#

Власник аграрної компанії «ТАК-Агро» Руслан Голуб: Найбільша допомога нам – щоб не заважали

06.07.2020 08:27
Власник аграрної компанії «ТАК-Агро» Руслан Голуб: Найбільша допомога нам – щоб не заважали
Руслан Голуб

Про непросту ситуацію в сільськогосподарській галузі, діяльність аграрного бізнесу у столичному регіоні «Моя Київщина» поспілкувалася із Русланом Голубом, екс-депутатом Київської обласної ради, членом правління Всеукраїнської аграрної ради, а також власником потужної аграрної групи «ТАК-Агро», яка займається вирощуванням зернових і олійних культур та тваринництвом.  

- Ви є гендиректором потужної аграрної групи, яка зареєстрована в Тетіївському районі. Чи можна назвати ваше підприємство агрохолдингом, та чи дійсно ви є монополістом на Тетіївщині?

- Ні, ми не є монополістами, тому що у Тетіївському районі у нас знаходиться 3,5 тис га землі. Так, ми зареєстровані в Тетіївському районі, але загалом в обробітку зараз 13,5 тис. га землі, зокрема в Одеській і Вінницькій області. Тобто, у нас дійсно найбільше підприємство в Тетіївському районі, але землі не сконцентровані на території Тетіївщини.

Чим ми відрізняємось від агрохолдингу? Мабуть, один із основних аспектів – я, як власник і керівник ,знаю кожне поле, яке ми обробляємо і його специфіку. Я живу на цій території і вболіваю за неї, тому це є типова відмінність від агрохолдингу.

- Які технології застосовуєте у роботі?

- Ми йдемо в ногу з технологіями і намагаємося застосовувати найновіші, які сьогодні існують в агарному секторі. Це диференційований посів, диференційоване внесення мінеральних добрив, новітні препарати і сорти, які з’являються в агросфері. Тому, мабуть, ми є успішне підприємство.

- Ви щороку організовуєте «Битву агротитанів» в Тетіївському районі. Чий це був задум, хто бере участь в цій битві та що вона собою являє?

- Так, одним із ідеологів цього задуму був я. Сама ідея «Битви агротитанів» з’явилась дуже просто. Коли ми приходимо на звичайні виставки, то лише бачимо техніку, тобто, суто її зовнішній вигляд. Так, вона гарна, але проблема в тому, що ми не бачимо, як вона працює в полі. Тому «Битва агротитанів» спрямована на те, щоб аграрій міг побачити цю техніку в польових умовах, зрозуміти ціну і якість його роботи, і тоді визначитись, що йому підходить.

Приміром, ви приходите в автосалон і бачите автомобіль, але поки ви не зробили тест-драйв, не купуєте. Тому це певною мірою є тест-драйв тієї техніки, яку  використовує  аграрій. Тим більше, що є різні види техніки, по ціні, ширині захвату тощо. Мабуть, на сьогоднішній день це єдина така виставка, хоча дехто пішов нашим шляхом і подібні вже починають з’являтися.

До моменту, коли з’явилась «Битва агротитанів», демонстрацію техніки в полях проводили, але кожен окремо і тільки по своїй техніці. А ми їх зібрали разом в однакових умовах, і коли приїздить аграрій, він краще може визначитись і обрати певного виробника. Виставка щорічна і проходить два дні наприкінці серпня-початку вересня. Щоправда, не знаю як буде в цьому році з огляду на ситуацію з короно вірусом, але сподіваємось, що все буде добре і ми її проведемо. 

- А хто бере участь у цій виставці і як часто купують такі досить недешеві агрегати?

- Бере участь вся Україна, в середньому нас відвідує 2-2,5 тисячі аграріїв-підприємців. І ці люди не просто приходять подивитися, як це відбувається в Експоцентрі чи ВДНГ. З кожним роком техніки в нас більшає, тому що люди, які вже її спробували, і далі купують її тут. Тим паче, в цей період компанії, які виставляються, надають додаткові знижки. Маю відзначити, що безпосередньо із самої виставки продається багато техніки.

- Як живеться аграріям в нинішніх умовах, яка є допомога від держави?

