Зняти рожеві окуляри: як живуть українці, що виїхали до Болгарії

У Болгарії є антиукраїнські погляди у частини населення

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну до Болгарії виїхало близько 300 тис. українців. Зараз на території цієї країни перебуває понад 100 тис. наших співвітчизників. які отримала посвідчення тимчасового захисту. Близько 90 тисяч з них були розселені в готелі на узбережжі Чорного моря. Ще 10 тис. обрали самостійне життя та в основному облаштувались в обласних центрах і курортних містечках. Про життя вимушених переселенців, серед яких – багато жителів столичного регіону, читайте в матеріалу «Моєї Київщини»

На відміну від інших країн Євросоюзу, де українці відразу могли інтегруватись у громади, болгарська програма передбачала групове розселення в готелі Чорномор'я, виключно в низький сезон. Тобто до 31 травня. Таким чином уряд Болгарії не лише допоміг українцям на деякий час відчути себе у безпеці, а й значно підтримав готельний бізнес країни. До слова, компенсація держави готельєрам становила 40 лев на одну особу включаючи дітей – це близько 20 євро. Отже, за родину із двох дорослих і дитини готелі отримували 60 євро на добу. Це досить пристойна сума для тризіркових готелів, які переважно і стали учасниками програми, навіть у високий сезон. Ці кошти виділялись виключно готелям та пансіонатам. Українці, що вирішили винаймати житло самостійно, право на цю компенсацію не мали.

Програма була особливо корисною для людей, які виїхали із територій де ведуться чи велись активні бойові дії. Вона дозволила прожити кілька місяців якомога далі від війни на повному пансіоні. Ще й на мальовничому курорті Болгарії, куди у мирний час більшість переміщених українців навряд чи б потрапила.

Пропонуємо розповідь нашої землячки Тетяни, яка вже кілька місяців живе у Болгарії.

Тетяна з п’ятирічним сином вирішили їхати з Вишневого до Білої Церкви, ще в перший день війни. Жила у родичів та коли почула наприкінці березня про болгарську програму, вирішила нею скористатись. Адже в той час в Білій Церкві було не зовсім безпечно: постійні тривоги, непоодинокі прильоти дуже впливали на психіку дитини.

24 години автобусом – і вони вже у безпеці. Готель зустрів переселенців дуже привітно. Навіть окреме крило першого поверху з окремим виходом на галявину було відведено виключно для людей з домашніми тваринками. За словами Тетяни, контингент біженців був дуже строкатий. Переважна більшість людей, це ті хто дійсно тікав від жахіття війни з Донецької, Миколайовської, Луганської, Звпоріжської, Одеської, Дніпровської, Житомирської, Чернігівської, Сумської та Київської областей, але були ті, хто за дуже привабливу ціну поздавав свої квартири в більш-менш безпечних регіонах, виїхавши в Болгарію просто на безплатний курорт.

Про ситуацію, що трапилась після закінчення основної програми Тетяна каже:

«Ті умови, що Болгарія запропонувала українцям були чудові, але дана програма зовсім не сприяла інтеграції українців у болгарське суспільство та не спонукала до активних дій. Навпаки більшість людей розслабились і думали, що так буде і надалі. Але не все так склалось як гадалось, і українцям довелось покидати сонячні курорти та оселяться в менш комфортних умовах. Зменшилась і компенсація, тепер вона становить 15 лев (7,5 євро) на особу в день. Невибагливі сприйняли це нормально, а от вибагливі почали бунтувати. На її думку, непорозуміння виникли через відсутність комунікації між українськими біженцями та болгарськими чиновниками. Останніх жодним чином не цікавила думка українців.
На тлі загострення проблеми з продовженням програми в Болгарії активно почали культивуватися, і без того присутні, антиукраїнські настрої. Чимало ЗМІ висвітлювали українців, як невдячних, охочих жити чужим коштом, нахабних людей. Дивно, що українське консульство в цьому випадку зайняло споглядацьку позицію».

З 1 червня Уряд Болгарії продовжив програму до 31 серпня. Основна частина людей згодились переїхати в центральні райони країни, дехто повернувся додому, дехто згодився щодня доплачувати готелям 25 лев аби залишитись там, ще на якийсь проміжок часу. Багато людей винайняли квартири та почали працювати.

Тетяна як майстер манікюру, взяла з дому  все необхідне приладдя і почала працювати з першого дня в Болгарії, обслуговуючи українських жінок. Вдалось трохи заробити, винайняти разом з дівчиною з Одеси маленьку студію у віддаленому мікрорайоні Бургасу (обласний центр на південному сході Болгарії) та офіційно працевлаштуватись.

Для тих хто збирається отримати тимчасовий захист в Болгарії Тетяна надала кілька порад:

- Картка тимчасового захисту валідна до лютого 2023 року. Якщо ви бажаєте жити самостійно, можете розраховувати лише на одноразову допомогу в розмірі 375 лев.

- Обов’язково придбайте медичну страховку, за карткою переселенця надається тільки невідкладна допомога, за всі медичні послуги доведеться платити.

-  Болгарія не дуже дружня до тварин країна. Тому якщо ви їдете з домашнім улюбленцем квартиру, вам винайняти буде дуже важко.

-  Болгарія – небагата країна. Тому зарплата тут нижча ніж в багатьох європейських країнах, і становить близько 800 євро. Життя тут дороге. Оренда квартири на місяць коштує 500-600 євро. Невибагливе харчування 200 євро на місяць. Громадський транспорт приблизно 50 євро.

- Якщо ви фахівець ІТ, конструктор меблів, чи спеціаліст б’юті-сфери роботу з достойним заробітком буде знайти просто. В літній період також можна влаштуватись офіціантом, кухарем, обслугою в готелі. Така робота, як правило, передбачає житло і харчування.

-  Вирішити якісь питання в органах влади без адвоката, або помочі людини, що давно живе в країні практично неможливо.

- Обов’язково вчіть мову.