Ми повернемось в Донецьк разом з Україною
Геннадій Чижиков (президент Торгово-промислової палати України)

10 років без батька
Він - найдорожче, що у мене залишилось у Донецьку.
З 2014 року ми не можемо прийти до нього на могилу, зібратись родиною, яка була для нього усім.
Хлопцем-сиротою батько приїхав на Донбас. Тут він створив сім’ю. Дуже любив нас і маму, онуків. Збудували дім, завжди відкритий для друзів. Але і його вже немає, залишилися тільки руїни після російського бажання «визволити» Донеччину.
Через російську агресію Батько знову сирота. Один. Ми не знаємо як і коли зможемо його навідати, упорядкувати поховання у Донецьку. Це болюча рана для нас усіх.
З нами залишилось назавжди те, чого він нас навчав. А зробив і досяг багато. Батько мав 52 роки шахтарського стажу, брав участь у будівництві півсотні шахт. Вчив цінувати близьких, тримати слово і не здаватись.
…Щодня я заходжу у свій робочий кабінет і подумки звертаюсь до батька з вибаченнями і подякою за підтримку. Він дивиться на мене з портрету. І нагадує, що зв’язок між нами не може перервати ані відстань, ані горе, ані смерть.
Пам’ять про батька – та світла нитка, що з’єднує нашу родину у різних країнах теплими спогадами і життєвими установками.
Тату, ми повернемось в Донецьк разом із Україною!
Пам’ятаємо і любимо, пробач!
Читати "Моя Київщина" у Telegram