Заступниця голови Київської ОДА Жанна Осипенко: ми нарощуємо темпи, реформа освіти триває

Жанна Осипенко

«Моя Київщина» спілкувалася із заступницею голови Київської ОДА Жанно Осипенко. Говорили про питання реформування освіти, стан справ, проблеми та виклики у освітньому процесі області.

- Як Ви можете оцінити розвиток освітньої інфраструктури під час повномасштабної війни?

- Попри масштабні руйнування, яких зазнала Київська область за такий нетривалий час окупації — понад 250 закладів було або зруйновано, або серйозно пошкоджено, — система освіти регіону продовжує розвиватися. Ми нарощуємо темпи. Хочу сказати: ми прискорили реалізацію багатьох проєктів, тобто реформа не зупинилась, вона розвивається, інфраструктура також розвивається. Вважаю, що дітям і батькам, попри всі жахіття війни, треба відчувати стабільність, треба розуміти, що є те місце, куди вони можуть прийти. І ми навіть спостерігали, що кількість людей, які поверталися з-за кордону, дуже часто напряму була пов'язана з тим, чи відкрились в цьому населеному пункті школи і садочки саме для очного навчання.

- А як ви оцінюєте поточний стан освіти Київської області відносно інших областей? І які наші сильні сторони, а над чим ще треба працювати?

- Ідеального немає нічого, і ідеальної системи немає в жодній області. Але тут я з гордістю можу сказати, що Київська область є лідером у багатьох напрямах, що стосуються і реформування освітньої системи, і побудови інфраструктури. Почнемо з того, що станом на зараз 215 закладів відновлено повноцінно, і за принципом «краще, ніж було». Ми є лідерами і в інклюзивній освіті, лідерами в Україні з розбудови закладів дошкільної освіти, з реформування предмету «Захист України», і ще багато таких напрямків. Зрозуміло, що є ще над чим працювати. Модернізуємо і професійну освіту, створюємо зараз мережу профільних ліцеїв. Тобто, роботи багато, але ми впевнено крокуємо, виконуємо всі завдання, і долаємо всі виклики.

- Варто згадати, що дуже гостро стояло питання щодо шкільних автобусів. Київська область велика, комунікації, віддалені, часто самі батьки скидаються коштами на пальне та ремонти. Як це питання зараз стоїть?

- Вважаю, що такої ситуації, щоб скидалися батьки, бути не повинно. Тому, якщо ви знаєте такі приклади, кажіть, ми будемо розбиратися. Підвезення дітей повністю фінансується органом місцевого самоврядування. У нас надзвичайно велика мережа підвезення учнів, а саме 702 населені пункти сільської місцевості. Минулого навчального року на підвезенні дітей працювало 422 автобуси. На жаль, цього недостатньо, бо щоденно треба було перевозити понад 35 тисяч дітей. Хтось робив кілька рейсів, хтось був перевантажений. Тому ми ставили питання перед державою і отримали одну з найбільших субвенцій – 180 млн гривень. Ми залучили співфінансування з громад, в середньому це 37%, хтось 50, хтось 40, хтось 35. І ми зараз закуповуємо ще 74 автобуси, які маємо отримати до кінця календарного року. Це дасть змогу значно покращити якість підвезення дітей в сільській місцевості. Ідеальний варіант такий – маємо 100% забезпечувати дітей підвезенням шкільними автобусами. Зараз ще є випадки договорів з приватними перевізниками. Наполегливо прагнемо за наступні 3-5 років досягнути тієї ситуації, щоб підвезення школярів проводилося виключно спеціальними автобусами.

- Як департамент сприяє підвищенню кваліфікації вчителів? Чи існують якісь спеціальні програми для розвитку педагогів або для підтримки педагогів?

- Вчителі мають можливість підвищувати кваліфікацію за кількома напрямами і кількома способами. В області працює Київський обласний інститут післядипломної освіти. Повністю забезпечено фінансування штату працівників, за рахунок чого здійснюється планове підвищення кваліфікації. Вчителі раз на п'ять років мають обов’язково отримати ґрунтовну додаткову освіту. Окрім того, наша реформа і нормативні документи передбачають, що вчитель щороку має підвищувати кваліфікацію за певним напрямком, який для нього актуальний і важливий. Так, для нас важливо, щоб кожен вчитель пройшов модуль навчання з інклюзивної освіти, щоб кожен вчитель пройшов модуль навчання з реформи харчування, особливо це стосується керівників закладів і заступників. Крім того, ми маємо державну підтримку для навчання вчителів за програмами Нової української школи і «Захисту України». Тобто держава на кожну область спрямувала субвенцію, залежно від кількості вчителів у кожному регіоні, і Інститут підвищення кваліфікації за допомогою цієї субвенції навчає вчителів. Якщо говорити про НУШ, то зараз це вчителі перших, восьмих і дев'ятих класів, які пілотують НУШ. Якщо говорити про «Захист України», то це всі педагоги, які викладають в осередках «Захисту України». Цей процес безперервний, тому що одні звільняються, приходять нові, підвищують кваліфікацію. Але і фінансуванням, і ресурсами вони забезпечені повністю, як з державного бюджету через субвенцію, так і коштами обласного бюджету.

