Як компанія родини Рудьковського "віджимає" землю у селян на Миронівщині

Земельні схеми на Київщині явище доволі поширене, але методи їх реалізації стають все більш витонченими. Цікава система реалізовується зараз у Миронівському районі в селі Потік, де у 70 осіб, без їхнього відому хочуть відібрати землю

Після розпаду колективного господарства «імені Карла Маркса», на межі 90-х і 2000-х років було створено КСП «Потік», яке стало правонаступником колгоспу. Проіснувало воно недовго і невдовзі збанкрутіло, а землі були розпайовані між жителями села. Все було спокійно до недавнього часу.

Тепер 70 власників земельних паїв можуть втратити свої наділи через земельну схему, яка реалізовується під маскою санації підприємства. Так, у 2016 році, ухвалою Господарського суду Київської області було розпочато процес санації СТОВ «Потік», яка претендує на ці землі називаючи себе правонаступником колективного господарства.

Початком цієї історії можна назвати 2000-ий рік, коли жителі села Потік отримали свої законні земельні ділянки після розпаду колективного господарства ТОВ «Потік». Тоді, 273 гектари розподілили між 70 місцевими жителями.

Все було спокійно до недавнього часу, коли на цій території з’явилося СТОВ «Потік», яке називає себе правонаступником колгоспу «імені Карла Маркса». Представники підприємства звернулися до відділення Держгеокадастру з вимогою надати землям, які перебувають у приватній власності кадастрового номеру. При чому, місцеві дізналися про це абсолютно випадково, з реєстру судових справ. Цікаво, що перше подання цього підприємства до Держгеокадастру було відхилено, але «Потік» не зупинився на цьому і подав позов до суду.

Виходячи з цього документа, компанія знайшла землевпорядну організацію, яка, маючи вільний доступ до кадастрового реєстру, не зважаючи на існуючі права власності, розробила для керуючого санацією, окрім інших, проекти на 4 земельні ділянки загальною площею273 гектари, які згідно даним карти меж землекористування села Потік, вже 20 років як передані колишнім співробітникам місцевого колгоспу в якості паїв, про що свідчить рішення сільської ради від 4 серпня 2000 року.

За інформацією нашого видання, основним спонсором цієї санації є підприємство «Планета-Зем». Кінцевим бенефеціаром цієї компанії є Ольга Рудьковська. Цікаво, що поряд з нею, в декількох інших аграрних підприємствах, вона фігурує кінцевим власником поряд із Сергієм Рудьковським, швидше за все, братом Миколи Рудьковського – екс-міністром транспорту в уряді Януковича.

Тепер же, СТОВ «Потік» у суді хоче довести своє право на ці землі. Але як з’ясувалося, попередник ТОВ «Потік» не мав юридичного права на ці землі. Тобто, вимога правонаступника є необґрунтованою.

Примітним у цій справі також є те, що позов поданий не до власників землі, які проживають в селі та або самі користуються своєю землею, або здають її в оренду. Відповідачем є районне управління Держгеокадастру, яке прийняло законне рішення про відмову Володимиру Микитьону (керуючому санацією) у наданні кадастрових номерів земельним ділянкам з підстав їх належності на праві приватної власності фізичним особам.

У разі ж задоволення цього позову буде порушено права власності на земельні ділянки 70 жителів села Потік, які все своє життя пропрацювали в колгоспі в таких умовах, які не кожен витримає. Для багатьох з них тепер ця земля є єдиним джерелом доходу і дозволяє заробити та прогодувати сім'ю. Самі місцеві називають такі дії не інакше як рейдерством.

У такій ситуації стає дуже цікаво, на чий бік стане суд, якщо всі постраждалі з'являться на засідання і покажуть законно оформлені свідоцтва про право власності на цю землю? До слова, попереднє засідання було призначене ще у листопаді 2017 рокі, але бло перенесено. Цікаво, що проти судді, який веде цю справу, Анатолія Федорчука уже було відкрите дисциплінарне провадження стосовно навмисного затягування розгляду справи. Також відкритим залишається питання – як будуть діяти правоохоронці щодо землевпорядної організації, яка всупереч чинному законодавству, розробляє проект землевідведення на чужу, чесно зароблену землю?

Антон Болбочан, "Моя Київщина"