщенко, якого вперше обрали нардепом ще у 2006 році. У парламенті був голою підкомітету з питань організації та діяльності нотаріату Комітету з питань правової політики. У мережі є інформація, що на виборах у 2014 році Міщенко, ймовірно, підкуповував виборців, однак це офіційно не доведено. Окрім цього, у ЗМІ писали, що нардеп наживався на аеропорту "Бориспіль".

Як відомо, найближчі до терміналів D та B аеропорту "Бориспіль" парковки обслуговує компанія "Аеропорт паркінг", яка була створена у 2014 році. Ця компанія оформлена на Дмитра Мазура, який до цього був керівником фірми "ТМД Сервіс". Одним із засновників останньої до липня 2014 року був Олександр Івлєв – бізнес-партнер Валерія Сєрого та Владислава Байчаса. Валерій Сєрий працював помічником нардепа Сергія Міщенка, а Владислав Байчас – бориспільський політик, відомий як кум Міщенка. Натомість Сергій Міщенко свою причетність до компанії "Аеропорт паркінг" заперечував.

Окрім цього, в 2014 році державна служба "Skytaxi" в аеропорту "Бориспіль" була ліквідована, а її місце без конкурсу зайняла компанія "Авто-Україна", яку засновували ті ж Владислав Байчас та Валерій Сєрий. Пряма причетність Міщенка до цих схем не була доведена, однак не виключено, що "улюблений кум" не просто так потрапив у схему.

Взагалі Міщенка тривалий час пов"язували з екс-генпрокурором Потебеньком, завдяки якому він став наймолодшим генералом у віці трохи більше 30 років, чим свого часу викликав критику та несприйняття у професійному середовищі. Злочинного прокурора часів Януковича він взагалі називав "батьком". В якості депутата в цілому запам’ятався як активний мажоритарник, який багато їздив та зустрічався з людьми, писав депутатські запити та часто виступав у Верховній Раді, але результат для жителів округу залишився один – пусті слова.

VIIІ скликання ВР (27 листопада 2014 року – 29 серпня 2019 року)

Як відомо, 24 липня 2014 року розпалася коаліція. Протягом місяця, як це передбачено Конституцією, не змогли створити, тому президент Петро Порошенко достроково розпустив Верховну Раду VII скликання, повноваження депутатів припинені 27 листопада 2014 року.

Вибори до Верховної Ради VIIІ скликання, де перебувало найменше депутатів із вищою освітою, відбулися 26 жовтня 2014 року. Як і минулого разу Київщина була поділена на 9 виборчих округів. Із парламентарів попереднього скликання "на плаву" залишилися Руслан Сольвар, Олександр Онищенко, Ярослав Москаленко, Павло Різаненко та Сергій Міщенко. Зауважимо, що, попри повалення режиму Януковича, жителі столичного регіону вперто голосували за колишніх регіоналів.

Так, від Білої Церкви місце одіозного Віталія Чудновського зайняв генеральний директор ТДВ "Білоцерківський кар'єр" Олександр Марченко. У парламенті нардеп зайняв крісло голови підкомітету з питань будівництва та архітектури. У 2014 році Марченко став бійцем 72-ої ОМБР ім. Чорних Запорожців. У тому ж 2014 внаслідок обстрілу українських позицій "Смерчем" був поранений під Красним Лучем. У 2015 році журналісти натрапили на нардепа в зоні АТО, де той працював на екскаваторі, облаштовуючи на передовій укріпрайон. Проте дехто із активістів переконував, що все було постановою. Варто сказати, що в квітні 2019 Марченка нагородили медаллю "За оборону Авдіївки". Марченко був дуже активним депутатом – брав участь у роботі комітету, виступав з трибуни та вів прийом громадян, але партія "Свобода", яку він представляв на наступних виборах не потрапила до влади ні в парламент, ні на місцях.

На позачергових виборах 2014 року від 92 округу до Верховної Ради пройшов Віталій Гудзенко, який балотувався від партії "Блок Петра Порошенка", яка дала йому перевагу над іншими кандидатами. Задовго до участі у партійному проекті Порошенка, ще до свого потрапляння до Партії регіонів Гудзенко був у складі "Сильної України", лідером якої був Сергій Тігіпко, у складі якої він у 2010 році потрапив до Київської обласної ради та навіть очолював обласну організацію партії. Пізніше, коли політсила Тігіпка злилася з "регіоналами", Гудзенко без жодних докорів сумління взяв мандат "біло-блакитних".