- Питання безпеки, воно у нас зараз ключове. Які заходи вживаються? Як Ви вважаєте, що в тих реаліях, в яких ми є,  головне?

- За роки повномасштабного вторгнення, я вважаю, зроблено надзвичайно багато. Станом на сьогодні у закладах освіти області 1295 укриттів. Сказати, що ми вже повністю задовольнили потреби, – ні. Звісно, ще є потреба в будівництві, але я вважаю, що цифри, які ми маємо, вражають. За ці роки побудовано 18 нових, зараз будується ще 23 нових укриття. На це залучалися різні кошти: кошти державного бюджету, кошти обласного бюджету. Нині діє програма з цивільного захисту і, відповідно, область, розуміючи важливість, допомагає громадам будувати і капітально ремонтувати протирадіаційні укриття і сховища. Звісно, є ще кошти меценатів та кошти міжнародних донорів. Наприклад, Берлінська агенція розвитку НБР зараз будує укриття для трьох великих шкіл у Баришівській, Великодимерській і Петрівській громадах. Цей процес не зупиняється. Ми ще маємо ПКД і маємо виклики, тому шукаємо і залучаємо кошти. Зараз держава порушує питання, маємо надію, що наступного року зможемо за допомогою державної субвенції побудувати укриття і в закладах дошкільної освіти, тому що до цього часу субвенція виділялася на заклади загальної і середньої. У цьому році ми отримали субвенцію з державного бюджету на 11 об'єктів. Це 7 нових будівництв і 4 великих капітальних ремонти протирадіаційних укриттів. Вони зараз теж в активній фазі реалізації.

- Наскільки під час тривог укриття в освітніх закладах відкриті і для всіх інших?

- Коли відбувається освітній процес, під час уроків, то в укритті перебувають діти. Але все одно, якщо навколо немає іншого укриття, то ми спрямовували органи місцевого самоврядування, щоб вони виділяли простори і для місцевих жителів, які під час освітнього процесу хочуть побути в укритті. Весь інший час, коли не відбувається освітній процес, — вночі, зранку, ввечері — укриття відкриті для місцевих жителів, тобто вони в нас не тільки для учасників освітнього процесу. Мешканці мають вільний доступ і знають про це.

- Як відбувається Ваша взаємодія з місцевими громадами та комунікація з батьківськими комітетами? І наскільки Ви вважаєте її ефективною?

- У нас дуже ефективна комунікація між областю і між територіальними громадами. У кожній громаді маємо органи управління освітою, маємо профільних заступників голів громад. Про ефективну взаємодію говорить і те, що ми спільно реалізуємо всі проєкти. Якщо, наприклад, ідеться про осередки «Захисту України», то мається на увазі те, що треба забезпечити навчання в осередках для всіх дітей Київської області, 10-11 класів. Наприклад, якщо ми створюємо осередок в закладі професійно-технічної освіти, то підтягуються діти з громади. Якщо ми створюємо в одній громаді осередок, а маленька громада не має можливості створити, то підтягуються діти з цієї громади. Здійснюється підвезення, здійснюється комунікація. І я вважаю, що оця взаємодія у нас на дуже хорошому рівні. Дружно, всі разом працюємо над тими завданнями, які постають перед освітою.

- Батьківські комітети також допомагають?

- Батьківські комітети – це однозначно допомога. Я відкрита до співпраці, я виїжджаю в громади, я зустрічаюся з батьками, дуже часто, якщо виникають якісь конфліктні ситуації чи проблемні, бо десь щось на місцях не змогли вчасно вирішити. Батьківські комітети нам помічники, порадники, десь дають можливість отримати інформацію зсередини, адже керівники закладів можуть одну й ту саму ситуацію бачити зовсім у різному ключі, ніж це бачать батьки. Отож активно взаємодіємо і співпрацюємо. Я відкрита до співпраці з усіма, мій телефон в абсолютно широкому доступі.

- Яке Ваше бачення того, наскільки бізнес зацікавлений у допомозі і реалізації освітніх проєктів?

