#

Залишилось три місяці: як перед місцевими виборами "сиплються" топ-партії

28.07.2020 09:23
Залишилось три місяці: як перед місцевими виборами "сиплються" топ-партії
У всіх центральних партій спостерігається провал

Попри старт – хай, і неофіційний – виборчої кампанії, схоже, що для низки фаворитів результати цих виборчих перегонів стануть гіркою несподіванкою. В усякому разі, поки що замість посилення своїх позицій найбільш рейтингові партії демонструють серйозні внутрішні проблеми. Про це читайте в матеріалі «Моєї Київщини»

Останні соціологічні дослідження демонструють просідання фактично у всіх центральних політгравців. Це стосується, зокрема, і президентської «Слуги народу», яка за спостереженнями соціологів, хоч і зберігає перше загальноукраїнське місце, але з кожним місяцем поступово «тухне».

Більш того, «слуги» зараз відчувають шалений кадровий голод. І це проблема не лише Київщини. Останнім часом представники Зе-команди почали публічно презентувати вельми неоднозначних фігур, яких вони планують висувати від пропрезидентської сили в регіонах. Якість їх, м’яко кажучи, сумнівна. Наприклад, після представлення в Бучі кандидатом на голову ОТГ від СН «вічного» мера цього міста Анатолія Федорука, на запитання місцевих активістів про, м’яко кажучи, не надто високу мораль та вкрай одіозний бекграунд кандидата, заплямованого в будівельних аферах, куратор Київської області у «слуг» Олександр Дубінський був змушений говорити, що остаточно партія визначиться з кандидатами ближче до дати висунення кандидатів. А це відбудеться лише у вересні. В результаті, Зе-команда ще більше підвісила ситуацію, від чого сама ж ризикує постраждати…

На цьому фоні відносно стабільними залишаються рейтингові позиції у «Євросолідарності», яка підтягує так званий нацдемівський електорат (щоправда, на Київщині немає жодної впізнаваної фігури чи спікера, здатного тягнути на собі бренд) та відверто проросійської «Опозиційної платформи – За Життя». В останньої відбувається внутрішній розкол між двома головними групами впливу – командою кума Путіна Медведчука та угрупуванням «газовиків» Бойка-Льовочкіна. Внаслідок цього існує висока вірогідність того, що на фініші передвибоча кампанія ОПЗЖ буде змазана. Зокрема, і на Київщині, де спостерігається кулуарний конфлікт між нардепом Олександром Качним, який представляє групу «газовиків» та близьким соратником Медведчука, також чинним нардепом Олександром Задорожнім.

Досить нестабільна ситуація спостерігається всередині ще однієї парламентської сили, яка традиційно мала високі показники на Київщині, але зараз також страждає від відцентрових рухів – йдеться про «Батьківщину». У столичному регіоні політсила Юлії Тимошенко вже протягом останніх півроку не може погасити внутрішню турбулентність. Ще на початку цього року низка депутатів Київської облради вийшли з цієї політсили, і хоча пізніше їх покарали, позбавивши депутатських мандатів, партія помітно просіла. Невизначеності додали незрозумілі партійцям переговори Юлії Тимошенко з екс-губернатором Київщини часів Януковича Анатолієм Присяжнюком як з можливим керівником обласного штабу «Батьківщини». І хоча цього не сталося, на місцях люди почали виходити з партії.

Буквально днями заявив про свій вихід з «Батьківщини» Богуславський осередок. Також як повідомили «Моїй Київщині» джерела в партії, на підході – Миронівський район, Кагарлик та Васильків. Проблему посилює те, що це люди, які протягом 15 років перебували в цій політсилі, і без них Тимошенко ризикує недорахуватися штиків у майбутній облраді, а також опинитися без представництва у низці важливих ОТГ.

Усі інші партії, які активно брали участь на минулих і місцевих, і парламентських виборах, згідно із останніми замірами, перебувають нижче 5-відсоткового загальноукраїнського бар’єру. Зокрема, партія співака Святослава Вакарчука «Голос» розгорнула активність перед місцевими виборами, але зрада лідера відсікає можливість місцевих еліт повірити їм та успішно переконувати виборців довірити місцеву владу непослідовним політикам.

З огляду на проблеми в парламентських партіях, не дивно, що зараз багато хто з них почав переформатування. Але і тут треба враховувати, що ситуація на політичному полі Київщини серйозно змінилася. Яскравий приклад – «Радикальна партія». У столичному регіоні вона опинилася в підвішеному стані. Після того, як лідер – Олег Ляшко – фактично став сателітом Юлії Тимошенко (головний «радикал» фактично не відходить від Леді Ю ні на крок), обласні осередки сприйняли це як команду «хто куди!».