Тоді ж з подачі вищого партійного керівництва його було призначено на посаду заступника тодішнього голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка. Зауважимо, що на виборах 2012 він поступився на окрузі "регіоналу" Кацубі. Після поразки режиму Януковича, Гудзенко зумів дуже швидко "перефарбуватися" під іншу президентську політсилу і, прикриваючись гаслами патріотизму, рівності і розвитку села, знову взяв під контроль свою вотчину. Поговорюють, що за місце на окрузі від партії Президента Віталій Іванович віддав $ 500 тис.

У 2014 році у ЗМІ з’явилася інформація про те, що проти Гудзенка було порушено кримінальну справу за підозрою у заволодінні шахрайським шляхом сотнями гектарів землі в Київський області та відмиванням коштів для родини Януковича, ставлеником якої і був колишній губернатор Присяжнюк. Утім, на допомогу Гудзенку вчасно прийшли старі бізнес-партнери з оточення команди Петра Порошенка. У парламенті він став членом комітету з питань податкової та митної політики, а до депутатства займав посаду голови ТОВ "Фермерський комплекс "Агро-Лідер-Україна". Працював над законами, відзначився тим, що з округу возив вчителів та лікарів у свій санаторій в Карпати, лобіював свій бізнес. Яскравою ілюстрацією дій Гудзенка стала одна із зустрічей з виборцями під час передвиборної кампанії 2014 року. Один із місцевих жителів задав кандидату запитання щодо ситуації з сільським господарством. У відповідь він отримав від народного обранця гору ненормативної лексики, а на додачу і побиття від «бійців» та сестри Гудзенка Меланії Щербак, яка заодно є сільською головою села Іванівка – рідного села Гудзенка.

У будь-якому разі, Гудзенко – з тих, хто любить рахувати кожну копійку. Іноді це призводить до серйозних скандалів. Так, нардеп екс-регіонал, неодноразово розповідав про те, що за власні кошти допомагав рідному селу на Білоцерківщині, а також своєму району. Але місцеві активісти звинувачують Гудзенка в тому, що він не давав своїх грошей, а все необхідне було виділено з державного бюджету. Нардеп з БПП лише правильно спрямовував фінансові потоки, а також попіарився у ЗМІ. Є підозра, що себе він теж при цьому не забув…

Пригадали йому і те, що свого часу, на той момент кандидат в депутати, обіцяв закупити в стоматологічний кабінет свого рідного села Іванівка дорогий рентген-апарат. Гудзенко нардепом став, а апаратуру місцеві жителі чекають й досі.

Замість Руслана Бадаєва на виборах 2014 року жителі 94 виборчого округу обрали адвоката Віктора Романюка, який зайняв крісло голови підкомітету з питань діяльності небанківських фінансових установ та захисту прав споживачів фінансових послуг. Також Романюк був головою Обухівського районного осередку громадської організації "Фронт Змін", головою правління ГО "Трудові колективи проти рейдерів" та віце-президентом ГО "Українці Італії". Знаменитий тим, що був у розшуку через заволодіння майном в розмірі майже 40 мільйонів гривень скандального заводу з виробництва інсуліну "Індар", який нібито через нього й збанкрутував. У Верховній Раді з’являвся рідко, а на окрузі роботу взагалі не вів.

Місце В’ячеслава Кутового на 95 виборчому окрузі зайняв Михайло Гаврилюк, який балотувався від партії "Народний фронт". Гаврилюк – відомий активіст Євромайдану та козак Четвертої сотні Самооборони Майдану.

Саме його, привселюдно роздягнувши, катували на вулиці Грушевського бійці спецзагону внутрішніх військ. За фактом катувань прокуратура відкрила кримінальне провадження, однак, попри те, що фактично імена порушників відомі (їх назвав Олег Ляшко), нікого не було покарано. 

Під час війни на сході України нардеп займався доставкою гуманітарних вантажів у Донецьку область, був бійцем добровольчого батальйону "Золоті Ворота". Гаврилюк виступив ініціатором законопроєкту, що міг би врятувати від занепаду Будинок творчості композиторів "Ворзель", цей законопроєкт навіть пройшов розгляд у комітетах, проте з невідомих причин так і не був поставлений на голосування. Після депутатства працював таксистом у Києві.

IX скликання ВР (29 серпня 2019 року – понині)

У травні 2019 року новообраний Президент України Володимир Зеленський дуже гучно розпустив Верховну Раду VIIІ скликання. Позачергові вибори до Верховної Ради IX скликання були призначенні на 21 липня 2019 року. До її складу увійшли представники п'яти партій за пропорційною системою, ще п'яти партій за мажоритарною системою і 46 самовисуванців по одномандатних округах. Зауважимо, що жодного з народних депутатів минулого скликання не обрали повторно.