- Досить цікаве питання. Мабуть, найбільша допомога – щоб не заважали. Середній фермер, який сформувався в період з 2013 до 2017 року, є сьогодні доволі успішним і допомоги особливо не потребує. Так, можливо дехто віднесеться до цього скептично… Але, найбільша проблема сьогодні для аграріїв – це відсутність правил гри і невпевненості в завтрашньому дні. Все тому, що в нас завдяки «турборежиму» закон про ринок землі  приймається достатньо швидко і незрозуміло. Дійсно, наразі є нерозуміння завтрашнього дня, і не в тому, що посіяти чи зібрати, а в тому, за якими правилами ми житимемо.

- Уряд не так давно анонсував податкові зміни для АПК. Чи вони актуальні на часі?

- На часі одна проблема – податок повинен платитися з 1 гектара землі. Що в тебе є в обробітку. Держава повинна визначати вартість, і тоді ми за це сплачуємо. Якщо ми говоримо про 40 мільйонів гектарів української землі, то десь відсотків 50 її – необлікована. Відповідно, з неї не платяться податки. Йдеться в першу чергу про так званих одноосібників, яких дуже багато. Вони не платять, хоча землю обробляють. Якщо сьогодні наше підприємство в середньому платить 4,5 тисяч гривень за гектар, агрохолдинг платить приблизно 2,5 тисячі гривень на гектар, то одноосібник – 100 гривень, якщо платить взагалі. 

- Ви – виробник продукції, створюєте робочі місця і, певно, є найбільшим платником податків в районі. Що робить влада за ці кошти, куди вони витрачаються?

- Так, ми найбільші платники податків в районі. Приміром, за минулий рік сплатили більше 60 мільйонів гривень податків різних видів. Я не бачу куди діваються ці кошти, але для нас є один із головних принципів: якщо ми хочемо жити в європейській країні, то повинні починати з себе. Тому ми сумлінно платимо податки і поряд з нами починають платити інші. Те, що ними не ефективно користуються, крадуть, це питання інше. Так само як і питання кого ми вибираємо у владу. Народ отримує ту владу, на яку заслуговує. Ми повинні обираючи думати, а не продаватися, як завжди.

- На Вашу думку, економічно привабливі часи, зокрема для фермерів, були за часів якої влади – якого президента, прем’єра, міністра?

- Тут варто почати з маленького екскурсу в історію починаючи з 1991 року, коли ми стали незалежними. Україна збирає 51 млн тон збіжжя, тобто має потужну базу. І що відбувається далі? Далі відбувається реформація колгоспів в колективні підприємства, але вона не допомагає і відбувається падіння виробництва. В 1997 році з’являється фіксований податок, але він також не допомагає. В 1999 році Україна збирає 19 мільйонів тон, і тут дають можливість працювати приватним підприємствам, зокрема з’являється закон про ПДВ, який ми платимо не в бюджет, а на свій спецрахунок. От з цього періоду, коли з’явився новий, більш ефективний власник вже в 2013 році ми вийшли на показник 51 мільйонів тон. До речі, ці два закони були ухвалені при Леонідові Кучмі. До 2017 року все це діяло, аграрна галузь розвивалась і оновлювалась. Сьогодні ви можете побачити рівень техніки і технологій, тому я б сказав, що ми взагалі не відстаємо від Європи. А в деяких аспектах по рівню технологій ми навіть кращі ніж вони.

- Чи необхідні дотації?

- Якщо тваринництво чи садівництво потребує дотацій, то рослинництво – ні. Так само і відносно введення квот, як, приміром, на мінеральні добрива. Ми ж знаємо, коли є монополія на добрива, де Фірташ продає на внутрішньому ринку за 11 тисяч гривень, а на експорт віддає за 200 доларів. І зараз знову підіймається питання про введення квот: «ми введемо квоту 2 мільйони тон на складне добриво». Але ж Україна потребує всього 800 тисяч тон…

І взагалі – що таке квота? Якщо тобі треба її отримати, то спочатку занеси гроші куди треба. Тому це попросту корупційна складова…

Якщо брати 2014 рік, ми пам’ятаємо хто був на передовій і допомагав армії – основна маса це аграрії. Допомагали як технікою так і продовольством. А яка ж ще галузь? Сьогодні 50 відсотків валютної виручки йде від аграріїв, а гайки в цю сферу закручують по всіх статтях Зараз все заточене під знищення нас – аграріїв, і все для одного – земля без українців.

Незабаром читайте другу частину інтерв’ю з Русланом Голубом, де відомий бізнесмен і політик з Тетіївщини розповість про те, що відбувається в «Аграрній партії», про підготовку до місцевих виборів тощо.

Читати "Моя Київщина" у Facebook
Надія Савчук
журналістка