- Бізнес зараз дуже зацікавлений у співпраці, особливо із закладами професійно-технічної, фахової, передвищої, вищої освіти. Це й зрозуміло, тому що це потенційно ті діти, які отримають професію й прийдуть до них працювати. Нині ми активно налагоджуємо цю співпрацю. Є вже багато проєктів і в Борисполі, і в Білій Церкві, де саме діє співпраця закладу професійно-технічної освіти і бізнесу. Ми запроваджуємо дуальну освіту, це коли діти в закладі отримують теоретичні знання, а практику отримують на виробництві. З останнього ми презентували проєкт на форумі спільно з Бельгійською агенцією Enabel та корпорацією Bosch — Bosch Junior Academy. Наші діти і наші майстри пройшли навчання на їхніх станціях технічного обслуговування. Це, по суті, лабораторії, тому що зараз сучасні автомобілі — це переважно електроніка. І, відповідно, діти матимуть так само з вересня можливість проходити практику і навчання на цих станціях, які обслуговує Bosch. Є багато інших проєктів, з індустріальними парками, як у Білій Церкві, наприклад. Тому з бізнесом активно співпрацюємо, адже ми ж готуємо фахівців за замовленнями роботодавців. Коли готується регіональне замовлення, то один з обов'язкових етапів – це укладання договорів з роботодавцями на підготовку певної кількості фахівців з тієї чи іншої професії. Це системна робота щодо кожного закладу. Перед тим, як, наприклад, сформувати регіональне замовлення, ми дивимося на ці договори, спілкуємося з бізнесом для того, щоб дійсно готувати ті кадри, які потрібні.

- Як КОВА та Ви безпосередньо опікуєтесь патронатними сім'ями? Чи велика кількість їх у регіоні? Які є проблеми із цим?

- Київська область належить до 10 пілотних областей, які зараз реформують систему інституційного догляду і наголошують на сімейних формах виховання. Що таке патронатний вихователь? Це сім'я, яка дитину виховує певний нетривалий час, для того, щоб органи опіки, піклування могли ухвалити рішення: чи повернути в сім'ю (якщо дитина вилучена), тому що батьки виправилися, чи окреслити її шлях до дитячого будинку сімейного типу. Наразі ми ставимо перед собою завдання, що в нас не має бути інтернатних закладів, де діти просто проживають. Діти мають жити в сім'ях. І станом на сьогодні на Київщині є 23 патронатних сім'ї. Там виховується 56 дітей, але ви розумієте, що ця цифра змінюється, тому що хтось йде на усиновлення, хтось повертається в родину. Але, на превеликий жаль, завжди є випадки, де ми вилучаємо дітей, або де відмовляється, або де мама померла, а тата немає. Завжди є такі випадки. Нині навчається ще 11 патронатних сімей. Сім'я має пройти навчання і отримати схвальні рецензії для того, щоб могла працювати патронатною сім'єю. В ідеальному варіанті нам потрібна в кожній громаді патронатна сім'я для того, щоб дитину, яку терміново треба кудись влаштувати, не влаштовувати в інституцію, а влаштовувати в сім'ю. Далі йде усиновлення, дитячий будинок сімейного типу. Звичайно, у нас є заклади, які ми називаємо спеціальними. Це навчальні центри і спеціальні школи. Але, знову ж таки, там кількість дітей зменшується. І це нормально, навіть добре, бо це означає, що більше дітей виховується в сім'ях, виховується в родинах, і необхідні освітні послуги отримують за місцем проживання, а не в інституції.

- Які основні стратегічні пріоритети Ви ставите перед собою та Департаментом на найближчі три-п'ять років?

- Перше: стовідсотково відновити всі заклади освіти, які пошкоджені.
Друге: завершуємо всі проєкти, які є по ЄБРР. Треба сказати, що не тільки область відновлює об'єкти за допомогою коштів Європейського банку реконструкції і розвитку, а й наші громади мають 40 проєктів, де вони у співфінансуванні з міжнародними коштами реалізують зараз добудови закладів та будівництво нових закладів. І це надзвичайно приємно, що є потреба будувати нові заклади, значить, є діти, громади розвиваються, населені пункти розвиваються. Тому це теж такий пріоритет – завершити всі розпочаті проекти, оскільки 40 інфраструктурних і 10 — це разом 50 проєктів, які матимуть надзвичайно позитивний вплив на розвиток інфраструктури, якість послуг, які надають. І наступним таким великим пріоритетом, над яким ще треба багато працювати, є безбар'єрність. Не лише фізична безбар'єрність, а й безбар'єрність у всіх її проявах: освітня, інформаційна. Тут є над чим працювати.