Ця Верховна Рада стала унікальною в історії країни – вона монокоаліційна (щоправда через внутрішній розкол та наявність політичних підгруп це дуже сумнівно) та наймолодша. Представники президентської партії "Слуга народу" складають 60% парламенту.

Місце палкого бійця за територіальну цілісність України Олександра Марченка зайняв Микола Бабенко, який може тільки позаздрити репутації свого попередника.

Свою ж "репутацію" Бабенко заробив ще тоді, коли очолював КОДА. Він надавав преференції та лобіював інтереси своїх однопартійців із "УДАРу", фірми яких отримали можливість змінювати газові котли на твердопаливні в межах усього столичного регіону.

Не секрет, що Бабенко переміг на 90 окрузі завдяки старанням олігарха Василя Хмельницького, який організував своєму протеже потужну медіакампанію. Йдеться про суспільно-політичну газету "Тиждень" і єдиний у Білій Церкві телеканал "Крокус", до якого має доступ лише обмежена кількість місцевих депутатів.

Пізніше Хмельницький вирішив взагалі повністю "підім’яти" Білу Церкві під себе та хотів зробити із Бабенка мера міста у 2020 році. Утім, попри фінансові та медійні ресурси, народний обранець зазнав фіаско, отримавши 25% голосів виборців, тоді як його головний опонент Дикий набрав 58% і став переможцем у першому турі.

Як бачимо, що "пропхнути" Бабенка у крісло мера Білої Церкви Хмельницькому не вдалося. До того ж, Бабенко абсолютно не цікавиться життям округу, живе у столиці, а до найбільшого міста Київщини приїздить вряди-годи. Можемо припустити, що така в’яла активність невдовзі загасить "політичну зірку" нардепа.

Олег Дунда потрапив до парламенту від політичної партії "Слуга народу" від 91 округу, де впевнено переміг двічі народного депутата Руслана Сольвара. До роботи у Верховній Раді він був директором будівельної компанії "А.В.С.".

Дунду називають одним із тих парламентарів, які у Верховній Раді входять в орбіту Коломойського. Попри публічні заперечення, факти доводять протилежне: нардеп, який будував стадіон "Дніпро-арену" у Дніпрі для вже колишнього клубу Коломойського (той його обанкрутив, не бажаючи платити борги), вніс чи не найбільшу кількість поправок, аби заблокувати законопроєкт, що забороняє повернення банків колишнім власникам. Утім, закінчилося для Коломойського це все одно погано: закон таки було ухвалено.

Зауважимо, що Дунда – "підкований гравець" у Верховній Раді, адже він у минулому скликанні працював помічником нардепа від "Народного Фронту" Дениса Дзензерського, компанія якого офіційно постачала акумулятори для військових частин у Росії. Утім і цей факт Дунда ревно заперечує.

За даними ЗМІ, Дунда мав серйозний конфлікт із ексголовою Київської ОДА Михайлом Бно-Айріяном, який категорично відмовився ставити на "будівельні" посади у КОДА людей Коломойського. Є всі підстави стверджувати, що саме ця ситуація стала однією з причин атак на Бно-Айріяна, які в результаті завершилися швидким звільненням останнього із займаної посади.

У Верховній Раді Дунда є членом комітету із питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Він є автором низки поправок до законів та законопроєктів, що пов’язані з будівництвом. Посада народного депутата та серйозні зв’язки з бізнесом дають можливість лобіювати питання забудови та вирішувати різні проблеми.

Окрім роботи в парламенті, Дунда встигає просувати представників партії-опонента. Так, він допоміг кандидату від "Європейської солідарності" Олександру Волинцю потрапити в облраду.

Викладач Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Валерій Колюх, якого до виборів жителі 92 округу майже не знали, потрапив до парламенту завдяки бренду партії "Слуга народу" та активній агітації.

За повідомленням ЗМІ, потрапляння Колюха до партії лобіював Володимир Коваль – тіньовий керівник Київського обласного штабу політсили Зеленського у 2019 році, хоча офіційно цю посаду займала його дочка Ольга. Варто зауважити, що Колюх був помічником депутата й соратника Віктора Януковича, куратора силового блоку й підозрюваного у вбивствах на Майдані, колишнього заступника секретаря РНБО Володимира Сівковича. Ба більше, у свій час нардеп працював на одіозних народних обранців, які наразі перебувають за кордоном, – підозрюваного у фінансуванні терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР" Володимира Олійника та пов’язаного із газовими схемами, що нанесли мільярдні збитки державі, Олександра Онищенка. Проте в інтерв’ю виданню "Моя Київщина" Колюх повідомляв, що в межах професійної діяльності працював із багатьма політиками та партіями, а співпрацю зі "слугами" розпочав ще до президентських виборів 2019 року.

