#

Війна підтвердила життєстійкість українського суспільства – Вадим Карасьов

15.06.2022 08:00
Війна підтвердила життєстійкість українського суспільства – Вадим Карасьов
Українці показали готовність захищати свою країну

Регулярні ракетні удари ворога з боку орків свідчать, що до нашої перемоги ніхто із українців не застрахований від його нових спроб зазіхнути на нашу територію. Наскільки подібна загроза реальна у нашому регіоні- політолог Вадим Карасьов розмірковує в ексклюзивному інтерв’ю для «Моєї Київщини».

- Пане Вадиме, як ви б охарактеризували це намагання супротивника лупити там, де здавалося немає позиційного протистояння військ, яке нині встановилося на Сході та Півночі країни?

- Ворог планомірно намагається зруйнувати нашу військово-промислову й транспортно-логістичну інфраструктуру. Тож жителям Центральної, Північної та Західної частини України потрібно бути постійно готовим до нових сигналів повітряної тривоги.

Окрім того, такі обстріли мають ще й суто психологічно-пропагандистське навантаження. Подібними діями Кремль хоче деморалізувати українців та схилити владу країни до можливих переговорів на вигідних для себе умовах. Втім, навіть якщо буде укладене перемир’я,  ракетно-повітряні атаки можуть продовжуватися, подібно тому, що періодично відбувається в Ізраїлі. Тобто нам потрібно звикнути до думки  що майбутній мир вже не буде таким, який він був до 24 лютого.

Та мабуть варто реалістично усвідомити той факт, що навряд чи невдовзі станеться повна і безумовна перемога однієї зі сторін військового протистояння. Тим паче агенти впливу Москви на заході намагаються у громадській свідомості європейців закріпити думку, що «ядерну Росію не варто принижувати»…

Звичайно, нам хотілося, аби мир був укладений на умовах повної деокупації українських земель, в тому числі в Криму, але прихильники «реал політик», можливо будуть схиляти нас на тому Status QUO, який був до 26 березня…При цьому в якості залаштункових аргументів будуть наводитися глобальні наслідки нинішньої війни, зокрема такі, як дефіцит продовольства, дорожнеча енергоресурсів, в решті- міграційна криза…

Не виключно, що недавнє інспекційне відвідування фронту нашим Верховним Головнокомандувачем було пов’язане з тим, що наша влада хоче реалістично усвідомити де саме буде прокладена лінія розмежування у разі заключення перемир’я.

Тож, до середини липня на Сході будуть тривати найзапекліші бої, у тому числі і за лінію майбутнього розмежування сил. Не виключно, що «примус до миру», або умовно кажучи до «Мінську-3» , Кремль буде супроводити не тільки дипломатичними каналами через окремих західних політиків, але й активізацією диверсійної діяльності, в тому числі і у нашій столиці…

Тому я б не став би орієнтуватися на шапкозакидальні настрої щодо нашої швидкої повної та безумовної перемоги. Вона скоріш за все буде проміжна. Тому перед нашої владою стає непростий вибір реалістичного сценарію наших подальших дій. Тим паче, є імовірність того, що у разі продовження активної фази протистояння ми будемо втрачати нові й нові землі…

- Останнім часом у ЗМІ поширюються різного роду аналітичні прогнози про можливу повторну спробу атаки росіян на столицю. Влада всіляко намагається заспокоїти земляків. Ось і керівник Київської ОВА Олексій Кулеба нещодавно, (після перевірки прикордонних укріплень Київської області) у своєму Telegram хоч і завірив жителів регіону, що Київщина готова дати належну відсіч ворогу, все ж зазначив, що «загроза повторного наступу на Київ російських окупантів зберігається. Вона існує і буде існувати, поки Україна не виграє війну»…

- З цими словами важко не погодитися. Розвиток подій буде залежати і від того як довго Лукашенко буде супротивитися намаганню Путіна підключити до військових дій білоруське військо.

