Фастівська міська школа народної майстерності на межі катастрофи

Фастівський храм мистецтв у принизливо жалюгідному стані.

Школа розміщена в старезному, аварійному, перекособоченому, латаному-перелатаному будинку кінця дев'ятнадцятого століття. Його дах чим тільки не латаний: і шматками рубероїду, і листами шиферу та ондуліну, і дошками, і всяким непотрібом.

Перекошений туалет для дітей знаходиться на вулиці. Він збитий із нетесаних і не оструганих дощок. Таке враження, що його "склепали" теж на початку минулого століття. Мені захотілося туди зайти, але заглянувши всередину стало гидко, і я утримав свої бажання. Такий "нужник" уже рідко де можна побачити, хіба що в місті Фастові. Як говорить один мій знайомий фастівець: "Фастів –місто контрастів".

Зауважимо, що в цій школі народної майстерності навчаються приблизно п'ятсот дітей. Вони всі, як один, ще тільки навчаються азам мистецтва, а вже активно підтримують наших захисників, тим самим наближаючи нашу перемогу. Учні Фастівської міської школи народної майстерності під керівництвом своїх научителів виготовляють різні художні вироби з метою їх подальшої реалізації на виставках-аукціонах для потреб ЗСУ. І в них це досить успішно виходить. Навіть маскувальні сітки плетуть. За це уклінна вдячність цим дітям!

Отже, Фастівська МІСЬКА школа народної майстерності підпорядковується міській владі та управлінню освіти Фастівської міської ради, тобто влада має дбати не тільки про ремонт даху, але й самої будівлі та про благоустрій навколо будівлі. Найвищою владою у Фастові є міський голова Михайло Нетяжук. Але в пана голови не ПІДНІМАЄТЬСЯ, звісно ж, голова, і він не бачить латаного і драного даху. Також керманич Фастова не бачить і не хоче бачити, у яких жахливих умовах у "вбитому" часом, аварійному приміщені (у якому взагалі не можна перебувати ) у тісноті навчаються українські діти образотворчому мистецтву.

А діти – це ж наше майбутнє, цвіт і генофонд української нації, для якого ми повинні створювати найкращі умови для навчання. Тим паче, діти, які займаються мистецтвом та культурою. Саме тепер, у час війни, коли лютий і споконвічний ворог руйнує наші школи, бібліотеки, музеї та інші заклади освіти та культури, ми повинні їх відтворювати і відновлювати. Аджеж ми воюємо заради збереження нашої культури та ідентичності.

Але ж ні ! Пан Нетяжук тільки обіцяє, але далі обіцянок справа не йде. Як кажуть обіцянки-цяцянки...

Тому колишній директор Фастівської міської школи народної майстерності, відомий в Україні художник і скульптор, член Національної спілки художників України та почесний громадянин міста Фастова Анатолій Анатолійович Древецький, протягом довгих років наслухавшись брехливих обіцянок Нетяжука, зневірившись, зі своєї волі і за власним бажанням пішов з посади директора цієї славної і відомої в Україні школи. Як кажуть: "Не витримала душа поета", а в цьому випадку душа художника.

До речі, очолював пан Древецький цю школу понад 20 років.

А ще у Фастові протягом довгих років стоїть "закинута" недобудова – будівля, у яку по закінченню будівельних робіт планувалося переселити Фастівську міську школу народної майстерності. 

Але теж не сталося, будівля заросла чагарниками, бо пан Нетяжук не спромігся, а швидше не мав бажання (адже сам у мистецтві нічого не тямить і не дуже охоче прислухається до тямущих) ані надати бюджетні кошти, ані заохотити місцевих меценатів і долучити їхні кошти на благодійній основі. 

Натомість на ремонт адміністративної будівлі, упорядкування площі перед цією будівлею, де знаходиться пан голова зі своєю командою та на виготовлення антихудожнього і антимистецького, кітчевого "шедевру" із "гусями", зробленого якимись аматорами, які не мають до мистецтва, жодного відношення, кошти знайшлися. І видно, що не малі. 

Цей деструктивний "монумент"  був зроблений якимись заїзджими "АРТистами", яких десь взяв і запросив пан голова. А міг би надати можливість розробити проєкт площі своїм місцевим висококваліфікованим фахівцям з відповідною вищою освітою. До прикладу таким, як Анатолій Древецький або Михайло Дмитрів.

Була б моя воля, я переселив би дітей з аварійного будинк, у якому знаходиться Фастівска міська школа народної майстерності до адміністративного корпусу, а всіх "чинуш" в аварійний будинок, де знаходиться школа народної майстерності. Ось тоді б вони швидко зробили там порядок. 

Ось так Фастівський міський голова Михайло Нетяжук дбає про наших українських дітей, наше майбутнє, наш цвіт і генофонд нації, наше образотворче мистецтво та нашу культуру. Та, власне, так же ганебно він обійшовся з відомими українськими митцями, які приїхали з багатьох міст України, щоб уславити та увічнити славне місто Фастів. Бо що ж воно для нього мистецтво, його ж на хліб не намажеш...

Таке відношення міського голови Фастова до мистецтва і в цілому до культури є дуже ганебним.

Ганьба йому ! 

Далі буде... 

Слава Україні ! Слава ЗСУ !

Уклінна вдячність нашим захисникам за можливість жити, творити та розбудовувати наше майбутнє !

 Із Богом разом до перемоги !