Чому Московський патріархат боїться піти від Росії

Олександр Драбинко

Під час війни не треба шукати аргументів, аби стати незалежними від Москви.

Здається, нарешті знайшов відповідь на запитання, яке останнім часом постійно ставлять журналісти, і яким задається суспільство: Чому так інертно сьогодні на тлі війни, звірств і святотатства ереф-загарбника, веде себе в питанні відділення від Москви і становлення помісної автокефальної Української Церкви ієрархія і зомбовані нею віряни російської церкви в Україні, аргументуючи свою впертість міфічною "канонічністю" (якої насправді нема, бо вона, як колись Ісавом первородство, за московську "лапшу на вуха", була втрачена восени 2018 року).

Один із основних принципів нашого життя – ефект Даннінга-Крюгера. Ефект звучить так: "Люди, які мають низький рівень кваліфікації, роблять помилкові висновки та приймають невдалі рішення, але не здатні усвідомлювати свої помилки через свій низький рівень кваліфікації".

Нерозуміння скоєних помилок призводить до переконаності у власній правоті, а отже, підвищення впевненості у своїх рішеннях і в собі, а також усвідомлення своєї переваги.

Таким чином ефект Даннінга-Крюгера є психологічним парадоксом, з яким ми часто стикаємося в житті: менш компетентні люди вважають себе професіоналами, а більш компетентні схильні сумніватися в собі і своїх здібностях.

Чим нижчий рівень компетенції – тим вища впевненість у собі.

Відправною точкою своїх досліджень Даннінг і Крюгер назвали знамениті висловлювання Чарльза Дарвіна: "Невігластво частіше породжує впевненість, ніж знання" і Бертрана Рассела: "Одна з неприємних властивостей нашого часу полягає в тому, що ті, хто відчуває впевненість, дурні, а ті, хто має хоч якусь уяву та розуміння, сповнені сумнівів і нерішучості".