Оскільки Київ, як «мать городов русских» є сакральною мрією Путіна, постає питання: яким чином можливий гіпотетичний повторний наступ росіян на нашу столицю суходолом? Скоріш за все, атака ворога у разі успіху на Сході та Півночі країни буде йти не зі Сходу через Дніпро, а із Півночі…

До речі, дехто з аналітиків прогнозує, що імовірний повторний наступ ворога із Півночі спершу буде не стільки на столицю (оборона якої дійсно значно зміцнилася), скільки через Волинь – на Захід країни, щоб унеможливити, або зменшити обсяг поставок західної військової техніки…

- Однак, ми маємо  військо зі значно більшим, ніж окупант рівнем мотивування. До того, шість пакетів санкцій до російського бізнесу та до владної еліти РФ – не може не викликати невдоволення в їхньому колі від путінської так званої «спецоперації»…

- Перший чинник насправді є вирішальним. Однак військова машина у росіян потужна, як і ресурс виживання.

Щодо прогнозів можливого заколоту проти Путіна в середині російської верхівки, я б не став занадто багато уваги у наших ЗМІ приділяти подібним конспірологічним версіям, до яких схиляються російські опозиціонери у вигнанні, такі як отець та син Гудкови чи той же Піонтковський…

- До речі, як ви ставитися до недавнього рішення влади надати українське громадянство Олександру Невзорову?

- Суто прагматично можливо це і правильне рішення, оскільки він – безумовно талановитий публіцист. Якщо у пятого президента є Ганапольський, чому б у його наступника не бути Невзорову? Однак слід памятати, що останній раніше був не просто імперцем, але навіть і довіреною особою Путіна на виборах. І де гарантія, що гойдалка його політичних уподобань знову не повернеться у зворотній бік?

- Територія нашого регіону деокупована. Зараз триває моніторинг наших втрат. І не тільки людських. Який би ви зробили проміжний підсумок захисту наших територіальних громад?

- В тому, що вдалося запобігти лобового фронтального нападу на столицю, куди прорвалися лише окремі ДРГ, заслуга не тільки наших воїнів із ЗСУ, але й бійців територіальної оборони, всього громадського суспільства, яке, я вважаю, витримало іспит на зрілість.

На жаль, не скрізь в наших ОТГ встигли сформувати повноцінні загони тероборони, мабуть далося в знаки той факт, що «Закон про національний супротив» почав діяти лише з Нового року. Разом з тим, озброєння людей у столиці та на підступах до Києва допомогло нам виграти чи не головний ресурс – ресурс часу, тому і бліцкригу у ворога не вийшло…

Доволі оперативно відбулося формування державно-військових адміністрацій з персональним кадровим посиленням їх патріотично налаштованими людьми, що мали військовий вишкіл, таких, як генерал-майор Микола Жирнов у столиці, полковник Максим Марченко на Одещині, нарешті – генерал-лейтенант Олександр Павлюк у Київської області.  Вони не тільки мають військовий досвід, але й позбавлені тих вад (у тому числі корупційних), які мають суто цивільні призначенці. Бо не секрет, що чимало управлінців та керівників територіальних громад у перші дні наступу агресорів розгубилися, психологічно здригнулися, кудись сховалися, а то й взагалі уїхали…

- На ваш погляд, контури повоєнного відновлення намітилися?

- Так, і здається мені, центральна влада прагне в цьому процесі відсторонити органи місцевого самоврядування від фінансових і технологічних ресурсів, в тому числі і тих, як будуть надходити з-за кордону. І це неправильно, бо без контролю громади, ширше- громадського суспільства за діями влади -  ми знову скотимся до корупційного болота…

- Оскільки війна триває, як ви вважаєте, - у контексті можливих нових загроз, чи не зарано вищезгаданого штатського Олексія Кулебу повернули у крісло голови керівника Київської ОВА, звільнивши від виконання цих обов’язків бойового генерала Олександра Павлюка?