У ВР Колюх став головою підкомітету з питань вищої освіти, проте профільних законопроєктів ним розроблено небагато – в основному він працює над продовженням реформи системи освіти у складі групи авторів, надає фахові консультації по іншим законопроектам.

Депутатство поєднує з викладацькою діяльністю у провідному вузі країни.

Не поспішає нардеп виконувати передвиборчі обіцянки, яких було чимало. Зараз нардеп активно відкриває приймальні не тільки в межах свого округу, а й сусіднього, жителі якого обрали Анну Скороход.

На 93 окрузі оповитого скандалами Онищенка замінила не менш одіозна нардепка Анна Скороход, яка в парламенті стала членкинею комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, а до обрання працювала в ТОВ "Будівельний комбінат "Прогрес". Скороход – одна з найскандальніших особистостей, яка добряче "поколотила" партію Зеленського. Нардепка відмовлялася синхронно голосувати, а потім і взагалі звинуватила владу в політичних репресіях щодо її цивільного чоловіка Олексія Алякіна. Чоловік депутатки – відомий російський банкір, за сприяння якого із банку "Пушкіно" безслідно зникло 600 млн рублів. Коли Алякіна оголосили в міжнародний розшук, він утік до України та завдяки фіктивній довідці отримав громадянство. Відтак, навіть після затримання екстрадиція не відбулася.

Незабаром після обрання Скороход виключили її зі складу партії. Офіційною причиною стало те, що вона неодноразово пропонувала хабарі своїм колегам. Скороход не розгубилася та швиденько переметнулася до депутатської групи "За майбутнє", яку пов’язують із Коломойським, блокувала підписання законопроєкту про зниження "зелених" тарифів.

Варто сказати, що на 93 округ Скороход "занесло" саме завдяки зв’язкам Алякіна, який домовився з групою митників Павлюком-Тимошенком, що були одними із ключових кураторів штабу партії Зеленського на Київщині. Зауважимо, що депутатка приділяє дуже мало уваги своєму округу. Натомість Скороход зайнята тим, що плете інтриги проти колишньої партії, пропонує стерилізувати "неякісних" нардепів, хоче прибрати з політичної арени Міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка та об’єднувалася зі скандальним Байчасом на виборах мера Борисполя у 2020 році, але містяни обрали мером іншого кандидата. 

Представник політичної партії "Слуга народу" Олександр Дубінський балотувався до парламенту по 94 виборчому окрузі. Зауважимо, що до великої політики Дубінський був телеведучим та автором програми "Гроші" на каналі олігарха Коломойського. Зауважимо, що саме Дубінський вніс неабияку лепту в звільнення голови КОДА Михайла Бно-Айріяна. У парламенті Дубінський займає крісло заступника голови комітету із питань фінансів, податкової та митної політики. Дупетатом подано низку законопроєктів та поправок, які грають на користь Коломойського.

Загалом можемо сказати, що із перших днів каденції стало зрозуміло, що Дубінський грає за правилами, які йому чітко прописали у бізнес-центрі "Міленіум" (там знаходиться головний офіс Коломойського та приймальня самого нардепа Дубінського).

Пізніше Дубінський став керівником обласної організації партії "Слуга народу". У січні 2021 року стало відомо, що Міністерство фінансів США запровадило проти Дубінського санкції за втручання в американські вибори, що нардеп, звісно, заперечує. У лютому через цей інцидент Дубінського виключили з фракції "Слуга народу", при чому Зеленський двічі пропонував йому піти самому, але той відмовлявся.

У березні 2021 року Дубінського зняли з посади керівника київської обласної організації партії (його місце зайняв Андрій Мотовиловець), а наступного дня й узагалі виключили з провладної "Слуги народу" через "порушення статуту та непокору керівним органам партії". Пізніше Дубінський звинуватив президента Зеленського у тому, що той особисто дав вказівку "рейдернути" Київську обласну організацію своєї партії.

Відчуваючи, що "пахне жареним" Дубінський незадовго до виключення з партії створив міжфракційне об'єднання "Дубина – Слуга українського народу", яке сам і очолив. Про це оголосив спікер Верховної Ради Дмитро Разумков, ледь стримуючи сміх.

