У полоні сміття: чому на Переяславщині не можуть вирішити проблему з відходами

Звалише у Великій Каратулі

Сміттєві проблеми ширяться Київщиною. Зокрема, йдеться про тридцятитисячне місто Переяслав-Хмельницький, якому ніде подіти відходи. «Моя Київщина» розбиралася в ситуації

Від проблем зі сміттям потерпає село Велика Каратуль, що знаходиться за 15 кілометрів від Переяслава. Там вже не перший рік фактично діє заборонений сміттєвий полігон. Протести проти його використання, що точилися останніми роками,  не принесли бажаного результату.  Земля ж під сміттєзвалищем прогнила вже на 12 метрів вглиб.

Історія цього полігону починається з 1974 року коли рішенням виконкому Київської обласної ради було виділено земельну ділянку поблизу с. Велика Каратуль під сміттєзвалище, що знаходиться на балансі Переяслав-Хмельницького виробничого управління комунального господарства. Загальна площа його складає 5,4 га.  Шорічно державним Управлінням охорони навколишнього середовища в Київській області видавався дозвіл на розміщення відходів та погоджувались ліміти. Сміттєзвалище розраховано до 2012 року, на даний час заповнення сміттєзвалища твердими побутовими відходами досягло свого піку.

Тож наразі мало б гостро стояти питання  про відкриття нового сміттєзвалища або будівництва сміттєпереробного заводу.  Але допоки в с. Велика Каратуль якимось чином та за чиєюсь вказівкою вдається завозити відходи, то і питання відпадає саме собою. Навіть попри протести, мітинги та періодичні чергування селян на даному об’єкті.

Як пояснив сільський голова Велика Каратуль Олександр Середній, ще у 2013 році мешканці села на зборах громади прийняли одностайне рішення даний полігон для збору сміття закрити. Полігон розташований впритул до села і місцеві жителі втомилися нюхати смородом понад півсторіччя.

 «Дане сміттєзвалище належить управлінню комунального господарства міста Переяслав-Хмельницький та знаходиться в адміністративних межах Каратульської сільської ради. Офіційно воно закрите, але по сьогоднішній день сюди звозиться сміття. Це попри те, що раніше представники КП обіцяли, що возитимуть тільки сортоване сміття. Тобто воно працює незаконно, закрити його виявилось нереально. Через це ми вже й перекривали полігон, звертались в обласну та районну адміністрацію з листами. Зрозуміло що нам треба чекати поки побудують сміттєпереробний завод, який, до речі, планували зробити саме тут, але жителі села виступили проти» - Олександр Середній

Дійсно, вивіз сюди сміття заборонений з 2014 року. Це прописано у документі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 27 березня 2013 року, в якому зазначено, що «з 1 січня цього року відповідно до Закону України «Про відходи» №5402-VI забороняється захоронення неперероблених побутових відходів». Але ж біда в тому що ці рішення ніхто не виконує. За останні роки жителі села протестували та власноруч перекопували дорогу до санітарного поля,  але канава невдовзі була засипана невідомими, відтак машини з відходами знову проклали шлях для скиду сміття.

Мешканці села – в розпачі і вже не знають, куди звертатися, аби їх почули. Адже дана проблема набагато серйозніша  і стосується не тільки смороду, а й здоров’я.  Жителі тієї частини села, що неподалік сміттєзвалища, у колодязях мають воду, яка за санітарними нормами навіть не є технічною. Як нам розповіли активісти, сміття на даному полігоні знаходиться на глибині 12 метрів під землею. Тому не дивно, що воду з колодязів категорично не можна використовувати для вживання:

«За500 метрів від сміттєзвалища починається село, і зрозуміло, яка  бридота в криницях у людей замість води. Згідно з аналізами, тут на 12 метрів вглиб просочено відходами. А це дуже негативно впливає на здоров’я наших мешканців. Беручи районний масштаб, Велика Каратуль має найбільше захворювань, в тому числі і онкологічних. Тож в планах у нас знову бойкотувати і звертатися до вищого керівництва області у вирішенні цієї ситуації» - розповідає сільський голова.

Допоки немає альтернативи, проблема нікуди не подінеться. Для вирішення питання потрібно виділення земельної ділянки згідно з екологічними та санітарними нормами та виготовлення проектно-кошторисної документації. Зрозуміло, що це потребує значних фінансових витрат, часу та, як бачимо, згоди мешканців того населеного пункту, де стоятиме сміттєпереробний завод.  Якраз відносно останнього пункту є питання, адже існує чимало побоювань та стереотипів, мовляв, шкода від підприємства не менш згубніша за сміттєвий полігон. Втім, як кажуть експерти, побоювання тут марні, адже сучасні технології дозволяють побудувати сміттєпереробний комплекс екологічно безпечним і таким, що відповідатиме всім європейським нормам захисту довкілля.

Дійсно, за останні роки проблема сміття вже вийшла на дещо інший рівень. За підрахунками  кожен з нас у середньому продукує 300 кг сміття на рік, а приміром на кожен квадратний кілометр  припадає приблизно по 500 тисяч тонн відходів. І лежить цей непотріб  на полігонах або стихійних звалищах, розкладається та забруднює ґрунти, воду й повітря. За розрахунками спеціалістів через приблизно 50 років вміст оксиду заліза в ґрунтах та воді збільшиться удвічі, сполук цинку й свинцю — у 10 разів, ртуті, кадмію та стронцію — у 100, а миш’яку — у 250 разів. Усе це – хімічні сполуки, які виділяє накопичене роками сміття. А тому заводи по переробці сміття нам конче потрібні…

Надія Савчук, «Моя Київщина»