За інформацією «Моєї Київщини», головний «радикал» Київської області та, за сумісництвом, голова обласної ради Микола Стариченко вже кілька тижнів бігає мало не по всіх політичних осередках, пропонуючи свої послуги. В результаті, Олег Ляшко під час одного з ефірів прямо назвав свого колегу «проституткою». Щоправда, враховуючи політичні зигзаги самого Ляшка, складається враження, що ці образи – свідчення абсолютної безвиході лідера «Радикальної партії».

Не вдається новому менеджменту витягнути «Наш край». Очільником обласного осередку став згаданий вище Анатолій Присяжнюк, який сподівається на власному авторитеті завести партію в облраду. Але політичний проєкт, створений Банковою часів Порошенка з метою підтягнути електорат, орієнтований на виборця «господарників»-«регіоналів», за останній рік президентства Зеленського розчинився, відійшовши навпіл до ОПЗЖ та СН.

З «Нашого краю» вийшли всі депутати облради і стали ядром депутатської групи нового проєкту Москаленка-Палиці «За майбутнє», за ними також виходять і районні обранці. Ще частина депутатів-нашокраївців по-тихому переходять у пропрезидентську «Слугу народу».

Ще один проєкт, який сиплеться в області та країні – це «Аграрна партія». Активність проявляє її новоспечений лідер Михайло Поплавський. Але це більше схоже на те, що «співочого ректора» не стільки цікавить виборчий процес, як піар-майданчик на базі «Аграрної партії». З одного боку, Поплавський співпрацює з інформаційними каналами, замовляє сюжети, але водночас мінімально витрачається на кампанію, лише формально підтримуючи життя партії.

І хоча партія планує йти на місцеві, наразі абсолютно незрозуміло, як це відбуватиметься з огляду на вихід з «Аграрної партії» мало не всіх її боєздатних обласних осередків. Найсильніша облорганізація цієї політсили – з Чернігівщини – зі скандалом пішла від Поплавського, вирішивши об’єднатися з партією «Рідний дім». В абсолютній прострації перебувають західні облорганізації. Показовим є приклад Тернопільщини, де партією протягом кількох років керував засновник великої агрокомпанії «Агропродсервіс» Іван Чайковський – нардеп-мажоритарник, який зараз увійшов до депутатської групи «За майбутнє». На Київщині ж не виключено, що ситуація буде аналогічною.

Серед інших політичних проєктів мають суттєві шанси партія Ігора Смєшка «Сила і Честь» та Миколи Томенка «Рідна країна», оскільки мають всі ознаки новизни та незаангажованості. Проблема лише в тому, що немає яскравих лідерів та системної роботи цих політисил на Київщині. Зокрема, один із депутатів Київоболради, який балотувався від партії екс-голови СБУ Смєшка, повідомив, що після парламентських виборів втратив зв’язок з партією, а екс-нардеп Євген Суслов, який протягом тривалого часу очолював обласний осередок «Рідної країни», повідомив, що перервав контакти з Томенком та оцінив шанси його партії на Київщині як нульові.

Аналогічну помилку здійснив скандальний екс-мер Ірпеня Володимир Карплюк, програвши область у 2015 році зі своїми «Новими обличчями»: він не розвивав партію, яка мала всі перспективи стати регіональним політичним проєктом, а натомість став рекордсменом з корупції, розгубивши майже всю політичну команду – навіть його перший заступник Дмитро Христюк іде на вибори в якості опонента від іншої команди.

Що ж стосується партії «Свобода», яка останнім часом завісила своєю агітацією пів-області, то багаторічне перебування в більшості Бондарєва-Качного в облраді та цинічна тіньова участь у корупційних схемах, плюс вихід багатьох активних партійців з проєкту ставить хрест на потугах «тягнибаксів» повернутись у владу.

Часу для визначення кожному потенційному кандидату залишилося – близько місяця. Після цього усі партії розкриють карти, продемонструвавши виборцю своїх кандидатів. А далі на нас чекатимуть два місяці не по-осінньому гарячих перегонів, де «господарники», популісти та просто любителі політичних пригод спробують довести виборцю, що той проєкт, в якому вони опинилися – найкращий. І хтось у це обов’язково повірить…

Читати "Моя Київщина" у Facebook
Микола Тицький