Зберегти кожного солдата: чому вчинок командувача Драпатого вже увійшов в історію

Михайло Драпатий

Командувач Сухопутний військ Михайло Драпатий подав рапорт про відставку через трагедію на полігоні, де внаслідок удару окупантів загинули українські військові. Про вчинок генерала та чому треба зрозуміти його мотиви, читайте у матеріалі «Моєї Київщини»

Страшна біда сталася в неділю 1 червня на 239 полігоні, що на Дніпропетровщині. Внаслідок удару попередньо ракетою «Іскандер» загинуло 12 військових, понад 60 отримали поранення. Рівно три місяці тому тут же сталася інша трагедія – ворог атакував наших військових під час шикування. Тоді загинуло понад три десятки бійців. Михайло Драпатий обіцяв, що винні понесуть покарання. І ось трагедія повторилася. Цього разу не під час шикування, проте значні людські жертви означають, що з історії командири уроків не винесли. Про це чесно у своїй заяві каже і Драпатий: «Поведінка бійців має значення, але головна відповідальність завжди лежить на командуванні. Саме командири визначають правила, ухвалюють рішення й відповідають за наслідки»

Генерал наголосив: кругова порука та безкарність — отрута для армії. Він намагався викорінити ці явища із Сухопутних військ. «Якщо не робити висновків, не змінювати ставлення до служби, не визнавати свої помилки – ми приречені. Без особистої відповідальності – немає розвитку. Без розвитку – немає перемоги. Армія, в якій командири несуть особисту відповідальність за життя людей, – живе. Армія, де за втрату не відповідає ніхто, – вмирає зсередини», — наголосив Драпатий. Він узяв на себе відповідальність за незабезпечення у повній мірі виконання своїх наказів. «Не дотиснув, не переконав, не змінив ставлення до людини в строю. Це моя відповідальність», — підкреслив генерал. Також ініціював перевірку всіх обставин трагедії: дій командирів, стану укриттів, ефективності систем оповіщення.

У вечірньому зверненні Президент Володимир Зеленський оголосив, що призначив нараду щодо загибелі та поранення військових у навчальному центрі. Серед учасників наради буде у генерал Драпатий. Це може свідчити, що Верховний головнокомандувач може і не прийняти рапорт про відставку командувача Сухопутних військ. На відміну від випадку тримісячної давності, коли мало місце відверте головотяпство командирів, цей випадок – інший. Військові були в укриттях, які не витримали удару. Отже, потрібне глибоке розслідування, чому так сталося. Будівництвом фортифікаційних споруд займаються не військові, це сфера відповідальності обласних військових адміністрацій. Де-де, а на навчальному полігоні неподалік від лінії фронту укриття мали відповідати всім технічним та інженерним вимогам до таких споруд. Командувач Сухопутних військ не може перевірити кожний окоп, кожний бліндаж. У його сфері відповідальності і війна, і мобілізація, і підготовка мобілізованих піхотинців.

Але той факт, що генерал відразу визнав свою відповідальність, свідчить про його високу моральність і чесність. Бо основа армії – солдат. Офіцер має головне завдання - зберегти життя солдата. В разі надзвичайної події командири мають нести та визнавати відповідальність. Якщо Драпатий живе за цими принципами, у нього попереду велика військова та політична кар'єра. Нагадаємо, її початок пов’язаний із білоцерківською 72-ю ОМБр імені Чорних Запорожців.

Із початку повномасштабної війни Драпатий командував Оперативним угрупованням військ «Херсон». Потім гасив «пожежі» на складних ділянках. Одним із прикладів стало його командування ОУВ «Харків». Ворог атакував наші позиції у напрямку Вовчанська. Драпатому, якого призначили рятувати ситуацію, вдалося стабілізував фронт, а всі спроби окупантів просунутися вглиб Харківщини – зупинили.

Після призначення командувачем Сухопутних військ, генерал пообіцяв максимальну прозорість та нульову толерантність до корупції. «Мутований ген старого буде викорінений», - казав він. Але для цього, вочевидь, потрібно більше часу. Наша армія хоч і кардинально змінилася, та як бачимо з чергової трагедії на полігоні, ген старого дуже живучий. Драпатий представляє молоде покоління нашого генералітету. Якщо такими чесними із собою, солдатами, із суспільством будуть й інші генерали, тоді реалізується те, про що написав командувач Сухопутних військ: «Ми не виграємо цю війну, якщо не побудуємо армію, де честь – не слово, а дія. Де відповідальність – не покарання, а основа довіри. Де кожен командир щодня відповідає – за наказ, за рішення, за людину».

І, наостанок. Заява Драпатого демонструє, чому наша армія морально вища за ворожу. Ніхто не чув і не почує від російських генералів слів про відповідальність командирів за життя солдата. Російські полонені свідчать про те, як їх женуть на «м’ясні штурми» і стріляють у спини в разі відмови йти на вірну смерть. У червні 2024-го повідомлялося, що під час одного з таких штурмів на Запорізькому напрямку підрозділ окупантів втратив 95% особового складу. У вересні того ж року було оприлюднено відео з Курахівського напрямку, на якому загарбники розстріляли своїх, бо ті хотіли здатися в полон. Тоді ж, у вересні, стало відомо, що росіяни обстрілювали власних солдатів, які окопалися на агрегатному заводі у Вовчанську. Таких випадків дуже багато. Про них іноді згадують ворожі блогери, але ніколи – на вищому командному рівні.