Олександр Горобець свій депутатський мандат отримав, обійшовши ексмера Ірпеня Володимира Карплюка в 95 окрузі. У парламенті Горобець є членом комітету із питань енергетики та житлово-комунальних послуг, де очолює підкомітет із питань сталого розвитку, стратегії та інвестицій. Зауважимо, що до виборів про Горобця мало хто чув, однак бренд партії "Слуга народу" все ж дозволив йому здобути мандат.

До виборів Горобець був начальником управління містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури Київської ОДА, а також заступником директора ДП "Укрспирт. Окрім того, Горобець був директором будівельної компанії ТОВ "Сфера житлобуд", яка будує ЖК "Софіївська сфера" під Києвом.

Зауважимо, що Горобець – "знана пташка" в когорті скандальних забудовників. Під час передвиборчої гонки, зокрема безпосередніх зустрічей із громадами, Горобця супроводжували одіозні забудовники Приірпіння: Олексій Зіневич та Віктор Крупій. Останній відомий тим, що був довіреною особою в Ігоря Вишнякова – власника компанії "BGM", що ошукала людей-інвесторів житлового комплексу "Благодатний".

Варто сказати, що нардеп Горобець, очевидно, має більш важливіші справи, адже на виборчому окрузі майже не з’являється. Зустрічі із громадами проводять його помічники, що може сильно підірвати довіру виборців до нардепа.

На величезному 96 окрузі ексрегіонала Москаленка посунула журналістка телеканалу "1+1" Ольга Василевська-Смаглюк. Зауважимо, що жінка висувалася кандидатом у нардепи від політсили "Слуга народу", утім одразу ж попередила, що в партію не вступала. Можемо зазначити, що впливову журналістку (у свій час перед нею навіть виправдовувався Порошенко через нібито неанонсовану відпустку в Іспанії) на 96 округ відправили не випадково. Журналісти переконують, що ціль – прибрати Ярослава Москаленка, який входить до фінансово-промислової групи "Контініум", яке є власником мережі заправок WOG і конкурує з Коломойським.

Зауважимо, що своє "завдання" Василевська-Смаглюк навіть перевиконала. Вона взялася за будівельний бізнес Москаленка у Приірпінні. Не оминула Василевська-Смаглюк й урочище Бабка у Бородянському районі, територію якого захопило ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик", діяльність якого пов’язують із Олегом Ляшком і Москаленком. Однак зауважимо, що така активна робота нардепки повністю контролюється згори. Це може підтвердити той факт, що вона внесла майже 1500 правок, щоб заблокувати "антиколомойський" проєкт2571-д про банки й банківську діяльність.

Микола Галушко, який крутиться на орбіті екс-міністра Авакова, потрапив до Верховної Ради від 97 виборчого округу, де зумів обійти Павла Різаненка і депутата Київської облради Олега Іваненка. Останній залишається найбільш рейтинговим кандидатом на окрузі.

До депутатства Галушко працював у правоохоронних органах, де йому так і не вдалося добитися великих успіхів (як і в Раді зрештою). Галушко ховався за спиною впливового батька, який дослужився до керівника управління по боротьбі з організованою злочинністю області та керував створеною ним фірмою "Галід".

Зауважимо, що до великої політики, як пишуть у ЗМІ, Галушко вів більш яскраве життя. Йому приписують стрілянину в одному із Броварських розважальних закладів та участь у банді київського кримінального авторитета Савлохова.

Галушко прогнозовано потрапив у комітет із питань правоохоронної діяльності, але залишається пасивним не лише у Верховній Раді, а й на окрузі. Після місцевих виборів 2020 нардеп-прогульник заявив, що виходить із президентської партії "Слуга народу".

На 98 окрузі нардепа-старожила Міщенка переміг черговий "слуга" Сергій Бунін. Бунін потрапив у список президентської партії завдяки наближеності до групи Авакова, зокрема тодішнього голови Національної поліції у Київській області Дмитра Ценова. Навіть тоді, коли Ценов покинув пост очільника поліції області після вбивства Кирила Тлявова у Переяславі, Бунін не втратив свої позиції в межах столичного регіону.

У парламенті Бунін проявляє лояльність до групи "митників" Павлюка-Тимошенка та є членом комітету з питань аграрної та земельної політики. Був одним із тих нардепів, хто виступав за відкриття ринку землі, що дозволив продавати українські чорноземи.

Як і більшість нардепів-мажоритарників із Київщини, Сергій Бунін виявився абсолютно інертним персонажем, адже на окрузі він не з’являвся, а в стінах парламенту жодного разу не виступав.