Влада Литовченко: Київщина має стати одним із центрів туризму в Україні

Влада Литовченко

Особливо представляти читачам порталу знану модель і успішну менеджерку модельного бізнесу, ініціаторку та організаторку багатьох культурних проєктів як регіонального, так і всеукраїнського й міжнародного масштабу, мабуть, не варто. Але Влада Володимирівна – не тільки відома бізнесвумен, а ще й – кандидатка історичних наук, Голова Міжнародного Фонду культурного співробітництва, ексрадниця міністра з питань сім’ї, молоді та спорту, доцентка Міжнародного університету "Україна", лауреатка "Всеукраїнської премії "Жінка III тисячоліття" у номінації "Знакова постать", а із 2016-го року – очільниця Вишгородського історико-культурного заповідника.

- Як Ви окреслите проблеми розвитку культури й туризму столичного регіону?

- Сфера культури Київщини, на жаль, має недостатнє фінансування, і ця ситуація в області є хронічною. Особливих успіхів і проєктів-пропаганди культурного надбання регіону донедавна не було, хоча Київщина в культурному аспекті представлена іменами не тільки регіонального та національного значення, а й всесвітнього.

Сам факт того, що я опинилася в рейтингу, який укладали журналісти Вашого видання (ідеться про рейтинг "ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини у 2020 році", - ред),  для мене став несподіванкою. Хоча зрозуміло, що як директорка Вишгородського історико-культурного заповідника – комунального закладу Київської облради я представляю в цьому своєрідному обласному альманаху персональних досягнень роботу всієї команди наших працівників.

Участь у цьому рейтингу – це ще й велика відповідальність для мене як для працівниці культури столичного регіону та уродженки Київської області. Тому від себе зроблю все можливе, щоб у культурному полі Київщина була представлена належним чином.

- Київ, без сумніву, є історичною та культурно-туристичною перлиною Європи та світу, проте в нашому регіоні не тільки столиця має пам’ятні місця. Тож, мабуть, завдання усіх патріотів нашого краю зробити так, аби турист, як із інших куточків України, так і з-за кордону цікавився не тільки столицею, але й відвідував мальовничі та історичні місця усієї Київщини.

- Дійсно, ви праві. Приємно, що в останні роки чимало робиться для розвитку туризму на місцях. Зокрема, проєкт розвитку галузі, який запровадила влада регіону, передбачає розкриття та покращення туристичного потенціалу, створення нових туристичних продуктів та магнітів у тісній співпраці з місцевими органами влади та бізнесом.

Результатом співпраці в межах створення дієвих програм розвитку територій має стати створення мережі туристичних маршрутів в області, визначення інвестиційний проєктів щодо розбудови інфраструктури, покращення транспортної логістики, рівня сервісу та загального рівня соціально-економічного розвитку.

Зокрема, наш Вишгородський історико-культурний заповідник увійшов до переліку ключових річкових локацій національного проєкту-магніту "Водний маршрут Дніпром".

Першочерговий акцент на ключових річкових локаціях дасть змогу в подальшому включити до програм розвитку територій місця в більшому радіусі, а отже, активізувати процеси створення туристичних маршрутів та інфраструктури на території фактично всієї Київської області.

- Про Ваш заповідник ми ще поговоримо, але якщо можна, як казав персонаж із кінострічки Леоніда Гайдая, "огласите весь список, пожалуйста!"

- Із задоволенням назву всі локації проєкту. Загалом у маршруті запроєктовані такі місцевості:

• Вишгородський історико-культурний заповідник;
• Київське море та набережна Вишгорода;
• Парк "Межигір’я";
• Місця Трипільської культури (с. Трипілля);
• Місто 25 музеїв (м. Переяслав);
• Прип’ять та розвиток Чорнобильської зони;
• Парк Київська Русь (с. Копачів);
• Місто Ржищів;
• Парк Олександрія (м. Біла Церква);
• Гора Тотоха (Медвинська ОТГ);
• Шевченківські місця (Яготин).

Також  хочу згадати ще про одну  приємну новину. Нещодавно було презентовано туристичний портал "Мандруй Київщиною". Цей проєкт створено з метою популяризації туристичного потенціалу Київської області. А загалом вебпортал "Мандруй Київщиною" – це онлайн-мапа з колекцією 3D-турів найцікавішими місцями Київської області.

