"Золотий ключик": хто наживався на батьківських коштах у Баришівці

Цього року на освіту було виділено більше коштів, ніж у минулі роки. Та, схоже, дехто вважає, що видатків на утримання навчальних установ все одно не вистачає. Попри заборону Міністерства освіти, в українських закладах продовжуються побори з батьків. Цим відзначився і дитячий садочок "Золотий ключик", що в Баришівці

Права дітей на безкоштовне навчання в державних та комунальних освітніх закладах захищені ст. 53 Конституції України, відповідно школи та садочки мають фінансуватися коштом бюджету. Але, насправді, батьки змушені утримувати заклади, в яких навчаються їхні діти, забезпечуючи з власних кишень фонди для ремонтів, придбання меблів та різноманітних речей. На жаль, сьогодні це стало настільки звичним явищем, що громадяни лише зрідка намагаються з цим боротися. Та все ж такі випадки трапляються.

Нещодавно жителька Баришівки, Людмила Конченко, розпочала війну з цією системою. Її син є вихованцем дитячого садочку "Золотий ключик", завідує яким депутат Баришівської селищної ради, член бюджетної комісії Сніжана Авраменко. Людмила розповіла, що, незважаючи на те, що навчальний заклад фінансується з бюджетних коштів, щомісяця батьки змушені сплачувати 100 гривень у фонд групи. Окрім того, влітку вони мали пожертвувати 300-400 грн на ремонт дитячого садка та 500-600 грн на необхідні закупівлі до нового навчального року і ремонт групи (який, до речі, самі й робили). Але й це ще не все. Батьки офіційно щомісяця сплачують 300-360 грн на харчування дітей і мають надавати певну кількість продуктів. Погодьтеся, набір з 35 кг картоплі, 5 кг капусти, 3 кг моркви та буряка, 2 кг яблук тощо зможе забезпечити не лише маленьку дитину, а й солдата. І хоча на навчання в приватних садочках доводиться витрачати в рази більше, "ключик" відставати не збирається і стає для батьків вихованців справді золотим. Місцева газета "Баришівка на долонях" підрахувала, що дошкільний заклад отримує від батьків своїх вихованців, враховуючи продуктовий набір, 677600 гривень на рік. Непогана цифра, як для комунальної установи. 

Оскільки навчальний заклад знаходиться на державному утриманні, всі гроші здаються неофіційно, як благодійні внески. Схема досить проста. Завідувач садочку збирає голів батьківських комітетів, озвучує їм суму, і вже потім вони поширюють інформацію серед інших батьків. Яким же чином дана цифра формується, і як складається кошторис, невідомо нікому. Про використання ж коштів звітуються в усній формі два рази в рік на загальних зборах всіх батьків в актовій залі.

Головна героїня нашої історії, Людмила Конченко, декілька років належним чином сплачувала всі необхідні гроші до батьківського фонду. Проте коли в сім'ї виникли тимчасові труднощі, і жінка не змогла вчасно сплатити "благодійні" внески, їй наполегливо нагадали, що гроші все ж варто було б здати. На прохання ж Людмили надати звіти про витрати її пожервувань, їй відповіли, що передавати інформацію кожному окремо не збираються, і це її проблема, що вона не змогла бути присутньою на батьківських зборах.

Коли терпінню жінки прийшов край, вона звернулася безпосередньо до завідувача навчального закладу – Сніжани Авраменко. Та повідомила, що кошти необхідні на ремонтні роботи, мийні засоби, канцелярію та іграшки, адже державних виділень на все це не вистачає. Депутат також поділилася, що не раз зверталася до селищного голови, проте допомоги не отримала. А всі звинувачення у поборах та хабарництві мають політичне підґрунтя та є не чим іншим, як черговим наклепом та спробою її дискредитувати. Тому, якщо когось з батьків не влаштовують подібні умови, вони завжди можуть перевести дитину до іншого садочку, адже їх в "Золотому ключику" ніхто не тримає.

Варто зазначити, що садочок дійсно знаходиться в хорошому стані, і виглядає не гірше, аніж приватні освітні заклади. Але якщо врахувати, що йому лише три роки, і за цей період з бюджету громади селищною радою вже виділялося 167 тисяч гривень на поточний ремонт даху, виникає питання, скільки все таки коштів для садочку виділяє держава, і на що саме вони витрачаються?

Про цю проблему загалу відомо вже досить давно. Проте досі чомусь не було жодної реакції від районного управління освіти. Хоча, з іншого боку, яка може бути реакція від такого очільника управління, як Володимир Коцюрбій – двічі екс-голова Баришівської селищної ради, колишній регіонал, який таки зумів втриматися у владних структурах. Тобто, не беручи до уваги його колишню партійну приналежність, чиновник з великим досвідом "не догледів" те, що в його структурі відбуваються досить дивні речі. Варіантів тут декілька: або ж Коцюрбій дійсно не знав про те, що відбувається в нього під носом, або ж просто був активним учасником цієї схеми. Благо, більш ніж півмільйона гривень на рік можна легко розділити на кількох осіб. Проте, очевидно, ні Авраменко, ні Коцюрбій, не думали, що це може випливти назовні. Людмила Конченко вирішила йти до кінця, не дивлячись на звинувачення з боку чиновників у якійсь політичній заангажованості, ні на нападки з боку батьківського комітету, які відверто "заряджені" Сніжаною Авраменко.

Коли ця історія отримала розголос, наше видання звернулося до начальника управління освіти з проханням прокоментувати ситуацію. Коцюрбій обмежився відмовками, мовляв, про цю історію чув, але сказати щось з цього приводу зможе лише після висновків обласної комісії. Подібну позицію зайняв і батьківський комітет, який заявив, що для них рішення комісії буде визначальним. І от, вона відбулася. "Моїй Київщині" вдалося отримати висновок, в якому йдеться про те, що порушення все ж знайшлися, і Коцюрбій має час до 15.11 цього року, аби  вжити необхідних заходів.

Тобто усі заяви Авраменко стосовно того, що ця історія – лише політичне замовлення проти неї, розбиваються об один папірець формату А4. Щодо Коцюрбія, то він дійсно проявив себе як "ефективний" управлінець та чиновник. До слова, він планує балотуватися на посаду голови ОТГ (за інформацією джерел, від "Батьківщини"), а Авраменко – в депутати. Громада мала б уважно придивитися до цих кандидатів, а правоохоронні органи – ретельно взятися за них.  

До речі, є ще один важливий момент, що доводить висновки комісії. На кінець 2017 року в бюджеті Баришівської селищної ради залишилось нерозподілених 5 млн гривень. Чому ж частину цих грошей не виділили на утримання дитячого садка, якщо він їх дійсно потребує? Можливо, тому, що він повністю укомплектований і більше не потребує вкладень? Або ж хтось просто зацікавлений у добровільно-примусових внесках, і тут діє банальна жага грошей, які батьки сплачують за виховання і навчання своїх дітей?

Антон Болбочан, “Моя Київщина”