- На мій погляд, дійсно, не варто було поспішати. Зарано ще розслаблятися,  доки військове протистояння знаходиться в нинішній гарячій фазі. Згадаємо, що нещодавно авіа-удари відбулися не тільки по столиці, але і по Броварам.

 Та й сама обласна влада нещодавно зазначила, що в регіоні можлива поява ДРГ, тим паче зараз, в період вегетації дерев, диверсантам легше маскуватися. До речі, нещодавно у ЗМІ зявилася інформація, що ворог перейшов до нових принципів комплектації ДРГ, добираючи в його лави україномовних мешканців Криму та ОРДЛО.

- Ми говорили в основному про керівників адміністрацій, тобто тих, кого призначають, або звільняють (як це сталося днями з двома головами РДА на Київщині) але хотілося дізнатися вашу думку про тих кого обирають. І як ви ставитесь до того факту, що через новий закон «Про військові адміністрації» відбулося певне обмеження повноважень місцевих рад?

- В умовах війни або військового стану тимчасове певне обмеження конституційних прав людей та конституційних повноважень депутатів місцевого самоврядування – явище – цілком обєктивне та виправдане.

Тим паче, існування військових адміністрацій, зменшує негативний вплив суб’єктивних факторів, таких як бізнесові чи родинні зв’язки можновладців з нашим ворогом.

- У пресі, в тому числі і в нашому виданні, не раз писалося про непросту кадрову ситуацію в керівництві обласної ради, зокрема і про голову обласної Ради Наталію Гунько, яку разом з чоловіком пов’язують у бізнесових зв’язках з олігархом Володимиром Поліщуком, який в свою чергу є родичом екс-президента РФ Дмитра Медведєва. Свого часу, завдяки подружжю Гуньків, у Броварах була приватизована земля, яка раніше належала державному підприємства  «Радіопередавальний центр». Як ви ставитесь до цього?

- Так я чув про цю оборудку, як і про те, що знищене обладнання, за допомогою якого радіосигналом було покрито 95% відсотків території України, у тому числі окуповані території. Якщо не помиляюся, за свідченням колишнього керівництва Генпрокуратури, «фігуранти зазначеного кримінального провадження завдали шкоди обороноздатності країни за часів російської агресії».

Сподіваюсь, що невдовзі виборець сам зробить висновок з цієї ситуації, як і з усіх інших, які стали очевидними після 24 лютого. Наскільки мені відомо, чинна влада налаштована відразу після скасування військового стану провести повний цикл перевиборів, аби очистити депутатські лави від корупціонерів та проросійської «5-ої колони».

- Ну тут ми маємо ситуацію, повязану в першу чергу з політичною відповідальністю. А як бути з кримінальною, бо на Сході та Півдні країни маємо відвертих колаборантів?

- Ну тут слід діяти, як кажуть, - за законами військового стану, вірніше – у відповідності  з чинним законодавством.

- В країні вже відбулось кілька етапів  адміністративно-територіальної реформи, в тому числі децентралізація. Як ви вважаєте, чи не завадила обороноздатності країни послаблення владної вертикалі влади?

- Тут не все так однозначно. Мабуть, в Запорізькій та у Херсонській області деякі ОТГ опинилися без відповідної військової підтримки і децентралізація тут спрацювала не кращим чином. Але в центральних регіонах, в тому числі і в Київській області, в цілому синергія різних гілок влади з громадянським суспільством та із ВСУ спрацювала добре і пішла на користь загальній справі – рішучої відсічі окупантам.

А ще я переконаний в тому, що без ініціативи знизу влада б не зуміла мобілізуватися у нинішній час важких випробувань для країни та для всіх нас. І цей фактор агресори явно недооцінили, бо як би не складувалася ситуація у коридорах влади, все в решті-решт вирішують люди.

Читати "Моя Київщина" у Facebook
Олександр Воронін
журналіст