- Скептик може сказати, що для прориву країни та регіону слід більше увагу приділяти розвитку індустріальних парків, ніж природніх…

- Одне іншому не заважає. Ба більше, органічно доповнює інфраструктуру кожної громади та місцевості. Хочу навести данні з царини глобальної статистики. У світі створено понад 11 тис заповідних територій, що мають статус заповідника чи національного парку. Таких земель у США близько 18%, в Англії – 17%, у Швейцарії – 20%. Навіть в острівній Японії – 16%. Тоді як в Україні загальна площа заповідного фонду становить трохи більше 3,4 млн га, що відповідає всього лише 5,5% площі держави.

- Чому саме Вишгородщина стала місцем для утворення заповідника?

- Передусім, для цього є історичні підстави, адже вперше Вишгород згадується у літописі за 946 рік, а у княжі часи, тобто у  IX-XII століттях,  місто було резиденцією і другою після Києва столицею правителів Русі-України. Створення Історико-культурного заповідника було тісно пов'язане з роботою Вишгородської археологічної експедиції Інституту історії матеріальної культури, що працювала тут у 30-х роках під головуванням Тадея Мовчанівського.

Тоді зусилля науковців і краєзнавців не виявилися марними – 9 вересня 1935 року територія давнього Вишгорода офіційною постановою була оголошена заповідною. Але після Другої Світової війни про заповідник вже ніхто не згадував.

Сучасний Вишгородський історико-культурний заповідник був заснований у 1994 році, згідно з Указом Президента України та Постановою Кабміну України. У 2006 році відкрився один із провідних підрозділів заповідника – Музей гончарства Русі-України. А створений ще в 1982 році Вишгородський історичний музей є найстаршим структурним підрозділом державного історико-культурного заповідника.

У 2008 році його було реконструйовано. У 2010 році до Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесено територію Історичного ландшафту давньоруського м. Вишгорода. Досить різноманітне та добре збережене історичне середовище займає міську гору. Крім дитинця Вишгородського городища, воно включає забудову дуже давніх і тісно пов'язаних із ним вулиць Калнишевського та Межигірського Спаса, берегові схили з пасмом зелених територій.

А загалом історичний ареал Вишгорода сприймається як цілісне містобудівне ландшафтне утворення. Це краєвид знаної історичної та художньої цінності, що, безумовно, потребує дбайливого збереження, оскільки може бути порушений навіть незначним втручанням.

- Як структурно виглядає об’єкт, який Ви очолюєте?

- Зараз у складі Вишгородського державного історико-культурного заповідника діють такі структурні підрозділи: Відділ охорони пам'яток історії і культури, Відділ археології, Відділ фондів, Відділ тематичних експозицій, Науково-методична рада, а також уже згадані Музей гончарства Русі-України та Вишгородський історичний музей. Окрім того, на базі заповідника діє постійна археологічна експедиція та тривають рятувальні археологічні дослідження. У 2013-2014 роках були проведені розкопки на вулицях Межигірського Спаса та Старосільській. Результати тодішніх археологічних досліджень знайшли своє втілення в матеріалах міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій, місцевій пресі.

Прийшла я сюди працювати в 2016 році як кризова менеджерка після того, як здобула перемогу в конкурсі. Коли приступила до роботи, виявилося, що частина співробітників на робочих місцях змушені перебувати в будівельних касках тому, що зі стелі реально відвалювалися шматки. Мені не було куди відступати, і я вирішила показати всі свої можливості й бажання працювати. Кризу в заповіднику ми з колегами давно подолали, бо тут працюють дуже самовіддані й чудові фахівці.

- Імовірно, більшість наукових і туристичних заходів довелося обмежити у зв’язку з пандемією коронавірусу. Це, дійсно, так?

- Звичайно, тому заклади культури намагаються створювати для земляків та гостей регіону якомога більше онлайн-заходів. Переконана, що  діджиталізація та пошуки нових форм залучення людей і їх просвіта – це необхідність, особливо якщо зараз через коронакризу обмежені можливості подорожувати. Однак поєднання минулого із сучасним ми почали ще до пандемії.

Для того, щоб промаркувати просторові об’єкти заповідника і через QR-код донести інформацію для відвідувачів, я вирішила залучити своїх друзів. Приїхали на допомогу Раїса Недашківська, Ольга та Наталя Сумські, Віталій Борисюк, Анатолій Гнатюк, Катерина Кістень, скульптор Олег Пінчук – усього 24 видатних артисти, історики, поети, археологи, які на волонтерських засадах записали відеопрезентацію кожного з об’єктів заповідника.

До речі, наш музей давньоруського гончарства нещодавно став туристичною точкою інтересу туристичного маршруту Вишгородського району "Лісові скарби Вишгородського району", який було розроблено за дорученням голови Київської облдержадміністрації Василя Володіна Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації. Разом із Центром екологічної освіти та інформації реалізовано проєкт створення еколого-освітніх туристичних маршрутів "Екостежки Київщини".

Метою проєкту є розвиток у Київській області дружніх до довкілля видів відпочинку та популяризація природно-заповідних територій області, формування дбайливого ставлення до природи, історії та культури рідної землі. До реалізації проєкту долучилися науковці, місцеві активісти-екологи, лісники та краєзнавці.

Спільними зусиллями обласної влади та місцевих громад було створено два туристичні маршрути:

• У нашому  Вишгородському районі – "Лісові скарби Вишгородського району", що поєднав у собі 15 точок інтересу, із яких 7 об’єктів природно-заповідного фонду.
• Нарешті в сусідів із Обухівського та Васильківського району "Природна та історична спадщина Обухівщини", у якому визначені 25 зупинок, із яких 16 – території та об’єкти природно-заповідного фонду.

Уздовж усіх маршрутів встановлюються відповідні вказівники та інформаційні знаки, також обладнуються місця для відпочинку.

- Ви схвально відгукуєтеся про співпрацю заповідника з обласною владою, а чи є підтримка з боку місцевої громади?

- Намагаємося її знайти. Зокрема, нещодавно я звернулася із запитом до місцевої влади щодо обстеження пам’ятки архітектури місцевого значення – Земської школи, збудованої у Вишгороді ще в 1905 році.  За ініціативи голови Вишгородської районної ради Андрія Анісімова та в.о. директора Фонду комунального майна Володимира Головаченка для розгляду мого звернення була створена спеціальна робоча група, за результатами її виїзного засідання було прийнято рішення щодо необхідності визначення технічного стану Земської школи та визначені терміни й подальші дії всіх зацікавлених осіб.

- Раніше працівники культури скаржилися пресі, що фінансуються за залишковим принципом. Які нині можливості є для розвитку музейної галузі, окрім розвитку послуг та державних дотацій?

- За минулий рік ми мали бюджет 3,6 млн грн. Усю суму не використали, проте для повноцінного функціонування закладу та реалізації проєктів розвитку через співпрацю з Українським культурним фондом успішно залучили ресурси двох грантових програм – 1,6 млн грн.

- У ці дні – 35-та річниця аварії на ЧАЕС. Завдяки популярній віртуальній грі "Сталкер", де локаціями є і зона ЧАЕС, а головне – британського серіалу про катастрофу на нашій атомній станції,  зона відчуження може стати привабливим туристичним маршрутом. Не випадково, у межах відзначення річниці аварії проєкт "Велике будівництво" доповнено й пунктами про дорожнє будівництво в цій місцевості. Як Ви ставитеся до цього?

- Безумовно, позитивно. Лише хочу нагадати, що цього року – 24 серпня – на нас чекає ще один ювілей – 30-річчя проголошення Незалежності країни. Оскільки я беру участь у багатьох організаційних заходах щодо розвитку культури й туризму на обласному рівні ( зокрема й щодо підготовки до головного національного свята), переконана, що святкування Дня Незалежності може дати вагомий імпульс для розвитку туризму на Київщині. Сподіваюся, що до кінця літа рівень епідеміологічної загрози в нас суттєво знизиться, що дасть змогу запросити якомога більше гостей, а нам проявити свою гостинність та професіоналізм.